Шакал на прізвисько Шаміль: 20 років тому був знищений найкривавіший терорист Росії

Відповідно до 20 років тому, в ніч на 10 липня 2006 року, в інгуському селі Екажево спеціальна операція ФСБ поставила крапку в біографії Шаміля Басаева. Знищення організатора захоплення заручників у Будьонновську, теракту на Дубровці та бесланської трагедії досі залишається однією з найбільш закритих операцій російських спецслужб. Нагадуємо, як уроженець чеченського села став терористом номер один, чому його неуловність стала легендою, і що вирішило долю «шакала» влітку 2006 року.

Час розплати: як КамАЗ став могилою для терориста

Грізна безмірна ніч в Екажево. В тіні дерев у недобудованому будинку затаїлися три машини — два жигуля та запилене КамАЗ. Під вантажівкою стояли озброєні люди. Хрипло переговорюючи, вони чекали головного.

З темряви, хитаючись, вийшов Басаев. Сіні в довгій бороді, осунуле обличчя, але очі все ті ж — хижі, з азартом. Він пішов до КамАЗу. Цей вантаж — неуправлівні ракетні снаряди, вибухівка — повинен був стати головним озброєнням у новому теракті, який Басаев приурочив до саміту «Великої вісімки».

Терорист особисто хотів перевірити партію. Відкинули борт. Басаев заглянув у кузов, підсвічуючи фонариком. Штабелі ящиків, тусклий блиск металу. Він схваливши кивнув. Він не знав, що в обшивку машин і ящиків вже вмонтовано радіоуправлівне вибухове пристрій. За ним давно стежили через тепловізори.

О 2:03 ночі тишину розірвав вибух. Басаев загинув миттєво. Його тіло та останки 12 бійців потім збирали по окрузі. Так закінчилася 11-річна полювання на людину, якого називали терористом номер один.

Від піонерського галстука до угонщика літака

Шаміль Басаев народився в січні 1965 року в чеченському селі Дишне-Ведено. Його назвали на честь легендарного имама Шаміля. У школі він носив піонерський галстук, займався спортом і мріяв стати юристом.

Служив у армії в пожежній команді аеродрому. Після служби виїхав до Москви, але тричі провалився на вступних іспитах на юридичний факультет МДУ. Робив сторожем, продавав комп'ютери, грав у футбол.

У серпні 1991-го Басаев опинився біля Білого дому, підтримуючи Єльцина. Він вважав, що перемога ГКЧП поставила б хрест на незалежності Чечні. Літом того ж року він підтримав Джохара Дудаєва та сформував свій перший підрозділ «Ведено». Але відомість прийшла до нього в листопаді 1991 року, коли він угнав пасажирський Ту-154 з Мінеральних Вод до Туреччини. На борту знаходилося 178 заручників. У Стамбулі він відпустив усіх, але встиг виступити перед пресою. Це був єдиний безкровний теракт у його кар'єрі.

Кривава слава: від Будьонновська до Беслана

Басаев не став президентом Чечні — програв Дудаєву. Він створив диверсійний підрозділ, який боровся в Нагірному Карабахі та Абхазії. Саме там його бійці прославилися жахливою жорстокістю: вирізали цілі сім'ї, записували страти на камеру.

У 1995 році Басаев заявив: «Ми готові на все ради незалежності. Методи не мають значення». І він виконав слово.

• Будьонновськ. 1995 рік. Підрозділ Басаева штурмував місто, захопив більше як 1500 заручників у лікарні. Штурм силовиків провалився. Уряд пішов на переговори і дав бійцям коридор для відходу. Жертвами теракту стали 129 людей.
• Дагестан. 1999 рік. Басаев разом з Хаттабом вторгся в республіку, щоб створити ісламське держава. Але місцеві жителі не підтримали. Федераційні війська та ополченці вибили бандитів. Так почалася друга чеченська війна.
• «Норд-Ост». 2002 рік. Група смертниць захопила театральний центр на Дубровці. 912 людей стали заручниками. Спецназ застосував газ, ліквідував усіх 40 терористів, але 130 глядачів загинули.
• Літаки. 2004 рік. Дві смертниці підірвали Ту-134 та Ту-154, які летіли з Москви. Загинули 89 людей.
• Беслан. 1–3 вересня 2004 року. Бійці вторглися до школи №1 під час лінійки. 1128 заручників — в основному діти та їхні батьки. Три дні без води та їжі в замінованому спортзалі. Жертвами стали 334 людини, з них 186 дітей. Саме цей теракт зробив Басаева особистим ворогом мільйонів росіян.
• Нальчик. 2005 рік. 200 бійців атакували силові структури міста. Спецназ придушив напад, але це була спроба повторити сценарій Будьонновська.

Басаев також взяв на себе відповідальність за вбивство президента Чечні Ахмата Кадирова в травні 2004 року. Вибух на стадіоні в Грозному забрав життя батька нинішнього глави республіки.

Полювання на «неуловимого»

Російські спецслужби стежили за Басаевим з 1994 року. За його голову була встановлена нагорода в 300 мільйонів рублів. Захід включив його до списку терористів «Аль-Каїди».

На початку 2000 року операція «Полювання на вовків» майже поставила крапку. При штурмі Грозного бійцям залишили хибний коридор, замінований мінами. Десятки бандитів підірвалися. Басаеву відірвало п'яту, але соратники винесли його на руках. Спасли сніг і знеболюючі уколи, які йому кололи пачками.

Після поранення терорист став обережнішим. Він відмовився від великих підрозділів та супутникового зв'язку, постійно змінював житло та зовнішність. Використовував глухонімих кур'єрів і записки. Скривався в звичайних будинках, видаючи себе за каліку. Сіть осведомників була всюди.

Але ФСБ уміло чекала. І чекала.

Відплати: як КамАЗ став могилою

Літком 2006 року Басаев готував великий теракт у Назрані до саміту G8. Він мав намір підірвати комплекс МВС Інгушетії та організувати масове вбивство. Для цього було необхідно озброєння.

ФСБ перехопила канал поставок. Введений агент підсунув бійцям КамАЗ, наповнений не тільки снарядами, але й вибухівкою з детонатором. Від 100 кілограмів тротилового еквіваленту чекали свого часу. Коли Басаев приїхав до машини і заглянув у кузов, спецслужби натиснули кнопку.

Вибух був такої сили, що тіло терориста опізнали лише за протезом і ДНК.

Реакція та наслідки

Директор ФСБ Микола Патрушев доповів президенту Путіну. Володимир Путін назвав знищення терориста заслуженим відплатою за Беслан та інші теракти. Голова Чечні Рамзан Кадиров, вважаючи Басаева кривим ворогом, сказав: «Це був шакал, і він помер як шакал».

Після його смерті централізоване опір бійців на Північному Кавказі фактично припинилося. Фінансування висихло, організовані групи розпалися. Басаев був останнім харизматичним лідером, здатним об'єднувати бандитів.

Через 20 років після знищення «терориста номер один» його ім'я залишається синонімом жорстокості, а операція ФСБ — прикладом того, як терпіння та професіоналізм спецслужб ставлять крапку навіть у найдовших і кривавих історіях.

Постоянный адрес данной публикации: