Sergiys's articles RSS

Проблемні аспекти реалізації органами ДСНС заходу реагування у вигляді зупинення роботи

Wed, 27 Feb 2019 01:20:00 +0300

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНАМИ ДСНС ЗАХОДУ РЕАГУВАННЯ У ВИГЛЯДІ ЗУПИНЕННЯ РОБОТИ С. О. Сафронов, канд. юрид. наук, доцент, Національний університет цивільного захисту України Аналіз юридичної практики з приводу застосування органами ДСНС заходів реагування у вигляді зупинення роботи дозволив виявити низку чинників правового характеру, які не сприятимуть встановленню на Україні режиму фактичного виконання та дотримання нормативних приписів техногенної та пожежної безпеки. Непоодинокими є випадки, коли судді неоднаково трактують та застосовують правові норми, які регулюють порядок зупинення роботи за позовною заявою органів ДСНС. Проте, ставити це в докір суддів неможливо, оскільки існують і суперечності в законах, які визначають повноваження органів ДСНС, і наявність правових прогалин, і алогічні недопрацювання законодавців. На рівні сили закону в Україні існує два нормативно-правових акта, які дозволяють органам ДСНС звертатися до адміністративного суду з приводу застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи. Такими нормативно-правовими актами є: 1) Кодекс цивільного захисту України (далі КЦЗУ); 2) Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон). Окремі правові норми цих законодавчих актів конкурують між собою, оскільки при їх порівнянні виявляються суперечності та невідповідності словесного змісту, які можливо неоднозначно трактувати, а це вже має юридичне значення. Неоднозначність та множинність трактування повноважень органів ДСНС повинна трактуватися в інтересах суб’єкта господарювання. Про таку презумпцію ″правоти″ (правомірності діяльності) суб’єкта господарювання чітко зазначено в абз. 15 ч. 1 ст. 3 та у ч. 7 ст. 4 Закону. Порівняння ч. 7 ст. 7 Закону та п. 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗУ дозволяє прийти до висновку про існування явної незбіжності окремих видів діяльності та певних об’єктів, робота яких може бути зупинена. Так, ч. 7 ст. 7 Закону дозволяє органу ДС ... Read more

РИЗИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ПОЛІЦІЇ ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ

Thu, 07 Dec 2017 14:52:00 +0300

УДК 343.123.12 (477) Сергій Олегович САФРОНОВ кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності та розкриття злочинів факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ РИЗИКИ ЗАСТОСУВАННЯ ОПЕРАТИВНИМИ ПІДРОЗДІЛАМИ ПОЛІЦІЇ ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ Сучасні реформи, які відбуваються в правоохоронній галузі України, потребують виконання оперативними підрозділами Національної поліції пріоритетних напрямків діяльності з приводу надання поліцейських послуг, зокрема послуг у сфері протидії злочинності. З урахуванням обов’язків суб’єктів ОРД та стратегії реформування правоохоронних органів суттєвим чинником, який буде свідчити про виконання поліцією своїх завдань є показники щодо зниження рівня злочинності. Одним із способів, який буде цьому сприяти є превенція злочинів. Під терміном «превенція злочинів» пропонується розуміти діяльність суб’єктів ОРД поліції щодо виявлення помислу на вчинення злочину та здійснення психологічного впливу на його носія з метою недопущення реалізації злочинних задумів та намірів у будь-яких фактичних проявах дозлочинних діянь особи. На жаль, в структурі злочинності число умисних злочинів переважає, а це означає, що злочинні думки перемагають внутрішні стримуючі фактори і переходять у іншу психологічну площину існування – у злочинні задуми або наміри. Функціональне призначення превенції вбачається в тому, щоб не допустити реалізацію злочинних помислів в реаліях дієвих актів поведінки людини. Превенція повинна усунути чи трансформувати злочинні думки, наміри і задуми або послабити актуальність їх існування для особи. В крайньому випадку, залишити злочинні помисли лише в ідеальній субстанції, створивши надійний стримуючий псі-фактор. Плануючі превентивну діяльність перш за все слід зрозуміти, що задум та намір на вчинення злочину є різними поняттями. Задум характеризує уявний стан готовності людини виконати які-небудь дії але, без прояву устремлінь. На відміну від думки, задум супроводжується на ... Read more

ХАРАКТЕРИСТИКА ЧИННИКІВ, ЯКІ НЕ СПРИЯЮТЬ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВІЙ ЕКОНОМІЦІ В УКРАЇНІ

Mon, 18 Sep 2017 22:26:00 +0300

ХАРАКТЕРИСТИКА ЧИННИКІВ, ЯКІ НЕ СПРИЯЮТЬ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВІЙ ЕКОНОМІЦІ В УКРАЇНІ Наявність тіньової економіки можна розглядати як закономірний наслідок відсутності дієвого правового механізму щодо протидії цьому явищу. На сучасному етапі розвитку юридичної науки дотепер немає наукового консенсусу у визначенні поняття «тіньова економіка» та її суттєвих ознак. Не визначено це поняття й на нормативно-правовому рівні. Така невизначеність аніяк не сприятиме розробці концептуальних правових засад із приводу протидії тіньовий економіці. Безумовно, в Україні існують певні делікти, спрямовані на захист економіки, але немає правової норми, яка б передбачала відповідальність за діяння, що призвели до тінізації економіки. Парадоксальним є те, що дії або бездіяльність, які зумовили негативні системно-економічні зміни у суспільстві, формально здійснюються у межах законів, а тому і юридичної відповідальності за створення умов, що призводять до тінізації економіки, не існує. Якщо настання негативних економічних наслідків у межах держави переважно розцінюється як помилка, яка передбачає звільнення з посади або втрату рейтингу серед виборців, що можливо розцінювати як вид відповідальності, то за показники зростання або стабільного існування тіньової економіки немає ніякої формально-правової відповідальності. Крім того, в Україні не розроблено чіткого правового механізму щодо відшкодування винною особою шкоди, яка була завдана економіці шляхом її тінізації у зв’язку з прийняттям/неприйняттям законотворчих або інших управлінських рішень, зокрема і політичних. Через зазначені чинники штучно складається ситуація, яка сприяє існуванню та розвитку тіньової економіки. З юридичної точки зору, тіньової економіки не існує, а з фактичної вона є реальністю. За таких обставин можна висловлювати судження про існування багаторівневого укладу життя суспільства, у якому одночасно функціонують офіційна економіка та тіньова економіка. Майже в усіх офіційних джерелах, зокрема у підручниках для навчання ... Read more

Типові ознаки імовірних фігурантів превентивної роботи оперативних підрозділів Національної поліції України

Sat, 11 Mar 2017 00:10:00 +0300

УДК 343.123.12 (477) ТИПОВІ ОЗНАКИ ІМОВІРНИХ ФІГУРАНТІВ ПРЕВЕНТИВНОЇ РОБОТИ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ Сергій Олегович Сафронов канд. юрид. наук, доцент, доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності та розкриття злочинів факультету № 2 ХНУВС З урахуванням обов’язків суб’єктів ОРД Національної поліції України та стратегії реформування правоохоронних органів суттєвим чинником, який буде свідчити про виконання поліцією своїх завдань є показники щодо зниження рівня злочинності. Одним із способів, який буде цьому сприяти є превенція злочинів. Під терміном «превенція злочинів» пропонується розуміти засновану на етико-правових принципах і приписах законодавства діяльність суб’єктів ОРД поліції щодо виявлення помислу («голого умислу») на вчинення злочину та здійснення психологічного впливу на його носія з метою недопущення реалізації злочинних задумів та намірів у будь-яких фактичних проявах дозлочинних діянь особи. Для вдалого процесу організації та планування превентивної діяльності оперативних підрозділів слід окреслити коло імовірних фігурантів превентивної роботи. З цього приводу були проведені відповідні дослідження, метою яких було визначити типові ознаки осіб, які перед вчиненням злочину перебували у стані злочинного помислу, тобто у особи існував злочинний задум або намір але вона не вчиняла ніяких дієвих актів поведінки. Аналіз результатів цих досліджень дозволяє прийти до наступних висновків. Перш за все, слід констатувати, що 97% респондентів з числа опитаних працівників оперативних підрозділів поліції визнавали можливість зародження злочинного помислу у будь-якої людини, а у якості закономірних чинників, які були причиною цьому називали як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. До речі, за результатами авторських досліджень у 78 % осіб, які ніколи не притягувалися до кримінальної відповідальності, хоча б раз в житті виникали злочинні помисли, які вони зуміли подолати та утриматись від вчинення злочину. Серед об’єктивних факто ... Read more

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВЕ СУПРОВОДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Thu, 07 Jul 2016 00:17:00 +0300

УДК 343.123.12 Сафронов С. О. канд. юрид. наук, доцент, професор кафедри ОРД Харківського національного університету внутрішніх справ ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВЕ СУПРОВОДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ *** У статті констатуються окремі проблеми щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності органами внутрішніх справ України на етапі кримінального провадження та вносяться пропозиції з приводу оптимізації оперативно-розшукового супроводження кримінального провадження. *** В статье констатируются отдельные проблемы по осуществлению оперативно-розыскной деятельности органов внутренних дел Украины на этапе уголовного производства, вносятся предложения по оптимизации оперативно-розыскного сопровождения уголовного производства. *** In the article is stated the problems of operаtional-investigative activity of Ukrainian police at the stage of criminal proceeding and is introduced propositions concerning optimization of police escorts and trial process. Характерною рисою сучасного соціально-правового розвитку України є бурхлива динаміка імплементаційних процесів. Останнім часом в Україні відбулося багато змін у сфері законодавчого регулювання правоохоронної функції держави. У 2012 році набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) разом з яким були введені певні законодавчі новели в сферу роботи суб’єктів оперативно-розшукової діяльності. Досліджуючи суспільні відносини, що склалися після набуття чинності нового КПК та після введення певних змін в інші законодавчі акти, були виявлені фактори, які не сприятимуть покращенн ... Read more

Поняття превенції злочинів

Wed, 06 Jul 2016 23:59:00 +0300

C. О. Сафронов, к.ю.н., доцент, професор кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС 1. Поняття превенції злочинів Традиційно, в науці, вивчення будь-якого питання починається з визначення лексико-семантичної сутності предмета дослідження. Понятійний апарат грає ключову роль в гносеології. Світогляд людини формують зовнішні образи, а світорозуміння формується завдяки поняттям. Саме поняття формує наше світорозуміння, генезис якого приховується в лексиці. Процес пізнання відбувається у двох основних формах – у формі чуттєвого пізнання (відчуття, сприймання, уявлення) та у формі абстрактного мислення (поняття, судження, умовиводи) [1, с. 9 – 11]. У мові поняття мають прояв в словах [1, с. 12]. Недаремно в Біблії зазначається: «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога…»[1]. Можливо читачеві здасться цей підрозділ занадто об’ємним і наукомістким. Однак, перш ніж про щось міркувати, потрібно чітко знати, що ж мається на увазі під словом «превенція». Це потрібно і з суто дидактичної точки зору, і для уникнення ситуацій у яких проголошене буде суперечити тому, що розуміється, і для зменшення змісту імовірних профанацій… Слово «превенція» є іншомовним, і з етимологічної точки зору має латинське утворення. Саме тому з’ясування його значення слід розпочати з латині. Превенція – латинський словотвір. Prae[2] – попереду, уперед, перед, бути раніше [4, с. 528]. Verto – повертати, обертати, звертати, перевертати, спрямовувати, бути зверненим кудись [4, с. 702]. Praevenio – випереджати, передчасно приходити. Praeverto (prae + verto) – … випереджати, обганяти, перевершувати; попереджати, запобігати, заважати [4, с. 542]. З невеликими відмінностями слово превенція тлумачиться в сучасному словнику іншомовних слів. Пре… (лат. prae – попереду) – префікс, що означає передування. Превенція (лат. praeventio < praevenio – попереджую) – спеціальне запобігання. Превентивний (лат. praeventivus) – запобіжний; той, що випереджає дії суперника [5, с. 556]. У ... Read more

Організація превентивної діяльності оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України

Wed, 06 Jul 2016 23:48:00 +0300

УДК 343.85 С. О. Сафронов, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри ОРД Харківського національного університету внутрішніх справ Організація превентивної діяльності оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України У статті викладені рекомендації щодо організаційно-тактичних засад превентивної діяльності оперативних підрозділів ОВС України стосовно осіб з «голим умислом» на вчинення злочину. * * * В статье излагаются рекомендации, касающиеся организационно-тактических основ превентивной деятельности оперативных подразделений органов внутренних дел Украины в отношении лиц с «голым умыслом» на совершение преступления. * * * The article published by recommendations for preventive action police detectives of Ukraine at a time when an individual is at the stage criminal plan, with only the intention to commit a crime and nothing makes to carry it out. Проблемами щодо недопущення скоєння злочинів займалося багато вчених. Майже у кожному підручнику з оперативно-розшукової діяльності в тому чи іншому обсязі розглядається питання з приводу профілактики, попередження або припинення злочинів. Не обділені цим питанням і дисертаційні дослідження. До речі, діяльність правоохоронців, яка випереджає злочини є предметом не лише ОРД, а й інших галузей знань, наприклад криміналісти, кримінології, психології, соціології тощо. Тематика профілактики, попередження та запобігання злочинів була докладно висвітлена у фундаментальних працях та дисертаційних дослідженнях: В. В. Голини [1], А. Г. Лекаря [2], О. М. Литвинова [3], І. П. Козаченко [4], Я. Ю. Кондратьєва [5], С. В. Погребняк [6], О. О. Юхно [7] та інших вчених. Критично осмислюючи ... Read more

Сучасні наукові проблеми ОРД

Wed, 06 Jul 2016 23:36:00 +0300

Сафронов С.О., к.ю.н., доцент, професор кафедри ОРД Харківського національного університету внутрішніх справ України Сучасні наукові проблеми ОРД Наука – це сфера пізнавальної діяльності людей, яка базується на припущенні існування реального, незалежного від суб’єкта пізнання світу, усі процеси та явища котрого перебувають у кореляційній закономірності, які доступні пізнанню за допомогою чуття та мислення. Наука спрямована на створення нових знань, зокрема і про сам процес пізнання, маючи за мету осягнути істину, відкрити об’єктивні закони та встановити певні закономірності. Наука розвивається завдяки науковій творчості, тобто шляхом вирішення наукових задач, так званих наукових «загадок». Процес розвитку науки передбачає якісний перехід з одної наукової парадигми на іншу. Безумовно, що це повинно породжувати нову матрицю світогляду, яка повинна на певному етапі забезпечити реальні потреби людства, сформувати теоретичні концепції, які хоча б у меншій мірі будуть надавати відповіді для питливої сутності людини. За яким напрямком піде розвиток науки залежить, передусім, від технології розв’язання проблем. Існуюча нині технологія вирішення творчих проблем в юридичній науці переважно заснована на методі абстрагування, який не враховує об’єктивних законів розвитку соціальних інститутів, законів буття, а іноді навіть простих випробувань правилами логіки. На сучасному етапі в науці практично втрачений евристичний метод розв’язання наукових завдань. Юридична наука організаційно перетворилась у велику кількість концепцій та постулатів, але парадокс у тому, що це відбулося в умовах відсутності загальної теорії розв’язання наукових проблем. Відтоді наука розвивається нерівномірно та нецілісно, перебуваючи в руках корифеїв і побоюючись їхніх звинувачень у ... Read more

Психологічні фактори низького рівня попередження злочинів оперативними підрозділами ОВС України

Wed, 06 Jul 2016 23:25:00 +0300

УДК 343.85 (477) С. О. Сафронов к.ю.н., професор кафедри ОРД Харківського національного університету внутрішніх справ Психологічні фактори низького рівня попередження злочинів оперативними підрозділами ОВС України *** У статті констатуються чинники суб’єктивного характеру, які не сприятимуть ефективній реалізації державної політики в сфері попередження злочинів. Одним із пріоритетних напрямків діяльності правоохоронних органів України є профілактика та попередження злочинності. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911 була схвалена «Концепція Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року». На жаль, навіть при визначенні проблем, на розв’язання якої спрямована Концепція, фахівцями не розглядаються психологічні причини низького рівня попереджувальної діяльності правоохоронних органів. Шляхи і способи вирішення даної проблеми, які намічені в Концепції, викладені у вигляді логічних узагальнень, в яких не розкривається весь механізм діяльності, спрямованої на удосконалення попередження злочинності, що є цілком прийнятним для документів даного характеру. Однак, заслуговує уваги той факт, що проблема психологічного походження у Концепції прямо не згадується, що може свідчити про другорядність визначеного для неї місця. У зв’язку з цим, всі заходи, спрямовані на реалізацію Концепції можуть бути неузгодженими та протирічливими з позиції психологічних регуляторів поведінки людини. Це визначає актуальність даного питання в контексті встановлення причин, які впливають на низький рівень превенції злочинності. Наведені нижче результати досліджень в сфері існування антипревентивних психологічних чинників у діяльності правоохоронних органів щодо попередження злочинів переважно є апріорними, оскільки процес збору емпіричного матеріалу в цілому здійснювався неформально, в приватних і довірливих бесідах, без дотримання правил статистичної пропорційності вибірки респондентів. Однак, не слід виклю ... Read more

Відомості про осіб, яким заподіяно тілесне ушкодження, як елемент оперативно-розшукової характеристики злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень

Wed, 06 Jul 2016 23:09:00 +0300

УДК 343.988 (477) Сафронов С.О., к.ю.н., доцент кафедри ОРД ННІПФКМ ХНУВС Відомості про осіб, яким заподіяно тілесне ушкодження, як елемент оперативно-розшукової характеристики злочинів про умисне заподіяння тілесних ушкоджень٭ Традиційно у оперативно-розшукових характеристиках злочинів особливий інтерес становлять відомості про особу, яка вчинила злочин. Вченими розроблено численні рекомендації щодо встановлення особи злочинця, а на базі типових характеристик їх особистостей розроблено відповідні рекомендації щодо планування розкриття та розслідування злочинів, проведення певних оперативно-розшукових заходів та слідчих дій [1, с. 18-19]. В залежності від особистості обвинувачених, існують рекомендації щодо застосування профілактичних заходів впливу на злочинців [2, с. 168-174; 3, с. 140]. Слід зазначити, що переважно вченими надавалась перевага у дослідженнях та розробках рекомендацій, що мають значення в аспекті вивчення особи, яка скоїла злочин [4, с. 105; 5, с. 67; 6, с. 323]. Набагато менше уваги приділяється вивченню особистості потерпілого [7, с. 11]. Можливо, це пояснюється відсутністю наукового консенсусу у визначенні структурних елементів оперативно-розшукової характеристики злочинів. Будь-який злочин характеризується низкою ознак та зв’язків, які мають кореляційну обумовленість і становлять оперативний інтерес. З погляду оперативно-розшукової необхідності, інтерес мають відомості, які можуть посприяти процесу розкриття та розслідування злочину, подолати можливу протидію слідству, зменшити ймовірність помилок правоохоронців, попередити злочини та встановити обставини, які мають бути доказаними. У залежності від виду злочину й окремих його особливостей, форми вини, об’єкта посягання той же самий структурний елемент в характеристиках різних злочинів може бути різним за значенням. Так наприклад, при розкритті крадіжок особистого майна, характеристика жерт ... Read more