Офіційна медицина під час кризи стає недоступною для переважної більшості людей

Бажання звернутись до методів народної, чи нетрадиційної медицини, виникало чи не в кожної людини. Така вже наша ментальність - ми радше повіримо в таємничі замовляння, аніж в ефективність призначених ліків дільничним терапевтом. Суперечки навколо цілителів та екстрасенсів точаться давно, особливо інтерес до такого роду спеціалістів зростає у часи, коли люди і суспільство переживають певні критичні моменти. Як от і нині, в період економічної кризи, багато хто звертається до пророцтв, замовлянь або, прагнучи зекономити "на аптеці", лікується "по-народному". Як же розібратись, хто ж такі спеціалісти з нетрадиційної медицини і хто з них насправді "лічить", а хто й калічить?

За роз'ясненнями ми звернулись до голови Комітету з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров'я України Тетяни Гарник.

- Традиційна і народна - одна одній не конкуренти, це ніби два крила, адже витоки класичної медицини йдуть від народної. Нині народні і нетрадиційні методи не можуть існувати самі по собі, не інтегруючись в офіційну медицину, - наголошує Тетяна Петрівна. - Спеціалісти з народної, чи нетрадиційної медицини - це фахівці, котрі мають офіційне право на лікування некласичними для сучасної медицини методами - травами, п'явками, бджолами, гомеопатією, голками, біоенергетикою, мануальною терапією. Для діагностики вони використовують незвичні методи, скажімо, іридодіагностику, реєстрацію біопотенціалів. Деякі спеціалісти застосовують ці методики в комплексі.

При цьому слід мати на увазі, що сеанси масового гіпнозу, ворожіння та інші "шоу" до народної медицини не мають жодного відношення.

Такі "цілителі" не лише не мають дозвільних документів, а й грубо порушують Закон про рекламу, оскільки публікувати листи й відгуки хворих забороняється. Що ж стосується контролю за їхньою діяльністю, То МОЗ може відстежувати роботу лише тих, кому сам видав ліцензії, а виявляти і карати шахраїв повинна міліція.

Як стати цілителем

Відразу зазначимо - для цього треба подолати нелегкий шлях. Для початку, претендент надає довідку про фізичне і психічне здоров'я. Далі - співбесіда і відповіді на запитання анкети у Комісії з питань народної і нетрадиційної медицини. Після цього цілителя-початківця скеровують до Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини (КМІУАНМ) або Інституту наркології, неврології і психіатрії у Харкові. У цих закладах готують документи і атестують цілителів. Для цього розроблено спеціальні тести. Перевіряються елементарні знання на рівні шкільної програми з цивільної оборони. Якщо з опитуванням претендент не впорався, йому пропонують пройти відповідні курси з основ медичних знань. Далі йде етап клінічної експертизи. На базі лікувального закладу, під контролем лікарів. Знахарю треба продіагностувати і вилікувати за допомогою своїх методів не менше десяти хворих (хворі дають письмову згоду на участь у таких апробаціях і залишають за собою право у будь-який момент відмовитись від участі в експертизі). Якщо результативність лікування становить не менше 80 - 87%, вважається, що людина володіє методом, і це дає право займатись цілительством. Потім, у присутності співробітників кафедри, початківець повинен розкрити суть методу. Те саме відбувається і в присутності атестаційної експертної комісії. Раз на місяць в Комітеті з питань народної і нетрадиційної медицини при МОЗ засідає комісія, яка, спираючись на висновки атестаційної комісії, виносить спеціальне рішення. Лише маючи дозвіл комісії, цілителі мають право отримати ліцензію на медичну практику в галузі народної медицини. Та розслаблятись ще не час, Кожні три роки цілителів атестують повторно, а це означає, що і курси, і експертизу необхідно буде пройти знову. Як наголосила пані Гарник, жоден цілитель за 10 років існування комітету ще не отримав дозволу на самостійну практику - лише під контролем лікаря.

Методи антимагії

Присутність шахраїв у "нетрадиційному бізнесі" очевидна. Проте незаперечним є й той факт, що саме народні цілителі допомагали людям стати на ноги і повернути здоров'я. Як же не підпасти під "чари" нечесних підприємливих ділків? Найперше, звертати увагу на дозвільні документи. У кабінеті, де приймає "справжній" народний цілитель (а він є об'єктом підприємницької діяльності), має бути куточок споживача, там повинні бути представлені оригінали документів - атестаційно-експертний висновок, виданий чи КМІ УАНМ, чи Інститутом наркології, неврології, психіатрії у Харкові. Друге - спеціальний дозвіл Комітету з питань народної медицини. Третє - якщо це суб'єкт підприємницької діяльності, то повинні бути дозвільні документи підприємця. Якщо людина надає медичні послуги, незалежно від того цілитель вона чи лікар, у неї має бути ліцензія МОЗ(!) на медичну практику. Сьогодні існують контори, де видають ліцензії на ворожіння, пророцтва, зняття всіляких вінців, - ці та подібні їм методики до народної медицини не мають жодного відношення. Вони не атестуються і не сертифікуються. Ліцензія на медичну практику з народної і нетрадиційної медицини повинна бути єдиного загальнодержавного зразка з відповідною голограмою! На це треба звертати особливу увагу. Крім того, цілитель має право практикувати лише з лікарем або у медичному закладі, там він підзвітний і контролюється головним лікарем чи начмедом. На сьогодні в Україні не більше 460 спеціалістів з народної і нетрадиційної медицини, які мають ліцензію на практику.

Показання для протипоказань

Існує перелік хвороб, котрі народний цілитель лікувати не має права. Це діяльність, пов'язана з оперативним втручанням і порушенням цілісності шкірного покрову. Не дозволяється лікувати онкологічних хворих, венеричні недуги, психічні розлади. Забороняється проводити акушерсько-гінекологічні маніпуляції, займатись гіпнозом, проводити масові сеанси, видавати висновки про психічне здоров'я. Без медичної освіти не можна застосовувати гомеопатію і гірудо-терапію. Не дозволяється цілителям використовувати інструментальні методи діагностики, такі як метод Фоля, комп'ютерну, інформодіагностику. Точковий масаж, мануальну терапію (без дії на хребці), біоенергоінформотеранію, траволікування, ароматеранію можна застосовувати, лише маючи спеціальний дозвіл. Не видається в Україні ліцензія на зняття всіляких вінців, зурочень, ворожіння і тому подібне.

У Києві фахівці з народної і нетрадиційної медицини практикують у районних центрах здоров'я, а також у міському Центрі здоров'я, розташованому на вулиці Володимирській. Цілителі, котрі працюють у цих закладах, успішно лікують такі тяжкі стани, як алкоголізм, наркоманія, ігроманія. За словами Тетяни Гарник, народна і нетрадиційна медицина, це, по суті, - здоровий спосіб життя. їх методи можуть бути ефективними на етапі профілактики чи реабілітації, а у хворих з гострою патологією застосовуватись у комплексі з офіційним лікуванням, знімаючи побічні ефекти і покращуючи загальний стан.

ДО РЕЧІ

Народна і нетрадиційна медицина користується попитом в усьому світі. В Африці послугами цілителів користуються 90% населення, в Європі - 40 - 60, в Америці - 50 - 60%. В Україні від 40 до 60% людей звертаються за медичною консультацією і допомогою до знавців з народної медицини.

Традиційно українськими методами є траволікування і замовляння. Свого часу виробники гербалайфу та інших біодобавок не приховували, що вони запозичили рецептуру народів багатьох країн світу, у тому числі й українських травників. А методика замовляння є "прабабцею" сучасної психотерапії.

Постоянный адрес данной публикации: