Факт, что Луна, обходя вкруг Земли, зрит ее целиком, а сама кажет ей половину, безбожная наука наших дней объясняет игрой слепого случая. А мудрость древняя, зная, что Случай есть Бог, Автор Мира, зовет это властью очей: полной властью Луны и народа ее над Землей. Властью Глуби Луны, Сердца сущих: Любовью как Силой, творящею все.

Известно издревле: при равенстве силы противных сторон победа сопутствует той, что заняла господствующую над местностью высоту. Поэтому древние города строились на возвышении: быть наверху — царить взором над дольним. Луна — Высота над Землею: владеющий ею — над всей Землей царь. В том был смысл лунной гонки СССР – США. В напряженной борьбе за Луну, Высоту, США одолели СССР, но Луну не стяжали: она — дом Народа Иного и дверь к нам ему, пред которой он, царь Земли истинный, дал нам побыть.

Познание Мира, что зрится безбожнику шествьем по внешней вселенной, людей обмануло: Контакт наш с Иным, его пик, мнят они встречей с миром вовне. А он истинно — Глуби стяжание: Мира, Я нашего, — к коей зовет нас глас Дельф. True Contact is our knowledge of ourselves.

В сознании обывателя прочен стереотип Контакта как встречи землян с инопланетянами, наделяющей нас неким знаньем. Но были в истории два человека, Станислав Лем и Андрей Тарковский, постигшие, что Контакт поистине — это встреча человека с Самим Собой: смертного — с бессмертной своей Сутью. Вот что твердо знали эти двое. В жизни они поругались из-за розни во второстепенном. То главное, в чем они навеки остались едины, я, их любя, дал кратко здесь. The stereotype of Contact as a meeting of earthlings with aliens, endowing us with some knowledge, is strong in the consciousness of the layman. But there were two people in history, Stanislav Lem and Andrei Tarkovsky, who realized that truly Contact is a meeting of a person with Himself: a mortal with his immortal Essence. That's exactly what these two knew. In life, they quarreled because of discord in the secondary. The main thing in which they were forever united, I, loving them, gave briefly here.

Контакт с Иным — не встреча с ним как внешним, а осознанье его как Реальности и Сути нашей: прозренье слепца как прорыв наш в Себя. Contact with the Other is not a meeting with it as an external to us, but an awareness of its as our Reality and Essence: the insight of the blindman as our breakthrough into Myself.

У всех НЛО в мире этом источник один: Луна, люк в шлющий их мир Иной. All UFOs in this world have one source: the Moon, the hatch to the Otherworld that sends them here.

Два матерых лжеца предлагают народу поход к ложной, внешней опоре, чтобы под шумок движения к ней чистить его карманы. Оплот же страны — в ней самой. Two seasoned liars offer people a crusade to a false, external support in order to clean out their pockets under the guise of movement to it. But the strength of the country is in itself.

Аристотель — вожатый пути землян в смерть. Aristotle is the leader of earthlings' path to death.

Революция Коперника, поставившая Землю в безличный ряд небесных тел, лишив ее исключительности, порвала тем в лохмотья исконную слитность Вселенной и Зрящего. В час этот в наших очах рухнул Мир.

Мы и звездные Люди в едином строю. We and our star Humans are in one line. The Anthrops of the Universe, to which belong the anthrops of the Earth humans, constitute a single order. This article of mine tells about principles of its composition.

Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля.

Подолання граничного значення маси, що встановлено для звичайних астрономічних тіл, можливо і при нормальному просторово-часовому стані речовини. Для цього необхідно і достатньо доповнити рівняння гравітаційного поля ЗТВ умовою досягнення мінімуму ентальпії всієї речовини тіла та допустити фізичну реальність математично неминучих порожнистої топологічної форми тіла і конфігурації його просторово-часового континууму з начебто «оберненим навиворіт» внутрішнім власним простором. Абсолютна стійкість антиречовини можлива всередині такого порожнистого тіла.

Відсутність фізичної здійсненності космологічної сингулярності в ЗТВ можлива за умов постулювання відліку космологічного часу в СВ Вейля та ненульового значення космологічної сталої λ в рівняннях гравітаційного поля (а отож, і при допущенні фізичної реальності нескінченно довгого калібрувального процесу самостискування речовини у просторі СВ Вейля. Процес розширювання Всесвіту в цілому може мати місце лише тоді, коли він відбувається і в кожній окремій точці його нескінченного космічного простору. І наявність цього процесу може бути обумовлена лише еволюційною мінливістю властивостей фізичного вакууму, а отже, й адаптацією елементарних частинок речовини до кожного разу оновлених умов їх взаємодії.

Розкрита єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини. Доведено, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності є рівняннями просторово неоднорідного термодинамічного стану речовини. Розглянуто релятивістське узагальнення термодинаміки зі строго екстенсивним молярним об’ємом. Виявлена хибність уявлень про наявність у Всесвіті „чорних дір”, „небаріонної темної речовини” та „темної енергії”. Вказана причина розширювання Всесвіту у світі людей та обґрунтована вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому.