Гравітаційне поле є полем просторової неоднорідності термодинамічного стану, як щільної речовини компактних астрономічних об’єктів, так і як завгодно сильно розрідженої газо-пилової речовини космічного вакууму, що підкорюється законам термодинаміки подібно ідеальному газу невзаємодіючих молекул. Воно принципово не може існувати без речовини і, тому, не є будь-якою самостійною формою матерії. Тіло, яке падає, самостійно розганяється у просторово неоднорідній космосфері або ж атмосфері, перетворюючи свою внутріатомну енергію, що безперервно вивільняється, у кінетичну

Подолання граничного значення маси, що встановлено для звичайних астрономічних тіл, можливо і при нормальному просторово-часовому стані речовини. Для цього необхідно і достатньо доповнити рівняння гравітаційного поля ЗТВ умовою досягнення мінімуму ентальпії всієї речовини тіла та допустити фізичну реальність математично неминучих порожнистої топологічної форми тіла і конфігурації його просторово-часового континууму з начебто «оберненим навиворіт» внутрішнім власним простором. Абсолютна стійкість антиречовини можлива всередині такого порожнистого тіла.

Відсутність фізичної здійсненності космологічної сингулярності в ЗТВ можлива за умов постулювання відліку космологічного часу в СВ Вейля та ненульового значення космологічної сталої λ в рівняннях гравітаційного поля (а отож, і при допущенні фізичної реальності нескінченно довгого калібрувального процесу самостискування речовини у просторі СВ Вейля. Процес розширювання Всесвіту в цілому може мати місце лише тоді, коли він відбувається і в кожній окремій точці його нескінченного космічного простору. І наявність цього процесу може бути обумовлена лише еволюційною мінливістю властивостей фізичного вакууму, а отже, й адаптацією елементарних частинок речовини до кожного разу оновлених умов їх взаємодії.

Розкрита єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини. Доведено, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності є рівняннями просторово неоднорідного термодинамічного стану речовини. Розглянуто релятивістське узагальнення термодинаміки зі строго екстенсивним молярним об’ємом. Виявлена хибність уявлень про наявність у Всесвіті „чорних дір”, „небаріонної темної речовини” та „темної енергії”. Вказана причина розширювання Всесвіту у світі людей та обґрунтована вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому.

Показано, що спеціальна та загальна теорії відносності відображають калібрувальність дії на речовину відповідно руху та гравітації. Це не дозволяє спостерігати у власному просторі та часі речовини будь-яких змін, що виникли через цю дію. Знайдено розв’язок рівнянь гравітаційного поля, що відповідає астрономічним тілам, які альтернативні чорним дірам. Показана вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому

Показано, що спеціальна та загальна теорії відносності відображають калібрувальність дії на речовину відповідно руху та гравітації. Це не дозволяє спостерігати у власному просторі та часі речовини будь-яких змін, що виникли через цю дію. Знайдено розв’язок рівнянь гравітаційного поля, що відповідає астрономічним тілам, які альтернативні чорним дірам. Показана вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому

It is shown, that special and general relativities reflect the gauge of effect on matter of, correspondingly, motion and gravity. This doesn’t allow us to observe in intrinsic space and time of the matter any changes, appeared because of this effect. The solution of gravitational field equations that corresponds to astronomical objects, alternative to black holes, is found. The eternity of Universe existence both in the future and in the past is shown.

Показана возможность получения линейного элемента системы отсчета пространственных координат и времени (СО) Шварцшильда, основываясь на существовании евклидова фонового пространства сопутствующей Вселенной СО и, исходя из предположения о наличии, как эволюционной изменчивости, так и пространственной неоднородности свойств физического вакуума, заполняющего все это евклидово бесконечное фундаментальное пространство.

Обоснована возможность избежания физической реализуемости космологической сингулярности (сингулярности Большого Взрыва Вселенной) непосредственно в ортодоксальной общей теории относительности (ОТО). Это может иметь место в случае отсчитывания космологического времени в системе отсчета координат и времени (СО), которая не сопутствует веществу и в которой по гипотезе Вейля галактики расширяющейся Вселенной движутся лишь пекулярно. Показано отсутствие какого-либо ограничения для значения массы астрономического тела, самосжимающегося в этой сопутствующей Вселенной СО, если оно имеет полую топологическую форму в её евклидовом фоновом пространстве и зеркальную симметрию собственного пространства. Ввиду этой симметрии, как внешняя, так и внутренняя граничные поверхности полого тела наблюдаются выпуклыми. При этом в, как бы "вывернутой наизнанку", внутренней части собственного пространства содержится вместо вещества антивещество. Чрезвычайно высокая светимость квазаров и изначально полых сверхновых звезд обусловлена аннигиляцией вещества и антивещества.

The possibility to avoid physical realizability of cosmological singularity (singularity of Big Bang of the Universe) directly in the orthodoxal general theory of relativity (GR) is substantiated. This can take place in the case of counting of cosmological time in frame of reference of coordinates and time (FR) not co-moving with matter, in which by the Weyl hypothesis galaxies of the expanding Universe are motionless. The absence of any limitations of the value of mass of astronomical body, which self-contracts in Weyl FR, when it has hollow topological form in the space of Weyl FR and mirror symmetry of its intrinsic space, is shown. Because of this symmetry, both external and internal boundary surfaces of body are observed as convex. At that, in the "turned inside out" internal part of the intrinsic space (in the Fuller-Wheeler lost antiworld) unlike external part, instead of the phenomenon of expansion phenomenon of contraction of "internal universe" is observed.

It is shown here, that relativistic shrinkage of the length of moving body is realizing strongly synchronously with the change of its velocity and is continuously self-sustaining without the effect of any forces. This shrinkage is caused by inertial isobaric self-contraction of body matter and by propagation of changes of the strengths of inertia forces field together with the front of body intrinsic time. A mechanism of kinetic energy filling (accumulation) of a body is considered and propagation of the phase waves of perturbation of gravitational field at supraluminal velocity is substantiated here.

Показаны синхронность изменению скорости движения и непрерывное самоподдерживание без действия каких-либо сил релятивистского сокращения длины тела. Такое инерциальное изобарное самосжатие вещества сопровождается распространением изменений напряженностей поля сил инерции вместе с фронтом собственного времени тела. Рассмотрен механизм наполнения тела кинетической энергией. Обосновано распространение фазовых волн возмущения гравитационного поля со сверхсветовой скоростью.

Излагается теория, развивающая основные идеи специальной (СТО) и общей (ОТО) теорий относительности и позволяющая по-новому осмыслить и физически истолковать некоторые их положения и следствия. Показано, что используемые в СТО и ОТО системы отсчета пространственных координат и времени (СО) являются СО калибровочно самодеформированных или самодеформирующихся тел. Это делает их равноправными с выделенной фундаментальной СО - СО недеформируемого и неувлекаемого физического вакуума (неувлекаемого движущимися телами эфира классической физики) а, следовательно, и не отрицает существования последнего. При этом явления тяготения и расширения Вселенной обусловлены наличием соответственно пространственной неоднородности и эволюционной изменчивости свойств физического вакуума (ФВ) а, следовательно, и физической неоднородностью соответственно пространства и космологического времени. Стремление вещества к минимуму энтальпии приводит ввиду этого, как к гравитационному, так и к эволюционному самосжатию микро- и макрообъектов вещества в абсолютном пространстве ФВ.

Рассмотрено совместное решение уравнений ОТО и термодинамики для идеальной жидкости, обладающей топологией полого тела. Найдены пространственные распределения основных термодинамических и гравитермодинамических её параметров и характеристик. Показано принятие на сингулярной поверхности принципиально недостижимых ими значений, что подтверждает физическую нереализуемость гравитационной сингулярности. Определен фотометрический радиус срединной сингулярной поверхности, отделяющей антивещество от вещества.