Автор: О. М. СОБАЧКО

2005 р. виповнилося 150 рокiв iз дня народження видатного полiтичного й громадського дiяча, письменника Володимира Кириловича Винниченка. 20 травня цього року в Iнститутi полiтичних i етнонацiональних дослiджень НАН України вiдбулася всеукраїнська наукова конференцiя, присвячена цiй датi. У нiй взяли участь представники академiчних iнститутiв та вищих навчальних закладiв, студенти з рiзних мiст України.

Зi вступним словом до присутнiх звернувся директор iнституту, член-кореспондент НАН України, академiк, народний депутат України I.Ф.Курас. Вiн привiтав учасникiв заходу й наголосив на значеннi полiтичної й громадської дiяльностi Володимира Винниченка, пiдкресливши, що його постать варта уваги учених, полiтикiв i громадськостi. Зупинившись коротко на основних етапах життєвого шляху В.Винниченка, доповiдач показав його роль в українськiй iсторiї, внесок у розвиток вiтчизняної державницької iдеї, а також дав характеристику останнiх робiт про видатного полiтика. I.Ф.Курас наголосив, що ще багато незрозумiлого в життi й творчостi письменника, яке потребує ґрунтовного дослiдження. Вiн побажав учасникам конференцiї плiдної роботи, цiкавих, змiстовних виступiв та дискусiй.

Головував на форумi д-р iст. наук, професор, завiдуючий вiддiлом етноiсторичних дослiджень iнституту В.Ф.Солдатенко. У доповiдi "Суспiльно-полiтичнi погляди, революцiйна й державна дiяльнiсть В.Винниченка" вiн показав неоднозначнiсть сприйняття В.Винниченка як полiтика, державного дiяча, фiлософа та лiтератора сучасними науковцями та полiтиками. Це сприйняття, на думку автора, здебiльшого негативне, адже В.Винниченковi ставлять у провину всi невдачi революцiйної доби. Однак особистi риси В.Винниченка видiлили його в середовищi полiтичної елiти перших десятилiть XX ст., а вся його практична дiяльнiсть, реальний внесок у розвиток суспiльних процесiв зумовили провiдне мiсце серед поколiння тогочасних революцiонерiв, полiтичних, державних дiячiв.

Iсторiософськi погляди В.Винниченка проаналiзував у свiй доповiдi д-р iст. наук О. Л.Удод. На думку доповiдача, системних iсторiософських праць у В.Винниченка немає, можна лише казати про елементи iсторiософської системи, до яких слiд вiднести фiлософський, рефлексiйний пiдхiд до аналiзу подiй української iсторiї; iдею гiдностi людини як центральної теми iсторiї; концепцiю "конкордизму" (що її пiзнiше називатимуть "теорiєю конвергенцiї") та "колектократiї"" специфiчний марксизм, на якому позначилися впливи захiдного лiбералiзму й гуманiзму, поєднання його з українською нацiональною iдеєю.

Доповiдь д-ра фiлософ, наук, члена-кореспондента НАН України В.С.Пазенка була присвячена моральним та соцiальним аспектам творчої спадщини В.Винниченка з фiлософського погляду. Для В.Винниченка в його розумiннi соцiально-моральних цiнностей основоположною була iдея органiзацiї морально-правової влади, що передбачало справедливiсть, гiднiсть, iнстинкт життя. В.Винниченко як полiтичний дiяч зазначав, що метою була не сама державнiсть, а вiдродження, розвинення нашої нацiональностi, гiдностi.

стр. 226

Д-р iст. наук С.В.Кульчицький та канд. фiл. наук, доцент Кiровоградського державного педагогiчного унiверситету iм. В.Винниченка С.П.Михида присвятили свої доповiдi аналiзовi марксистського свiтогляду В.Винниченка. С.В.Кульчицький виклав своє бачення революцiї 1917-1920 pp. За його переконанням, революцiю слiд подiляти на росiйську та українську. У росiйськiй революцiї було два начала - буржуазно-демократичне й радянське. В українськiй революцiї переважало перше начало, а друге - радянське - почалося лише з 1918 р. i було марґiнальним. В.Винниченко, на його думку, представляв саме друге начало, вiн мрiяв про безкласове суспiльство й згодом утiлив цю мрiю в концепцiї конкордизму. С.П.Михида вважає, що марксистський свiтогляд В.Винниченка випливав iз його письменницького хисту. В.Винниченко бачив марксизм не в класичному розумiннi, а представляв його як загальнолюдську справедливiсть. Вiн намагався поєднати нацiональне й комунiстичне, при чому в питаннi нацiональному почувався значно впевненiше. С.П.Михида доводить, що постiйний пошук гармонiї в життi, внутрiшнiй конфлiкт у повнiй мiрi торкнулися й марксистських поглядiв В.Винниченка.

Декiлька виступiв було присвячено стосункам В.Винниченка й Є.Чикаленка. Д-р iст. наук, завiдувач вiддiлу Iнституту iсторiї України НАНУ В.Ф.Верстюк показав постать В.Винниченка, яка вимальовується зi сторiнок щоденника Є.Чи-каленка. Канд. iст. наук I.М.Старовойтенко зупинилася на листуваннi двох непересiчних дiячiв, наголосивши на тому, що висвiтлення цього питання було б неможливе без щоденникiв i листiв В.Винниченка, якi дають можливiсть зрозумiти його як людину непересiчну, гуманну, справедливу й чесну.

Значна кiлькiсть повiдомлень, якi були озвученi пiд час конференцiї, стосувалися громадсько-полiтичної дiяльностi В.Винниченка доби Української революцiї 1917-1920 pp. Iз повiдомленням "Внесок Володимира Винниченка в консолiдацiю та обєднання українських земель" виступив канд. iст. наук I.Л.Гошуляк. Вiн наголосив, що як член Центральної Ради, голова Генерального Секретарiату, голова Директорiї УНР В.Винниченко завжди дбав про єднiсть i соборнiсть українських земель, саме при ньому втiлилися в життя соборницькi iдеї.

Дiяльнiсть В.Винниченка як одного з лiдерiв УСДРП висвiтлила у своєму виступi канд. iст. наук О.М.Любовець, яка пiдкреслила, що участь В.Винниченка в цiй партiї зробила її найвпливовiшою партiєю доби Української революцiї. Особливостi взаємин В.Винниченка з лiдерами українських радикал-демократiв (соцiалiстiв-федералiстiв) розкрив д-р iст. наук, доцент Полтавського педагогiчного унiверситету iм. В.Г.Короленка В.В.Стрiлець.

Еволюцiю поглядiв В.Винниченка на полiтику росiйських бiльшовикiв на основi творiв "Мiж двох сил" i "Вiдродження нацiї" дослiдила д-р iст. наук Н.I.Миронець. В.Винниченко поступово дiйшов думки, що найбiльш адекватною формою органiзацiї влади є радянська, а те, що українська революцiя вiдкинула цю форму й стало, на його думку, причиною її поразки. За переконанням Н.I.Миронець, слiд привернути увагу iсторикiв до художньої лiтератури як до iсторичного джерела в разi, коли автор був свiдком i учасником подiй. Проблему висвiтлення iдеї нацiонального вiдродження в художнiх творах В.Винниченка розкрила О.М.Собачко.

У конференцiї взяли участь також доктори iст. наук В.П.Капелюшний, Б.I.Андрусишин, В.М.Соколов, Р.Л.Пирiг, д-р полiт, наук В.I.Толовченко, д-р фiл. наук Г.М.Сиваченко, д-р фiлософ, наук М.В.Цюрупа, кандидати iст. наук Г.Л.Савченко, Ф.М.Проданюк, В.В.Кучер, В.Д.Яремчук, А.Ю.Подольсъкий, Т.А.Бевз, канд. полiт, наук О.П.Дубас, канд. фiлософ, наук Ф.М.Медвiдь, I.О.Сахно. Загалом виступило понад 30 доповiдачiв.

У рамках конференцiї було здiйснено презентацiю нових видань: В.Солдатенко "Володимир Винниченко (на перехрестi соцiальних i нацiональних прагнень)". - К., Свiтогляд, 2005. - 324 с 4- 16 с. фото; С.Кульчицький, В.Солдатенко "Володимир Винниченко". - К., Альтернативи, 2005. - 374 с; Г.Сиваченко "Пророк несвоєї вiтчизни". - К., Альтернативи, 2003.

Постоянный адрес данной публикации: