Автор: I. С. ВИНОКУР

Житомир: М.А.К., 2001. - 360 с; iл.

Монографiя М.Ю.Кострицi присвячена iсторiї Товариства дослiдникiв Волинi, яке на протязi 1900-1920 pp. чимало зробило для вивчення й популяризацiї пам'яток iсторiї та природи цього реґiону Правобережної України. Автор книги є одним iз подвижникiв розвитку краєзнавства в Українi. Йому належать низка книг, брошур i статей iз географiчного та iсторичного краєзнавства. 1990 р. М.Ю.Костриця був одним iз iнiцiаторiв створення Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослiдникiв Волинi, яке продовжило традицiї Товариства дослiдникiв Волинi початку XX ст.

У книзi глибоко розкрито iсторiю, дiяльнiсть i постатi краєзнавчої iнституцiї. Праця складається з двох частин. Перша присвячена значенню Товариства дослiдникiв Волинi у формуваннi наукового волинознавства. Вона мiстить вiсiм роздiлiв, в яких розповiдається про початки волинського краєзнавства (кiнець XVIII - середина XIX ст.), дiяльнiсть Волинського губернського статистичного комiтету, Волинське церковно-археологiчне товариство i його роль у розвитку краєзнавства, Товариство дослiдникiв Волинi (1900-1920 pp.), Волинський науково-дослiдний музей - спадкоємець Товариства дослiдникiв Волинi. У цiй же частинi йдеться про товариство "-Волинь", Iнститут дослiдiв Волинi (Вiннiпеґ, Канада), якi функцiонували з 1949 по 1999 pp., a також про iсторико-краєзнавче товариство "Волинь" у Нiмеччинi, створене 1975 р. заходами нiмцiв - вихiдцiв iз Волинi. Першу частину монографiї завершує роздiл, в якому висвiтлено дiяльнiсть Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослiдникiв Волинi за 1990-2000 pp.

М.Ю.Костриця провiв велику дослiдницьку й бiблiографiчну роботу, що стала основою для створення своєрiдної енциклопедiї волинознавства. Особливо цiннi й цiкавi для сучасних краєзнавцiв iсторичнi екскурси, що висвiтлюють початок i подальший розвиток краєзнавства в губернському мiстi Житомирi, де згуртувалися визначнi краєзнавцi: геологи, географи, етнографи, iсторики, археологи та iншi спецiалiсти, якi жили й працювали в XIX ст. У книзi висвiтлено дiяльнiсть провiдних учених-краєзнавцiв (Т.Чацький, Г.Коллонтай, Ю.Словацький, А.Фелiнський, Й.Лелевель, А.Пшездецький, З.Доленґа-Ходаковський, А.Андржейовський, В.Бессер, Я.Охоцький, Ю.Крашевський, М.Максимович, М.Костомаров, П. Кулiш, М.Iванишев).

Автор книги розповiдає про краєзнавчу дiяльнiсть Т.Г.Шевченка, який упродовж вересня - жовтня 1846 р. за завданням Київської археографiчної комiсiї здiйснив подорож Волинською й Подiльською ґубернiями, зiбравши велику кiлькiсть народних переказiв, леґенд i пiсень, описавши й замалювавши численнi пам'ятки архiтектури та iсторiї.

На Волинi Т.Г.Шевченко вiдвiдав Кременець, Почаїв, Луцьк, Iзяслав, Острог, Дубно, Новоград-Волинський, Гульськ, Кодню, Житомир. Побут i культура краю, як вiдзначає М.Ю.Костриця, знайшли вiдображення у творах Т.Г.Шевченка "Варнак", "Гайдамаки", "Художник" та iн. Художнi й малярськi твори митця стали справжнiм взiрцем правдивого висвiтлення iсторiї та культури України.

У книзi показано важливу роль у становленнi методологiї краєзнавчих дослiджень на Волинi, яку вiдiграли проґресивнi дiячi української науки й культури - М.О.Максимович, М.I.Костомаров, П.О.Кулiш, Т.Г.Шевченко.

Автор розглядає краєзнавчу дiяльнiсть Волинського ґубернського статистичного комiтету в Житомирi, який було утворено 2 лютого 1836 р. Першi, датованi 1850-ми pp., вiдомостi про органiзацiю краєзнавчої роботи при цьому комiтетi пов'язанi з iм'ям вiдомого письменника й громадського дiяча Юзефа Iґнацiя Крашевського, що проживав тодi в Житомирi. Письменник узявся за опис пам'яток iсторiї та культури Волинi, зробив їх замальовки. Дальше пiднесення краєзнавства припадає на 60-70-тi pp. XIX ст. Це пов'язане з iм'ям волинського губернатора М.I.Черткова, який був бiблiофiлом, шанувальником i збирачем старовини. Зiбрана ним колекцiя мiнералiв лягла в основу створеного в Житомирi краєзнавчого музею. Вiн же сприяв вiдкриттю в мiстi першої росiйської публiчної бiблiотеки.

У книзi висвiтлено дiяльнiсть вiдомих дiячiв української культури та їхню участь у волинському краєзнавствi - представникiв сiм'ї Косачiв, що проживала в Новоградi-Волинському. Iдеться про П.А.Косача, його дружину О.П.Драгоманову-Косач (Олену Пчiлку), а також про їхню доньку - Лесю Українку. Родина Косачiв вiдзначилася збиранням i публiкацiєю етнографiчних матерiалiв. П.А.Косач входив до започаткованої В.Б.Антоновичем органiзацiї української iнтелiгенцiї "Стара громада", був членом редколегiї журналу "Киевская старина". О.Пчiлка видала 1876 р. книжку "Український народний орнамент". Активною дослiдницею Волинi стала Леся Українка, що й вiдбилося в її лiтературнiй творчостi.

Подiєю в культурному життi краю став вихiд у 1867 р. збiрника "Труды Волынского статистического комитета", що складався з двох монографiй: Л.Крушинського "Исторический

стр. 224

очерк Волыни" та Г.Оссовського "Геолого-геогностический очерк Волынской губернии". Важливим напрямом роботи Волинського губернського статистичного комiтету була пiдготовка й видання "Памятных книжек Волынской губернии", якi виходили з 1886 по 1917 pp. Вони насиченi рiзноманiтними статистичними, етнографiчними матерiалами, вiдомостями з економiки, культури та iнших сторiн життя реґiону й, безперечно, сприяли поширенню iсторико-краєзнавчих знань.

М.Ю.Костриця також висвiтлив дiяльнiсть Волинського церковно-археологiчного товариства та Волинського єпархiального давньосховища (90-тi pp. XIX ст.). Окремий роздiл монографiї присвячено Товариству дослiдникiв Волинi (1900-1920 pp.)- У цьому роздiлi показано iсторiю його створення, статут i органiзацiйну структуру, роботу бiблiотеки, видавничу дiяльнiсть, становлення напрямiв дослiджень iз етнографiї, геологiї, географiї, а також роль товариства в розвитку культурно-нацiонального руху. Роздiл насичений iнформацiєю про найвизначнiшi постатi Товариства дослiдникiв Волинi (П.А.Тутковський, В.Г.Кравченко, Я.В.Яроцький, М.I.Коробка, В.Г.Боровиков, О.Ф.Фотинський та iн.).

Волинський науково-дослiдний музей представлений у монографiї як спадкоємець Товариства дослiдникiв Волинi. На сторiнках книги розповiдається про роль Волинського центрального музею, про подвижникiв - вiдомих краєзнавцiв, якi тривалий час працювали в музеї (Д.Ю.Антонов, В.I.Бруховський, М.М.Башинська, С.С.Гамченко, I.Ф.Левицький, В.Г.Кравченко та iн.).

Цiкавими є й матерiали, якi викладенi в роздiлах про Товариство "Волинь", Iнститут дослiдiв Волинi (Вiннiпеґ, Канада) (1949-1999 pp.), а також про Iсторико-краєзнавче товариство "Волинь" у Нiмеччинi (1975-1999 pp.). Завершується перша частина монографiї М.Ю.Кострицi роздiлом, в якому розповiдається про дiяльнiсть Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослiдникiв Волинi (1990-2000 pp.).

Друга частина книги надзвичайно цiкава, оскiльки в нiй вмiщено низку документiв i матерiалiв з iсторiї волинознавства, а також бiблiографiю краєзнавчої лiтератури. Тут умiщено матерiали про вiдзначення 100-рiччя Товариства дослiдникiв Волинi, хронiку дiяльностi Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослiдникiв Волинi (1990-2000 pp.), списки його почесних i дiйсних членiв. Тут же маємо бiблiографiю "Трудов общества исследователей Волыни" (1902-1920 pp.), праць Волинського науково-дослiдного музею (1928-1931 pp.), праць Товариства "Волинь" та Iнституту дослiдiв Волинi у Вiннiпегу - "Лiтопис Волинi" (1953-1992 pp.), праць iсторико-краєзнавчого товариства "Волинь" у Нiмеччинi - "Волинськi зошити" (1980-1998 pp.), а також праць Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослiдникiв Волинi - "Велика Волинь" (1994-2000 pp.).

Таким чином, монографiя М.Ю.Кострицi "Товариство дослiдникiв Волинi: iсторiя, дiяльнiсть, постатi" є вагомим внеском у скарбницю українського краєзнавства. Книга мiстить цiкавi документальнi iлюстрацiї (свiтлини дiячiв краєзнавчого руху Волинi, учасникiв краєзнавчих конференцiй, а також серiю зображень титульних сторiнок найважливiших видань iз волинознавства). Книга завершується словом-нарисом про її автора, пiдготовленим професором Л.В.Баженовим, в якому подано головнi вiхи життя та дiяльностi вiдомого українського краєзнавця - М.Ю.Кострицi.

Високо оцiнюючи цю дослiдницьку працю, хочу вiдзначити, що вона написана доступною мовою. її з великим задоволенням прочитають не тiльки вченi-краєзнавцi, а й усi, хто цiкавиться українською iсторiєю.

I.С.Винокур (Кам'янець-Подiльський)

Постоянный адрес данной публикации: