Інфантилізм і нарциссизм. Два поняття, які часто плутають, але ще частіше вони йдуть рука об руку. Інфантильна людина — це «вічний дитина», яка не хоче брати відповідальність. Нарцис — це «взрослый з короною на голові», вимагаючи захоплення. Але якщо розглянути уважно, у них багато спільного: егоцентризм, неспроможність до емпатії, низька толерантність до фрустрації. Більше того, інфантилізм може бути маскою для нарциссизму, а нарциссизм часто харчується інфантилізмом. У цій статті ми розглянемо, що вони схожі, чим відрізняються та що робити, якщо ви виявили ці риси у себе або у близьких.

Що таке інфантилізм у дорослих

Інфантилізм — це збереження у психіці дорослої людини рис, притаманних дітям. Це не діагноз, а особливість особистості. Проявляється у нежаданні приймати рішення, перекладанні відповідальності, пошуку «батька» (партнера, начальника, держави), який все влаштує. Інфантильна людина живе одним днем, не вміє планувати, легко піддається сиюминутним бажанням. Він може бути обаятельним, спонтанним, але його спонтанність швидко втомлює. У кризовій ситуації він впадає у ступор або істерику, замість того, щоб діяти. Він не любить, коли його «виховують», але при цьому постійно страждає та скаржиться. Приклад: чоловік 35 років, який живе з матір'ю, працює кур'єром, а всі вільні гроші витрачає на ігри. Або жінка, яка перекладає всі побутові питання на чоловіка, а сама скаржиться на втомленість.

Що таке нарциссизм у дорослих

Нарциссизм — це рис особистості (у крайній формі — розлад), що характеризується грандіозним почуттям своєї важливості, потребою в постійному захопленні та відсутністю емпатії. На відміну від інфантила, нарцис може бути дуже успішним, цілеспрямованим і навіть трудоголіком. Але його успіх — не самоціль, а спосіб отримати захоплення. Нарцис не терпить критики, знецінює інших, мститься за уражене самолюбство. Він не здатен на щиру близькість, використовує людей як наркотик для підвищення самооцінки. Приклад: керівник, який приписує собі всі досягнення підлеглих і звільняє за найменшу невідповідність. Або партнер, який вимагає постійного уваги, але сам не цікавиться почуттями іншого.

Спільності: спільний корінь

І інфантил, і нарцис — егоцентрики. Світ обертається навколо них, їхніх бажань, їхніх обід. Обидва не здатні на здоровий компроміс. Обидва бояться дорослої відповідальності (але по-різному: інфантил її уникав, нарцис її імітував, насправді боячись провалу). Обидва мають низьку самооцінку під маскою. Інфантил виглядає неуверено, нарцис — з відчуттям переваги, але в глибині обидва вразливі. Обидва виросли в дисфункціональних сім'ях: або гіperoека, або холодність і насильство. Обидва погано переносять відмову. Якщо їм відмовити, інфантил обізветься та піде у себе, нарцис розлючиться та почне мстити.

Різниці: інфантил не будує грандіозних планів

Інфантил не претендує на величність, він хоче, щоб його залишали в спокої та дозволяли грати. Нарцис, навпаки, жадає п'єдесталу. Інфантил може визнати свою неправоту (хоча б лише якщо це не вимагає зусиль), нарцис — ніколи. Інфантил більше схожий на «ленівого дитини», нарцис — на «капризного короля». У відносинах інфантил чекає, що його доглядатимуть як за малюком; нарцис чекає поклоніння як за божества. Інфантил схильний до залежностей (алкоголь, ігри, їжа), нарцис — до трудоголізму та шопоголізму (статусні речі). При цьому можливо поєднання: нарцис може бути інфантильним у побуті (не мияти посуду, не платити рахунки), а в кар'єрі — агресивним.

Коктейль: нарцисичний інфантилізм

Найважчий варіант — коли риси змішуються. Людина одночасно вимагає захоплення та не бере на себе жодної реальної відповідальності. Він вважає себе генієм, але не може заплатити за квартиру. Він жадає влади, але не здатен організувати навіть свій день. Такі люди часто стають тиранами у сім'ї: вони кричать, принижують, але при цьому самі не працюють або працюють через рукава. Вони завжди чекають, що хтось інший зробить це за них: держава, батьки, партнер. При цьому вони искренньо не розуміють, чому оточуючі не в захваті. Це надзвичайно токсичний тип особистості, який руйнує всіх, хто потрапляє в його orbіту.

Причини утворення

Обидва явища мають корені в дитинстві. Інфантилізм — через гіperoека («мама все вирішить») або, навпаки, через травму, коли дитина застряє у стадії «я не хочу дорослішати, тому що дорослі жорстoki». Нарциссизм — через чергування ідеалізації та знецінення: батьки то хвалили (ти геній), то принижували (ти ніщета). Дитина вчиться захищатися через грандіозне «Я». Часто у сім'ях нарцисів та інфантилів були порушені кордони, не було здорової сепарації. Культурні фактори: соціальні мережі культивують інфантильну потребу в лайках (мгновене задоволення) та нарцисичну демонстрацію успіху.

Як розпізнати поєднання у партнера

На початку відносин такий людина може бути очаровливою (нарцисична «ідеалізація») та спонтанною (інфантильна легкість). Але потім ви помічаєте: він не виконує обіцянки, перекладає побут на вас, вимагає захоплення, але сам не робить нічого, щоб це заслужити. Він може організувати істерику, якщо ви не купили йому іграшку, а на наступний день вимагати, щоб ви захоплювалися його геніальною ідеєю. Він не вміє радіти вашим успіхам, але постійно скаржиться на свої невдачі. Якщо ви намагаєтеся поговорити про його поведінку, він або нападає («ти sama винна»), або ображається («ти мене не любиш»). Це замкнутий круг.

Можна ли змінити таких людей

Найлегше — чистий інфантилізм без нарциссизму. Якщо людина усвідомлює проблему та хоче дорослішати, їй допомагає психотерапія (схема-терапія, КПТ), тренування відповідальності, фінансове планування. Нарциссизм лікується важче: нарцис рідко приходить до психолога, тому що не бачить проблеми («це світ дурнів»). Якщо нарцис йде на терапію (часто через депресію або втрату відносин), процес триває роки. А поєднання інфантилізму та нарциссизму — найгірший прогноз. Терапія триває роки, і успіх не гарантується. Тому психологи часто радять партнерам таких людей не чекати чуда, а рятувати себе.

Що робити, якщо ви зрозуміли себе

Перше — визнати проблему. Якщо ви зрозуміли, що ви — той самий «вічний дитина» або «коронований егоіст», це вже перший крок. Друге — звернутися до психотерапевта. Не намагайтеся вирішити це самостійно, корені глибші. Третє — почати з малого: вчитися брати відповідальність за свої фінанси, за свої емоції, за своє час. Перестати перекладати провину. Вчитися говорити «ні» своїм капризам. І головне — перестати шукати «батька» в партнері або начальнику. Це важко, болісно, але дає шанс на щасливе життя. Ви маєте право на помилку, але не маєте права руйнувати інших своєю незрілістю.

Інфантилізм і нарциссизм — це дві сторони однієї медалі невзрослості. Вони руйнують відносини, кар'єру, здоров'я. Але є вихід. Шлях до дорослості лежить через біль — біль від усвідомлення, що ви не центр всесвіту, що інші також мають почуття, що життя вимагає зусиль. Але нагорода — свобода, повага та, нарешті, справжня близькість. Ви готові до неї?

Постоянный адрес данной публикации: