У США є закон, який звучить як назва романтичного вестерну: «Закон про диких коней та оселів» (Wild Free-Roaming Horses and Burros Act). Він був прийнятий у 1971 році і став унікальним у світі: тварини, які юридично вважаються «дикими», отримали захист на федеральних землях. Жодна інша країна не має такого закону. За ним стоїть довга історія боротьби, жорстокості та надії. Сьогодні цей закон — одночасно щит і камінь спотикання. Розповідаємо, як він працює, чому він потрібен і чому викликає суперечки.

Предыстория: як мустанги стали проблемою

Коли європейці привезли коней в Америку, багато з них сбігли або були відпущені. До XIX століття мільйони мустангів бродили по преріях. Фермери та скотарі вважали їх конкурентами за пасовища та воду. Почалося масове винищення: мустангів відстрілювали, травили, ловили для живодерів (продавали на кішачі консерви, добрива). До 1950-х років популяція зменшилася до 25 000-30 000 особин. За мустангами виступила активістка Вільма Дж. Барретт («Дика коня Енні»). Дяки її кампанії, листам до Конгресу та документальним фільмам, громадську думку змінили. У 1959 році був прийнятий перший закон про захист мустангів, але він був слабким. Реальний прорив стався у 1971 році, коли президент Річард Ніксон підписав Wild Free-Roaming Horses and Burros Act.

Основні положення закону

Закон оголосив диких коней та оселів «живими символами історичного та піонерського духу Заходу». Вони отримали захист на землях, керованих Бюро з управління землями (BLM) та Лісовою службою США. Важливі пункти: заборона на отлов, травмування, вбивство цих тварин без спеціального дозволу; визнання їх частиною природного середовища, а не «бездоглядним скотом»; покладення на BLM обов'язку керувати популяцією «на рівні, який забезпечить здоровий баланс» з іншими видами та використанням землі. При цьому закон не надає тваринам права неконтрольовано розмножуватися. BLM може отловлювати надмірних коней і передавати їх у приватні руки (усиновлення). Але вбивати їх заборонено.

Як працює управління популяцією

Кожні 3-4 роки BLM проводить облік чисельності коней. Визначається «сумісний рівень управління» (AML) для кожної зони. Надмірності (зазвичай кілька тисяч голів щорічно) отловлюють за допомогою вертольотів (заганяють у пастки). Потім коней відправляють у центри утримання, де їх можна усиновити за невелику плату (125 доларів). З 1971 року більше 250 000 мустангів знайшли господарів. Але проблема в тому, що усиновлюють не всіх. У центрах утримання сьогодні знаходиться близько 50 000 коней. Їх утримання обходиться платникам податків майже в 50 мільйонів доларів на рік. Критики кажуть, що це «зоопарк під відкритим небом».

Критика та судові битви

Закон критикують скотарі (коні знищують траву, призначену для корів). Їх підтримують деякі екологи: коні не є исконними для Америки (вони були винищені 10 000 років тому, а повернулися з європейцями). Тому вони вважаються інвазивним видом, що витаптує рідкісні рослини. Захисники тварин (наприклад, організація «Return to Freedom») вимагають припинити отлов вертольотами (стрес для тварин) та збільшити використання контрацептивів (вакцина PZP). Судові позови подають і ті, і інші. У 2025 році BLM запропонувала новий план: стерилізація жеребців у табунах, щоб знизити народжуваність. План схвалено, але реалізується повільно.

Життя усиновлених мустангів

Люди усиновлюють мустангів не лише для порятунку. Из диких коней виходять відмінні верхові коні після навчання. Існують змагання «Extreme Mustang Makeover», де тренери за 100 днів повинні объездити дикого мустанга і показати його на конкурсі. Усиновлення дає тварині дім і звільняє місце в центрах. Однак багато мустангів, особливо дорослі, залишаються в загонах, непридатних для верхової їзди. Їхня доля — пожиттєве ув'язнення. У 2026 році запущена програма «Усиновлення на відстані»: люди можуть фінансово підтримувати коня, не забираючи його.

Ослі: обділеними родичами

У законі 1971 року згадуються також дикие ослі (бурро). Вони також нащадки сбіглих тварин (завезені іспанцями). У США живе близько 11 000 диких ослів, переважно в Каліфорнії, Аризоні, Неваді. Вони менш популярні, ніж мустанги, і їхні проблеми стоять у тіні. Ослі живуть довше коней (до 40 років), що ускладнює управління популяцією. Їх також отловлюють і усиновлюють. Приручені ослі — відмінні вьючні тварини та компаньйони для інших коней.

Сучасні виклики (2026 рік)

До 2026 року популяція диких коней у США зросла до 80 000 особин (при AML близько 26 000). Центри утримання переповнені. Контрацепція PZP працює, але її важко застосовувати в віддалених районах. BLM тестує нові методи: стерилізація жеребців без отлову (обездвижуючі дротики). Закон про диких коней намагаються переглянути в Конгресі. У 2025 році був внесений законопроект, що дозволяє евтаназію «неусиновлюваних» коней. Зоозахисники назвали його «законом про смерть». Дотепер він не пройшов. Спор продовжується. Під час цього кліматичні зміни зменшують водопої, що посилює конфлікт.

Міжнародний контекст

Закону, аналогічного американському, немає нигде. У Австралії брамби вважаються шкідниками, їх відстрілюють з вертольотів. У Європі дикие пони (камаргус, екسمур) знаходяться під охороною місцевих органів влади, але федерального закону немає. Канада також не має спеціального закону. Тому Wild Free-Roaming Horses and Burros Act унікальний. Він часто служить зразком для активістів інших країн, але його реалізація показує, що навіть ідеальний закон не вирішує всіх проблем.

Закон про диких коней та оселів — це компроміс. Компроміс між романтикою та реальністю, між захистом тварин та економічними інтересами, між історією та екологією. Сьогодні дикие мустанги все ще бігають по преріях Невади. І закон, що дає їм право на життя, — це не просто юридичний документ. Це нагадування: навіть у прагматичній Америці є місце мрії. Але ця мрія вимагає грошей, терпіння та готовності до суперечок.

Постоянный адрес данной публикации: