Некоторые проблемы изучения исторической мысли русского зарубежья 1920 - 1930-х годов

СОТРУДНИЧЕСТВО УЧЕНЫХ РОССИИ И УКРАИНЫ

Рецензии. РЕЦ. НА: Г. Е. МАРКОВ. НЕМЕЦКАЯ ЭТНОЛОГИЯ

Памяти Эмиля Нидерхаузера (1923-2010)

НЕИЗВЕСТНАЯ СТРАНИЦА ИЗ ЖИЗНИ Д. К. ЗЕЛЕНИНА (ОБ УЧАСТИИ Д. К. ЗЕЛЕНИНА В КОНКУРСЕ В КАЗАНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ)

Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля.

Подолання граничного значення маси, що встановлено для звичайних астрономічних тіл, можливо і при нормальному просторово-часовому стані речовини. Для цього необхідно і достатньо доповнити рівняння гравітаційного поля ЗТВ умовою досягнення мінімуму ентальпії всієї речовини тіла та допустити фізичну реальність математично неминучих порожнистої топологічної форми тіла і конфігурації його просторово-часового континууму з начебто «оберненим навиворіт» внутрішнім власним простором. Абсолютна стійкість антиречовини можлива всередині такого порожнистого тіла.

Відсутність фізичної здійсненності космологічної сингулярності в ЗТВ можлива за умов постулювання відліку космологічного часу в СВ Вейля та ненульового значення космологічної сталої λ в рівняннях гравітаційного поля (а отож, і при допущенні фізичної реальності нескінченно довгого калібрувального процесу самостискування речовини у просторі СВ Вейля. Процес розширювання Всесвіту в цілому може мати місце лише тоді, коли він відбувається і в кожній окремій точці його нескінченного космічного простору. І наявність цього процесу може бути обумовлена лише еволюційною мінливістю властивостей фізичного вакууму, а отже, й адаптацією елементарних частинок речовини до кожного разу оновлених умов їх взаємодії.

Розкрита єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини. Доведено, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності є рівняннями просторово неоднорідного термодинамічного стану речовини. Розглянуто релятивістське узагальнення термодинаміки зі строго екстенсивним молярним об’ємом. Виявлена хибність уявлень про наявність у Всесвіті „чорних дір”, „небаріонної темної речовини” та „темної енергії”. Вказана причина розширювання Всесвіту у світі людей та обґрунтована вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому.

Показано, що спеціальна та загальна теорії відносності відображають калібрувальність дії на речовину відповідно руху та гравітації. Це не дозволяє спостерігати у власному просторі та часі речовини будь-яких змін, що виникли через цю дію. Знайдено розв’язок рівнянь гравітаційного поля, що відповідає астрономічним тілам, які альтернативні чорним дірам. Показана вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому

Показано, що спеціальна та загальна теорії відносності відображають калібрувальність дії на речовину відповідно руху та гравітації. Це не дозволяє спостерігати у власному просторі та часі речовини будь-яких змін, що виникли через цю дію. Знайдено розв’язок рівнянь гравітаційного поля, що відповідає астрономічним тілам, які альтернативні чорним дірам. Показана вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому

It is shown, that special and general relativities reflect the gauge of effect on matter of, correspondingly, motion and gravity. This doesn’t allow us to observe in intrinsic space and time of the matter any changes, appeared because of this effect. The solution of gravitational field equations that corresponds to astronomical objects, alternative to black holes, is found. The eternity of Universe existence both in the future and in the past is shown.

Показана возможность получения линейного элемента системы отсчета пространственных координат и времени (СО) Шварцшильда, основываясь на существовании евклидова фонового пространства сопутствующей Вселенной СО и, исходя из предположения о наличии, как эволюционной изменчивости, так и пространственной неоднородности свойств физического вакуума, заполняющего все это евклидово бесконечное фундаментальное пространство.

Обоснована возможность избежания физической реализуемости космологической сингулярности (сингулярности Большого Взрыва Вселенной) непосредственно в ортодоксальной общей теории относительности (ОТО). Это может иметь место в случае отсчитывания космологического времени в системе отсчета координат и времени (СО), которая не сопутствует веществу и в которой по гипотезе Вейля галактики расширяющейся Вселенной движутся лишь пекулярно. Показано отсутствие какого-либо ограничения для значения массы астрономического тела, самосжимающегося в этой сопутствующей Вселенной СО, если оно имеет полую топологическую форму в её евклидовом фоновом пространстве и зеркальную симметрию собственного пространства. Ввиду этой симметрии, как внешняя, так и внутренняя граничные поверхности полого тела наблюдаются выпуклыми. При этом в, как бы "вывернутой наизнанку", внутренней части собственного пространства содержится вместо вещества антивещество. Чрезвычайно высокая светимость квазаров и изначально полых сверхновых звезд обусловлена аннигиляцией вещества и антивещества.