Новий рік у мусульманській історії та культурі Вступ: Два календарі та два Новоліття Поняття «Новий рік» у мусульманській культурі є складним і багатогранним, оскільки в ній існують два основні календарні цикли: місячний хіджра (релігійний) та сонячний (зокрема, іранський календар «сонячної хіджри» та інші місцеві системи). Важливо відзначити, що жоден з них не пов'язаний з святковою традицією, аналогічною світському Новому року 1 січня або Ноурузу, який має доісламські корені. Релігійний Новий рік за місячним календарем (1 мухаррам) є важливою історичною датою, але не релігійним святом у шариатському сенсі. Його значення сформувалося історично та неоднозначно сприймається в різних напрямках ісламу. Місячний календар та день Хіджри: пам'ять, а не свято Ісламський календар веде від Хіджри — переселення Пророка Мухаммада та перших мусульман з Мекки до Медини в 622 році н.е. Початок року — 1-е число місяця мухаррам. Цей день (араб. «Рас ас-Сана» — «Голова року») не передбачає жодних особливих обрядових дій, молитв або святкових застіль відповідно до канонічних сунітських шкіл. Його статус — це насамперед день історичної пам'яті та благочестивих роздумів. У цей день мусульмани можуть згадувати про велике подію Хіджри, що поклала початок ісламській громаді (умме), та проводити час у благочесті. Однак це не вважається релігійним святом (ід), якими є лише Ураза-байрам та Курбан-байрам. Цікавий факт: календар був запроваджений при халіфі Умарі ібн аль-Хаттабі (634-644 рр.) як адміністративна реформа для уніфікації датувань у швидко розширювсямпімперії. Вибір Хіджри як точки відліку підкреслював її ключове значення як моменту перетворення ісламу з переслідуваної групи на самостійне політичне утворення. Мотив скорботи: Ашура у шиїтах Для шиїтів перші десять днів мухаррама, а особливо 10-й день (Ашура), наповнені глибоким трауром. Це дні пам'яті про мученическу загибель онука Пророка — Хусейна ібн Алі в битві при Кербелі (680 р.). Отже, початок року для шиитської громади забарвлений не радістю оновлення, а скорботою та плачем. Проводяться траурні ходу (тазіе), читаються поминальні молитви (марсія). У цьому контексті 1 мухаррам стає порогом трауру, а не святом. Це унікальний приклад, коли Новоліття ритуально пов'язане не з життям, а з пам'яттю про жертвенну смерть, формуючи колективну ідентичність через співпереживання мучеництву. Навруз: доісламський Новий рік та його ісламізація Далеко більш яскравим і поширеним «Новим роком» у багатьох мусульманських культурах є Навруз (перс. «новий день») — святкування весняного рівнодення 20 або 21 березня. Він має доісламське, зороастrianське походження та символізує оновлення природи, торжество життя та світла. Після арабських завоювань Навруз, незважаючи на початкове неприйняття деякими богословами як «язичницький» звичай, міцно увійшов у культуру іранських, тюркських та багатьох середньоазіатських народів. Його вдалося адаптувати, зв'язавши з ісламськими мотивами. Так, у суфійській традиції Навруз асоціюється з моментом, коли пророк Алі став спадкоємцем Мухаммада, або з днем всесвітнього рівноваги. Ритуали Навруза (очищення дому, стрибки через вогнища, приготування ритуальної їжі сумаляк з пророщеної пшениці, щедрі застіль з хафт-сином — семи предметами на «с», символізуючими благополуччя) мають глибоко народний, етнокультурний характер і зберігаються до сьогоднішнього дня в Ірані, Азербайджані, Таджикистані, Узбекистані, Афганістані, серед курдів та інших народів. Цікавий факт: при дворі абасідських халіфів у Багдаді, починаючи з VIII-IX ст., святкування Навруза було пышним державним заходом з врученням подарунків халіфу (ноурузийя), що демонструє гнучкість ісламської цивілізації в адаптації місцевих традицій. Сучасність: між релігійним забороною та культурною традицією У сучасному мусульманському світі ставлення до «Нового року» надзвичайно поляризоване та залежить від інтерпретації ісламських норм та ступеня впливу глобалізації. Світський 1 січня: У світських або поміркованих мусульманських країнах (Туреччина, Туніс, країни Середньої Азії, частина Єгипту) святкування світського Нового року за григоріанським календарем є поширеним явищем. Воно часто супроводжується атрибутами, запозиченими з західної культури: ялинками (воспринятими як зимовий, а не обов'язково християнський символ), Дідом Морозом, феєрверками та застіллям. Багато богословів, однак, осуджують це як наслідування немусульманських звичаям (takfir) та як свято, що не має підстав у ісламі. Традиційний Навруз: У Ірані та Середній Азії Навруз залишається головним календарним святом року, офіційним святковим днем та символом національної культури. Він зберігає свій сімейно-громадський характер, протиставляючись як релігійним ісламським святам, так і глобальному 1 січня. Строга позиція: У Саудівській Аравії та інших країнах, де домінує салафітське напрямок, святкування будь-якого Нового року (включаючи 1 мухаррам, крім як дня пам'яті, а особливо Навруза або 1 січня) жорстко осуджується або забороняється як bid'a (недозволене нововведення), що веде до відходу від «чистого» ісламу. Акцент робиться на тому, що у мусульман є лише два схвалених свята (ід). Висновок: Рік як історія та природа Отже, «Новий рік» у мусульманському контексті — це не уніфікована практика, а поле напруженості між кількома силами: релігійно-історичною пам'яттю (про Хіджру та Кербелу), доісторичними, цивілізаційними коренями (Навруз), глобальними світськими впливами (1 січня) та ортодоксальною позицією, що відкидає все, крім двох канонічних ідів. Ставлення до нього визначає, що важливіше для конкретної громади: строге дотримання пророчого прикладу, збереження глибоких культурних кодів предків або інтеграція в глобальний світ. В кінці кінців, мусульманська культура демонструє, що осмислення часу та його циклів може здійснюватися не через один універсальний святковий день оновлення, а через призму історії (Хіджра), скорботи (Ашура) та оновлення природи (Навруз), кожне з яких продовжує жити в сучасному, динамічному та неоднорідному мусульманському світі.
© elibrary.com.ua

Permanent link to this publication:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/Новий-рік-у-мусульманській-історії-та-культурі