Обґрунтована відповідність параметра b Шварцшильдова розв’язку рівнянь гравітаційного поля квадрату відносної частоти електромагнітної взаємодії мікрооб’єктів нерухомої речовини та еквівалентність його квадрату максимально можливої (граничної) швидкості руху цієї речовини на сингулярній поверхні.
Обґрунтована відповідність Сонячній системі не статичного гравітаційного поля Ньютона, а динамічного гравітаційного поля, що формується також і рухом планет а, отже, і адаптується до зміни розташування в ньому планет.
The correspondence to the Solar System of not the static Newtonian gravitational field, but the dynamic gravitational field, which is also formed by the motion of the planets and, therefore, adapts to changes in the location of the planets in it, is substantiated. It is because of this that gravitational pseudo-forces, like centrifugal pseudo-forces of inertia, are orthogonal at all points to the quasicircular (pseudo-elliptical) orbits of the planets.
The feasibility of using the equations of the dynamic gravitational field to reflect the expanding Universe has been proven. The fallacy of using such a false parameter as the coordinate velocity of light in GR is proven. This coordinate velocity of light, unlike the limit velocity of matter, cannot in principle be less than the true velocity of matter.
The suitability for use in the people's world of only ordinary synchronization-compensation transformations of increments of spatial coordinates and time is substantiated. These transformations, unlike the alternative to them ordinary Lorentz transformations (OLT), allow to proportionally synchronize all clocks that move in a gravitational field by inertia.
The feasibility of using the equations of the dynamic gravitational field to reflect the expanding Universe has been proven. Only thanks to this, the Hubble velocity of matter will not exceed the velocity of light at the event horizon of the Universe.
Електрична природа блискавки
Гравітаційне поле є полем просторової неоднорідності термодинамічного стану, як щільної речовини компактних астрономічних об’єктів, так і як завгодно сильно розрідженої газо-пилової речовини космічного вакууму і не є будь-якою самостійною формою матерії.
Розглянуті топологічні конфігурації простору-часу астрономічних тіл дозволяють уникнути таких парадоксальних явищ та об'єктів як – перевищення значення швидкості світла лінійною швидкістю обертального руху, Великий Вибух Всесвіту та чорні діри.
The correspondence of the parameter b of the Schwarzschild solution of the gravitational field equations to the square of the relative frequency of electromagnetic interaction of micro-objects of a stationary matter and its equivalence to the square of the maximum possible (limit) velocity of this matter on a singular surface are substantiated.
The possibility to avoid physical realizability of cosmological singularity (singularity of Big Bang of the Universe) directly in the orthodoxal general theory of relativity (GR) and in its improved version – the relativistic gravithermodynamics (RGTD) is substantiated.
Доведена доцільність використання для відображення розширного Всесвіту саме рівнянь динамічного гравітаційного поля. Лише завдяки цьому Габблова швидкість руху речовини не буде перевищувати швидкість світла на обрії подій Всесвіту.
The feasibility of using the equations of the dynamic gravitational field to reflect the expanding Universe has been proven. Only thanks to this, the Hubble velocity of matter will not exceed the velocity of light at the event horizon of the Universe.
Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
US-Great Britain
Sweden
Serbia
Russia
Belarus
Ukraine
Kazakhstan
Moldova
Tajikistan
Estonia
