Если заряды электронов рассматриваются непосредственно в системе СИ, то коэффициент должен быть равен единице. Заряд электрона, определенный в исследовании в системе СИ оказался равным . Как показано в статье коэффициент , который принимают как электрическую или диэлектрическую постоянную вакуума или эфира, никакого отношения к свойствам эфирной среды не имеет, а является только коэффициентом пропорциональности.

Если заряды электронов рассматриваются непосредственно в системе СИ, то коэффициент должен быть равен единице. Заряд электрона, определенный в исследовании в системе СИ оказался равным . Как показано в статье коэффициент , который принимают как электрическую или диэлектрическую постоянную вакуума или эфира, никакого отношения к свойствам эфирной среды не имеет, а является только коэффициентом пропорциональности.

Гравітаційне поле є полем просторової неоднорідності термодинамічного стану, як щільної речовини компактних астрономічних об’єктів, так і як завгодно сильно розрідженої газо-пилової речовини космічного вакууму, що підкорюється законам термодинаміки подібно ідеальному газу невзаємодіючих молекул. Воно принципово не може існувати без речовини і, тому, не є будь-якою самостійною формою матерії. Тіло, яке падає, самостійно розганяється у просторово неоднорідній космосфері або ж атмосфері, перетворюючи свою внутріатомну енергію, що безперервно вивільняється, у кінетичну

Подолання граничного значення маси, що встановлено для звичайних астрономічних тіл, можливо і при нормальному просторово-часовому стані речовини. Для цього необхідно і достатньо доповнити рівняння гравітаційного поля ЗТВ умовою досягнення мінімуму ентальпії всієї речовини тіла та допустити фізичну реальність математично неминучих порожнистої топологічної форми тіла і конфігурації його просторово-часового континууму з начебто «оберненим навиворіт» внутрішнім власним простором. Абсолютна стійкість антиречовини можлива всередині такого порожнистого тіла.

Відсутність фізичної здійсненності космологічної сингулярності в ЗТВ можлива за умов постулювання відліку космологічного часу в СВ Вейля та ненульового значення космологічної сталої λ в рівняннях гравітаційного поля (а отож, і при допущенні фізичної реальності нескінченно довгого калібрувального процесу самостискування речовини у просторі СВ Вейля. Процес розширювання Всесвіту в цілому може мати місце лише тоді, коли він відбувається і в кожній окремій точці його нескінченного космічного простору. І наявність цього процесу може бути обумовлена лише еволюційною мінливістю властивостей фізичного вакууму, а отже, й адаптацією елементарних частинок речовини до кожного разу оновлених умов їх взаємодії.

Розкрита єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини. Доведено, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності є рівняннями просторово неоднорідного термодинамічного стану речовини. Розглянуто релятивістське узагальнення термодинаміки зі строго екстенсивним молярним об’ємом. Виявлена хибність уявлень про наявність у Всесвіті „чорних дір”, „небаріонної темної речовини” та „темної енергії”. Вказана причина розширювання Всесвіту у світі людей та обґрунтована вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому.

Показано, що спеціальна та загальна теорії відносності відображають калібрувальність дії на речовину відповідно руху та гравітації. Це не дозволяє спостерігати у власному просторі та часі речовини будь-яких змін, що виникли через цю дію. Знайдено розв’язок рівнянь гравітаційного поля, що відповідає астрономічним тілам, які альтернативні чорним дірам. Показана вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому

Показано, що спеціальна та загальна теорії відносності відображають калібрувальність дії на речовину відповідно руху та гравітації. Це не дозволяє спостерігати у власному просторі та часі речовини будь-яких змін, що виникли через цю дію. Знайдено розв’язок рівнянь гравітаційного поля, що відповідає астрономічним тілам, які альтернативні чорним дірам. Показана вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому

It is shown, that special and general relativities reflect the gauge of effect on matter of, correspondingly, motion and gravity. This doesn’t allow us to observe in intrinsic space and time of the matter any changes, appeared because of this effect. The solution of gravitational field equations that corresponds to astronomical objects, alternative to black holes, is found. The eternity of Universe existence both in the future and in the past is shown.

При исследовании космического пространства был обнаружен микроволновой фон, температура которого была принята равной 2,7 К [2]. При такой температуре любая среда, состоящая из материальных частиц, должна находится в состоянии квантовой жидкости [5]. Поэтому вакуум можно рассматривать как фотонную жидкость (ф -жидкость), состоящую из элементарных микрочастиц, то есть фотонных частиц (ф – частиц). Причем эти частицы должны представлять собой квантовые осцилляторы.

При исследовании космического пространства был обнаружен микроволновой фон, температура которого была принята равной 2,7 К [2]. При такой температуре любая среда, состоящая из материальных частиц, должна находится в состоянии квантовой жидкости [5]. Поэтому вакуум можно рассматривать как фотонную жидкость (ф -жидкость), состоящую из элементарных микрочастиц, то есть фотонных частиц (ф – частиц). Причем эти частицы должны представлять собой квантовые осцилляторы.

Микроволновый фон или эфир, состоит из микроэлементарных частичек реликтов и фононов (эфиронов) и обладает свойствами подобными свойствам газовой среды, т.е. плотностью, молекулярным весом, газовой постоянной, теплоемкостью, подчиняются законам кинетической теории газов и т.д.

В статье показано что преобразования Лоренца не определяют зависимость между временем и координатами систем, движущихся относительно друг друга со скоростью равной v, при движении луча света вдоль оси x.

Anisotropy of the luminous intensity of distant astronomical objects of expanding Universe in intrinsic space of the observer is shown. The relativistic distance-luminosity relation, by which radial coordinate of astronomical object is being determined taking into account Hubble anisotropy of its luminous intensity, is received. As it follows from this relation, values of radial coordinates of distant astronomical objects in intrinsic space of the observer are much smaller than values of their coordinates, calculated by classical distance-luminosity relation. This makes the presence of such hypothetical components of the Universe as dark matter and dark energy unnecessary in principle