Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки (РГТД) від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу позаядерних термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху. Для опису ж руху за інерцією в РГТД використовуються тільки гіпотетичні внутрішньоядерні гравітермодинамічні характеристики речовини. Саме це дозволяє принципово уникнути потреби у Всесвіті небаріонної темної матерії.

Викладається теорія, що розвиває основні ідеї спеціальної (СТВ) та загальної (ЗТВ) теорій відносності і дозволяє по-новому осмислити та фізично витлумачити деякі їхні положення та наслідки. Показано, що системи відліку просторових координат і часу (СВ), що використовуються в СТВ та ЗТВ, є СВ калібрувально самодеформованих тіл або тіл, що калібрувально самодеформуються.

Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху.

Розглянута найбільш досконала модифікація спеціальної та загальної теорій відносності. Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності (ЗТВ) слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля ЗТВ