Фильтр статей по ключевому слову: теорія RSS

Вклад Росії в світову науку

Fri, 12 Jun 2026 07:49:00 +0300

День Росії - це привід замислитися над тим, що дала світова спільнота. Не лише «Перемогу» та «Калашников». Не лише водку та ікру. В світовій науці російські імена стоять на рівні з Ньютоном та Ейнштейном. Від таблиці Менделеєва до лазера, від радіо до «Спутника». Давайте згадати учених, чиї відкриття змінили цивілізацію, чесно оцінимо внесок Росії у науковий прогрес. Михайло Ломоносов: перший російський енциклопедист Ломоносов — це наша гордість. Фізик, хімік, астроном, географ, металург, поет. Він відкрив атмосферу на Венері, сформулював закон збереження матерії, створив мозаичне виробництво. Без його праць не було б російської науки в сучасному розумінні. В світовому масштабі Ломоносов випередив час, особливо в фізичній хімії. Але його роботи часто не знали за кордоном через мовний бар'єр. Проте, його вплив на європейську науку XVIII століття був. Микола Лобачевський: батько неевклідової геометрії До Лобачевського всі думали, що геометрія Евкліда — єдина можливість. Лобачевський створив геометрію, де через точку можна провести кілька паралельних ліній. Спочатку його висміяли. Але потім виявилося, що неевклідова геометрія описує простір поблизу чорних дір. Без Лобачевського не було б теорії відносності Ейнштейна. Це відкриття перевернуло математику та фізику. І сьогодні ім'я Лобачевського стоїть в ряду найвеликших математиків. Дмитро Менделєєв: періодичний закон Периодична таблиця хімічних елементів — це, мабуть, найзнаменитіший російський внесок у світову науку. Менделєєв не лише упорядкував елементи, але й передбачив властивості ще не відкритих. У сні? Легенда. Насправді результат багаторічного труда. Сьогодні таблиця Менделєєва висить в кожній школі, в кожній лабораторії. Вона стала фундаментом хімії. А сам Менделєєв також працював над нафтою, метрологією, повітряплаванням. Його внесок у науку важко переоцінити. Іван Павлов: фізіологія та умовні рефлекси Павлов — перший російський нобелівський лауреат (1904). Він відкрив умовні рефлекси, змінив псих ... Читать далее

Інцидент у Розвеллі: народження легенди про НЛО

Tue, 17 Mar 2026 12:06:00 +0300

Introduction. The Roswell Incident occupies a unique place in modern culture. The name of this small New Mexico town has become a byword for mystery, government conspiracy, and extraterrestrial presence on Earth. What began as a routine discovery of military experiment debris transformed over decades into a complex mythology involving alien spacecraft, extraterrestrial bodies and their autopsies, and a massive official cover-up. The story of Roswell is not so much about what actually happened as it is about how legends are born and evolve in an age of mass media and distrust of official institutions. I. July 1947: Debris Discovery and a Hasty Announcement. In early July 1947, the world was experiencing the first wave of "flying saucer" sightings. Weeks before the Roswell events, pilot Kenneth Arnold reported observing nine strange objects near Mount Rainier that moved, in his words, "like saucers skipping across water." This coined the term "flying saucer" and sparked nationwide hysteria across America. On July 5, 1947, ranch foreman William "Mac" Brazel discovered strange debris scattered over a significant area on his property, approximately 75 miles northwest of Roswell. Among the finds were pieces of foil, rubber, sturdy paper, and thin wooden sticks. Lacking a telephone and unaware of the recent media frenzy, Brazel initially thought little of his discovery. However, following advice from a relative, he suspected the debris might be connected to "flying saucers" and reported it to Chaves County Sheriff George Wilcox on July 7. The sheriff contacted Roswell Army Air Field, home of the 509th Bomb Group—the world's only unit at that time capable of delivering nuclear weapons. Base Commander Colonel William Blanchard sent Major Jesse Marcel from intelligence and Captain Sheridan Cavitt from the Counterintelligence Corps to investigate. Marcel and Cavitt collected the debris and brought it back to the base. On the morning of July 8, 1947, base public informati ... Читать далее

Розуельський інцидент

Mon, 16 Mar 2026 15:19:00 +0300

Введение. Розуэлльский инцидент занимает уникальное место в современной культуре. Название небольшого городка в штате Нью-Мексико стало нарицательным символом тайны, правительственного заговора и внеземного присутствия на Земле. То, что началось как рутинное обнаружение обломков военного эксперимента, за десятилетия трансформировалось в сложную мифологию, включающую инопланетные корабли, тела пришельцев и их аутопсию, а также масштабный сговор властей. История Розуэлла — это не столько история о том, что произошло на самом деле, сколько история о том, как рождаются и эволюционируют легенды в эпоху масс-медиа и недоверия к официальным институтам. I. Июль 1947 года: Обнаружение обломков и поспешное объявление. В начале июля 1947 года мир переживал первую волну «летающих тарелок». За несколько недель до событий в Розуэлле пилот Кеннет Арнольд сообщил о наблюдении девяти странных объектов в районе горы Рейнир, которые двигались, по его словам, «как блюдца, прыгающие по воде». Это породило термин «летающая тарелка» и вызвало настоящую истерию по всей Америке. 5 июля 1947 года управляющий ранчо Уильям «Мак» Брейзел обнаружил на своем участке, расположенном примерно в 120 километрах к северо-западу от Розуэлла, странные обломки, разбросанные на значительной площади. Среди найденного были куски фольги, резины, прочной бумаги и тонкие деревянные бруски. Не имея телефона и не зная о недавней шумихе, Брейзел не придал находке особого значения. Однако по совету своего родственника он заподозрил, что обломки могут быть связаны с «летающими тарелками», и 7 июля сообщил о находке шерифу округа Чавес Джорджу Уилкоксу. Шериф связался с авиабазой Розуэлл, где дислоцировалась 509-я бомбардировочная группа — единственное на тот момент подразделение в мире, способное доставлять ядерное оружие. Командир базы полковник Уильям Бланшар направил на место происшествия майора Джесси Марсела из разведывательного отдела и капитана Шеридана Кавитта из Корпуса контрразведки. Марсел и Кавитт с ... Читать далее

Обґрунтування використання динамічного гравітаційного поля у Всесвіті, що розширюється

Sat, 07 Mar 2026 11:29:00 +0300

Обґрунтування використання динамічного гравітаційного поля у Всесвіті, що розширюється Доведена доцільність використання для відображення розширного Всесвіту саме рівнянь динамічного гравітаційного поля. Лише завдяки цьому Габблова швидкість руху речовини не буде перевищувати швидкість світла на обрії подій Всесвіту. Обґрунтована відповідність параметра b Шварцшильдова розв’язку рівнянь гравітаційного поля квадрату відносної частоти електромагнітної взаємодії мікрооб’єктів речовини та еквівалентність його граничній швидкості руху речовини у стані її нерухомості. Доведена хибність пов’язування параметра b з координатною швидкістю світла Загальної теорії відносності (ЗТВ). Габблова швидкість речовини m на обрії подій Всесвіту h дорівнює сталій швидкості світла c. І це може бути реальним лише при відповідності цій речовині (як і галактикам, зіркам та планетам) динамічного гравітаційного поля [1], згідно якого швидкість світла на обрії подій Всесвіту (як і гранична швидкість речовини m, що рухається) теж дорівнює сталій швидкості світла c. Тут і – квадрати відносної частоти f електромагнітної взаємодії між мікрооб’єктами речовини m, що рухається зі швидкістю , і речовини, що умовно покоїться в динамічному гравітаційному полі на обрії подій Всесвіту h, відповідно. Отже, швидкість руху речовини зростає, як і відповідна їй відносна кінематична частота електромагнітної взаємодії , завдяки чому і компенсується гравітаційне її зменшення ( ). І це, вочевидь, пов’язано зі зменшенням відстаней електромагнітної взаємодії між мікрооб’єктами речовини у фоновому евклідовому просторі Всесвіту [2] через ізотропне кінематичне самостискання в ньому речовини, що рухається [1,3]. Таким чином застосування параметра в ЗТВ (згідно з розв’язком гравітаційного поля Шварцшильда [4]) до простору, а не до речовини, що рухається в ньому, є недоцільним і хибним. Адже ототожнення з ним так званої координатної швидкості світла [3,4] призводить в системі відліку просторових координат та часу спо ... Читать далее

РОЗВ'ЯЗКИ СТАНДАРТНОГО ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО РІВНЯННЯ ДИНАМІЧНОГО ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ПЛОСКОЇ ГАЛАКТИКИ

Tue, 09 Sep 2025 19:29:00 +0300

РОЗВ'ЯЗКИ СТАНДАРТНОГО ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО РІВНЯННЯ ДИНАМІЧНОГО ГРАВІТАЦІЙНОГО ПОЛЯ ПЛОСКОЇ ГАЛАКТИКИ Абстракт Знайдено розв'язок рівнянь гравітаційного поля плоскої галактики. Показано, що на краю галактики надмірно сильні звичайні (нередуковані) відцентрові псевдосили інерції компенсуються переважно доцентровими псевдосилами еволюційного самостискання речовини у фоновому евклідовому просторі розширного Всесвіту, а не слабкими на краю галактики гравітаційними псевдосилами. Напруженість динамічного гравітаційного поля спіральних та інших плоских (або надтонких) галактик згідно з їхньою двовимірною топологією є обернено пропорційною радіальній відстані, а не її квадрату. І це є так, незважаючи на обернену пропорційність напруженості окремих гравітаційних полів усіх її сферично симетричних астрономічних об'єктів саме квадрату радіальної відстані. Знайдено загальний розв'язок рівнянь гравітаційного поля галактики з додатковим певним параметром n. За можливих значень n < 1 швидкість орбітального руху зірок є лише трохи меншою за найвищу можливу швидкість навіть на краю галактики. Згідно з рівняннями загальної теорії відносності (ЗТВ) та рівняннями релятивістської гравітермодинаміки (РГТД), конфігурація динамічного гравітаційного поля плоскої галактики, що перебуває в квазірівноважному стані, є стандартною (канонічною в РГТД). І це пояснюється тим, що вона зовсім не визначається просторовим розподілом середньої густини маси її несуцільної матерії. Адже, цей просторовий розподіл середньої густини маси речовини галактики сам по собі визначається стандартною конфігурацією її динамічного гравітаційного поля. Стандартне значення середньої густини маси речовини на краю галактики визначається космологічною сталою Λ і різницею між одиницею та максимальним значенням параметра bc. І це є ненульовим стандартним значенням, незважаючи на те, що гравітаційний радіус на краю галактики приймає нульове значення. Тому-то в РГТД і у відповідній інтерпретації ЗТВ, на відміну від ортодоксал ... Читать далее

Калібрувально-еволюційна інтерпретація спеціальної та загальної теорій відносності

Mon, 07 Oct 2024 15:22:00 +0300

ВІД АВТОРА Останнім часом з'явилося безліч робіт, що ставлять під сумнів вірність основних положень СТВ і ЗТВ та вказують на наявність у них різних протиріч. Ці протиріччя, як і сама критика теорії відносності, зумовлені, як правило, недостатньо глибоким розумінням фізичної сутності та нерозрізненням різних форм та уявлень таких основних фізичних понять, як простір та час. Вони викликані також незнанням еволюційних фізичних процесів, прихованих за математичною моделлю просторово-часового континууму (ПЧК). Пропонована автором калібрувально-еволюційна теорія, що є розвитком і новою інтерпретацією основних ідей та положень теорії відносності, вносить необхідну ясність з цих питань і дозволяє уникнути побудови на основі останньої абсурдних космологічних теорій. На відміну від спроб побудови альтернативних теорії відносності калібрувальних теорій простору, часу і тяжіння (запропонованих багатьма авторами), автору даної роботи вдалося знайти калібрувальні обґрунтування безпосередньо ортодоксальних СТВ і ЗТВ. Ці обґрунтування базуються на калібрувальності (принциповій неспостережності у власній СВ речовини) безпосереднього впливу руху та гравітації на метричні та фізичні властивості мікро- та макрооб'єктів речовини, а також на калібрувальність для світу людей еволюції мікросвіту. При цьому жорстка СВ Шварцшильда, як і всі інші СВ, отримана автором не в результаті розв'язання будь-яких тензорних рівнянь гравітаційного поля, а лише з припущення про можливість ізохоричного рівноважного процесу калібрувального еволюційного самостискання речовини (на рівні елементарних «частинок») в абсолютному просторі. І це є ще одним вагомим доказом вірності основних положень теорії відносності. Незважаючи на кардинальну зміну космологічних уявлень, пропонована теорія перебуває у злагоді не лише з класичною та релятивістською фізикою, а й з астрофізикою і вимагає в основному лише нової інтерпретації досягнутих космологією результатів у вивченні еволюції Всесвіту. Однак і її, як і теорію відн ... Читать далее

ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ

Sat, 06 Apr 2019 00:34:00 +0300

FOUNDATIONS OF RELATIVISTIC GRAVITHERMODYNAMICS Pavlo DANYLCHENKO SPE “GeoSystem”, It is shown that equations of the gravitational field of General Relativity should be considered just as equations of spatially inhomogeneous thermodynamic state of utterly cooled down matter. This matter can only be the hypothetical substances such as ideal gas, ideal liquid and the matter of absolutely solid body. The real matter will be inevitably cooling down for infinite time and never will reach the state that is described by the equations of gravitational field. Gravitational field itself is the field of spatial inhomogeneity of thermodynamic state of dense matter of compact astronomical objects, as well as of strongly rarefied gas-dust matter of space vacuum. Gravitational field is not an independent form of matter. Bodies free fall in gravitational field – is an original realization of tendency of the whole gravitationally bonded inhomogeneous matter to the minimums of the integral values of enthalpy and Gibbs free energy. Bodies that fall independently accelerate in spatially inhomogeneous medium of the outer space or atmosphere. Such bodies transform their continuously released intra-atomic energy into kinetic energy. Keywords: thermodynamics, gravity, General Relativity, Special Relativity, vacuum, Gibbs free energy, field. PACS: 05.70.-a, 04.40.-b, 04.20.-q Реферат Висунута Клаузіусом гіпотеза про можливість теплової смерті Всесвіту (1865), а також хибні уявлення про неінваріантність рівнянь термодинаміки щодо релятивістських перетворень призвели до помилкового висновку про непридатність методів термодинаміки до аналізу еволюційних процесів у мегасвіті. Наразі ж відомо, що остигнути за будь-який як завгодно великий, проте, кінцевий проміжок часу Всесвіт принципово не може. Повному охолодженню речовини перешкоджає самоорганізація нею просторово неоднорідних термодинамічних станів і відповідних їм гравітаційних полів. Необмеженого росту ентропії у Всесвіті перешкоджає ... Читать далее