КОНЦЕПТ «ДЕРБІНГ» – «ВІЛЬНИЙ; СЛУГА; РОБІТНИК; ГОРЯНИ ТА ІНШЕ»

Спорідненими справжнім стародавнім монголам нірунам (сарматам жуань-жуаням) є не тільки більшість споконвічних слов'ян, а і отюречені нащадки слов'янськомовних волзьких булгарів (караболгарів і каракозарів гунів-савірів) чуваші = суази / *сувари[1], що мають сарматський субклад R1a1a1b1a1 / R1a1a1g (M458) чоловічої Y-ДНК гаплогрупи та теж є чорнявими та брахікефальними европеоїдами. Але ж вони, як і горяни даури = *таври > савіри, гольди, нанайці і маньчжури та й їхні пращури нюйчжі, вочевидь, пов'язували себе на відміну від монголів зовсім не з сріблом, а з червоним золотом[2]. Інші ж народи могли пов'язувати їх етнонім, як і етнонім сіверян, з темно-червоним і навіть майже чорним чи пізніше лише смаглявим кольором їхньої шкіри[3].

«Лінгвістично чуваші, перш за все, цікаві тим, що є єдиним народом, який говорить вимерлою булгарською мовою, так званої булгарської гілки, що включає козарську та булгарську мови. На думку багатьох дослідників [Білих, 2006] саме мовна приналежність визначає основну гіпотезу походження чуваського етносу, яка передбачає, що пращурами чувашів є волзькі булгари [Іванов та ін., 2000]. Іншу точку зору про походження чувашів висловлює О.П. Смирнов, на думку якого чуваський етнос склався на основі осілих фіно-угорських народів Волзько-Уральського регіону, на яких вплинули, через своє становище в краї, булгари-сувари [Смирнов, 1951]» (Наталія Трофімова, автореф. дис. «Мінливість мітохондріальної ДНК та Y-хромосоми у популяціях Волзько-Уральського регіону», https://www.dissercat.com/content/izmenchivost-mitokhondrialnoi-dnk-i-y-khromosomy-v-populyatsiyakh-volgo-uralskogo-regiona);

«З погляду антропології основна маса чувашів відноситься до европеоїдного типу з невеликою часткою монголоїдності. Дослідження науковців показали, що, монголоїдні риси спостерігаються лише у 10,3 відсотка чувашів, з них: – 3,5% (тобто відносно всього населення лише 0,36%, – П.Д.) відносно чисті монголоїди; – 63,5% (6,54%) змішаний монголоїдно-европеоїдний тип з переважанням европеоїдних характеристик; – 21,1% (2,17%) різний [інший] европеоїдний тип: темнозабарвлені, русяві, світлоокі; – 5,1% (0,53%) сублапоноїдний тип із слабкими ознаками монголоїдності» («Характерні риси зовнішності чувашів. Антропологічні ознаки», https://чув.рф/137-appearance_chuvash.html);

«1. На початку Х століття на лівому березі Волги існували з одного боку булгарські племена, – в основному три: власне булгари, ескел і барсула, – з іншого боку велике плем'я чи «нарід», що мав ім'я «сǎваз» чи «суаз», яке до числа булгарських племен не належало. Плем'я це мешкало у районі ріки Утки, а може бути вже в той час частково на правому березі Волги. 2. Мова цього племені чи «народу сǎваз», можливо, вже в той час була болгарською, але з деякими діалектичними особливостями, в тому числі з наявністю звука «з» чи «ç» на місці декотрих булгарських «р», а також, імовірно з переважанням глухих приголосних. Сама назва племені є «чǎваш»…» (А.П. Ковалевський, «Чуваші та булгари за даними Ахмеда ібн-Фадлана», https://www.academia.edu/39203617).

Тунгузькомовні темно-червоношкірі гуни савіри (каракозари) як на Далекому Сході, так і на Північному Кавказі мешкали черезсмужно з дружніми їм слов'янськомовними темно-червоношкірими аланами-торками (гунами ультинами – пращурами уличів):

«Потрібно звернути увагу на думку А.Д. Удальцова про те, що хуни Птолемея відносяться до алано-сарматських племен. У всіх повідомленнях про зіткнення варварських племен алани і гуни практично завжди виступають разом. Практично відсутні навіть свідчення про пряме зіткнення гунів і аланів. Так, наприклад, проти Радагайса Стіліхон уклав альянс з аланами та гунами. Аміан Марцеллін, наприклад, каже, що «вестготи закликали на допомогу зграї гунів та аланів». З подібних повідомлень (де алани та гуни виступають разом) можна скласти цілу таблицю. Згодом уже «гунів» Північного Кавказу називали то гунами, то савірами, то козарами. Прокоп Кесарійський так і пише: «гуни, звані савірами…» або: «Тим часом Кавад відправив інше військо в підвладну римлянам Вірменію... з ними було три тисячі гунів, так званих савірів, найвойовничішого племені...». Тут доречно навести повідомлення Прокопія Кессарійського і про те, що «…задовго до цього йому (Гувазу – А.Г.) вдалося укласти альянс з аланами та савірами…». Цікаво, що це джерело локалізує гунів неподалік Лазики і саме тому Гуваз хотів встановити контроль над Лазикою, оскільки у цьому разі він вважав за можливе захистити Іран від вторгнень гунів. Примітно, що стара назва Дігорської ущелини (Північна Осетія) – Савір-кому (букв. «Савірська ущелина»). У тій же Дігорській ущелині знаходяться гірські вершини Тенгір-цау (букв. «Гора Бога Тенгрі») та Савартизон-хох (букв. «Савірська вершина»), Савір-дон (Савірська річка), джерело Савір. Немає сумнівів у тому, що це не савірські назви, а іранські назви країни савірів, дані самій ущелині та топонімам прийшлими пращурами іронців, що й закарбувалося в цих іронських назвах колись тюркської[4] Дигорії. Загалом у Північній Осетії понад 200 тюркських топонімів! Проте ретельний аналіз античних, вірменських, грузинських та албанських джерел про гунів не залишає сумнівів у тому, що «Царство гунів» розташовувалося саме у Центральному Передкавказзі. Так, у двох джерелах, «Вірменській географії» та «Історії Агван» Мойсея Каганкатваці, містяться цінні відомості про локалізацію «Царства гунів». Особливо цікаві дані «Історії агван», сюжет про місію Ірсаїла до гунів та опис цього маршруту… «Відроги Кавказьких гір, звернені на північ заходу, доходять до Іллірії та Тракії, а звернені на південь – на сході досягають до тих самих проходів, якими гуни, що там мешкають, проходять у землю персів і римлян; один із цих проходів називається Тзур, а інший носить старовинну назву Каспійської брами. Всю цю країну, що простягається від меж Кавказу до Каспійської брами, займають алани; це – плем'я незалежне, здебільшого воно було близьким з персами та ходило походами на римлян та інших ворогів персів… Тут мешкають гуни, так звані сабіри, та деякі інші гунські племена. Кажуть, що звідси вийшли амазонки…». Знову ми маємо дивовижне повідомлення про спільне проживання гунів та аланів на одній території… Тісне зіткнення та змішання гунів з аланами відбувалося біля Чегемської та Баксанської ущелин, Кисловодської улоговини та прилеглих Передкавказьких степів. Ця версія не нова та вже й не раз висловлювалася авторитетними науковцями. Тому Жан Шарден не просто каже: «Мешканці Кавказу становлять ту войовничу нарідність, що так прославилася під ім'ям гунів, яка розпалася тепер на різні дрібні племена... Ці карачеркеси (карачаївці – А.Г.), як їх звуть турки, тобто «чорні черкеси», становлять північну галузь…» … Л.Н. Гумільов необґрунтовано називає савірів фіно-угорським народом, що прийшов із Сибіру. Повна неспроможність такої думки очевидна. У антропологічному типі гунських поховань Північного Кавказу повністю відсутній монголоїдний тип (угорські народи Сибіру відрізняються сильним монголоїдним елементом). Відсутній значний угорський мовний елемент на Північному Кавказі. Угорські мовні елементи є у карачайсько-балкарській мові, але пов'язані з найдавнішою епохою, коли урало-алтайські та тюркські народи лише починали формуватися… Дослідники відзначають, що проникнення савірів далеко в гірські райони Центрального Кавказу та їх вплив тут були надзвичайно великими, особливо звертаючи увагу у зв'язку з цим на той факт, що свани досі називають карачаєво-балкарців савірами. У літературі все частіше звертається увага на факт великої концентрації гунських пам'яток у гірській Балкарії та Карачаї, що говорить, на думку дослідників, про масову міграцію гунів (савірів) у гори Центрального Кавказу та участь їх у етногенезі карачаєво-балкарців та кумиків» (Ахмед Глашев, «Козари та гуни Північного Кавказу», https://www.academia.edu/35387102/KHAZARS_AND_THE_HUNNS_OF_THE_NORTHERN_CAUCASUS?email_work_card=thumbnail&li=0).

«Вочевидь, робота з М.І. Артамоновим і з його «Історією козар» дозволила Л.Н. Гумільову викристалізувати свою думку про походження чувашів, яку він виклав у статті «Гуни» «Радянської історичної енциклопедії» (1963). Всього одна коротка пропозиція: «Залишки гунів, відтіснені волзькими булгарами на північ, брали участь у етногенезі чуваського народу» – дає нам два важливі висновки: 1) чуваші – залишки гунів, а не частина булгар; 2) спочатку, після 463 р., вони були відтіснені булгарами на Середню Волгу, а потім туди через два з половиною століття козари витіснять самих булгар» (А.С. Сараєв, «Походження та етнічна історія чуваського народу у працях Л.М. Гумільова», https://www.academia.edu/39722972/).

На те, що пращури більшості чувашів темно-червоношкірі горяни гуни савіри (жуни сувари), караболгари та каракозари прийшли до Европи з Далекого Сходу разом зі слов'янськомовними темно-червоношкірими сарматами та аланами-торками свідчить велика кількість чувасько-евенкських та чувасько-корейсько-японських лексичних ізоглос, більшість з лексем яких мають праслов'янське походження подібно тим, що приналежать до концепту «дербінг» – «свобідний, вільний; слуга; робітник; чистити, очищати; дерти, луб, кора, деревина; дьоргати, смикати, дорога, шлях; обличчя, лоб, череп; черево; ярмарок, дерібан; горяни; тервінги, черв'яни, серби, сармати; араби, арамейці, вірмени та інше»:

чув. «тарҫӑ» / *тарбӑ < *тэрб- > *сэрб-, евенк. «кэ̄лӯмэ» / *[с]кэ̄лӯбэ < дэ̄рӯбэ > *склаб- > *склав-, «гэрбэн» / *сэрбэн < *тэрб- < *дэрб-, япон. «dorei» / *der[b]ei – слуга; чув. «ирӗк» / *[с]ир[б]ӗк < *дěрб-, «шалпар» / *салбар < *сэрб- < *тэрб- < *дэрб-, евенк. «дэрӯмкӣн» / *дэрбкӣн[г], «чумку» / *ту[р]бгу < *дэ[р]бгу, «ты̄нмукӣт» / *тэрбукӣт < *дэрб- – «слобідний / свобідний, вільний; де[р]белий»; чув. «тирпейлӗ» / *дирбейлӗ – «вільний від бруду; чистий»; евенк. «дылам» / *дыраб – «чистий [про звук]»; чув. «çул» / *дул, кит. «dàolù», кор. «dolo», себ., яван. «dalan», япон. «dōro» – «звільнений від рослинності прохід; дорога > друг[а] > слуг[а] > шлях»; чув. «ҫурӑк» / *дур[б]ӑк, евенк. «дэрбилгэчэ̄, дэлпэргэчэ̄» – «вільний проміжок [в суцільній деревині]; тріщина», «дэрбилгэ-мӣ / дэлпэргэ-мӣ» – тріснути; чув. «чӑрмала», «тӑлпала» / *дӑрбала, евенк. «талума̄де-мӣ» / *дарба̄де-мӣ, монг. «цууранхай» / *диур[б]анг-, «урах» / *[д]ур[б]а[н]г – «дербти / дерти, здирати [шкіру, луб, кору]»; чув. «тир» / *дэр, маньчж. «sukū» / *sukū[ra] – шкіра, чув. «чӗрей» / *д'ӗрэб, нан. «дэрэл» / *д'ерэб, евенк. «дэрэ» / *д'ерэ[б] – «поверхня голови, що вільна від волосся; обличчя»; евенк. «дэллэ» / *д'ерэ[б] – «череп, лоб», кит. «tóugǔ» / *dórbǔ – череп; чув. «хуп» / *луб, «хупӑ» – «луб, кора», нан. «хоракта», діал.-евенк. «эрэктэ» / *[д]эрэбтэ – кора, евенк. «дэллэ» / *дэрбэ- – «кора, поверхня дерева; деревина»; чув. «хӑрӑмла» / *дӑрӑбла – «звільняти від кіптяви, бруду; чистити», евенк. «гэрбэ-мӣ» / *дэрбэ-мӣ – «звільняти, очищати дерево від гілок; обрубувати суччя», чув. «çарамас» / *дарабас – «роздітий, голий, оголений [первинно про обдертий стовбур, що не має гілочок]», евенк. «чиримчā» / *дирибчā – «дикі [вільні] рослини: цибуля чи часник, що не мають гілочок; черемша / *деребша»; чув. «сельдерей» / *дерберей, япон. «serori»/ *der[b]ori, кор. «selleoli» / *derbeoli, монг. «селөдерей» – «дика [некультивована, вільна] рослина; селера»; чув. «ярмӑркка»[5] / *[д]эрб[т]орг- – «відторгання, торгівля за вільними цінами; ярмарок», евенк. «дярбан» / *дэр[и]бан, *дэрб[т]ор[г] – «велике стійбище; ярмарок»; евенк. «ирэмӣмэ̄тчэ-мӣ» / *[д]эрб- – «ходити [в гості]»; маньчж. «yabumbi» / *[d]ya[r]bumbi, кит. «yóulì» / *[d]yóurì – «ходити [повільно]» (слова, що походять від праслов'янської лексеми *derbing > *terb[ing] > *s[e]rb > [*srb // *sueb-] > *slebodan > slob[od]an > sloven > slav- // sveb[odan] > svav – «слобідний / свобідний, вільний; свеб = серб; шваб / слав = словен; германець / гермундур = серменд / жирмунт» і є спорідненими лексемам: *derib > dulib – «вільна, некняжа людина; дуліб[6]»; *paderbnyk > *paserbnyk – «нерідна = вільна дитина»; *derbun[g] > *tě[r]vun > tivun – «вільнонаймана людина = слуга в Київській Русі; тивун»; прасл.-і.е. *derbʰ- – «теребити / *дербити; шкрябати; здирати; злупити; зрізати [звільняючи від чогось]»; прасл. *der[b]ga[m]ti > *d^ьrgati – «звільняти від рослинності; дьоргати, смикати, тягти, рвати»; *der[b]ga > *dorga – «звільнений від рослинності прохід, проїзд; дорога, тропа, стежка»; *der[bm]ti > *derti – «дерти, здирати; звільняти від кори чи будь-якого іншого поверхневого шару»; *derbo > *dervo – «звільнений від кори будівельний матеріал = деревина[7]»; *derbo < *derdo > *žьrdio – «вільна частина будь-чого суцільного = отвір; шийка великої посудини для вина; жерло»; *derba > *torba > *korab – «вільна ємність для речей; торба, короб»; *derb' > *želbъ – «пристрій для вільного стоку води; жолоб»; *derbent – «вільний прохід»; *[su]derb[m]ti > *serbti – «звільняти [очищати[8]] від домішок метал»; *[su]derebro > sudrabs, serebro – «очищений метал; срібло[9]»; *derbo > *červо – «вільна від будь-чого порожнина; черево[10]»; *derb > *čerp-, сомал. «dharbaaxo» – «кістяк голови, звільнений від мозку; щось обдерте; череп»; *derberey > *serberey > *selderey – «вільна [дика, некультивована] рослина; сельдерей»; *[d]reb- > *revenь – «вільна [дика, некультивована] рослина; ревінь»; *d'ärbus > *harbuz – «звільнений плід [від гудини-матері]; *derb > *terv > *čr̥vь – «вільний прохід для їжі; черв'як, хробак; змія»; *derbec' > *žerbec' – «звільнившийся з черева та ще досі вільний від вузди кінь, тобто жеребець»; *derbec' > *ѵorbьcь – «вільний, дикий птах; горобець»; *derab > *žerаѵъ – «вільний, дикий птах; журавель; *derb[t]org > *jermark > *jārmark – «торгівля за вільними цінами; ярмарок»; *deryban[11] – «звільнення нерухомості від державної опіки»; *dereb > *žerbьjь – «спосіб звільнення вій відповідальності за прийняте рішення, уживаний з метою довільного встановлення певної черговості, прав та обов'язків на що-небудь, оснований на випадковості; жереб»; *deribat – «довільне похідне; дериват [споріднене лат. «derivatus» – відведений]»; прасл. *derbend > *sermend, нім. «Diener» / *De[rb]ner, лит. «tarnas» / *der[b]nas, вірм. «tsarra» / *tsarba < *derba, лат. «servus»[12] / *derbus – «вільна, незалежна людина, що прихильна до когось; слуга»; д.-київ. «дербышь» – «дервіш, вільний»; лтс. «brīvība» / *d[e]rib-, лаос. «seliphab» / *derib-, узб. erkinlik / *[s]er[b]kin- < *derb- – свобода; англ. «derby» – «висока непокрита [звільнена від покриття] посудина; котелок»; турец. «serbest» / *derb- – «вільний, безкоштовний»; перс. «talk» – визволитися; лит. «drabažas» – «відпала кора»; рум. «țelină», блг. «целина» / *дер[б]ина, мкд. «целер», слвц. «zeler», чес. «celer» / *der[b]er – селера; грец. «δρόμος», рум. «drum» / *d[e]rub, порт. «caminho», франц. «chemin» / *de[r]bin, лтс. «ceļu» / *deru[b] – «дорога, шлях»; н.-луж. «jermank», «jermark» / *der[b]mark < *derbtorg, адиг. «ермэлыкъ» / *[д]эрб[т]орг – «торгівля за вільними цінами; ярмарок»; франц. «marche», англ. «market» / *torget – «ринок, торг»; англ. «bargain» / *torgain, нім. «Markt», лит. «derėtis» / *der[b]ėtis – торг; ґаліс. «burato» / *durabo, слвц. «diera» / dier[b]a, хрв. «rupa» / *[die]ruba, мкд. «дупка» / *ду[р]бка – «вільний прохід через перепону; дюрка, дірка»; япон. «kubo» / *du[r]bo, тадж. «холӣ» / *дорӣ[б], англ. «hollow» / *dorob, лтс. «dobi» / *do[r]bi, пол. «dziupla» / *dziurba – дупло; япон. «karappo» / *darabo – «незайнятий, вільний; порожній»; пол. «dziurawy» / *diuraby» – дірявий).

Вочевидь, гуни (жуни) савіри (темношкірі) були антропологічно змішаним народом – так званими зараз, гуранами. Їхня шляхта була нащадками слов'янськомовних сарматок, що одружували своїх синів переважно з жінками дружніх алано-сарматських племен. Адже навіть до самого падіння маньчжурської династії Китаю його імператриці одружували своїх синів лише на жінках зі шляхетного европеоїдного роду нірунів (ніра). І навіть наложниць для майбутніх імператорів Китаю обирали переважно саме з цього славетного роду.

Постоянный адрес данной публикации: