Запропонована автором релятивістська гравітермодинаміка (РГТД) є сучасною найбільш досконалою інтерпретацією та подальшим розвитком загальної теорії відносності (ЗТВ). Вона ґрунтується на уявленнях автора про спіральнохвильову природу речовини та Всесвіту взагалі і позбавлена при цьому багатьох притаманних ЗТВ недоліків та непорозумінь.

Останнім часом до таких епохальних непорозумінь як «Великий вибух» Всесвіту та «чорні діри» долучилися ще два не менш значні непорозуміння – «небаріонна темна матерія» та «темна енергія». І це яскраво свідчить про наявність затяжної кризи в теоретичній фізиці. Вона поступово стає простим ремісництвом замість творчого відображення дійсності. Бо виявлені у дуже струнких побудовах спеціальної (СТВ) і загальної (ЗТВ) теорій відносності проріхи стали просто замовчуватись або ж «лататися» введенням нових матеріальних сутностей (Кантівських «речей в собі») замість переосмислення фізичних сутностей самих цих теорій. Розпочалася ця криза вже після виявлення у 1963 р. Хенріхом Оттом і незалежно від нього у 1966 р. Хенріхом Арзельсом можливості побудови релятивістської теорії термодинаміки альтернативної теорії Планка-Хазеньорля. В зв'язку з бурхливими дебатами з цього питання Х. Арзельс заявив про «сучасну кризу термодинаміки» (а зовсім не СТВ). Хоча більшість фізиків все ж таки прийшла до висновку щодо релятивістської інваріантності термодинаміки. І дійсно це є так. Бо, незважаючи на принципову можливість релятивістського сповільнення плину власного часу речовини, речовина, що рухається у гравітаційному полі лише за інерцією, цього сповільнення власного часу принципово не зазнає. І це забезпечується більш складними конформно-лоренцовими релятивістськими перетвореннями приростів просторових координат та часу. Тому-то тензор енергії-імпульсу на основі термодинамічних параметрів і характеристик речовини може формуватися лише у супутніх суцільній речовині системах відліку координат та часу. На жаль народну мудрість «простота гірше за крадіжку» замінено у фізиці твердженням, що «все геніальне повинно бути простим».

Правомірність використання в тензорі енергії-імпульсу суцільної речовини замість внутрішньоядерних позаядерних (тобто термодинамічних) параметрів і характеристик речовини обґрунтував у 1969 р. Ричард Толмен, довівши взаємоузгодженість (кореляцію) позаядерних і внутрішньоядерних параметрів і характеристик речовини. Адже в її квазірівноважному стані добуток температури, що характеризує інтенсивність позаядерних термодинамічних процесів, і координатної швидкості світла, що характеризує внутрішньоядерний стан речовини, є просторово однорідною величиною. Але ж у не суцільної речовини галактик така кореляція відсутня і тому-то тензор енергії-імпульсу речовини галактики треба формувати лише на основі релятивістські неінваріантних внутрішньоядерних параметрів і характеристик речовини. Не дарма ж сам Альберт Айнштайн сумнівався в можливості універсальної будови тензора енергії-імпульсу, порівнюючи його з деревиною низької якості на відміну від метричного тензору, що ототожнювався ним з витонченим мармуром. Всі ці непорозуміння викликані як спотвореною фізичною інтерпретацією самої теорії відносності, так і недостатньо глибоким розумінням фізичної сутності різних форм таких основних фізичних понять, як простір та час. Фактично ігноруються як розкрита Анрі Пуанкаре фізична природа кривини власного простору речовини, так і встановлена Германом Вейлем можливість принципово неспостережливої в світі людей калібрувальної деформації речовини на рівні її мікрооб’єктів а, отже, і відповідного їй ПЧК. До того ж не всіма розуміється і єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини, відповідно до якої рівняння гравітаційного поля ЗТВ є рівняннями просторово неоднорідного гравітермодинамічного стану речовини, що калібрувально еволюціонує. Нехтування ж як принциповою нездійсненністю сингулярностей в ЗТВ (з огляду на відповідність нульового значення швидкості світла лише нескінченно великим значенням абсолютної температури та тиску), так і можливістю самоутворення речовиною і антиречовиною дзеркально симетричної конфігурації власного простору відповідальне не тільки за підміну надзвичайно масивних порожнистих нейтронних зірок «чорними дірами», а і за нерозуміння природи надзвичайно високої світності квазарів та наднових. Заснована ж на уявному уповільненні плину власного часу далеких галактик, що рухаються за інерцією, помилкова тотожність (паралогізм) Етерінгтона відповідальна за хибну потребу у Всесвіті фантомної «темної енергії». Нерозуміння ж того, що тензор енергії-імпульсу треба формувати зовсім не на підставі зовнішніх термодинамічних характеристик, а саме на підставі внутрішньоядерних гравітермодинамічних характеристик не суцільної речовини, вочевидь, відповідальне за уявну потребу у Всесвіті фантомної «небаріонної темної матерії». Обґрунтуванню всього цього і присвячені наукові дослідження автора, результати яких викладені в пропонованій до розгляду його роботі.

Розкрита єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини. Доведено, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії від-носності (ЗТВ) слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного гравітермодинамічного стану гранично остиглої речовини. Показана еквівалентність гравітаційної та інертної мас речовини лише у її власному часі. Отримані конформно-лоренцові перетворення приростів координат, що забезпечують відсутність сповільнення плину власного часу речовини, яка рухається у гравітаційному полі за інерцією. Тим самим як підтвер-джена релятивістська інваріантність термодинаміки, так і спростований парадокс близнюків, що рухаються лише за інерцією. Завдяки використанню прихованих термодинамічних параметрів – хвильових функцій, що можуть приймати з певною вірогідністю будь-які значення, отримані взаємо-зв’язки всіх термодинамічних параметрів і потенціалів для мікростанів Гіббса речовини. Виявлені квантові рівняння гравітаційного поля квазірівноважно холонучих газів у вигляді цілочисленних ступеневих функцій (поліномів), ступінь яких підвищується на один крок разом з переходом холонучого газу до нового квазірівноважного стану. Вказана причина еволюційного розширювання Всесвіту у світі людей та обґрунтована вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому. Виявлена хибність уявлень про наявність у Всесвіті «чорних дір», «небаріонної темної речовини», «темної енергії» та деяких інших непорозумінь. Запропонована тут релятивістська гравітермодинаміка (РГТД) це теорія могутнього хаосу, що є здатним самовдосконалюватися (самостискатися, самоурівноважуватися, самоускладнюватися, самосиметризуватися, самоквантуватися та інше).

Рекомендується для тих, хто цікавиться теоретичною фізикою, астрофізикою, космологією.

Дивіться на сайті автора www.pavlo-danylchenko.narod.ru/index-rus.html