Обґрунтована відповідність параметра b Шварцшильдова розв’язку рівнянь гравітаційного поля квадрату відносної частоти електромагнітної взаємодії мікрооб’єктів нерухомої речовини та еквівалентність його квадрату максимально можливої (граничної) швидкості руху цієї речовини на сингулярній поверхні.
Обґрунтована відповідність Сонячній системі не статичного гравітаційного поля Ньютона, а динамічного гравітаційного поля, що формується також і рухом планет а, отже, і адаптується до зміни розташування в ньому планет.
The correspondence to the Solar System of not the static Newtonian gravitational field, but the dynamic gravitational field, which is also formed by the motion of the planets and, therefore, adapts to changes in the location of the planets in it, is substantiated. It is because of this that gravitational pseudo-forces, like centrifugal pseudo-forces of inertia, are orthogonal at all points to the quasicircular (pseudo-elliptical) orbits of the planets.
The feasibility of using the equations of the dynamic gravitational field to reflect the expanding Universe has been proven. The fallacy of using such a false parameter as the coordinate velocity of light in GR is proven. This coordinate velocity of light, unlike the limit velocity of matter, cannot in principle be less than the true velocity of matter.
The suitability for use in the people's world of only ordinary synchronization-compensation transformations of increments of spatial coordinates and time is substantiated. These transformations, unlike the alternative to them ordinary Lorentz transformations (OLT), allow to proportionally synchronize all clocks that move in a gravitational field by inertia.
The feasibility of using the equations of the dynamic gravitational field to reflect the expanding Universe has been proven. Only thanks to this, the Hubble velocity of matter will not exceed the velocity of light at the event horizon of the Universe.
Розглянуті топологічні конфігурації простору-часу астрономічних тіл дозволяють уникнути таких парадоксальних явищ та об'єктів як – перевищення значення швидкості світла лінійною швидкістю обертального руху, Великий Вибух Всесвіту та чорні діри.
The correspondence of the parameter b of the Schwarzschild solution of the gravitational field equations to the square of the relative frequency of electromagnetic interaction of micro-objects of a stationary matter and its equivalence to the square of the maximum possible (limit) velocity of this matter on a singular surface are substantiated.
Доведена доцільність використання для відображення розширного Всесвіту саме рівнянь динамічного гравітаційного поля. Лише завдяки цьому Габблова швидкість руху речовини не буде перевищувати швидкість світла на обрії подій Всесвіту.
The feasibility of using the equations of the dynamic gravitational field to reflect the expanding Universe has been proven. Only thanks to this, the Hubble velocity of matter will not exceed the velocity of light at the event horizon of the Universe.
Для колективних гравітермодинамічних мікростанів Гіббса було виявлено зв'язок між усіма термодинамічними потенціалами та параметрами речовини. Цей зв'язок реалізується за допомогою чотирьох прихованих хвильових функцій, які можуть приймати довільні значення з певною ймовірністю.
For the collective gravithermodynamic Gibbs microstates the connection between all thermodynamic potentials and parameters of matter have been found. This connection is realized with the help of four hidden wave functions that can take arbitrary values with certain probability.
Знайдено розв'язок рівнянь гравітаційного поля плоскої галактики. Показано, що на краю галактики надмірно сильні звичайні (нередуковані) відцентрові псевдосили інерції компенсуються переважно доцентровими псевдосилами еволюційного самостискання речовини у фоновому евклідовому просторі розширного Всесвіту, а не слабкими на краю галактики гравітаційними псевдосилами. І отже, темна небаріонна матерія взагалі не потрібна Всесвіту.
The solution to the gravitational field equations of a flat galaxy has been found. It is shown that at the edge of the galaxy the excessively strong ordinary (unreduced) centrifugal pseudo-forces of inertia are compensated mainly by centripetal pseudo-forces of evolutionary self-contraction of matter in the background Euclidean space of expanding Universe, and not by the weak gravitational pseudo-forces at the edge of the galaxy.
Digital Library of Ukraine ® All rights reserved.
US-Great Britain
Sweden
Serbia
Russia
Belarus
Ukraine
Kazakhstan
Moldova
Tajikistan
Estonia
