Картина Анрі Руссо, присвячена футболістам

Анрі Руссо, «Таможенник», писав джунглі, тигрів, сни. Але є у нього одна картина, яка виділяється з ряду екзотики. «Футболісти» (1908) — полотно, де чотири гравці в полосатих формах застигли в неестествених позах на зелених полі. Підзаднім — дерева, два блідо-сині аеростати, міські дахи. Це одна з найзагадковіших і найнаївніших робіт художника. Чому Руссо, який ніколи не цікавився спортом, раптом нарисував футбол? І що він хотів сказати? Давайте всматриватися.

Історія створення

У 1908 році Руссо було 64 роки. Він вже написав «Сплячу циганку» і «Тропічний шторм», але до того часу ще не отримав широкого визнання. Картина «Футболісти» була замовлена? Ні. Художник просто побачив на вулицях Парижа хлопчиків, що грають у м'яч, і натхнувся. Він ніколи не грав у футбол, не знав правил. Можливо, його привернула динаміка: бігаючі фігури, м'яч, напруження. Він написав картину для Салону незалежних, де виставлявся щорічно. Критики, як завжди, посміялися: «неуклюже, дитячі пропорції, немає перспективи». Але Пікассо та Аполлінер, друзі Руссо, були в захваті.

Опис картини

На передньому плані — чотири футболісти в формі: два в червоних-білих полосатих футболках, два в темно-синіх. М'яч, схожий на спелий апельсин, лежить у ніг одного з них. Фігури викреслені плоско, без об'єму, їхні ноги неестественно тонкі, пози дивні: один готується ударити, інший біжить, витягнувши руки, третій застиг у полуприсіді. Руки футболістів схожі на гілки, обличчя — маски. Підзаднім — високі дерева, схожі на декорації, і два дирижаблі. Зліва і справа — постройки, що нагадують трибуни, але порожні. Небо блідо-синє. Усі це нагадує сон, а не реальний матч.

Чому картина виглядає дивно

Руссо не знав правил перспективи. Фігури на задньому плані такого ж розміру, як і на передньому. Дерева занадто рівні, як іграшкові. М'яч парить, а не лежить. Відсутність тіней створює ілюзію невагомості. Але в цьому «неумінні» і полягає магія: картина сприймається як бачення, як сон, який бачить людина, ніколи не бував на футболі. Це не спорт, а ритуал у заколдованому лісі.

Символіка футболістів

Історики мистецтва припускають, що Руссо зобразив не реальних гравців, а «гравців людей» як архетип. Полосаті форми нагадують клоунські костюми. Можливо, художник хотів показати абсурдність змагання: люди бігають за м'ячем, як заводні ляльки. Два аеростати на задньому плані — символ повітроплавання, мрії про польот. Контраст між земною грою і небесними шарами. Також висловлювалася версія, що це пародія на політичні баталії (1908 рік у Франції був бурним).

Зв'язок з примітивізмом

«Футболісти» — яскравий приклад наївного мистецтва. Руссо не прагнув до реалізму, він створював умовний світ. У цьому його картини перекликаються з мистецтвом дітей або народних лубків. Сучасні художники-авангардисти (кубісти, футуристи) натхнювалися його сміливістю, адже Руссо ігнорував всі канони. У «Футболісти» є щось від статичних єгипетських фресок: фігури застигли, ритм повторюваних жестів.

Де знаходиться картина

«Футболісти» зберігаються в Музеї Соломона Гуггенхайма в Нью-Йорку. Розмір: 105 x 97 см. Картина була придбана в 1945 році через фонд Жюстин Гуггенхайм. Сьогодні це одна з найвідоміших робіт Руссо, яку часто репродукують у книгах з історії мистецтва. Увидіти її можна в залі наївного мистецтва.

Вплив на масову культуру

Образ «Футболістів» використовувався в рекламі спортивних товарів, пародіювався в мультиплікаційних серіалах («Симпсони»). Англійська рок-група «The Police» використала схожу кольорову гамму для обкладинки. Картина стала іконою наївного погляду на спорт. Вона показує, що футбол може бути не лише видовищем, але й сюрреалістичною загадкою.

«Футболісти» Анрі Руссо — це не спортивна хроніка, а поема. Вона вчить нас, що навіть звичне можна побачити заново, якщо подивитися на нього очима дитини або безумця. І в цьому її вічна цінність.

Permanent link to this publication: