Обґрунтована відповідність параметра b Шварцшильдова розв’язку рівнянь гравітаційного поля квадрату відносної частоти електромагнітної взаємодії мікрооб’єктів нерухомої речовини та еквівалентність його квадрату максимально можливої (граничної) швидкості руху цієї речовини на сингулярній поверхні.
Обґрунтована відповідність Сонячній системі не статичного гравітаційного поля Ньютона, а динамічного гравітаційного поля, що формується також і рухом планет а, отже, і адаптується до зміни розташування в ньому планет.
Доведена доцільність використання для відображення розширного Всесвіту саме рівнянь динамічного гравітаційного поля. Лише завдяки цьому Габблова швидкість руху речовини не буде перевищувати швидкість світла на обрії подій Всесвіту.
Планети Сонячної системи за швидкістю обертання
Відомі астрономам планети, на яких може бути життя