Вклад Росії в світову науку

Ця стаття аналізує інцидент у Розвеллі — подію, яка стала наріжним каменем сучасної уфології та теорій змови щодо того, що уряд США приховував контакт із позаземними цивілізаціями. Базуючись на аналізі історичних документів, офіційних доповідей ВПС США та журналістських розслідувань, відтворено справжню хронологію подій липня 1947 року та їх подальшу міфологізацію. Особлива увага приділяється Проєкту Mogul як фактичному джерелу уламків, ролі уфологів у створенні легенди та трансформації невеликого міста у Нью-Мексико в епіцентр світової туристичної індустрії, побудованої на вірі в прибульців.

В настоящей статье рассматривается Розуэлльский инцидент — событие, ставшее краеугольным камнем современной уфологии и теорий заговора о сокрытии правительством США факта контакта с внеземными цивилизациями. На основе анализа исторических документов, официальных отчетов военно-воздушных сил и журналистских расследований реконструируется подлинная хронология событий июля 1947 года и их последующая мифологизация. Особое внимание уделяется проекту «Могол» как реальному источнику обнаруженных обломков, роли уфологов в создании легенды, а также превращению маленького городка в Нью-Мексико в эпицентр глобальной индустрии туризма, основанной на вере в инопланетян.

Доведена доцільність використання для відображення розширного Всесвіту саме рівнянь динамічного гравітаційного поля. Лише завдяки цьому Габблова швидкість руху речовини не буде перевищувати швидкість світла на обрії подій Всесвіту.

Знайдено розв'язок рівнянь гравітаційного поля плоскої галактики. Показано, що на краю галактики надмірно сильні звичайні (нередуковані) відцентрові псевдосили інерції компенсуються переважно доцентровими псевдосилами еволюційного самостискання речовини у фоновому евклідовому просторі розширного Всесвіту, а не слабкими на краю галактики гравітаційними псевдосилами. І отже, темна небаріонна матерія взагалі не потрібна Всесвіту.

Викладається теорія, що розвиває основні ідеї спеціальної (СТВ) та загальної (ЗТВ) теорій відносності і дозволяє по-новому осмислити та фізично витлумачити деякі їхні положення та наслідки. Показано, що системи відліку просторових координат і часу (СВ), що використовуються в СТВ та ЗТВ, є СВ калібрувально самодеформованих тіл або тіл, що калібрувально самодеформуються.

Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля.