[ВАСИЛЬ МАРКУСЬ]

15 жовтня 2012 р. у місті Чикаґо (Іллінойс, США) на дев'яностому році життя завершився земний шлях визначного українського вченого, політолога і громадського діяча, дійсного іноземного члена НАН України, професора Василя Маркуся.

В. Маркусь народився 27 грудня 1922 р. у с Бедевля Тячівського повіту на Закарпатті, яке на той час входило до складу Чехословаччини. Народну школу закінчив у рідному селі, гімназію - у Хусті. У червні 1942 р. за діяльність як члена підпільної молодіжної української організації був арештований угорською владою, засуджений на п'ятирічний термін тюремного ув'язнення, але в грудні того ж року амністований. Скориставшись новими обставинами, В. Маркусь восени 1943 р. вступає на філософський факультет Будапештського університету, де водночас відвідує курси славістики, латинської і німецької мов. Тоді ж у юнацькому віці виявляє великий інтерес до художньої літератури, публікуючи поезію і прозу в "Літературній неділі". У 1944 - 1945 рр. викладав в українській гімназії у місті Берегове, не полишаючи громадської діяльності, зокрема у Союзі молоді Закарпатської України. Улітку 1945 р. залишає Україну, невдовзі прибуває до Німеччини, де в Мюнхені продовжує студіювати славістику й педагогіку. Там же у 1948 р. в Українському вільному університеті захищає докторську дисертацію на тему: "Архаїчні властивості середньозакарпатських говорів".

Досить тривалий і плідний у науковому сенсі період життя В. Маркуся пов'язаний із Францією, куди він приїздить наприкінці 1951 р. зі Швейцарії, де короткий час вивчав політичні науки у Фрайбурзькому університеті. Знакове для академічної спільноти повоєнної української еміграції французьке містечко Сарсель поблизу Парижа відіграє важливу роль і в науковій біографії В. Маркуся. Тут він стає секретарем Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) й одним із провідних співробітників редакції "Енциклопедії українознавства", з якою тісно співпрацював і в пізніші роки, після переїзду до США. У 1956 р. закінчив юридичний факультет Паризького університету захистом докторської дисертації на тему "Міжнародні відносини Української РСР та її статус у міжнародному праві, 1917 - 1923". У 1957 р. у Вищому інституті

міжнародних студій здобув диплом із міжнародних відносин, захистивши працю "Приєднання Закарпатської України до радянської України. 1944 - 1945". Обидві роботи було опубліковано як монографії в Лювені (Бельгія) і в Парижі французькою мовою: "L'incorporation de l'Ukraine subcarpathique a l'Ukraine sovietique" (1956 р., українське видання 1992 р.), "Relations exterieures de l'Ukraine sovietique et son statut en droit international, 1917 - 1923" (1959 р.).

Під час перебування у Франції В. Маркусь виявив себе також активним діячем українського громадсько-політичного життя в еміграції. Зокрема, він був кількарічним головою Центрального союзу українського студентства, належав до провідних членів Закордонних частин ОУН. згодом приєднався до демократичного крила цієї організації - ОУН за кордоном (ОУНз). обійнявши посаду заступника голови політичної ради. Входив до закордонного представництва Української головної визвольної ради, був співредактором журналу "Український самостійник", співзасновником Товариства української студіюючої молоді імені Махновського і редактором журналу "Фенікс", членом Пласту.

У 1959 р. В. Маркусь переїздить на постійне місце проживання до США. Спочатку працював у дослідно-видавничій асоціації "Пролог" і водночас викладав російську мову в Університеті Нотр-Дам (Індіана). Від 1962 р. - багаторічний викладач політичних наук в Університеті Лойоли у Чикаго: доцент (до 1967 р.). надзвичайний професор (до 1972 р.), звичайний професор (до 1990 р.). Упродовж кількох років викладав у Римському центрі цього ж університету, обіймав посаду професора Українського католицького університету (УКУ) в Римі, з 1973 р. був директором чиказького філіалу УКУ, у 1985 - 1988 рр. очолював літні курси УКУ в Римі.

У Сполучених Штатах уповні розкрився талант В. Маркуся не лише як визначного вченого загальноамериканського університетського рівня, але й організатора українознавчих наукових центрів та установ, що виникли завдяки зусиллям таких як він ентузіастів з академічного середовища діаспори. Зокрема, слід відзначити плідну діяльність професора В. Маркуся як дійсного члена НТШ в Історично-філософській секції (певний час був її керівником) та Української вільної академії наук, члена керівництва Американського товариства для вивчення релігії під комунізмом (у 1980-х рр.), Американського товариства сприяння славістичним студіям, Американського товариства міжнародного права. Американського товариства політичних наук, члена Українського богословського наукового товариства, засновника і голови Українського академічного клубу в Чикаго.

Серед інших напрямів його діяльності: Український патріархальний рух (заступник голови, співробітник журналу "Патріярхат"), польсько-українсько-сербсько-чехословацький "Альянс дружби" у Чикаго (член керівництва цієї організації), радіо "Свобода" і "Голос Америки" (політичний оглядач із питань суспільного розвитку СРСР. УРСР. країн Центральної і Східної Європи), Товариство сприяння Народному рухові України у Чикаґо (заступник голови), Координаційний комітет допомоги Україні у США (заступник голови), Комісія зв'язку й інформації закарпатських українців у діаспорі (голова, редактор її "Інформаційного листка") та ін.

Після проголошення незалежності України професор В. Маркусь як головний редактор "Енциклопедії української діаспори" ("ЕУД". із 1988 р.) встановлює тісні ділові зв'язки з низкою наукових установ України, насамперед, з академічними інститутами соціології та історії України. Результатом цієї співпраці стали, зокрема, підготовка й видання "австралійського" тому "ЕУД" (1995 р.), а також першої та другої книг "американського" тому енциклопедії (2009, 2012 рр.). Крім того, з'явилося десять чисел журналу "Українська діаспора" - як складова спільного наукового проекту редакції "ЕУД" та

Інституту соціології НАН України (1992 - 1997 рр., співредактори В. Маркусь і В. Євтух). Ще однією складовою цього проекту стала видавнича серія "Бібліотека української діаспори", у рамках якої побачили світ, зокрема, монографія В. Трощинського "Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище" (1994 р.). друге видання книг Ю. Бачинського "Українська імміграція в Сполучених Штатах Америки" (1994 р.) і "Українська кооперація діаспори: Історичний огляд (1930 - 1995)" (1996 р.) та ін.

Загалом 1990 - 2000-ні рр. були особливо успішними під оглядом наукової та науково-популяризаторської діяльності професора В. Маркуся як у США, так і. особливо, в Україні. У цей період він публікує десятки журнальних статей, а також окремі праці "Політична і державно-правна еволюція українського Закарпаття" (1993 р.) та "Берестейська унія з сучасної перспективи" (1995 р.), виступає редактором збірників "Закарпаття під Угорщиною 1938 - 1944" (1999 р.) та "Закарпаття в ЕУ" (2003 р.); під псевдонімом Василь Марко друкує "Спомин (літературні спроби - публікації 40-х років" (1995 р.).

За активну участь у державотворчих процесах, значний внесок у розвиток співпраці між Україною й українською діаспорою нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня (2008 р.).

Печальна звістка з далекої Америки про відхід у Вічність професора Василя Маркуся, якого ми особисто знали і з яким тісно співпрацювали, болісно відізвалася в наглих серцях. Знайомство і співпраця з цим знаним Ученим і світлою Людиною стали для нас справжнім подарунком долі, новим науковим народженням. Зустрічі з ним, його мудрі слова, глибока ерудиція, гуманістичний, людяний стиль спілкування пам'ятатимемо все своє життя. Тривалий час нас поєднували не лише наукові, творчі зв'язки, але й дружні родинні стосунки з професором В. Маркусем та його дружиною, світлої пам'яті доктором, співредактором "ЕУД" пані Даркою.

Висловлюємо сердечне співчуття рідним і близьким родини Маркусів, усій українській громаді міста Чикаго та сумуємо разом із ними.

В. Б. Євтух (Київ), В. М. Ткаченко (Київ), В. П. Трощинський (Київ)

Публикатор:

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

Найденный поисковым роботом источник:

Автор(ы) публикации - В. Б. Євтух, В. М. Ткаченко, В. П. Трощинський:

Комментарии: