Вибір букета квітів літом

Рози як найкращий подарунок

Найбільш докладно обґрунтовано помилковість ігнорування компенсації гравітаційного сповільнення плину часу рухом за інерцією речовини та нереальності чорних дір, Великого Вибуху Всесвіту, темної небаріонної матерії, темної енергії, нейтрино і фотонів.

Головною метою цього дослідження є виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь у сучасній астрономії, космології та фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів.

Антиречовина може стало існувати у Всесвіті не тільки всередині астрономічних утворень, що мають ненульове значення мінімально можливого радіусу Шварцшильда, а отже, і володіють дзеркально симетричним власним простором, а і в пухких ядрах галактик.

Термодинамічна інтерпретація загальної теорії відносності та розглядання Всесвіту як єдиного спіральнохвильвого утворення, а так званих елементарних частинок і кварків як кінцевих локальних стоків цих спіральних хвиль фактично дозволили створити «теорію всього»

Основна мета цього дослідження – виявлення наукових оман і найбільш значних непорозумінь в сучасній астрономії, космології і фізиці. Більшість з них викликано як суто математичним підходом, так і ігноруванням філософського осмислення фізичної реальності. І як наслідок цього, – недостатньо глибоким розумінням сутності деяких фізичних явищ і об'єктів. І, перш за все, це стосується явищ і об'єктів, що розглядаються в спеціальній і загальній теоріях відносності.

Основная цель этого исследования – выявление научных заблуждений и наиболее значительных недоразумений в современной астрономии, космологии и физике. Большинство из них вызвано как сугубо математическим подходом, так и игнорированием философского осмысления физической реальности. И как следствие этого, – недостаточно глубоким пониманием сущности некоторых физических явлений и объектов. И, прежде всего, это касается явлений и объектов, рассматриваемых в специальной и обшей теориях относительности. Автор проанализировал исторические корни рассмотренных здесь заблуждений и недоразумений и указал возможные пути их преодоления.

Обоснована возможность избежания физической реализуемости космологической сингулярности (сингулярности Большого Взрыва Вселенной) непосредственно в ортодоксальной общей теории относительности (ОТО). Это может иметь место в случае отсчитывания космологического времени в системе отсчета координат и времени (СО), которая не сопутствует веществу и в которой по гипотезе Вейля галактики расширяющейся Вселенной движутся лишь пекулярно. Показано отсутствие какого-либо ограничения для значения массы астрономического тела, самосжимающегося в этой сопутствующей Вселенной СО, если оно имеет полую топологическую форму в её евклидовом фоновом пространстве и зеркальную симметрию собственного пространства. Ввиду этой симметрии, как внешняя, так и внутренняя граничные поверхности полого тела наблюдаются выпуклыми. При этом в, как бы "вывернутой наизнанку", внутренней части собственного пространства содержится вместо вещества антивещество. Чрезвычайно высокая светимость квазаров и изначально полых сверхновых звезд обусловлена аннигиляцией вещества и антивещества.

Показано, что при чрезвычайно большой массе астрономического тела достигается минимум интегрального значения его энтальпии. Этот минимум соответствует найденной Фуллером и Уилером зеркально симметричной конфигурации собственного пространства тела. В евклидовом фундаментальном пространстве несопутствующей веществу системы отсчета, в которой по гипотезе Вейля галактики расширяющейся Вселенной квазинеподвижны, такое тело, согласно решению уравнений ОТО, является полым. Наличие во внутреннем пустом полупространстве полого тела явления сжатия его «внутренней Вселенной» соответствует устойчивости в нем антивещества. Поэтому срединная сингулярная сферическая поверхность, являющаяся геометрическим местом его «центров» тяжести, предотвращает в полых нейтронных звездах (принимаемых ошибочно за черные дыры) аннигиляцию вещества и антивещества, а в квазарах не позволяет ей происходить катастрофически. Ввиду этого, чрезвычайно высокая светимость квазаров и изначально полых сверхновых обусловлена аннигиляцией вещества и антивещества.