Україна – не Росія, а українці – не холопи, щоб бути підлеглими недостойників – зверхників, що ще не заслужили їх довіру та повагу. І тому за українськими звичаями і відповідними їм неписаними законами моралі, що закарбовані в українській МКС: «той, хто забажає очолити будь який колектив, підприємство чи державну установу, повинен ще до початку свого керівництва заслужити повагу своїх майбутніх підлеглих».

Україна, на відміну від холопської Росії, ніколи не стане державою-нянькою. І в ній, як немає, так і не буде ніколи Уряду, який би абсолютно всім керував та тотально опікував би своїх психічно інфантильних «громадян», не здатних не те, щоб піклуватися (клопотати) про інших, але навіть і керувати собою. У вільному суспільстві кожен повинен сам піклуватися про себе, а роль держави обмежується лише створенням сприятливих умов для розвитку підприємництва. Тому Уряд України повинен лише координувати діяльність всіх виробничих і громадських організацій а, тим самим, і діяльність всіх громадян та підтримувати в країні необхідний їм порядок