КИЕВСКИЙ ТРЕУГОЛЬНИК: ЕКАТЕРИНА II, КНЯЗЬ ПОТЕМКИН И "ИСПАНЕЦ ПО ИМЕНИ МИРАНДА". Из дневника Миранды. Предисловие М.С. Альперовича
КИЕВСКИЙ ТРЕУГОЛЬНИК: ЕКАТЕРИНА II, КНЯЗЬ ПОТЕМКИН И "ИСПАНЕЦ ПО ИМЕНИ МИРАНДА". Из дневника Миранды. Предисловие М.С. Альперовича
НАШ ЦЕХ ИСТОРИКОВ В МЕМУАРАХ. В СВЯЗИ С ВЫХОДОМ КНИГИ АКАДЕМИКА Ю.А. ПОЛЯКОВА
ЭКОНОМИКА ВЕЛИКОБРИТАНИИ В ЭПОХУ КОНТИНЕНТАЛЬНОЙ БЛОКАДЫ (1806 - 1813 ГОДЫ)
"УВАЖЕНИЕ К РЕСПОНДЕНТАМ - ВАЖНЕЙШАЯ ЗАПОВЕДЬ ИССЛЕДОВАТЕЛЯ..." (ИНТЕРВЬЮ С Е. И. ФИЛИППОВОЙ И М. ЛАРЮЭЛЬ)
ВРЕМЯ СНОВИДЕНИЙ И РЕВОЛЮЦИЯ
НЕИЗВЕСТНАЯ СТРАНИЦА ИЗ ЖИЗНИ Д. К. ЗЕЛЕНИНА (ОБ УЧАСТИИ Д. К. ЗЕЛЕНИНА В КОНКУРСЕ В КАЗАНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ)
СЛАВЯНОФИЛЫ И ИТАЛИЯ (50-60-е ГОДЫ XIX в.)
Пока русская языковая картина мира не заменена у потомков русскоязычных людей на иную, не порождающую психическую инфантильность и, тем самым, позволяющую адаптироваться им к капитализму, нельзя допускать никаких излишних свобод и, в том числе, и повышение статуса тлетворно влияющего на них русского языка. Психиатры давно заметили, что никоим образом нельзя потакать капризам детей и, в том числе и великовозрастных «детей», и «детей» преклонного возраста (старческий маразм – «впадение в детство» весьма характерен для русскоязычных людей). Иначе, неспособность инфантильного русскоязычного человека к самоограничению может привести к непоправимым последствиям
Україна, на відміну від холопської Росії, ніколи не стане державою-нянькою. І в ній, як немає, так і не буде ніколи Уряду, який би абсолютно всім керував та тотально опікував би своїх психічно інфантильних «громадян», не здатних не те, щоб піклуватися (клопотати) про інших, але навіть і керувати собою. У вільному суспільстві кожен повинен сам піклуватися про себе, а роль держави обмежується лише створенням сприятливих умов для розвитку підприємництва. Тому Уряд України повинен лише координувати діяльність всіх виробничих і громадських організацій а, тим самим, і діяльність всіх громадян та підтримувати в країні необхідний їм порядок
Російські нацисти, окупувавши Україну, стали насильно нав'язувати українцям холопський спосіб життя своєї бидлонації, а тих українців, що не забажали ставати добровільними рабами (радянськими холопами-колгоспниками), знищили численними розправами, в концтаборах і голодоморами разом з українським (кубанським) і російським козацтвом. А так як волелюбні українці, що вижили опісля цього червоного терору, так і не стали придатними для радянського холопського способу життя, то і прирекли вони себе на те, щоб стати гарматним м'ясом російських нацистів під час розв'язаної Росією і Німеччиною Другої Світової Війни