Луна завжди була близьким і водночас недосяжним супутником. Але зворотний бік Луни, прихований від людських очей синхронним обертанням, залишався символом невідкритого аж до середини XX століття. Сьогодні ми знаємо про це півкуля більше, ніж коли-небудь — але саме там по-прежнему ховаються головні загадки природного супутника Землі.

Чому ми її не бачимо?

Причина — так званий синхронний (приливний) захват. Луна обертається навколо Землі з тим самим періодом, з яким обертається навколо своєї осі. Період обертання збігається з періодом орбітального руху, тому з Землі завжди видно лише одне півкуля. Зворотний бік постійно обертається від нас. Це не тінь, не вічна ніч — вона отримує рівно стільки сонячного світла, скільки видимий бік. Просто її промені ніколи не досягають спостерігача на Землі.

Перші легенди та гіпотези

До космічної ери зворотний бік Луни був абсолютною terra incognita. Деякі астрономи припускали, що там може існувати атмосфера, вода або навіть невідомі форми життя. У науковій фантастиці малювали картини втрачених лунних цивілізацій. Лишь у 1959 році радянська автоматична станція «Луна-3» здійснила історичний облет і передала на Землю перші знімки. Людство вперше побачило те, що було прихováno мільярдами років.

Основне відмінність: тонка кора, гори та майже повна відсутність морів

Перше, що здивувало вчених — на зворотному боці майже немає лунних морів, обширних темних областей, залитих застиглою базальтовою лавою. Якщо на видимій стороні «океани» та «моря» займають близько 31% поверхні, то на зворотному боці їхня доля становить всього 1–2%. Причина пов'язана з різною товщиною лунної кори. На зворотному боці кора значно товщіша, і базальтова магма не могла пробитися на поверхню, щоб сформувати гладкі темні рівнини.

Зате на зворотному боці домінують гори, кратери та найбільша відома ударна структура Сонячної системи — басейн Южний полюс — Эйткен. Діаметр цього гігантського кратера досягає приблизно 2500 кілометрів, а глибина — до 13 кілометрів. Багато гірських піків на зворотному боці вищі, ніж ті, що видимі з Землі.

«Тёмная сторона» — ошибка перевода и наследие Pink Floyd

Вираз «тёмная сторона Луны» часто використовують для зворотного боку. Але це невірно з астрономічної точки зору. Зворотний бік не темний — він отримує сонячний світло під час лунних днів. Популяризації терміну сприяв культовий альбом Pink Floyd «The Dark Side of the Moon». Хоча музиканти вкладали в назву філософський сенс, мифологічний відтінок закріпився за зворотним півкулям.

Советские и китайские миссии: как осваивали невидимое

Після «Луны-3» СРСР продовжив дослідження. Аппарати «Зонд-3» (1965), «Луна-12» (1966) і серія орбітальних станцій «Луна-10», «Луна-12», «Луна-14» зібрали детальні знімки. Але лише у 2019 році в історії людства настав новий етап: китайський апарат «Чанъэ-4» вперше здійснив м'яку посадку на зворотному боці Луни. Місцем посадки став кратер Карман всередині басейну Южний полюс — Эйткен. Посадковий модуль і ровер «Юйту-2» працюють там до сих пір, вивчаючи геологію та радіаційну обстановку.

Зачем изучать обратную сторону?

Зворотний бік Луни — ідеальне місце для радіоастрономії. Він постійно екранований від радіошумів Землі, що дозволяє проводити спостереження в низькочастотному діапазоні, недоступному з Землі через атмосферу та радіопоміхи. У кратері Дагер китайські інженери розгорнули перший експериментальний радіотелескоп. Крім того, будова кори зворотного боку хранить ключі до ранньої історії Сонячної системи: тут менше слідів вулканичної переробки, а шари порід старші, ніж у базальтових морях.

Мифы о базе пришельцев и космическом корабле

До перших знімків зворотний бік був ідеальним місцем для конспірологічних легенд. Розповідали про секретну нацистську базу на Луні, обломки інопланетного корабля та навіть про американську засекречену місію. Але всі знімки, отримані з 1959 року, показують безжизненну кам'янисту пустелю, покриту кратерами. Ніяких штучних споруд або аномалій орбітальні апарати не зафіксували.

Будущее: следующая остановка — ещё дальше

Зворотний бік Луни залишався пріоритетною метою. Китай планує місію «Чанъэ-6» для доставки ґрунту з басейну Южний полюс – Эйткен. Росія в межах лунної програми розглядає можливість посадки в районі кратера Богуславский. Строительство першої обитаемой базы на Луне за prospect також може торкнутися зворотного боку, якщо низькочастотный радиоинтерферометр потребує повної тиші. Але інженерні виклики великі: зв'язок з зворотним боєм можливо лише через супутники-ретранслятори, такі як китайський «Цюэцяо» («Сорочий міст»).

Итог: не тёмная, но всё ещё загадочная

Зворотний бік Луни перестав бути невидимкою, але не перестав дивувати. Толста кора, відсутність морів, грандіозні ударні структури та науковий потенціал роблять її унікальною лабораторією. Космічні агентства все активніше дивляться в її бік, і можливо, в найближчі десятиліття людство нарешті ступить на ці краї — туди, де над горизонтом ніколи не піднімається Земля.

Permanent link to this publication: