Найбільш докладно обґрунтовано помилковість ігнорування компенсації гравітаційного сповільнення плину часу рухом за інерцією речовини та нереальності чорних дір, Великого Вибуху Всесвіту, темної небаріонної матерії, темної енергії, нейтрино і фотонів.

Головною метою цього дослідження є виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь у сучасній астрономії, космології та фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів.

Антиречовина може стало існувати у Всесвіті не тільки всередині астрономічних утворень, що мають ненульове значення мінімально можливого радіусу Шварцшильда, а отже, і володіють дзеркально симетричним власним простором, а і в пухких ядрах галактик.

Термодинамічна інтерпретація загальної теорії відносності та розглядання Всесвіту як єдиного спіральнохвильвого утворення, а так званих елементарних частинок і кварків як кінцевих локальних стоків цих спіральних хвиль фактично дозволили створити «теорію всього»

Основна мета цього дослідження – виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь в сучасній астрономії, космології і фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів. І, перш за все, це стосується явищ і об'єктів, що розглядаються в спеціальній і загальній теоріях відносності.

Основная цель этого исследования – выявление научных заблуждений и наиболее значительных недоразумений в современной астрономии, космологии и физике. Большинство из них вызвано как сугубо математическим подходом, так и игнорированием философского осмысления физической реальности. И как следствие этого, – недостаточно глубоким пониманием сущности некоторых физических явлений и объектов. И, прежде всего, это касается явлений и объектов, рассматриваемых в специальной и обшей теориях относительности. Автор проанализировал исторические корни рассмотренных здесь заблуждений и недоразумений и указал возможные пути их преодоления.

Обоснована возможность избежания физической реализуемости космологической сингулярности (сингулярности Большого Взрыва Вселенной) непосредственно в ортодоксальной общей теории относительности (ОТО). Это может иметь место в случае отсчитывания космологического времени в системе отсчета координат и времени (СО), которая не сопутствует веществу и в которой по гипотезе Вейля галактики расширяющейся Вселенной движутся лишь пекулярно. Показано отсутствие какого-либо ограничения для значения массы астрономического тела, самосжимающегося в этой сопутствующей Вселенной СО, если оно имеет полую топологическую форму в её евклидовом фоновом пространстве и зеркальную симметрию собственного пространства. Ввиду этой симметрии, как внешняя, так и внутренняя граничные поверхности полого тела наблюдаются выпуклыми. При этом в, как бы "вывернутой наизнанку", внутренней части собственного пространства содержится вместо вещества антивещество. Чрезвычайно высокая светимость квазаров и изначально полых сверхновых звезд обусловлена аннигиляцией вещества и антивещества.

Показано, что при чрезвычайно большой массе астрономического тела достигается минимум интегрального значения его энтальпии. Этот минимум соответствует найденной Фуллером и Уилером зеркально симметричной конфигурации собственного пространства тела. В евклидовом фундаментальном пространстве несопутствующей веществу системы отсчета, в которой по гипотезе Вейля галактики расширяющейся Вселенной квазинеподвижны, такое тело, согласно решению уравнений ОТО, является полым. Наличие во внутреннем пустом полупространстве полого тела явления сжатия его «внутренней Вселенной» соответствует устойчивости в нем антивещества. Поэтому срединная сингулярная сферическая поверхность, являющаяся геометрическим местом его «центров» тяжести, предотвращает в полых нейтронных звездах (принимаемых ошибочно за черные дыры) аннигиляцию вещества и антивещества, а в квазарах не позволяет ей происходить катастрофически. Ввиду этого, чрезвычайно высокая светимость квазаров и изначально полых сверхновых обусловлена аннигиляцией вещества и антивещества.