У православному календарю є дата, яку можна назвати днем народження російської віри. 28 травня (15 травня за старим стилем) — день пам'яті святого равноапостольного князя Владимира. Того самого, хто хрестив Русь. Але в історії він залишився під двома іменами: Владимир (в хрещенні — Василій). Чому два? І чому князь став святим, хоча він був грішником, вбивцею, багатоженцем? Давайте розбиратися. Історія складна, але важлива.

Владимир до хрещення: Червоне сонце або язычник

Князь Владимир Святославич народився близько 960 року. Він був сином князя Святослава і ключниці Малushi (наложниці). Незаконнороджений, але амбіційний. Після смерті батька він правив у Новгороді, потім захопив Київ, вбив брата Ярополка. Став єдинодержавним князем Русі.

Перші роки правління були жорстокими. Владимир поклонявся языческим богам. Поставив на пагорбі в Києві ідоли Перуна, Хорса, Даждьбога. Приносив людські жертви. Мав кілька дружин і сотні наложниць. Воював з сусідами, розширював межі. Летописи називають його «Владимир-грешник».

Але він був розумним правителем. Розумів, що язычество роз'єднує племена. Для сильного держави потрібна єдина віра. І він почав пошук.

Вибір віри: легенда і реальність

Летопись розповідає: Владимир відправив послів у різні країни. У Волжську Булгарию (іслам) — там відмовилися від вина, але князь сказав: «Руси є веселий». У Хазарію (іудаізм) — не сподобалося, що євреї втратили своє держава. У Німеччину (католицизм) — не вразило.

А в Константинополь (православ'я) посли потрапили в храм Святої Софії. Бачили красу богослужіння і вирішили: «Ми не знали, де ми — на небі або на землі». Цей момент став переломним.

У 987 році Владимир захопив візантійський город Корсунь (Херсонес) і вимагав у дружин сестру імператора Анну. Ті згодилися, але з умовою: він повинен хреститися. Владимир згодився. Був хрещений у Корсуні, прийняв ім'я Василій (на честь святого Василія Великого).

Історики сперечаються, було ли насильниче хрещення. Схоже, ні. Але язычників ламали через коліно.

Хрещення Русі: як це було

Повернувшись до Києва, Владимир наказав знищити языческих ідолів. Перуна кинули в Дніпро. Потім призначив день хрещення киян — 988 рік. Людей загнали в воду, священники з Візантії читали молитви. За легендою, багато плакали, але не чинили спротиву. Летопись пише: «По всій Русі почали будувати церкви».

Народ чинив спротив. У Новгороді хрестили «огнем і мечем». Дружинники заганяли людей у Волхов, тих, хто не йшов, били. У інших містах також не обійшлося без жертв. Але в цілому Владимир діяв розумно: не карав упертих язычників, а переконував. В кінцевому підсумку, Русь стала православною.

За це Владимира пізніше назвали «равноапостольним» — тобто рівним апостолам, які просвітлювали народи. Таких святих всього кілька: Марія Магдалина, Константин Великий, Миколай Японський.

Чому Владимир став святим

Канонізований він був у XIII столітті, не відразу. Аргументи: хрестив Русь, заснував храми, привертав візантійських учителів, ввів славянську писемність (Кириллицю), будував школи, роздавав милостиню, скасував смертну кару. Після хрещення він змінився особисто: залишив наложниць, допомагав бідним, кожне воскресіння організовував празники для бідних.

Летописи розповідають: «Владимир жив у страху Божому, творив милостиню, будував церкви». Його прозвали «Червоне Солнище» — не за красу, а за доброту. Помер князь у 1015 році, похований у Десятинній церкві в Києві (зруйнована у 1936 році, останки втрачено).

Критики кажуть: він був жорстоким язычником і вбивцею. Церква відповідає: він покаявся. Покаяння викупило гріхи. Для православ'я це важливо.

Пам'ять 28 травня: як відзначають

28 травня — не свято в громадянському календарі, але в церковному це один з важливих днів. У храмах служать літургію, читають акафіст князю Владимиру. Веруючі приходять до церкви, ставлять свічки, моляться про здоров'я дітей, про мир у родині (Владимир вважається покровителем сімей). У деяких єпархіях проходять хресні ходи — наприклад, у Києві (де хрестив народ) і в Херсонесі (де хрестився сам).

У Росії 28 травня не вихідний. Але в православних гімназіях і недільних школах проводять уроки про хрещення Русі. Дітям показують фільми, розповідають про князя.

У 2026 році 28 травня — четвер. Храми будуть відкриті з ранку. Багато прихожан замовляють сорокоуст про здоров'я.

Де знаходяться мощі і що їм приписують

Більша частина мощей князя Владимира втрачена. Але частини зберігаються: у Києві (Владимирський собор), у Москві (Храм Христа Спасителя, Успенський собор Кремля), у Санкт-Петербурзі (Собор Владимирської ікони Божої Матері). За кордоном — у Лондоні (собор Успення Богородиці), у Софії (болгарський храм).

Мощам приписують чудеса. Відомий випадок у XIX столітті: у жінки розсипалася нога від кісткової хвороби. Вона приложилася до раки з мощами у Києві — і на наступний день кістка зросла. Лікарі засвідчили. У 2000-х роках: хворий раком чоловік помолився у ікони князя Владимира у Храмі Христа Спасителя, через місяць пухлина зникла.

Церква відноситься до таких історій обережно, але вірить.

Князь Владимир в мистецтві та пам'ятниках

Пам'ятників йому багато. Найвідоміший: у Києві на Владимирській горці (скульптор Демут-Малиновський, 1853 рік). Князь стоїть з хрестом у руці. У Москві: на Боровицькій площі (біля Кремля) — пам'ятник 2015 року, до 1000-річчя з дня смерті. У Санкт-Петербурзі: на вулиці Верності (спальний район).

У живописі: картина Васнецова «Хрещення Русі» (фреска Владимирського собору). Виктор Васнецов зобразив Владимира на тлі Дніпра, з хрестом і короною. Ікони: зазвичай святого зображують у княжескій одязі, з хрестом і державою. Іноді з мечем — як воїн.

У кіно: фільм «Владимир Святой» (1993), серіал «Хрещення Русі» (2020). У літературі: повість «Владимир Червоне Солнище» А.Н. Толстого, вірші А.К. Толстого, Блока.

Святой Владимир і сучасність

Для православних він — приклад того, що грішник може стати святим. Це дає надію. Для політиків — символ вибору шляху. Владимир вибрав віру, і це визначило долю Росії на 1000 років. Для культури — хрещення принесло писемність, архітектуру, іконопис, літературу. Без Владимира не було б «Слова о полку Игореве», не було б Київської лаври, не було б Петербурга (побудований вже після, але на православній традиції).

Однак частина істориків і публіцистів критикують Владимира за насильниче хрещення, за вбивство брата, за знищення языческої культури. Церква відповідає: «У той час так було прийнято. І не нам судити».

Спори продовжуються. Але 28 травня, в день пам'яті, вони затихають. Веруючі моляться, не сперечаються.

Як відзначити день пам'яті вдома

Якщо ви віруючий: сходіть до храму вранці, поставте свічку, помоліться. Можна прочитати акафіст (текст є в інтернеті). Якщо не можете до храму — помоліться вдома. Пост у цей день не обов'язковий, але бажано утриматися від м'яса та веселля.

Якщо ви історик: прочитайте главу з «Повісті временных лет». Перегляньте документальний фільм «Хрещення Русі» (є на YouTube). Обговоріть з друзями за вечеря.

Якщо ви просто зацікавлені: сходіть до музею. У Москві — до Історичного музею, де зберігається «Слово о закони и благодати» митрополита Илариона (XI століття), написане при Владимирі. У Санкт-Петербурзі — до Ермітажу, на візантійську колекцію.

І — подумайте про себе. Що б ви вибрали на місці Владимира? Сила або віра? Меч або хрест? Питання непросте. Може, саме для цього і потрібен день пам'яті.

Висновок: світло або тінь

Князь Владимир — фігура протирічлива. Для одних — тиран, для інших — святой. Але факт залишається фактом: Росія, Україна, Білорусь — православні країни. І зобов'язані цьому людині, який, можливо, искренно покаявся у гріхах і вів народ за собою. 28 травня — день не для сперечань. Для пам'яті. І для роздумів про те, що навіть найтемніший чоловік може стати світлом.

С днем святого Владимира, Червоне Солнище. Світі нам.

Permanent link to this publication: