Обґрунтування використання динамічного гравітаційного поля у Всесвіті, що розширюється
Доведена доцільність використання для відображення розширного Всесвіту саме рівнянь динамічного гравітаційного поля. Лише завдяки цьому Габблова швидкість руху речовини не буде перевищувати швидкість світла на обрії подій Всесвіту. Обґрунтована відповідність параметра b Шварцшильдова розв’язку рівнянь гравітаційного поля квадрату відносної частоти електромагнітної взаємодії мікрооб’єктів речовини та еквівалентність його граничній швидкості руху речовини у стані її нерухомості. Доведена хибність пов’язування параметра b з координатною швидкістю світла Загальної теорії відносності (ЗТВ).
Габблова швидкість речовини m на обрії подій Всесвіту h дорівнює сталій швидкості світла c. І це може бути реальним лише при відповідності цій речовині (як і галактикам, зіркам та планетам) динамічного гравітаційного поля [1], згідно якого швидкість світла на обрії подій Всесвіту (як і гранична швидкість речовини m, що рухається) теж дорівнює сталій швидкості світла c. Тут і – квадрати відносної частоти f електромагнітної взаємодії між мікрооб’єктами речовини m, що рухається зі швидкістю , і речовини, що умовно покоїться в динамічному гравітаційному полі на обрії подій Всесвіту h, відповідно.
Отже, швидкість руху речовини зростає, як і відповідна їй відносна кінематична частота електромагнітної взаємодії , завдяки чому і компенсується гравітаційне її зменшення ( ). І це, вочевидь, пов’язано зі зменшенням відстаней електромагнітної взаємодії між мікрооб’єктами речовини у фоновому евклідовому просторі Всесвіту [2] через ізотропне кінематичне самостискання в ньому речовини, що рухається [1,3].
Таким чином застосування параметра в ЗТВ (згідно з розв’язком гравітаційного поля Шварцшильда [4]) до простору, а не до речовини, що рухається в ньому, є недоцільним і хибним. Адже ототожнення з ним так званої координатної швидкості світла [3,4] призводить в системі відліку просторових координат та часу спостерігача (СВ) до абсурдного нульового значення швидкості світла на обрії подій (через ), незважаючи на максимально можливу швидкість на ньому в цій же СВ Габблової швидкості руху речовини . До того ж при цьому ігнорується те, що насправді гравітаційний потенціал є функцією від відносної частоти електромагнітної взаємодії, а не лише від швидкості розповсюдження електромагнітних хвиль.
Також необхідно враховувати еквівалентність гравітаційного інтервалу q астрономічному (гравітермодинамічному [3]) часу t коли , а кінематичного (нерелятивістського) інтервалу власному гравіквантовому часу матерії в динамічних гравітаційних полях галактик та Сонячної системи:
Тут: ; – квадрат орбітальної швидкості гіпотетичного кругового руху астрономічних об’єктів, – приріст кінематичеського інтервалу; , , , – прирости метричних відрізків, а не прирости координат.
Згідно з цим можна умовно вважати, що звичайний Ньютоніан [1] інертної вільної енергії спокою [3] речовини є Псевдо-Гамільтоніаном фундаментального Ньютоніана , а звичайний Кеплеріан [1] ординарної енергії спокою речовини є Псевдо-Лагранжіаном фундаментального Кеплеріана , що є притаманним речовині зі звичайною масою в супутній розширному Всесвіту СВ (ССВРВ).
Таким чином маємо двократне кінематичне збільшення відносної частоти електромагнітної взаємодії між мікрооб’єктами речовини (завдяки ізотропному скороченню відстаней цієї взаємодії в фоновому евклідовому просторі [2] ССВРВ), скомпенсоване наполовину Лоренцовим зменшенням її . І отже, кінематичний інтервал (на відміну від релятивістського інтервалу) відповідає кінематичному прискоренню плину власного часу речовини замість його сповільнення. Адже на відміну від звичайних Лоренцових перетворень приростів просторових координат і часу (ЗЛП) конформні Лоренцові перетворення приростів просторових координат і часу дозволяють не тільки позбавитися релятивістського сповільнення плину власного часу [3], а і отримати кінематичне прискорення плину власного часу речовини завдяки ізотропному самостисканню її в фоновому евклідовому просторі [2] ССВРВ. При цьому Лоренцові перетворення швидкостей руху будуть такими же [3,5], як і при ЗЛП.
І отже, рухом речовини фактично індукується збільшення відносної частоти електромагнітної взаємодії між її мікрооб’єктами, що і призводить до компенсації подальшого гравітаційного зменшення її. Завдяки саме цій компенсації Габблова швидкість руху речовини і дорівнює сталій швидкості світла с на обрії подій Всесвіту, незважаючи на нульове значення на ньому відносної частоти електромагнітної взаємодії b в гіпотетичному статичному гравітаційному полі Всесвіту. Тому-то лише завдяки наявності у Всесвіті саме динамічного гравітаційного поля [1,3,5] і може діяти в ньому закон Габбла.
І це звичайно ж можна розглядати лише як компенсацію гравітаційного зменшення плину власного часу речовини, а не як компенсацію дії зовнішнього гравітаційного поля взагалі. Хоча і не виключена можливість вважати, що гравітаційне поле є насправді слабкішим, і отже, що відцентрові псевдосили інерції насправді компенсують не лише вдвічі слабкіші гравітаційні псевдосили, а і рівні останнім за величиною доцентрові псевдосили еволюційного самостискання речовини до центру тяжіння [1].
І лише саме з умови повної компенсації подальшого гравітаційного сповільнення плину часу рухом за інерцією речовини ( , ) можна отримати і Ньютонівське гравітаційне прискорення:
І отже, за відсутності повної компенсації подальшого гравітаційного сповільнення плину часу кінематичним прискоренням плину часу гравітаційне прискорення руху тіла, що вільно падає, не буде відповідати реальності. Тому-то ігнорування незмінності сповільнення плину часу речовини, що рухається за інерцією в гравітаційному полі, на підставі уявного релятивістського сповільнення плину часу є недопустимим. З цієї ж умови слідує, як необхідність використання саме логарифмічного гравітаційного потенціалу і тотожність інертної маси гравітаційній масі лише за власним гравіквантовим годинником речовини ( ), так і просторова а тим самим і часова залежність від параметра гравітаційної «сталої» [4, 6, 16], несталість якої у часі передбачав Дірак [20].
Виявлення нових релятивістських перетворень приростів просторових координат та часу, що відповідають законам Ньютона та Кеплера, є подібним до виявлення Оттом [8] і Арзельсом [9] можливості альтернативної релятивістської інтерпретації термодинаміки, що нарешті підтвердило релятивістську інваріантність термодинаміки.
Висновки
Література
[1] Pavlo Danylchenko, Solutions of the Standard Differential Equation of the Dynamic Gravitational Field of a Flat Galaxy, Crystal Journal of Physics, 1, Iss. 1, 1-16 (2025).
[2] Yakov Zeldovich & Leonid Grischuk, General relativity is correct! (Methodical notes). Physics-Uspekhi, 155, 517 (1988).
[3] Pavlo Danylchenko, Foundations of Relativistic Gravithermodynamics. Vinnytsia, Ukraine: TVORY (2022).
[4] Christian Möller, The Theory of Relativity, Oxford: Clarendon Press (1972).
[5] Pavlo Danylchenko Relativistic transformations of coordinate increments and metric segments of bodies moving in a gravitational field by inertia, in Proceed. VI Int. Conference APFS’2025, Lutsk, Ukraine: Volyn University Press “Vezha”, 26-29 (2025).
[6] Pavlo Danylchenko, Theoretical misconceptions and imaginary entities in astronomy, cosmology and physics, in Foundations and consequences of Relativistic Gravithermodynamics. Vinnytsia, Ukraine: Nova knyga, 85 (2020).
[7] Paul Adrien Maurice Dirac, Cosmology and the gravitational constant, in Directions in Physics. New York: John Wiley & Sons, Inc., 11, 71-92 (1978).
[8] Heinrich Z. Ott, Lorentz-Transformation der Wärme und der Temperatur. Zeitschrift für Physik, Springer Nature, 175, 70-104 (1963).
[9] Henri Arzelies, Nuovo cimento, 35, 783-791 (1965).
[10] Pavlo Danylchenko, The gauge foundations of special relativity, in Gauge-evolutional interpretation of special and general relativities, Vinnytsia, Ukraine: O.Vlasuk, 15-24 (2004).
[11] Pavlo Danylchenko, The spiral-wave nature of elementary particles. Proceedings of International scientific conference “D.D. Ivanenko – outstanding physicist-theorist, pedagogue”. Poltava, Ukraine: ed. Rudenko O.P., 44 (2004).
[12] Pavlo Danylchenko, About possibilities of physical unrealizability of cosmological and gravitational singularities, in General relativity. Gauge-evolutional interpretation of special and general relativities. Vinnytsia, Ukraine: O.Vlasuk, 35 (2004).
[13] Pavlo Danylchenko, Spiralwave model of the Universe, in Proceedings of all-Ukrainian seminar on theoretical and mathematical physics: in honour of 85th anniversary of Anatoly Swidzynski. Lutsk, Ukraine: Volyn University Press “Vezha”, 21 (2014).
Новые публикации: |
Популярные у читателей: |
Новинки из других стран: |
![]() |
Контакты редакции |
О проекте · Новости · Реклама |
Цифровая библиотека Украины © Все права защищены
2009-2026, ELIBRARY.COM.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту) Сохраняя наследие Украины |
Россия
Беларусь
Украина
Казахстан
Молдова
Таджикистан
Эстония
Россия-2
Беларусь-2
США-Великобритания
Швеция
Сербия