Автор: I. П. ВОЗНИЙ

У статтi розглядається iсторiографiя проблеми виникнення середньовiчного Хотина. Подається аналiз писемних джерел i повiдомлень щодо його засновникiв у працях авторiв XVII-XX cm. Особливу увагу придiлено питанню побудови фортецi. Розглядається внесок вiтчизняних археологiв в уточнення часу заснування Хотина. Аналiзується проблема походження назви мiста.

Одним iз найбiльш складних i водночас цiкавих питань iсторичної науки є походження та розвиток мiст - торгiвельно-економiчних, полiтичних i культурних центрiв Київської Русi. Руськi мiста займали значну територiю й мали складну структуру та фортифiкацiйну систему. Проблема їхнього походження привертала увагу вiтчизняних i зарубiжних науковцiв, оскiльки мiста були опорними пунктами, соцiально-економiчними, полiтичними та культурно-освiтнiми центрами як удiльних князiвств, так i держави в цiлому. У них вiдбувалося формування нових феодальних станiв, форм господарсько-виробничої дiяльностi. Тут зосереджувалася князiвська адмiнiстрацiя, вiльнi ремiсники та купцi. При спробi простежити й зрозумiти процес становлення конкретного давньоруського мiста дослiдники стикаються з певними труднощами, оскiльки кiлькiсть писемних джерел i археологiчного матерiалу є недостатньою. Окрiм того, низьким залишається рiвень теоретичної розробки проблеми, а також ролi ремiсничого посаду в процесi виникнення й формування мiста.

Вивчення соцiально-економiчного, полiтичного та культурного розвитку давньоруських мiст посiдає важливе мiсце у вiтчизнянiй iсторiографiї. Повiдомлення писемних джерел та археологiчний матерiал, який постiйно поповнюється, дозволяють отримати важливу iнформацiю про генезу середньовiчних мiст України, визначити особливостi їхнього розвитку.

У другiй половинi XIII-XIV ст. у Серетсько-Днiстровському межирiччi лiтописи згадують три "гради" - Хотин, Хмелiв та Городок на Черемошi. Одним iз пiвденних форпостiв Галицько-Волинського князiвства було мiсто Хотин, яке до-

Возний Iгор Петрович - канд. iст. наук, доцент кафедри етнологiї, античної та середньовiчної iсторiї Чернiвецького нацiонального унiверситету їм. Ю.Федьковича.

стр. 168

сi з невiдомих причин не потрапляло на сторiнки лiтописiв. Хоча мiсто й вiдiгравало досить значну роль у реґiонi, але питання часу його виникнення, розвитку та походження назви викликали серед науковцiв серйознi суперечки.

Iз Хотином пов'язанi непересiчнi подiї європейського значення, якi привернули увагу до цього мiста, що вiдбилося в численних писемних згадках i працях науковцiв¹ . Але попри це, мiсту Хотину не поталанило в сучаснiй i давнiй iсторiографiї, адже Хотинська фортеця, з якою пов'язано чимало гучних подiй, нiби затiнила собою його минуле. Цьому до певної мiри сприяла й джерельна база: у потоцi вiйськово-полiтичної iнформацiї було важко вiднайти вiдомостi про господарство та устрiй хотинської мiської громади, професiйний та соцiальний склад мiстян² .

Мiсто, як сформована поселенська структура, уперше згадується в "Списку руських мiст"³ - лiтописець, називаючи мiста, що входили до Молдавської держави, вiдзначив серед них i "на Днiстрi Хотiнь"⁴ .

Питання про те, хто заснував мiсто, вiддавна цiкавило науковцiв. Його торкалися ще молдавськi лiтописцi, якi приписували заснування мiста представникам рiзних етносiв. Так, Ґ.Уреке вважав, що Хотин, як i iншi фортецi Молдавського князiвства (Сучава, Бiлгород, Кiлiя) заснували ґенуезцi⁵ . На думку молдавського лiтописця XVII ст. Мирона Костiна, фортецю на Днiстрi спорудили даки, якi, за його словами, населяли в давнину Подiлля⁶ . Крiм того, вiн вiдзначав, що молдавськi господарi в подальшому змiцнювали цi фортецi. Погоджувався з М.Костiном також господар Молдавiї початку XVIII ст. Д.Кантемир, який у своєму "Описi Молдови" вказував, що згаданi фортецi були спорудженi даками, а пiзнiше використовувалися римлянами⁷ .

Досить ґрунтовно, iз залученням рiзноманiтних джерел, проаналiзував iсторiографiю, яка стосується Хотинської фортецi й навколишнiх територiй протягом усього середньовiччя науковець iз Сучави Ш.Пурич⁸ . Румунською Академiєю наук у свiй час було видано вiсiм томiв, присвячених запискам iноземних мандрiвникiв про румунськi країни. Професор iз Сучави П.-В.Батарюк детально проаналiзувала повiдомлення, якi стосуються мiста й фортецi Хотин вiд середньовiччя до початку XVIII ст.⁹

Молдавськi iсторики архiтектури вважають, що Хотинська фортеця була збудована пiд час правлiння Штефана III Великого в XV ст.¹⁰ Румунський iсторик кiнця XIX ст. З.Арборе вказував, що фортецю споруджено в XVI ст.¹¹ Його гiпотезу пiдтримав дослiдник оборонної архiтектури Ґ.Дiакону¹² . Ф.Туранли вважає, Що фортецю звiв Александр Добрий¹³ .

Ще бiльш суперечливi свiдчення мiстяться в працях вiтчизняних iсторикiв кiнця XIX - початку XX ст. Однi, керуючись повiдомленнями молдавських лiтописцiв, приписували будiвництво фортецi ґенуезцям¹⁴ , iншi - молдавському господаревi Александровi I¹⁵ . Дехто вважав, що Хотин заснували нiмцi в XVII ст.¹⁶ , або у XII ст.¹⁷ Отже, нiхто достеменно не знав, коли ж збудовано Хотин.

У вiтчизнянiй iсторiографiї 1940-х-1950-х pp. теж немає одностайностi щодо Дати заснування мiста. Висловлювалися рiзноманiтнi, iнколи дiаметрально протилежнi думки, що ще бiльше заплутувало проблему. У "Большой советской энциклопедии" йдеться про те, що Хотин спорудили ґенуезцi в XIII ст., а в статтi "Хотинська фортеця" - що першi укрiплення збудували поляки в XIV ст.¹⁸ Автори "Iсторiї Української РСР" стверджують, що Хотин збудували турки¹⁹ . Погляди дослiдникiв iсторiї української архiтектури також розходяться. Однi стверджують, що Хотин збудовано в XIV-XV ст.²⁰ , iншi - за останнiх галицьких князiв²¹ . Бiльшiсть сучасних вiтчизняних науковцiв уважають, що мiсто виникло на рубежi X-XI ст.²²

Вiдсутнiсть писемних свiдчень про заснування мiста певною мiрою доповнили археологiчнi дослiдження, провадженi спiвробiтниками Чернiвецького краєзнавчого музею, унiверситету та Академiї будiвництва й архiтектури У РСР у

стр. 169

1961-1962 i 1964 pp.²³ Завдяки цим дослiдженням Б.О.Тимощуку певною мiрою вдалося розв'язати проблему часу виникнення й походження мiста. Наслiдком роботи експедицiї стали публiкацiї вiдомого науковця²⁴ .

Значний внесок у дослiдження iсторiї стародавнього Хотина зробили Л.П.Михайлина, О.М.Масан, С.I.Комарницький, С.В.Пивоваров.

Так, Л.П.Михайлина на основi матерiалiв iз розкопок Б.О.Тимощука уточнив дату заснування мiста, стверджуючи, що воно постало на рубежi X-XI ст. i споруджене носiями культури Луки-Райковецької²⁵ . Певнi вiдомостi про iсторiю фортецi подав С.I.Комарницький, але нових даних щодо проблеми будiвництва укрiплень не навiв²⁶ . Увага окремих науковцiв в основному була звернена до самої фортецi та бойових дiй навколо неї²⁷ . Мiсто i його населення при цьому згадуються лише побiжно, тож соцiальна iсторiя середньовiчного Хотина донинi залишається мало-вивченою²⁸ . Пiсля Б.О.Тимощука й iнших дослiдникiв значний внесок у дослiдження соцiальної та економiчної iсторiї власне мiста зробив О.М.Масан. На основi поєднання значної кiлькостi рiзноманiтних джерел (археологiчних, писемних, нумiзматичних, сфрагiстичних) iсторик запропонував бiльш точну дату заснування мiста - 1001-1002 pp. Особливої уваги заслуговує розробка проблем iсторiї Хотина та його статусу в перiод пiзнього середньовiччя²⁹ .

Окремi данi про реконструкцiї фортецi у XVIII ст. було отримано пiд час археологiчних дослiджень 2002 р. Так, на подвiр'ї фортецi виявлено залишки турецьких лазень та господарської будiвлi³⁰ . Проблеми грошового обiгу на територiї Поднiстров'я, у тому числi й Хотина, розглядав у своїх статтях С.В.Пивоваров³¹ . Спробу огляду вiтчизняної iсторiографiї з проблем будiвництва Хотинської фортецi зробив О.Руснак, який досить детально розглянув працi, що стосуються лiтописного мiста³² , хоча й охопив далеко не всi матерiали. Iсторiя заснування й розвитку мiста досить детально проаналiзована в колективнiй монографiї "Хотинщина"³³ .

На основi дослiджень Б.О.Тимощука О.Руснак видiлив п'ять етапiв в iсторiї хотинських укрiплень: 1. X - перша половина XIII ст. - дерево-земляна фортеця;

2. Друга половина XIII-XIV ст. - найдавнiша кам'яна фортеця площею 2 га;

3. Друга половина XIV-XV ст. - кам'яна фортеця площею 6 га; 4. Кам'яна фортеця другої половини XV-XVIII ст.; 5. XVIII - середина XIX ст. - землянi фортифiкацiї площею близько 30 га³⁴ .

Мiсце для спорудження фортецi було обране невипадково. Рiчкова переправа приваблювала людей як iз близьких, так i вiддалених реґiонiв. Тут вiддавна вiдбувався обмiн, про що свiдчать грошовi скарби, виявленi в XIX ст. Один iз них складався з монет вiзантiйських iмператорiв Анастасiя (491-518 pp.), Юстина I (518-527 pp.) i Юстинiана I (527-565 pp.). Очевидно, унаслiдок загрози з боку кочових аварiв скарб приховали десь у другiй половинi VI ст.³⁵ На той час у цьому мiсцi вже iснувало поселення празької культури. Можливо, воно було общинним центром. Отже, на час спорудження фортецi ця територiя була обжита слов'янськими племенами³⁶ .

Уже у VIII-X ст. на мiсцi майбутньої фортецi iснувало слов'янське поселення культури Луки-Райковецької, що засвiдчено двома напiвземлянками з печами-кам'янками³⁷ . Навколо нього розташовувалися ще два поселення в урочищах Скала та Котелеве.

Хто ж спорудив фортецю? Iз огляду на iсторичнi подiї, якi вiдбувалися в Карпатському реґiонi в X-XI ст., можна зробити певнi припущення. Б.О.Тимо-щук зазначав, що князiвськi фортецi з'явилися в результатi розвитку феодальних вiдносин i будувалися насамперед на прикордонних територiях i на стратегiчних напрямках³⁸ . Вiдомо, що наприкiнцi X ст. територiя Серетсько-Днiстровського межирiччя ввiйшла до складу Київської держави. Загальна оборонна стратегiя київського князя полягала в створеннi потужних укрiплених лiнiй уздовж рiчок: "нача ставити городы по Десне, и по Востри, и по Трубежеви, и по Суле, и по Стуґ-

стр. 170

не. И поча нарубати муже лучшие от кривиче, и от чюди, и от вятиче, и от сих насели грады"³⁹ . У 80-х pp. X ст. князь Володимир встановив кордон iз Польщею, змiцнивши його фортецями Володимир, Перемишль, Всеволод, Варяж тощо⁴⁰ . Наприкiнцi X ст. постало питання про розмежування з Угорщиною. У цей час верховним правителем там був Iштван I, який енергiйно об'єднав угорськi землi й 1 сiчня 1001 р. проголосив Угорщину королiвством. Його влада поширилася на Семигород i Закарпаття, сягаючи, таким чином, Пiвденних i Схiдних Карпат. Тож київський князь Володимир iз метою змiцнення своїх захiдних рубежiв почав проводити полiтику активного освоєння приєднаних територiй. Наприкiнцi X ст. припинили iснування племiннi городища-сховища, а натомiсть було створено систему князiвських укрiплених пунктiв на Захiдному Бузi, Днiстрi та Прутi. На територiї Серето-Днiстровського межирiччя про це свiдчать князiвськi фортецi в Горiшнiх Шерiвцях, Цецинi, Перебикiвцях, Кам'янцi. Вони займали важливi стратегiчнi висоти, контролювали торгiвельнi шляхи й разом iз iншими укрiпленими пунктами утворювали глибоко ешелоновану оборонну систему, важливим осередком якої була Хотинська фортеця⁴¹ .

Фортеця споруджувалася згiдно з традицiями давньоруського оборонного зодчества, тобто була дерево-земляною. Основу її становив вал, на якому стояли дерев'янi конструкцiї. Iз зовнiшнього боку валу в скелi був вирубаний симетричний трикутний рiв завглибшки до 3 м i завширшки до 6 м, що становив досить складну перешкоду для нападникiв. Внутрiшнiй двiр замку був незначним i займав площу 50x40 м. Поселення, якi iснували поблизу фортецi, значно розрослися й поступово, в XI ст., перетворилися на мiсто, що займало площу 20 га⁴² .

На перший погляд, фортеця була в невигiднiй позицiї, оскiльки розташовувалася в низинi й була оточена пануючими висотами. Але в давнину лiсовий масив у районi замку впритул доходив до Днiстра. Пiдiйти до фортецi можна було тiльки дорогою, яка проходила попiд її мурами до Днiстра. Саме в цьому мiсцi стрiмкий берег прорiзався струмком⁴³ . Спорудження фортецi давало можливiсть контролювати торговельний шлях i переправу через рiку. Як вiдомо з лiтописiв, князi зазвичай намагалися споруджувати укрiпленi поселення поблизу переправ, бо саме в цих мiсцях можна було найефективнiше протидiяти вороговi⁴⁴ . Зокрема 993 p., пiсля перемоги над печенiгами "на Трубежi коло броду", князь Володимир "рад бувши заклав город на броду тому i назвав його Переяславцем, бо тут перейняв славу (...)"⁴⁵ .

У перiод, коли Середнє Поднiстров'я входило до складу Галицько-Волинського князiвства, мiсто, завдяки своєму розташуванню, було важливим опорним пунктом i торговельним осередком на Днiстрi. Хотин контролював Днiстровський Шлях i переправу. Про жвавi торгiвельнi зв'язки мiста свiдчить виявлення 1890 р. монетного скарбу ХII-ХШ ст.⁴⁶ У ньому налiчувалося понад тисяча монет, якi походили з Тюринґiї, Саксонiї, Угорщини, Чехiї та iнших країн. Проте пiсля Монґоло-татарської навали iз зменшенням значення Днiстровського торгового Шляху мiсто занепало. До того ж, 1259 р. на вимогу Бурондая укрiплення були знесенi галицькими князями.

У другiй половинi XIII ст., у перiод активної пiдготовки Данила Галицького до боротьби з монґоло-татарами, дерев'янi укрiплення поступилися мiсцем кам'яним, адже нападники мали на озброєннi машини для розбивання дерев'яних фортифiкацiй. Це свiдчить про розвиток фортифiкацiйної системи вже iснуючого мiста. Кам'яний мур було зведено на природнiй скелi. Вiн зберiгся на висоту 7,5 м i на ширину 14,5 м⁴⁷ . Мур був скрiплений вапняковим розчином, в якому домiшки цегли становлять 40-50%⁴⁸ . Така цем'янка характерна для давньоруського часу. Перед муром у скелi був вибитий рiв симетрично-трикутної форми завширшки 6 м. Обороннi споруди обмежували майданчик площею близько 2 га. Тут

стр. 171

розкопано розвалини цегляного будинку розмiрами 21x11x7 м. На цеглинах збереглися рештки штукатурки з розписом у виглядi лiтер та фрескових зображень облич людей у нiмбах, виконаних в яскравих барвах. Переважають червоний, чорний, рожевий i жовтий кольори. Специфiка накреслення лiтер дає можливiсть датувати споруду XIII ст.⁴⁹ Iснує думка, що цегляно-кам'яна будiвля могла бути фортечною церквою другої половини XIII ст.⁵⁰

У домонґольський час Галицько-Волинське князiвство не мало кам'яних укрiплень - їх почали споруджувати в другiй половинi XIII - першiй половинi XIV ст.⁵¹ Отже, першi кам'янi укрiплення в Хотинi, iмовiрно, з'явилися в 40-х-50-х pp. XIII ст. У цей час, як свiдчать лiтописи, Данило Романович "грады иные зиждеи противу безбожных"⁵² .

У XIV ст. Днiстровський торговий шлях занепав, але наприкiнцi цього ж столiття, коли окреслена територiя ввiйшла до складу Молдавського князiвства, набув значення суходiльний шлях iз Сучави через Дорохой i Хотин до Кам'янця, що належав Великому князiвству Литовському⁵³ . Розвивався й Хотин, який залежав вiд торговельних шляхiв. Дитинець мiста розширився. Тут, на знiвельованому подвiр'ї, споруджуються новi мури з неотесаного вапняку на вапняному розчинi з домiшками товченої цегли, пiску й вугiлля. Мур зберiгся на висоту 3,5 м (товщина 1 м), вiн обмежував бiльшу площу, нiж у попереднi часи⁵⁴ .

До нашого часу збереглися обороннi споруди Хотинського замку, якi датуються другою половиною XV ст.⁵⁵ У документах зазначено, що молдавський господар Штефан Великий, готуючись до вiйни з турками й поляками, здiйснив повну реконструкцiю мурiв замку, що зумовлювалося появою нової зброї - артилерiї. Замок збiльшився втричi за рахунок спорудження нового муру завтовшки 5 м з критими ґалереями для воякiв, з'явилися бойовi башти заввишки 40 м та палац старости⁵⁶ . Але цей перiод не входить до хронологiчних рамок нашого дослiдження.

Очевидно вiд самого початку iснування замок i, вiдповiдно, посад мали назву "Хотин" ("Хотiнь"). Як стверджує О.М.Масан, вона походить вiд слов'янського чоловiчого iменi "Хотин", поширеного саме в ХI-ХП ст. У сучаснiй мовi його смислове значення вiдповiдає прикметникам "бажаний", "жаданий" тощо⁵⁷ . Аналогiчнi мiркування висловив Д.I.Бучко, який дослiдив найдавнiшi ойконiми Буковини. Вiн уважає, що назви на кшталт "Хотин", "Хмелiв" та iн. походять вiд слов'янських дохристиянських особових iмен⁵⁸ .

Iншої думки дотримується С.В.Пивоваров⁵⁹ , який пов'язує укрiплення на Днiстрi з лiтописним давньоруським Плавом, оскiльки в документах мiсто Хотин згадується, починаючи з XV ст. При цьому С.В.Пивоваров зазначає, що на сьогоднi цей погляд знаходить усе бiльше прихильникiв, хоча в посиланнях - лише статтi самого автора. А в працi "Хотинщина", авторiв якої вiн зараховує до прихильникiв своєї гiпотези, Плав не ототожнюється з Хотином, натомiсть зазначено: "...слово "плав" означало перевiз через Днiстер десь поблизу Хотина"⁶⁰ .

Iснує ще одне припущення щодо походження назви мiста. Проаналiзувавши її етимологiю Ф.Туранли вiдзначає, що основа цього слова ("hut") з тюркської означає "велика риба"⁶¹ .

На нашу думку, рацiю має О.М.Масан, указуючи, що мiсто Хотин вiд самого початку мало саме цю назву. Вiдомо, що воно було започатковано в XI ст. й iснувало вiд того часу безперервно. За такої ситуацiї навряд чи могла вiдбутися змiна назви населеного пункту. В iншому випадку iсторична пам'ять мiсцевого населення повернула б прадавню назву. А те, що Хотин не згадувався в давньоруських лiтописах, ще нiчого не означає, адже багато мiст центру держави, не кажучи вже про її периферiю, не потрапили на сторiнки лiтописiв. Тим бiльше, що упорядник "Списку руських мiст" вказує на те, що Хотин, який на той час входив до складу Молдавського князiвства, був колись руським мiстом i не подає iншої назви.

стр. 172

Отже, як видно з наведеного матерiалу, Хотин розвивався як торгiвельно-ремiсничий центр, якому були притаманнi риси середньовiчного мiста середньоєвропейського типу i який вiдiгравав важливу роль у Серето-Днiстровському реґiонi. Проте до сьогоднiшнього дня залишилося багато питань, пов'язаних iз цим мiстом: час формування його як мiської поселенської структури, обставини спорудження перших укрiплень, походження назви тощо. Подальшi археологiчнi дослiдження та архiвнi пошуки розставлять усi крапки над "i". Незважаючи на неповноту джерельної бази, дальше вивчення соцiально-економiчної та культурної iсторiї цього мiста є перспективним i необхiдним для ґрунтовного висвiтлення урбанiстичного процесу в Середньому Поднiстров'ї.

-----

¹ Михайлина Л.П. Археологiчнi данi про час виникнення Хотина // Матерiали мiжнародної конференцiї, присвяченої 1000-лiттю Хотина. - Чернiвцi, 2000. - С. 5.

² Масан О. Градъ на Днестре Хотiнь // Буковинський iсторико-етнографiчний вiсник. - Чернiвцi, 1999. - Вип.1. - С.31.

³ Тихомиров М.Н. Список русских городов дальних и ближних // Исторические записки - М., 1952. - N 40. - С.94, 96.

⁴ Новгородская первая летопись // Русские летописи. - Рязань, 2001. - Т.10. - С.475-477.

⁵ Ureche G, Costin M., Ncculce I. Letopisetul Taru Moldovei de cand s-au deskalecat tara de cursul anilor §de viafa domnilor care scrie de la Dragos-voda la Aron-voda (1359-1595) // Letopiseful Tarii Moldovei...: Cronici / Ingrijirea textelor. glosar si indici de Tatiana Celac. - Chisinau, 1990. - P.28.

⁶ Costin M. Cronica Tarilor Moldovei si Munteniei (Cronica polona) // Costin M. Opere / Editie critica cu un studiu introductive, note, comentarii, variante, indice si glosar de P.P. Panaitescu. - Bucuresti, 1958. - P.222, 237.

⁷ Cantemir D. Descrierea Moldovei. - Chisinau, 1992. - P.32, 33.

⁸ Пурич Ш. Становление и эволюция Хотина в описаниях молдовских летописцев // Питання стародавньої та середньовiчної iсторiї, археологiї й етнографiї. - Чернiвцi, 2001. - Т.1. - С.82-92; Он же. Средневековый город и горожане в молдовских летописях (на примере г. Хотина) // Середньовiчна Європа: погляд з кiнця XX ст. - Чернiвцi, 2000. - С.167, 172.

⁹ Батарюк П.В. Фортеця Хотин у творах iноземних мандрiвникiв // Роль нацiй i народiв у формуваннi iсторико-культурної спадщини Хотинщини: Матерiали мiжнародної наукової конференцiї. -Чернiвцi, 2003. - С.11, 13.

¹⁰ Войцеховский ВА. Памятники архитектуры Молдавии XIV-XVII вв. // КСИИМК. - 1959. -Вып.56. - С.19-22.

¹¹ Arborc Z. Besarabia. - Bucure§t, 1898. - 296 p.

¹² Diaconu G. Bazele puteru militare a lui Stefan eel Mare // Studu cu privire la Stefan eel Mare. - Bucuresti, 1956. - 268 p.

¹³ Туранли Ф. Iсторiя Хотина за даними турецьких джерел // Роль нацiй i народiв у формуваннi iсторико-культурної спадщини Хотинщини: Матерiали мiжнародної наукової конференцiї. - Чернiвцi, 2003. - С.74; Islam Ansiklopedisi. - Istanbul, 1997. - Cilt.5/1. - S.567.

¹⁴ Батюшков П.Н. Бессарабия. Историческое описание. - СПб, 1892. - С.50; Защук А. Материалы для географии и статистики России, Бессарабская область. - СПб, 1862. - С. 177; Крушеван ПА. Бессарабия. - М., 1903. - С.227.

¹⁵ Накко А. История Бессарабии с древнейших времен. - Одесса, 1886. - 4.2. - С.38

¹⁶ Кочубинский А., Маркович А. Доклад о поездке для осмотра бывшей Хотинской крепости // Записки Одесского общества истории и древностей. - Одесса, 1904. - Т.XXV.

¹⁷ Труды Бессарабской губернской архивной комиссии. - Кишинев, 1902. - Т.П. - С. 113, 114.

¹⁸ Большая советская энциклопедия. - М., 1978. - Т.28. - С.373.

¹⁹ Iсторiя Української РСР. - К., 1953. - Т.1. - С. 148.

²⁰ Пам'ятки архiтектури України. - К., 1954. - С.30.

²¹ Нариси iсторiї архiтектури УРСР (дожовтневий перiод). - К., 1957. - С.72, 73.

²² Михайлина Л.П. Зазнач, праця. - С 5-7; Масан О.М. Виникнення та розвиток Хотина в добу середньовiччя /I Матерiали мiжнародної конференцiї, присвяченої 1000-лiттю Хотина. - Чернiвцi, 2000. - С.8-20.

²³ Тимощук Б.О. Звiт про розкопки в Хотинськiй фортецi в 1961-1962 pp. // НА IА ПАНУ - Ф. 1961-62/24. - 13 с; Його ж. Звiт про археологiчнi дослiдження в Хотинськiй фортецi в 1961-1962 pp., проведенi експедицiєю Чернiвецького краєзнавчого музею // НА IА НАНУ. - Ф. 1961-62/64. - 7 с; Його ж. Звiт про роботу Чернiвецького краєзнавчого музею в 1967 pp. // НА IА НАНУ. - Ф. 1967/87.- 7 с

²⁴ Тимощук Б.О. З минулого Хотинської фортецi // УIЖ. - 1963. - N3. - С103-105; Його ж. Хотинська фортеця // УIЖ. - 1967. - N4. - С.109-111; Його ж. Хотинська фортеця // Наука i суспiльство. - 1968. - N10. - С.29-39; Його ж. Середньовiчний Хотин // Археологiя. - 1977. - Т.22. - С.29-39; Його ж. Исчезнувшие города Буковины. - С.216, 217.

²⁵ Михайлина Л.П. Зазнач, праця. - С. 5; Михайлина Л.П., Яценюк Ф.С. Про час заснування

стр. 173

Хотина // 370 рокiв Хотинської вiйни: Тези доп. мiжнар. наук. конф. - Чернiвцi, 1991. - С. 111, 112.

²⁶ Комарницький С. I. Цитадель на Днiстрi (з iсторiї Хотина та Хотинської фортецi). - Чернiвцi, 2001. - 88 с

²⁷ Гончарук П.С., Михайлина П.В., Романець О.С. До питання про Хотинську битву (1621 р.) та її iсторичне значення // Минуле i сучасне Пiвнiчної Буковини. - К., 1973. - Вип.2. - С.7-12.

²⁸ Нариси з iсторiї Пiвнiчної Буковини. - К., 1980. - С.51, 52; Подградская Е.М. Торговые связи Молдавии со Львовом в XVI-XVII веках. - Кишинев, 1968. - С. 102, 103.

²⁹ Масан О.М. Зазнач, праця. - С.8-20; Його ж. Твердиня на Днiстрi // Матерiали III мiжнар. iстор.-краєзн. конф., присвяченої 120-рiччю заснування Чернiвецького ун-ту. - Чернiвцi, 1995. - С. 15; Його ж. Градъ на Днестре Хотiнь. - С.31-37.

³⁰ Пивоваров С.В. Таємницi старої фортецi // Час 2000. - 2002. - 27 вересня. - N34 (174).

³¹ Михаплюк В., Пивоваров С. Нумiзматичнi пам'ятки з Хотинщини (за матерiалами розкопок 2002-2003 pp.) // Буковинський iсторико-етнографiчний вiсник. - 2003. - Вип. 5. - С.23-28; Пивоваров С.В. Середньовiчнi нумiзматичнi матерiали з Хотина // Матерiали мiжнародної конференцiї, присвяченої 1000-лiттю Хотина. - Чернiвцi, 2000. - С.21-29. Його ж. Про походження Хотинського скарбу брактеатiв // Питання стародавньої та середньовiчної iсторiї, археологiї й етнологiї. - Чернiвцi, 1997. - Вип. 4. - С.13-19.

³² Руснак О. Будiвництво Хотинської фортецi у вiтчизнянiй iсторiографiї // Буковинський iсторико-етнографiчний вiсник. - 2003. - Вип. 5. - С.71-75.

³³ Добржанський О.В., Макар Ю.I., Масан О.М. Хотинщина. Iсторичний нарис. - Чернiвцi, 2002. - 464 с

³⁴ Руснак О. Зазнач, праця. - С71-75.

³⁵ Нуделъман А. Л. Некоторые наблюдения над находками византийских монет в Карпато-Дне-стровском регионе // Археологические исследования в Молдавии в 1977-1978 гг. - Кишинев, 1982. -С.35-37, 50; Пивоваров С.В. Середньовiчнi нумiзматичнi матерiали з Хотина. - С.21.

³⁶ Добржанський О.В., Макар Ю.I., Масан О.М. Зазнач, праця. - С.53.

³⁷ Тимощук. Б.О. Слов'яни Пiвнiчної Буковини V-IX ст. - К., 1976. - С.166.

³⁸ Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина. - К., 1982. - С.99.

³⁹ Повесть временных лет. - М.; Л., 1950. - 4.1. - С.83.

⁴⁰ Добржанський О.В., Макар Ю.I., Масан О.М. Зазнач, праця. - С.54.

⁴¹ Масан О.М. Виникнення та розвиток Хотина в добу середньовiччя. - С. 11.

⁴² Тимощук Б.О. Середньовiчний Хотин. - С. 29-39.

⁴³ Масан О.М. Зазнач, праця. - С.9.

⁴⁴ Добржанський О.В., Макар Ю.I., Масан О.М. Зазнач, праця. - С.53.

⁴⁵ Лiтопис руський (за Iпатським списком). - К., 1989. - С.34.

⁴⁶ Потпин В.М. Клад брактеатов из Поднестровья // Нумизматика и сфрагистика. - К., 1963. -N1. - С.109-127; Пивоваров С.В. Про походження Хотинського скарбу брактеатiв. - С.13-19.

⁴⁷ Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина. - С.97.

⁴⁸ Тимощук Б.О. Пiвнiчна Буковина - земля слов'янська. - Ужгород, 1969. - С. 128.

⁴⁹ Тимощук Б.О. Давньоруська Буковина. - С.97.

⁵⁰ Джурджу С., Масан О. Середньовiчне кам'яне культове зодчество Пiвнiчної Буковини // Буковина - мiй рiдний край. Матерiали II iсторико-краєзнавчої конференцiї молодих дослiдникiв, студентiв та науковцiв. - Чернiвцi, 1997. - С.31-36.

⁵¹ Раппопорт П. А. Военное зодчество западнорусских земель X-XIV вв. // МИА. - N 140. - 1967. - С.137.

⁵² Полное собрание русских летописей. - М., 1962. - Т.2. - Стб.845.

⁵³ Масан О.М. Зазнач, праця. - С. 13.

⁵⁴ Тимощук Б.О. Пiвнiчна Буковина - земля слов'янська. - С. 128.

⁵⁵ Тимощук Б.О. Середньовiчний Хотин. - С.29-39; Його ж. Хотинська фортеця // Наука i суспiльство. - 1968. - N 10. - С.29-39.

⁵⁶ Тимощук Б.О. Хотинська фортеця // УIЖ. - 1967. - N 4. - С.109-111.

⁵⁷ Добржанський О.М., Макар Ю.I., Масан О.М. Зазнач, праця. - С.55; Масан О.М. Зазнач, праця. - СI2.

⁵⁸ Бучко Д.I. Найдавнiшi посесивнi топонiми Буковини // До витокiв назви краю Буковина. Тези доповiдей i повiдомлень. - Чернiвцi, 1992. - С.41, 42.

⁵⁹ Пивоваров С.В. Плав давньоруського лiтопису i проблема його локалiзацiї в Середньому Поднiстров'ї // Питання стародавньої та середньовiчної iсторiї, археологiї й етнографiї. - Чернiвцi. - 2002. - Т.2. - С.110-128.

⁶⁰ Добржанський О.М., Макар Ю.I., Масан О.М. Зазнач, праця. - С.61.

⁶¹ Туранли Ф. Зазнач, праця. - С.80.

The article deals with the historiography of the foundation of Middle Age Khotyn on the Dnister River. The analysis of the written sources and messages about it founders in works of the 17th - 20th centuries authors. Special attention is paid to the problem of fortress construction. The contribution of the Ukrainian scientists in specifying the time of town foundation as well as the origin of it name are discussed.

Постоянный адрес данной публикации: