Для колективних гравітермодинамічних мікростанів Гіббса було виявлено зв'язок між усіма термодинамічними потенціалами та параметрами речовини. Цей зв'язок реалізується за допомогою чотирьох прихованих хвильових функцій, які можуть приймати довільні значення з певною ймовірністю.

Знайдено розв'язок рівнянь гравітаційного поля плоскої галактики. Показано, що на краю галактики надмірно сильні звичайні (нередуковані) відцентрові псевдосили інерції компенсуються переважно доцентровими псевдосилами еволюційного самостискання речовини у фоновому евклідовому просторі розширного Всесвіту, а не слабкими на краю галактики гравітаційними псевдосилами. І отже, темна небаріонна матерія взагалі не потрібна Всесвіту.

Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки (РГТД) від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу позаядерних термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху. Для опису ж руху за інерцією в РГТД використовуються тільки гіпотетичні внутрішньоядерні гравітермодинамічні характеристики речовини. Саме це дозволяє принципово уникнути потреби у Всесвіті небаріонної темної матерії.

Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху.

Розглянута найбільш досконала модифікація спеціальної та загальної теорій відносності. Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності (ЗТВ) слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля ЗТВ

Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля.