This article presents a comprehensive biography of Sir Isaac Newton, one of the most influential scientists in human history whose work fundamentally transformed humanity's understanding of the physical universe. Based on analysis of historical documents, scientific treatises, and biographical accounts, this article reconstructs Newton's trajectory from a solitary Cambridge scholar to President of the Royal Society and Master of the Mint. Particular attention is devoted to his groundbreaking contributions to physics, mathematics, optics, and astronomy, as well as his lesser-known pursuits in alchemy, theology, and chronology. The complex personality of Newton—secretive, intensely focused, and intellectually relentless—emerges as inseparable from the revolutionary ideas that laid the foundation for classical mechanics and dominated scientific thought for three centuries.

Для колективних гравітермодинамічних мікростанів Гіббса було виявлено зв'язок між усіма термодинамічними потенціалами та параметрами речовини. Цей зв'язок реалізується за допомогою чотирьох прихованих хвильових функцій, які можуть приймати довільні значення з певною ймовірністю.

Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки (РГТД) від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу позаядерних термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху. Для опису ж руху за інерцією в РГТД використовуються тільки гіпотетичні внутрішньоядерні гравітермодинамічні характеристики речовини. Саме це дозволяє принципово уникнути потреби у Всесвіті небаріонної темної матерії.

Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху.

Розглянута найбільш досконала модифікація спеціальної та загальної теорій відносності. Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності (ЗТВ) слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля ЗТВ

Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля.