Автор: В. М. НIКОЛЬСЬКИЙ

У статтi на основi документiв Державного архiву Служби безпеки України вперше узагальнено та проаналiзовано соцiальний склад репресованих органами держбезпеки в Українi у 1937 р. Дослiдження є першою спробою цього напрямку та дозволяє з'ясувати реальну соцiальну спрямованiсть полiтичних переслiдувань перiоду "великої чистки".

Одним iз найважливiших показникiв полiтичних репресiй перiоду 1937 -1938 pp. була соцiальна належнiсть заарештованих. Цей показник за своїм змiстом є двояким: з одного боку, вiн певною мiрою характеризує конкретну людину, а, з iншого, - через нього виявляється суспiльна характеристика великих груп людей, з вiдповiдними загальними ознаками.

В iсторичнiй лiтературi питання детального вивчення соцiального складу репресованих, а саме його кiлькiсних характеристик, ще не було предметом спецiальних наукових розробок.

Дослiджуючи названу тему, автор в основному використав матерiали фонду N 42 Державного архiву Служби безпеки України в Києвi (ДА СБУ-К), де мiстяться статистичнi звiти органiв державної безпеки. До них належать стандартизованi цифровi вiдомостi обласних пiдроздiлiв НКВС, пiдписанi начальниками архiвно-облiкових вiддiлiв (1-й спецвiддiл) та керiвниками УНКВС (або їх заступниками). Крiм того, цей фонд включає рiзнi поточнi звiтнi документи, довiдки, вiдповiдне листування тощо. У працi використано також документи архiвних структур Служби безпеки України (фiлiй ДА СБУ-К) у Донецькiй i Луганськiй областях: журнали облiку архiвно-слiдчих справ та картотеки, зокрема картотеку науково-редакцiйних груп "Реабiлiтованi iсторiєю" по цих областях.

Метою даного дослiдження є встановлення реального соцiального складу осiб, репресованих органами держбезпеки в Українi у 1937 р. - першому роцi так званої "великої чистки".

Треба вiдзначити, що органiзатори та виконавцi репресiй своєрiдно трактували поняття "соцiальний склад заарештованих", а обходити його вони не могли

Нiкольський Володимир Миколайович - канд. iст. наук, доцент кафедри iсторiї України iсторичного факультету Донецького нацiонального унiверситету, заст. декана факультету з наукової роботи.

стр. 141

з огляду на соцiально-полiтичну спрямованiсть каральних дiй. Адже метою репресiй була саме чистка.

Рiшення полiтбюро ЦК ВКП(б) вiд 2 липня 1937 р. (протокол N П51/94) "Про антирадянськi елементи" стало поштовхом для масових репресiй. У ньому, зокрема, зазначалося: "Спостерiгається, що значна частина колишнiх куркулiв та кримiнальникiв (пiдкреслено авт. - В.Н.), висланих у свiй час iз рiзних областей у пiвнiчнi та сибiрськi райони, якi потiм, по закiнченнi термiну висилки повернулися у свої областi, - є головними призвiдниками всiляких антирадянських та диверсiйних злочинiв як у колгоспах та радгоспах, так i на транспортi та в деяких галузях промисловостi"¹ .

Оперативний наказ народного комiсара внутрiшнiх справ Союзу РСР N 00447 вiд 30 липня 1937 р. розширював спрямованiсть репресивних дiй органiв держбезпеки. У його преамбулi видiлялися такi групи населення, на якi безпосередньо спрямовувалися каральнi дiї: 1) репресованi у минулому колишнi куркулi; 2) колишнi церковники i сектанти; 3) члени антирадянських полiтичних партiй; 4) колишнi активнi учасники бандитських повстань, бiлi карателi, репатрiанти i т.п.; 5) кримiнальнi злочинцi. Всi цi категорiї можна лише умовно вiднести до так званих "соцiальних груп". Далi цi групи узагальнено в рамках трьох категорiй - "колишнi куркулi, активнi антирадянськi елементи та кримiнальнi злочинцi"² .

У звiтах органiв НКВС, бланки яких зроблено друкарським способом, окремо видiлено данi, що характеризували кiлькiсть заарештованих по 13-ти групах, про якi йтиметься далi.

Узагальнення звiтiв обласних управлiнь НКВС, НКВС Молдавської АРСР та центрального апарату за 1937 р. дало нам можливiсть вiдтворити таку картину³ :

Таблиця 1

Соцiальний склад заарештованих органами держбезпеки по УРСР за 1937 р.

Як видно iз таблицi, керiвництво органiв НКВС СРСР (яке затвердило вiдповiдну статистичну форму) дуже своєрiдно трактувало поняття "соцiальна належнiсть".

Згiдно зi звiтами з мiсць, на першому мiсцi серед заарештованих були колишнi куркулi (майже половина вiд загальної кiлькостi), якi вже вiдбули заслання й ув'язнення. Друге мiсце (з вiдносною часткою, що наближалася майже до третини вiд загалу) посiдали так званi "колишнi люди". Цiкавим є те, що цю

стр. 142

категорiю навiть не згадували у рiшеннi полiтбюро ЦК ВКП(б) вiд 2 липня 1937 р. та в оперативному наказi N 00447. Очевидно, вони попали в категорiю таких, хто пiдлягав репресуванню автоматично, через широке трактування вищезгаданих документiв. На третьому мiсцi були так званi "декласованi елементи" - кримiнальнi злочинцi, безпритульнi, жебраки тощо. Четвертою за чисельнiстю була група служителiв релiгiйних культiв. Разом цi чотири групи охоплювали 144 151 особу, тобто 91,4% заарештованих.

Тут слiд нагадати, що серед заарештованих у 1937 р. були не тiльки такi, котрi потрапили пiд дiю положень рiшення полiтбюро й оперативного наказу. До всiх iнших треба вiднести i тих, якi проводили так звану "антирадянську агiтацiю та пропаганду", обвинувачувались у шпигунствi, вiйськових i посадових злочинах, так званих "рiзних" (нелегальний перехiд державного кордону тощо).

Якщо виходити зi змiсту оперативного наказу НКВС, то було поставлено завдання лiквiдувати фiзично або iзолювати у таборах осiб, якi перебували на оперативному облiку органiв держбезпеки на пiдставi двох обставин. Перша - це належнiсть до певних категорiй (колишнi куркулi, кримiнальнi злочинцi, церковники i сектанти, члени антирадянських полiтичних партiй). Друга -вiдповiднi прояви з їх боку, тобто дiяльнiсть, яку було конкретизовано як пiдривну або провокаторсько-призвiдницьку.

Усi iншi групи населення, котрих вважали "соцiальними" (службовцi, непрацюючi, селяни-одноосiбники, кустарi, колгоспники, робiтники, вiйськовослужбовцi та працiвники НКВС), згiдно зi звiтами, становили лише 8,6% репресованих. їх могли, на нашу думку, притягти до кримiнальної вiдповiдальностi лише за якусь конкретну антирадянську або контрреволюцiйну дiяльнiсть.

Згiдно зi звiтами обласних управлiнь НКВС, соцiальний склад заарештованих у 1937 р. був таким:

Київська область: 1) колишнi куркулi - 7374 особи (34,5% вiд загальної кiлькостi заарештованих); 2) "колишнi люди" - 9892 (46,3%); 3) декласованi -2239 (10,5%); 4) служителi релiгiйних культiв - 941 (4,4%); 5) кустарi -16 (0,1%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 348 (1,6%); 7) службовцi - 114 (0,5%); 8) селяни-одноосiбники - 65 (0,3%); 9) колгоспники - 33 (0,2%); 10) робiтники - 49 (0,2%); 11) червоноармiйцi та молодший командний склад РСЧА, прикордонної охорони i внутрiшнiх вiйськ НКВС - 166 (0,7%); 12) командний склад Червоної армiї - 119 (0,6); 13) працiвники НКВС - 18 осiб (0,1% )⁵ .

Харкiвська область: 1) колишнi куркулi - 5877 осiб (39,1%); 2) "колишнi люди" - 5330 (35,5%); 3) декласованi - 2259 (15,0%); 4) служителi релiгiйних культiв - 102 (0,7%); 5) кустарi - 224 (1,5%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 273 (1,8%); 7) службовцi - 381 (2,5%); 8) селяни-одноосiбники - 136 (0,9%); 9) колгоспники - 67 (0,4%); 10) робiтники - 56 (0,4); 11) червоноармiйцi - 108 (0,7%); 12) командний склад Червоної армiї -188 (1,3%); 13) працiвники НКВС - 24 особи (0,2% )⁶ .

Днiпропетровська область: 1) колишнi куркулi - 8117 осiб (47,6%); 2) "колишнi люди" - 5995 (34,9%); 3) декласованi - 555 (3,2%); 4) служителi релiгiйних культiв - 172 (1,0%); 5) кустарi - 67 (0,4%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 796 (4,6%), 7) службовцi - 477 (2,8%); 8) селяни-одноосiбники - 47 (0,3%); 9) колгоспники - 256 (1,5%); 10) робiтники - 380 (2,1%); 11) червоноармiйцi - 80 (0,5%); 12) командний склад Червоної армiї - 176 (1,0%); 13) працiвники НКВС - 6 осiб (0,1% )⁷ .

Одеська область: 1) колишнi куркулi - 5119 осiб (40,3%); 2) "колишнi люди" - 3694 (29,0%); 3) декласованi - 2152 (17,0%); 4) служителi релiгiйних культiв - 452 (3,6%); 5) кустарi - 152 (1,2%); 6) домогосподарки, утриманцi,

стр. 143

пенсiонери (непрацюючi) - 111 (0,9%); 7) службовцi - 475 (3,8%); 8) селяни-одноосiбники - 47 (0,4%); 9) колгоспники - 260 (2,0%); 10) робiтники - 129 (1,0%); 11) червоноармiйцi - 47 (0,4%); 12) командний склад Червоної армiї - 28 (0,2%); 13) працiвники НКВС - 29 осiб (0,2%) ⁸ .

Вiнницька область: 1) колишнi куркулi - 3448 осiб (20,5%); 2) "колишнi люди" - 9539 (56,7%); 3) декласованi - 1706 (10,1%); 4) служителi релiгiйних культiв - 896 (5,3%); 5) кустарi - 157 (0,9%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 82 (0,5%); 7) службовцi - 74 (0,4%); 8) селяни-одноосiбники - 437 (2,6%); 9) колгоспники - 58 (0,3%); 10) робiтники - 9 (0,1%); 11) червоноармiйцi - 228 (1,4%); 12) командний склад Червоної армiї - 141 (0,8%,); 13) працiвники НКВС - 40 осiб (0,2% )⁹ .

Чернiгiвська область: 1) колишнi куркулi - 3451 особа (40,6%); 2) "колишнi люди" - 3369 (39,6%); 3) декласованi - 948 (11,2%); 4) служителi релiгiйних культiв - 67 (0,8%); 5) кустарi - 34 (0,4%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 119 (1,4%); 7) службовцi - 92 (1,1%); 8) селяни-одноосiбники - 201 (2,4%); 9) колгоспники - 54 (0,6%); 10) робiтники - 3 (0,1%); 11) червоноармiйцi - 63 (0,7%); 12) командний склад Червоної армiї - 84 (1,0%); 13) працiвники НКВС - 16 осiб (0,1% )¹⁰ .

Молдавська АРСР: 1) колишнi куркулi - 1336 осiб (29,1%); 2) "колишнi люди" - 1971 (43,0%); 3) декласованi - 380 (8,3%); 4) служителi релiгiйних культiв - 257 (5,6%); 5) кустарi - 2 (0,1%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 107 (2,3%); 7) службовцi - 117 (2,6%); 8) селяни-одноосiбники - 99 (2,2%); 9) колгоспники - 254 (5,4%); 10) не було; 11) червоноармiйцi - 35 (0,7%); 12) командний склад Червоної армiї - 27 (0,6%); 13) працiвники НКВС - 3 особи (0,1% )¹¹ .

Миколаївська область: 1) колишнi куркулi - 2517 осiб (43,5%); 2) "колишнi люди" - 1385 (23,9%); 3) декласованi - 513 (8,9%); 4) служителi релiгiйних культiв - 111 (1,9%); 5) кустарi - 477 (8,3%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 92 (1,6%); 7) службовцi - 138 (2,4%); 8) селяни-одноосiбники - 394 (6,8%); 9) колгоспники - 86 (1,5%); 10) робiтники - 23 (0,4%); 11) червоноармiйцi - 15 (0,3%); 12) командний склад Червоної армiї - 26 (0,3%); 13) працiвники НКВС - 9 осiб (0,1% )¹² .

Полтавська область: 1) колишнi куркулi - 2638 осiб (47,3%); 2) "колишнi люди" - 1761 (31,6%); 3) декласованi - 467 (8,4%); 4) служителi релiгiйних культiв - 361 (6,5%); 5) кустарi - 69 (1,2%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 58 (1,0%); 7) службовцi - 47 (0,8%); 8) селяни-одноосiбники - 66 (1,2%); 9) колгоспники - 31 (0,6%); 10) робiтники - 14 (0,3%); 11) червоноармiйцi - 32 (0,6%); 12) командний склад Червоної армiї - 29 осiб (0,5%); 13) працiвники НКВС - не було¹³ .

Житомирська область: 1) колишнi куркулi - 7063 особи (48,3%); 2) "колишнi люди" - 4938 (33,8%); 3) декласованi - 1053 (7,2%); 4) служителi релiгiйних культiв - 540 (3,7%); 5) кустарi - 87 (0,6%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 841 (5,7%); 7) службовцi - 13 (0,1%); 8) селяни-одноосiбники - 17 (0,1%); 9) колгоспники - 11 (0,1%); 10) робiтники - 7 (0,05%); 11) червоноармiйцi - 38 (0,3%); 12) командний склад Червоної армiї - 20 осiб (0,1%); 13) працiвники НКВС - не було¹⁴ .

Кам'янець-Подiльська область: 1) колишнi куркулi - 4615 осiб (55,5%); 2) "колишнi люди" - 2949 (35,5%); 3) декласованi - 85 (1,0%); 4) служителi релiгiйних культiв - 131 (1,6%); 5) кустарi - 6 (0,1%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 49 (0,6%); 7) службовцi - 76 (0,9%); 8) селяни-одноосiбники - 302 (3,6%); 9) колгоспники - 47 (0,6%); 10) робiтники - 8 (0,1%); 11) червоноармiйцi - не було; 12) командний склад Червоної армiї -40 осiб (0,5%); 13) працiвники НКВС - не було¹⁵ .

стр. 144

Донецька область: 1) колишнi куркулi - 14832 особи (54,9%); 2) "колишнi люди" - 6503 (24,0%); 3) декласованi - 2065 (7,6%); 4) служителi релiгiйних культiв - 685 (2,5%); 5) кустарi - 91 (0,3%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 85 (0,3%); 7) службовцi - 1874 (7,0%); 8) селяни-одноосiбники - 662 (2,4%); 9) колгоспники - 102 (0,4%); 10) робiтники - 73 (0,3%); 11) червоноармiйцi - 42 (0,1%); 12) командний склад Червоної армiї - 22 (0,2%); 13) працiвники НКВС - 6 осiб (0,02%)¹⁶ .

Центральний апарат НКВС УРСР: 1) колишнi куркулi - 14 осiб (0,7%); 2) "колишнi люди" - 1176 (55,6%); 3) декласованi - 82 (3,9%); 4) служителi релiгiйних культiв - 27 (1,3%); 5) кустарi - 7 (0,3%); 6) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi) - 74 (3,5%); 7) службовцi - 422 (20,0%); 8) селяни-одноосiбники - не було; 9) колгоспники - 7 (0,3%); 10) робiтники - 26 (1,2%); 11) червоноармiйцi - 31 (1,5%); 12) командний склад Червоної армiї - 163 (7,7%); 13) працiвники НКВС - 85 осiб (4,0% )¹⁷ .

Зробленi вище пiдрахунки дають можливiсть скласти порiвняльнi таблицi, в яких враховано абсолютнi й вiдноснi показники щодо певних категорiй репресованих по областях ¹⁸ .

Таблиця 2

Спiввiдношення по групi колишнiх куркулiв

Найбiльше репресованих колишнiх куркулiв припадало на Донецьку, Днiпропетровську та Київську областi, якi були бiльш розвинутими у промисловому вiдношеннi. Колишнi куркулi, яких вислали в роки примусової колективiзацiї, пiсля завершення термiну покарання здебiльшого не повертались у рiднi мiсця, оскiльки їх житло i майно було конфiсковано. Вчорашнi засланцi вирушили в iншi регiони України - промислово розвинутi, де можна було знайти роботу. Тим бiльше, що цi областi мали дефiцит у робочiй силi, в основному неквалiфiкованiй. Зрозумiло, що їх переселення на новi мiсця не завжди мало законний характер, чому перешкоджала паспортна система. Частина їх переховувалася з пiдробленими документами. А перемiщення у промисловi райони, з їх плинними робiтничими кадрами, регулярним вербуванням робочої сили на новобудови давало можливiсть зникнути з поля зору НКВС. Але ця можливiсть часто була примарною. Отже, й вiдсотки заарештованих колишнiх куркулiв у цих промислових областях були бiльшими.

Перше мiсце за показником спiввiдношення заарештованих колишнiх куркулiв до загалу репресованих належить Кам'янець-Подiльськiй областi (55,5%), на другому мiсцi була Донецька, далi йшли Житомирська та

стр. 145

Днiпропетровська. Таку ситуацiю можна пояснити трьома факторами: 1) значно бiльшою часткою куркулiв, якi повернулися в цi областi; 2) прикордонним розташуванням Кам'янець-Подiльської i Житомирської областей, якi й вичищали вiд потенцiйно ворожого елементу, 3) бiльш високою активнiстю мiсцевих органiв НКВС, що мали вiдповiднi так званi "облiковi матерiали" саме по цiй категорiї.

Група репресованих "колишнiх людей" характеризується такими показниками арештiв¹⁹ .

Таблиця З

Спiввiдношення по групi "колишнiх людей"

По цiй категорiї репресованих першою була Київська область, вiд якої дещо вiдставала Вiнницька, а потiм iшла Донецька (вiдповiдно - 16,9%, 16,3% та 11,1%). Але у показнику спiввiдношення цiєї категорiї iз загальною кiлькiстю репресованих у вiдповiднiй областi Донецька посiдала передостаннє мiсце, дещо випереджаючи Миколаївську область.

Особливiсть цiєї категорiї полягала у тому, що вона об'єднувала людей, якi ранiше належали до привiлейованих верств населення. Проводячи репресiї, треба було перед цим встановити сам факт їхнього колишнього становища. Зрозумiло, що влада фiксувала таких людей через органи НКВС. Але у Конституцiї СРСР 1936 р. вони навiть не iснували як соцiальне явище. Тому реєстрацiя цiєї категорiї, на наш погляд, певною мiрою була ускладненою. Бiльше того, всi цi "колишнi" навряд чи дуже вже й прагнули поселятись у переважно промисловому регiонi Донбасу, або у сiльськогосподарськiй Миколаївськiй областi. їм потрiбен був притулок у бiльш тихих регiонах. Зрозумiло також, що до революцiї вiдносна частка помiщикiв була значно бiльшою у Вiнницькiй та Київськiй областях. Пошук органами НКВС колишнiх офiцерiв i жандармiв ускладнювався намаганням з їх боку не афiшувати своє минуле. Спiввiдношення репресованих по цiй категорiї також залежало вiд факторiв, якi ми вже назвали.

Третьою за чисельнiстю заарештованих була група декласованих елементiв. Ми вважаємо, що, виходячи з тексту оперативного наказу N 00447, ця категорiя в основному складалася з кримiнальникiв. У документi було записано так: "Окрiм того, на селi та в мiстi ще досi гнiздяться значнi кадри кримiнальних злочинцiв - скотокрадiв. Крадiїв-рецидивiстiв, грабiжникiв та iн., що вiдбували покарання, втекли з мiсць ув'язнення та ховаються вiд репресiй. Недостатнiсть боротьби з цим кримiнальним контингентом створила для них умови безкарностi,

стр. 146

що сприяло їх злочиннiй дiяльностi"²⁰ . До цiєї категорiї, безперечно, належали також особи без постiйного мiсця проживання, жебраки тощо.

Репресiї стосовно третьої групи характеризувалися так²¹ :

Таблиця 4

Спiввiдношення по групi декласованих

Як абсолютнi показники арештiв по цiй категорiї, так i вiдноснi результати у рiзних областях мали значнi розбiжностi. Наприклад, кiлькiсть заарештованих була в межах вiд 2259 осiб (Харкiвська обл.) до 85 (Кам'янець-Подiльська). Проценти заарештованих iз групи декласованого елементу вiд загальної кiлькостi репресованих по областях були в межах вiд 3,2% (Днiпропетровська обл.) до 17,0% (Одеська обл.). Особливостi репресiй по категорiї декласованих, на наш погляд, визначалися специфiкою їх занять i способу життя: у сiльських районах ця категорiя мала дуже мало можливостей для "промислiв", але у промислових i транспортних вузлах такi можливостi значно збiльшувалися.

Наступнi десять груп серед репресованих можна умовно вiдносити до соцiальних. Це, скорiше, професiйно-фаховi категорiї населення. Тим бiльше, що службовцiв, робiтникiв, кустарiв можна водночас було вiдносити, скажiмо, до категорiї колишнiх куркулiв, або "колишнiх людей".

Статистична звiтнiсть органiв держбезпеки передбачала досить рiзнопланове ставлення до облiку по цих групах. Так, у звiтах, що мали назву "Вiдомостi про кiлькiсть заарештованих по УНКВС в УРСР", у рiзних таблицях були рiзнi пiдходи. Якщо брати безпосередньо соцiальний (професiйний) склад, то iнформацiя обласних управлiнь НКВС включала такi групи (подаються в порядку викладення. - В.Н.): 1) служителi релiгiйних культiв; 2) кустарi; 3) домогосподарки, утриманцi, пенсiонери (непрацюючi); 4) службовцi; 5) селяни-одноосiбники; 6) колгоспники; 7) робiтники; 8) червоноармiйцi, молодший командний склад РСЧА; 9) командний склад РСЧА; 10) працiвники НКВС.

Перша з цих груп репресованих мала такi загальнi характеристики²² :

стр. 147

Таблиця 5

Спiввiдношення по групi служителiв релiгiйних культiв

Iз таблицi видно, що репресiй зазнали служителi релiгiйних культiв у рiзних областях по-рiзному. Дiапазон арештiв був у межах вiд 941 особи (Київська обл.) до 67 (Чернiгiвська обл.). При цьому, по областях вiдсотки, коливалися у межах 19,8% - 1,4%.

А проценти, що характеризують частку заарештованих служителiв релiгiйних культiв вiд усiх репресованих по областях, були в межах вiд 0,7% (Харкiвська обл.) до 6,5% (Полтавська обл.). Характерно, що останнiй показник - найвищий у сiльськогосподарських областях (Полтавська, Вiнницька, Молдавська АРСР), за винятком Чернiгiвської областi. У Донецькiй областi (найбiльше промислово розвинений) цей показник був близьким до середнього українського.

Отже, звiтнi данi з областей свiдчили про заарештованих священнослужителiв, враховуючи загальному тлi iнших соцiально-фахових груп.

Таблиця 6

Спiввiдношення по групi кустарiв²³

стр. 148

Репресiї щодо кустарiв у 1937 р. в областях були порiвняно незначними. Найбiльшу кiлькiсть їх було репресовано у Миколаївськiй областi. Там було заарештовано 477 осiб, що становило бiльше нiж третину вiд репресованих кустарiв в Українi та 8,3% вiд кiлькостi заарештованих у цiй областi. Порiвняно високими були абсолютнi показники у Харкiвськiй (224 особи, 16,1% вiд загальної кiлькостi по Українi), Вiнницькiй (157 осiб, 11,3%) i Одеськiй областях (152 особи, 10,9%). В iнших областях арешти коливалися в межах вiд 91 особи (6,6%) у Донецькiй областi до 2 осiб (0,1%) - у Молдавськiй АРСР. Водночас, порiвняно з iншими категорiями населення арешти кустарiв були незначними: у восьми областях, Молдавськiй АРСР i центральному апаратi НКВС їх вiдноснi показники були менше одного вiдсотка, а в чотирьох областях ледь перевищували цю величину.

Таблиця 7

Спiввiдношення по групi непрацюючих²⁴

Перше мiсце щодо арештiв серед непрацюючих (домогосподарки, утриманцiв, пенсiонери тощо) посiдала Житомирська область (841 репресований, 27,7% вiд загальної кiлькостi по цiй групi в УРСР); друге - Днiпропетровська (796 арештiв, 26,3%); третє - Київська (348 арештiв, 11,5%). В iнших областях абсолютнi й вiдноснi показники, що характеризували репресiї щодо непрацюючих, були значно меншими. Останнi мiсця посiдали Кам'янець-Подiльська, Полтавська, Вiнницька, Донецька та Миколаївська областi. Отже, це свiдчить про вiдсутнiсть певних пiдходiв у репресiях по цiй групi.

Розгляд вiдносних показникiв по групi непрацюючих щодо iнших категорiй репресованих дає можливiсть зробити такi узагальнення:

1) дiапазон останнiх порiвняно невеликий (вiд 5,7% до 0,3%);

2) у бiльшостi областей їх вiдноснi частки є близькими до середнього показника.

стр. 149

Таблиця 8

Спiввiдношення по групi службовцiв²⁵

Майже половину репресованих по групi службовцiв було заарештовано в Донецькiй областi. Значна частина їх мешкала в промислово розвинутих областях - Днiпропетровськiй, Одеськiй i Харкiвськiй. Водночас невеликою була кiлькiсть службовцiв, заарештованих у Київськiй областi. Дiапазон вiдносних часток по цiй групi значний - вiд 43,6% (Донецька обл.) до 0,3% (Житомирська). Проценти, що характеризують спiввiдношення серед заарештованих рiзних фахово-професiйних груп, також вiдзначаються у цiй групi великими розбiжностями. Максимальний показник був по центральному апарату (20,0%), друге мiсце посiдала Донецька область (7,0%), а на третьому, з певним вiдставанням, була Одеська (2,8%). У п'яти областях цi показники були меншими за один вiдсоток.

Таблиця 9

Спiввiдношення по групi селян-одноосiбникiв²⁶

стр. 150

Найбiльший абсолютний показник арештiв серед селян-одноосiбникiв належав Донецькiй областi (662 особи) - понад чверть репресованих iз цiєї групи в Українi. Але серед заарештованих на Донеччинi це становило тiльки 0,4%. По областях абсолютнi показники арештiв селян-одноосiбникiв були дуже рiзноплановими, що проявлялось у вiдносних показниках. Так, можна видiлити двi великих групи областей: 1) Донецька, Днiпропетровська, Київська, Житомирська, Харкiвська, Одеська та Полтавська, вiдноснi показники арештiв одноосiбникiв у яких були вiд 1,1% до 0,1%; 2) Кам'янець-Подiльська, Чернiгiвська, Вiнницька, Миколаївська областi та Молдавська АРСР, в яких цей показник був значно бiльшим (вiд 2,2% до 6,8%).

Таким чином, можна констатувати, що перша група об'єднувала бiльшi за чисельнiстю населення та промисловим потенцiалом областi.

Показовим є такий момент: до рiзних груп належали двi прикордоннi областi (Житомирська - вiдноснi показники 0,7% i 0,1% , та Кам'янець-Подiльська 12,2% i 3,6%). Тобто, сам статус цих областей не впливав на абсолютнi й вiдноснi показники арештiв серед селян-одноосiбникiв.

По групi колгоспникiв визначенi нами показники мали такий характер²⁷ :

Таблиця 10

Спiввiдношення по групi колгоспникiв

Найбiльшу кiлькiсть з цiєї групи було репресовано в Одеськiй, Днiпропетровськiй областях та Молдавськiй АРСР - понад 20,0% вiд суми заарештованих колгоспникiв в Українi. В iнших регiонах масштаби арештiв серед колгоспникiв були значно меншими - в дiапазонi вiд 8,1% (Донецька обл.) до 0,9% (Житомирська) та 0,6% (центральний апарат НКВС). Але вiдноснi показники цiєї групи по кiлькостi арештiв в областях незначнi й достатньо близькi. Так, максимальний процент арештiв колгоспникiв був у Молдавськiй АРСР (5,4%), а мiнiмальний - у Житомирськiй областi (0,1%). Треба вiдзначити, що цей показник порiвняно великий саме у тих областях, в яких i найбiльшi абсолютнi показники - Днiпропетровська, Одеська та Молдавська АРСР. До них слiд залучити й показник Миколаївської областi.

Слiд також зазначити, що вiдноснi показники арештiв у восьми областях (Донецька, Київська, Житомирська, Харкiвська, Кам'янець-Подiльська, Чернiгiвська, Вiнницька, Полтавська), а також у центральному апаратi i НКВС були менше 1,0%.

стр. 151

Отже, можна констатувати, що масштаби репресiй щодо колгоспникiв в областях України у 1937 р. були незначними.

Арешти серед робiтникiв, згiдно зi звiтами органiв НКВС, мали такi показники²⁸ :

Таблиця 11

Спiввiдношення по групi робiтникiв

З таблицi видно, що найбiльше робiтникiв було заарештовано у Днiпропетровськiй областi - 380 осiб (майже половину вiд репресованих робiтникiв по всiй Українi). Друге мiсце посiдала Одеська область -129 осiб (16,6%). На третьому була Донецька обл. - 73 особи (9,4%). Далi йшли також промисловi областi - Харкiвська - 56 осiб (7,2%) та Київська - 49 осiб (6,3%). У центральному апаратi НКВС i Миколаївськiй областi кiлькiсть заарештованих робiтникiв ледь перевищувала два десятки, а в iнших областях їх налiчувалися одиницi.

Постоянный адрес данной публикации: