Найбільш докладно обґрунтовано помилковість ігнорування компенсації гравітаційного сповільнення плину часу рухом за інерцією речовини та нереальності чорних дір, Великого Вибуху Всесвіту, темної небаріонної матерії, темної енергії, нейтрино і фотонів.

Для колективних гравітермодинамічних мікростанів Гіббса було виявлено зв'язок між усіма термодинамічними потенціалами та параметрами речовини. Цей зв'язок реалізується за допомогою чотирьох прихованих хвильових функцій, які можуть приймати довільні значення з певною ймовірністю.

Знайдено розв'язок рівнянь гравітаційного поля плоскої галактики. Показано, що на краю галактики надмірно сильні звичайні (нередуковані) відцентрові псевдосили інерції компенсуються переважно доцентровими псевдосилами еволюційного самостискання речовини у фоновому евклідовому просторі розширного Всесвіту, а не слабкими на краю галактики гравітаційними псевдосилами. І отже, темна небаріонна матерія взагалі не потрібна Всесвіту.

Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки (РГТД) від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу позаядерних термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху. Для опису ж руху за інерцією в РГТД використовуються тільки гіпотетичні внутрішньоядерні гравітермодинамічні характеристики речовини. Саме це дозволяє принципово уникнути потреби у Всесвіті небаріонної темної матерії.

Головною метою цього дослідження є виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь у сучасній астрономії, космології та фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів.

Антиречовина може стало існувати у Всесвіті не тільки всередині астрономічних утворень, що мають ненульове значення мінімально можливого радіусу Шварцшильда, а отже, і володіють дзеркально симетричним власним простором, а і в пухких ядрах галактик.

Термодинамічна інтерпретація загальної теорії відносності та розглядання Всесвіту як єдиного спіральнохвильвого утворення, а так званих елементарних частинок і кварків як кінцевих локальних стоків цих спіральних хвиль фактично дозволили створити «теорію всього»

Кардинальное отличие релятивистской гравитермодинамики от общей теории относительности заключается в использовании в тензоре энергии-импульса внеядерных термодинамических характеристик вещества для описания лишь его квазиравновесного движения.

Рассмотрена наиболее совершенная модификация специальной и общей теорий относительности. Показано, что уравнения гравитационного поля общей теории относительности (ОТО) следует рассматривать как уравнения пространственно неоднородного гравитермодинамического состояния лишь предельно остывшего вещества. Этим веществом могут быть только гипотетические субстанции – идеальный газ, идеальная жидкость и вещество абсолютно твердого тела. Реальное же вещество обречено остывать бесконечно долго, так никогда и не достигнув состояния, описываемого уравнениями гравитационного поля ОТО.

Розглянута найбільш досконала модифікація спеціальної та загальної теорій відносності. Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності (ЗТВ) слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля ЗТВ

Основна мета цього дослідження – виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь в сучасній астрономії, космології і фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів. І, перш за все, це стосується явищ і об'єктів, що розглядаються в спеціальній і загальній теоріях відносності.

Основная цель этого исследования – выявление научных заблуждений и наиболее значительных недоразумений в современной астрономии, космологии и физике. Большинство из них вызвано как сугубо математическим подходом, так и игнорированием философского осмысления физической реальности. И как следствие этого, – недостаточно глубоким пониманием сущности некоторых физических явлений и объектов. И, прежде всего, это касается явлений и объектов, рассматриваемых в специальной и обшей теориях относительности. Автор проанализировал исторические корни рассмотренных здесь заблуждений и недоразумений и указал возможные пути их преодоления.

Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля.

Подолання граничного значення маси, що встановлено для звичайних астрономічних тіл, можливо і при нормальному просторово-часовому стані речовини. Для цього необхідно і достатньо доповнити рівняння гравітаційного поля ЗТВ умовою досягнення мінімуму ентальпії всієї речовини тіла та допустити фізичну реальність математично неминучих порожнистої топологічної форми тіла і конфігурації його просторово-часового континууму з начебто «оберненим навиворіт» внутрішнім власним простором. Абсолютна стійкість антиречовини можлива всередині такого порожнистого тіла.