Libmonster ID: UA-2904

Автор: О. В. РОМАНЬКО

У статтi зроблена спроба розгляду iсторiї створення й застосування пiдроздiлiв схiдних легiонiв нiмецьких збройних сил у роки II свiтової вiйни.

Готуючись до вiйни iз СРСР, керiвництво Нiмеччини розглядало його як "штучне й крихке об'єднання великого числа нацiй, етнiчний конґломерат, позбавлений внутрiшньої єдностi"1 . Тож як один iз варiантiв швидкого завершення вiйни й повоєнного облаштування "схiдних територiй" планувалося розчленування СРСР i залучення до спiвпрацi неросiйських народiв. Це мало вiдбуватися одразу за кiлькома напрямами, головними з яких були полiтичний i вiйськовий. Наслiдком цього стало створення з представникiв кавказьких i тюркських народiв СРСР пiдроздiлiв так званих "схiдних легiонiв".

Не можна сказати, що ця проблема за останнi 50 рокiв не висвiтлювалася в iсторiографiї, присвяченiй II свiтовiй вiйнi. Так, згадки про легiони трапляються в працях радянських (Х.М.Iбраґiмбейлi, Р.С.Корхмазян, А.Романов)2 i зарубiжних, перш за все захiднонiмецьких, авторiв (I.Гофман, Ф.Зайдлер, Г.Нойлен)3 . Якщо працям радянських iсторикiв було властиве приниження значення цих формувань (їхнiх учасникiв трактували як звичайних зрадникiв), то зарубiжнi дослiдники зайняли виважену позицiю, намагаючись iз цифрами та фактами проаналiзувати проблему створення й застосування легiонiв як вiйськово-полiтичного явища часiв вiйни. Окрiм того, характерною ознакою радянської iсторiографiї була велика кiлькiсть фактичних помилок (утiм, це стосується всiєї теми iноземних добровольчих формувань iз числа радянських громадян).

Вiд 1991 р. ситуацiя змiнилася. Так, у росiйськiй iсторiографiї з'явилися новi дослiдники цiєї тематики (В.П.Ґалицький, I.А.Ґiлязов, С.I.Дроб'язко та iн.)4 . Можна сказати, що всi вони роздiлилися на три напрями: представники першого залишилися на позицiях радянської iсторiографiї, другого - прийняли концепцiю помiркованого напряму захiдної iсторiографiї, яка дослiджувала тему схiдних легiонiв, не полiтизуючи її, а третього - приєдналися до тих захiдних i емiгрантських iсторикiв, якi вважали бiйцiв цих формувань перш за все борцями зi сталiнським режимом i росiйським iмперiалiзмом.

Серед американських i захiдноєвропейських (ненiмецьких) iсторикiв також є такi, кого цiкавить ця проблема. На наш погляд, найзначнiшими серед них є Г.Гутерман (Нiдерланди), А.Муньос i Д.Нейфциґер (СIЛА)5 .

Ступiнь розробки цiєї складної проблеми за останнi пiвстолiття не дуже змiнився. Автори продовжують дослiджувати пiдроздiли схiдних легiонiв, iґноруючи системний пiдхiд: iз одного боку, вивчається система їх органiзацiї й вишколу або бойового застосування, а, з iншого - iсторiя пiдроздiлiв подається не в комплексi, а iзольовано - по окремих театрах бойових дiй.

Таким чином, метою даного дослiдження є обґрунтування тези про те, що схiднi легiони були свого роду унiкальними вiйськовими формуваннями в складi iноземних добровольчих частин вермахту й, у зв'язку iз цим, переосмислення їх вiйськово-полiтичної ролi. Дослiдницьким завданням статтi є з'ясування причин створення легiонiв, аналiз системи їх органiзацiї, пiдготовки, бойового застосування та факторiв, що на це впливали.


* Романько Олег Валентинович - канд. iст. наук, доцент кафедри українознавства Кримського державного медичного унiверситету їм. С.I.Георгiєвського, Сiмферополь.

стр. 50


Необхiдно вiдзначити, що змiни, якi вiдбулися в пострадянськiй iсторiографiї, зумовленi введенням у науковий обiг нових матерiалiв iз ранiше недоступних архiвних фондiв, а також можливiстю працювати в зарубiжних архiвах (найбiльш корисними серед яких є Федеральний вiйськовий архiв ФРН (Bundesarchiv-Militararchiv) у Фрайбурґу; зiбрання рукописiв Центру вiйськово-iсторичних студiй при штабi бундесверу (Besitz des Militargeschichtlichen Forschungsamtes) у Потсдамi; головна картотека колишнiх вiйськовослужбовцiв вермахту (Die Auskunftsstelle fur Wehrmachtnachweise) у Берлiнi). Серед вiтчизняних архiвiв найбiльшу цiннiсть у даному випадку становить Держархiв Автономної Республiки Крим.

Виникнення схiдних легiонiв датується жовтнем 1941 p., коли вiйськова розвiдка (абвер) розпочала роботу зi створення iз числа радянських вiйськовополонених частин спецiального призначення, покликаних сприяти просуванню нiмецьких вiйськ на Кавказ i в Центральну Азiю. Окрiм виконання спецiальних завдань (боротьба з партизанами й розвiдувально-диверсiйна дiяльнiсть), особовий склад мав сприяти пропаґандистськiй роботi й залученню на нiмецький бiк перебiжчикiв iз представникiв кавказьких i середньоазiатських народiв, а також брати участь в органiзацiї антирадянських повстань на територiї нацiональних республiк6 . Пiдроздiли мали формуватися в тиловому районi групи армiй "Пiвдень". Це було пов'язано з тим, що саме тут було захоплено багато вiйськовополонених, якi належали до "монгольських народностей"7 .

Туркестанський полк (Turkestanisches Regiment) став першим таким формуванням у складi вермахту на Схiдному фронтi. Його було сформовано згiдно з наказом генерал-квартирмейстера сухопутних вiйськ Е.Ваґнера ("Про створення охоронних сотень iз вiйськовополонених туркестанської й кавказької нацiональностi" вiд 15 листопада 1941 р.) при 444-й охороннiй дивiзiї, що оперувала в тиловому районi групи армiй "Пiвдень"8 . Полк складався iз чотирьох пiхотних рот пiд орудою нiмецьких офiцерiв i фельдфебелiв i вже взимку 1941-1942 pp. нiс службу з охорони тилу на теренi мiж гирлом Днiпра й Перекопом. За документами вермахту туркестанський полк проходив як 811-й пiхотний батальйон. При 444-й дивiзiї передбачалося згодом створити ще кiлька подiбних батальйонiв9 . Проте, унаслiдок рiшення головнокомандування сухопутних вiйськ (Oberkommando der Heer - ОКГ) централiзувати й упорядкувати процес створення та використання пiдроздiлiв схiдних легiонiв, його було виведено з компетенцiї штабу 444-ї дивiзiї. Це зумовлювалося планами нiмецького вiйськово-полiтичного керiвництва щодо проникнення на Кавказ та в Середню Азiю, де цим пiдроздiлам вiдводилася особлива роль. Тож 30 грудня 1941 р. ОКГ приступило до формування кiлькох схiдних легiонiв, якi й були створенi протягом першої половини 1942 p., перед наступом нiмцiв на Кавказ.

Цi легiони мали бути одночасно запасними частинами, а також вишкiльними центрами з пiдготовки особового складу для дiй на фронтi. Тож мiсцем їхньої дислокацiї було обрано глибокий тил - територiю Польщi, де протягом сiчня -лютого 1942 р. було сформовано 4 легiони. Так, 13 сiчня 1942 p., згiдно з наказом начальника озброєнь сухопутних вiйськ i головнокомандувача армiєю резерву було створено туркестанський легiон (центр формування - станцiя Леґiоново) и кавказько-магометанський легiон (центр формування - станцiя Єдлiн)10 . А вже з лютого надiйшов наказ про формування грузинського (пункт формування - Крушино) й вiрменського легiонiв (пункт формування - Пулави)11 .

Щодо етнiчного складу з'єднань, то спочатку туркестанський легiон складався з узбекiв, казахiв, кирґизiв, туркменiв, каракалпакiв i таджикiв; кавказько-магометанський - iз азербайджанцiв, даґестанцiв, iнґушiв i чеченцiв; грузинський, окрiм грузинiв, складався з осетинiв, абхазiв, адиґейцiв, черкесiв, кабардинцiв, балкарцiв i карачаївцiв. Однорiдний нацiональний склад був лише у вiрменському легiонi12 .

стр. 51


Аби зробити пiдроздiли мононацiональними, 2 серпня 1942 р. кавказько-магометанський легiон було перейменовано на азербайджанський, а з його складу (як i зi складу грузинського легiону) виведено представникiв гiрських народiв, iз яких створили пiвнiчнокавказький легiон (центр формування - Весоле)13 . 15 серпня 1942 р. в Єдлiнi з волзьких татар, башкирцiв, марiйцiв, мордвинiв, чувашiв i удмуртiв було створено волзько-татарський легiон14 .

Загальне керiвництво процесом створення й вишколу нацiональних формувань здiйснював штаб пiдготовки схiдних легiонiв (Aufstellungsstab der Ostlegionen), який 23 сiчня 1943 p. було перейменовано на штаб командування схiдних легiонiв (Kommando der Ostlegionen). Узимку й навеснi 1942 р. цей штаб розташовувався в Рембертовi, а влiтку його було переведено до Радома. Командувачем схiдними легiонами в Польщi було призначено полковника Р. фон Гайґендорфа, який спочатку мав права полкового, а з 1943 р. - дивiзiйного командира15 . У своїх дiях полковник Гайґендорф керувався директивою для формування схiдних легiонiв, яку 24 квiтня 1942 р. видав начальник загального управлiння командування армiї резерву пiхотний генерал Ф.Ольбрихт16 .

Основним континґентом для поповнення особового складу пiдроздiлiв (принаймнi доти, доки нiмецькi вiйська не вступлять на Кавказ та в Середню Азiю) мали бути радянськi бранцi вiдповiдної нацiональностi - їхнiм "добором i сортуванням" займалися спецiальнi нiмецькi iнстанцiї. Так, ще навеснi 1942 р. було створено органiзацiйний штаб "К" ("Кавказ"), який розгорнув активну дiяльнiсть у напрямку вербування добровольцiв серед вiйськовополонених - уродженцiв Кавказу й Середньої Азiї. Серед завдань штабу "К" було створення комiсiй для "фiльтрацiї таборiв вiйськовополонених", а також "вiдокремлення осiб кавказької нацiональностi вiд росiян для подальшого вербування"17 .

Прибуле з таборiв поповнення розташовували у вишкiльних таборах, що були при кожному легiонi. Так, у Беньямiновi дислокувався вишкiльний табiр туркестанського й пiвнiчнокавказького, у Малькiнiї - азербайджанського, у Бяла Подляске - грузинського, у Заєжирже - вiрменського, а в Седлiце - волзько-татарського легiонiв18 .

Уже у вишкiльних таборах майбутнiх легiонерiв розподiляли по ротах, взводах, вiддiленнях i вони приступали до навчання, яке зазвичай полягало в загальнофiзичнiй i стройовiй пiдготовцi, а також у засвоєннi нiмецьких команд i статутiв. Стройовi заняття проводили командири рот - нiмцi за допомогою перекладачiв, а також командири взводiв i вiддiлень - представники даної нацiональностi, що вiдбули двотижневий вишкiл у спецшколi в Леґiоновi (ця школа займалася пiдготовкою молодшого комскладу, а також офiцерiв - лейтенантiв i капiтанiв)19 .

По завершеннi початкового курсу навчання легiонери переводились у батальйони в центрах формування легiонiв, де приступали до тактичної пiдготовки й вивчення матерiальної частини. У складi цих батальйонiв вони вирушали на фронт.

Батальйон мав складатися з трьох стрiлецьких, кулеметної й штабної роти по 100-130 чол. у кожнiй; стрiлецька рота - три стрiлецьких i кулеметний взводи; штабна - взводи протитанковий, мiнометний, саперний i зв'язку. Загалом вiд; 800 до 1000 бiйцiв i офiцерiв, у тому числi до 60 осiб нiмецького кадрового складу (4 офiцери, 1 вiйськовий чиновник, 32 унтер-офiцери й 23 рядових). Нiмецькi j командири батальйонiв i рот мали заступникiв - дублерiв iз числа представникiв i даної нацiональностi. Командний склад нижче ротної ланки комплектувався винятково нацiональними кадрами, якi пройшли вишкiл у школi в Леґiоновi20 .

У результатi до весни 1942 р. першi батальйони схiдних легiонiв завершили навчання й вирушили на Схiдний фронт (головним чином, на Кавказ i пiд Ста-j лiнґрад). Це вiдбувалося в три етапи:

стр. 52


1. До кiнця 1942 р. було вiдправлено 6 туркестанських (450-й, 452-й, 781-й, 782-й, 783-й, 784-й), 2 азербайджанських (804-й i 805-й), 3 пiвнiчнокавказьких (800-й, 801-й, 802-й), 2 грузинських (795-й i 796-й) i 2 вiрменських (808-й, 809-й) пiхотних батальйони.

2. На початку 1943 р. за ними вирушили 5 туркестанських (вiд 765-го по 789-й), 4 азербайджанських (808-й, 807-й, 817-й i 818-й), 1 пiвнiчнокавказький (803-й), 4 грузинських (вiд 797-го по 799-й, а також 822-й), 4 вiрменських (з 810-го по 813-й) i 3 волзько-татарських (825-й, 826-й i 827-й) пiхотних батальйони.

3. У 2-й половинi 1943 p.: З туркестанських (790-й, 791-й i 792-й), 2 азербайджанських (819-й i 820-й), 3 пiвнiчнокавказьких (835-й, 836-й i 837-й), 2 грузинських (823-й i 824-й), 3 вiрменських (814-й, 815-й i 816-й), 4 волзько-татарських (вiд 828-го по 831-й) пiхотних батальйонiв.

Загалом на момент лiквiдацiї штабу командування схiдними легiонами в Польщi (жовтень 1943 р.) тут було сформовано 53 пiхотних батальйони - 14 туркестанських, 8 азербайджанських, 7 пiвнiчнокавказьких, 8 грузинських, 9 вiрменських i 7 волзько-татарських (загальна чисельнiсть - близько 53 тис. осiб)21 .

Територiя Польщi не була єдиним мiсцем формування пiдроздiлiв схiдних легiонiв. Так, пiсля зимових боїв 1941-1942 pp. зi складу групи армiй "Центр" в Україну була виведена 162-а пiхотна дивiзiя вермахту. Згiдно з наказом верховного командування вермахту (Oberkommando der Wehrmacht - ОКВ) її передбачалося реорганiзувати в ще один навчальний центр пiдготовки "схiдних" вiйськ, iз тими ж цiлями й завданнями, що й у Польщi.

Новi центри з вишкiльними таборами були розгорнутi на територiї Полтавщини: у Ромнах - туркестанський, у Прилуках - азербайджанський, у Гадячi -грузинський, у Лохвицi - вiрменський, у Миргородi - пiвнiчнокавказький. Згодом планувалося створити волзько-татарський легiон, проте до цього так i не дiйшло.

У Миргородi також дислокувався штаб формування легiонiв, який мав офiцiйну назву - штаб пiдготовки й навчання iноземних добровольчих формувань iз радянських вiйськовополонених (Aufstellung- und Ausbildungsstab fur auslandische Freiwiligen-Verbande axis sowjetrussischen Kriegsgefangenen). Очолював штаб полковник (iз 6 вересня 1942 p. - генерал-майор) Оскар Рiттер фон Нiдермаєр22 .

Як i у випадку з Польщею, усi вiдiбранi спецкомiсiями вiйськовополоненi переводились до пiдготовчих таборiв у Лубнах i Хоролi. Чисельнiсть i структура сформованих в Українi батальйонiв практично не вiдрiзнялася вiд сформованих у Польщi. Єдина вiдмiннiсть полягала в спiввiдношеннi нiмецького й нацiонального кадрового персоналу (якщо в Польщi нiмцiв у складi батальйону налiчувалося не бiльше 60, то тут їх мало бути не бiльше 37-4 офiцери, 1 вiйськовий чиновник, 7 зондерфюрерiв, 15 унтер-офiцерiв i 10 рядових)23 .

Таким чином, до травня 1943 р. на територiї України вдалося сформувати 25 пiхотних батальйонiв: 12 туркестанських (I/29, I/44, I/76, I/94, I/100, I/295, I/297, I/305, I/370, I/371, I/384, I/389-й), 6 азербайджанських (I/4, I/73, I/97, I/101, I/111, II/73-й), 4 грузинських (I/1, I/9, II/4, II/198-й) i 3 вiрменських (I/125, I/198, II/9-й), а також 2 посилених пiвнiчнокавказьких напiвбатальйони (842-й i 843-й), 7 будiвельних i 2 запасних (загальна чисельнiсть - понад 30 тис. осiб).

На стадiї формування перебували ще 8 пiхотних батальйонiв: 4 туркестанських (I/71, I/79, I/376 i I/113-й), 1 азербайджанський (I/50-й), 2 грузинських Ш/125 i III/9-й) i 1 вiрменський (III/73-й)24 .

Вище вже зазначалося, що одним iз iнiцiаторiв органiзацiї й пiдготовки схiдних" добровольчих пiдроздiлiв була вiйськова розвiдка - абвер. Його 2-й вiддiл, що займався диверсiями й саботажем, сформував з'єднання особливого призначення "Горянин" (Sonderverband "Bergmann"). Створення цього пiдроздiлу розпочалося восени 1941 р. на навчальному полiгонi Нойгамер (Нiмеччина). Особо-

стр. 53


вий (переважно рядовий) склад з'єднання набирався в таборах вiйськовополонених iз представникiв народiв Пiвнiчного Кавказу й Закавказзя, а офiцери - серед емiґрантiв-кавказцiв, що проживали у Францiї. Окрiм набраних iз числа бранцiв i емiґрантiв добровольцiв, до складу пiдроздiлу входило спецiальне з'єднання аб-веру "Тамара" (130 грузинiв), створене для органiзацiї повстання в Грузiї25 . Командував пiдроздiлом кадровий офiцер абверу, знавець Росiї, обер-лейтенант Т.Оберлендер, а його заступником став зондерфюрер В. фон Кутченбах, який вирiс у Росiї, володiв росiйською та азербайджанською мовами26 .

Вiдбiр добровольцiв до складу з'єднання тривав до кiнця листопада 1941 p., коли його було передислоковано до Баварiї, у Мiттельвальде, де до березня 1942 р. особовий склад займався пiхотною й гiрськоєґерською пiдготовкою. На цей час пiдроздiл мав таку структуру: у 1-й ротi служили грузини й вiрмени, у 2-й - представники народiв Даґестану, у 3-й - азербайджанцi, у 4-й - грузини й вiрмени, а 5-та, штабна, рота була укомплектована грузинами-емiґрантами. Командний склад з'єднання (до ротної ланки включно) цiлковито складався з нiмцiв27 .

На 7-8 червня 1942 р. пiдроздiл налiчував майже 1200 осiб (300 нiмцiв i 900 кавказцiв). У червнi 1942 р. з'єднання склало присягу, а в серпнi - вереснi вирушило на Кавказ. Тут у вереснi - листопадi 1942 р. iз перебiжчикiв, вiйськовополонених i мiсцевих добровольцiв удалося сформувати ще 4 стрiлецькi роти (грузинську, пiвнiчнокавказьку, азербайджанську й мiшану запасну) i стiльки ж кавалерiйських ескадронiв (грузинський, кабардинський, балкарський i росiйський). У результатi на кiнець 1942 р. пiдроздiл налiчував 2690 осiб (240 нiмцiв i 2450 кавказцiв), що дало змогу розгорнути його в полк, який складався з трьох батальйонiв: 1-го (грузинського), 2-го (азербайджанського) й 3-го (пiвнiчнокавказького)28 .

Вiйськовий вишкiл схiдних легiонiв нiчим не вiдрiзнявся вiд вишколу пiхотних i єґерських частин вермахту. Проте полiтична пiдготовка мала низку суттєвих особливостей. Головна роль вiдводилася вихованню легiонерiв у нацiональному дусi. Так, бiйцям туркестанського легiону обiцялося створення "Великого Туркестану" пiд протекторатом Нiмеччини, який мав включати в себе, окрiм Середньої Азiї й Казахстану, ще й Башкирiю, Поволжя, Азербайджан, Пiвнiчний Кавказ i Синьцзян (Захiдний Китай)29 . Поволзьким татарам нiмцi говорили, що вони "найбiльш освiченi, дiяльнi й полiтично цiннi елементи з усiх тюркських народiв СРСР"30 .

Полiтпiдготовка легiонерiв здiйснювалася по лiнiї вiддiлу пропаґанди вермахту при штабi оперативного керiвництва ОКВ, спiвробiтники якого активно спiвпрацювали з вiдповiдними нацiональними комiтетами в Нiмеччинi, використовуючи їх як посередникiв.

До рядових легiонерiв нацiональна iдея доводилася через друковану продукцiю (газети й журнали), редакторами й номiнальними власниками яких були представники комiтетiв, але фактично керували спiвробiтники вiддiлу пропаґанди вермахту. Так, для солдатiв туркестанського легiону виходила газета "Єнi Туркестан" ("Yeni-Ttirkistan") i журнали "Мiллi Туркестан" ("Milli Tiirkistan") таї "Мiллi адабiят" ("Milli Adabijat"). Полiтична лiнiя цих видань полягала в закли- ках до "звiльнення Середньої Азiї вiд бiльшовизму й росiйської окупацiї". Серед бiйцiв волзько-татарського легiону поширювалися газети "Iдель-Урал" ("Idel-Ural") i "Татар адабiят" ("Tatar Adabijat"), якi закликали до "об'єднання всiх та-тар i мусульман мiж Волґою й Уралом, вигнання росiйського населення й налагодження дружнiх вiдносин iз Нiмеччиною". Головними ж друкованими органаМИ для пiвнiчнокавказького легiону були газети "Ґазават" i "Пiвнiчний Кавказ", для азербайджанського - "Азербайджан" ("Azerbajcan"), грузинського - "Сакартвел* ло" ("Sakhartwello"), а для вiрменського - газета "Аястан" ("Hajastan")31 .

стр. 54


Велику допомогу в полiтпiдготовцi легiонiв надавали пантюркiстськi органiзацiї й пов'язанi з ними емiгрантськi кола в Туреччинi. Маючи за мету об'єднання всiх тюркських народiв в одну державу пiд егiдою Туреччини, вони сподiвалися, що Нiмеччина, розгромивши СРСР, допоможе їм у цьому. У свою чергу, нiмцi прагнули втягнути Туреччину у вiйну на своєму боцi й давали пантюркiстам сигнали, що це цiлком можливо32 . Так, у вереснi 1941 p., iз метою з'ясувати позицiю Нiмеччини щодо вимог пантюркiстiв, до Берлiна прибув один iз лiдерiв органiзацiї Нурi-паша. Пiсля низки його зустрiчей iз начальником полiтичного вiддiлу МЗС Е.Верманом у Берлiнi було вирiшено створити спецкомiтет, який би займався поширенням iдей пантюркiзму в середовищi вiйськовополонених - тюркiв i мусульман - iз метою використання їх для агiтацiї на радянськiй територiї й утворення з них вiйськових частин"33 .

При пiдготовцi легiонерiв, а надто мусульман, важливе мiсце вiдводилося релiгiйному вихованню. За сприяння вiдповiдних вiддiлiв нацiональних комiтетiв у всiх легiонах, де служили мусульмани, було запроваджено посади мул, якi iнколи поєднували релiгiйнi функцiї з командирськими (були командирами взводiв). Усi мули зазвичай були вiком 25-32 роки й проходили вiдповiдну пiдготовку в Нiмеччинi. За свiдченням одного з бiйцiв туркестанського легiону, "багато хто з них не вiдрiзнявся високим знанням справи, позаяк плутали порядок молитов i обрядiв". Мули перебували на утриманнi легiонерiв: iз 10 марок, якi легiонер отримував за 10 днiв, на користь мул в обов'язковому порядку йшло 2. У всiх мусульманських легiонах щотижня вiдбувався намаз. Проповiдей i промов мули зазвичай не виголошували34 . Посада мули, який входив до складу штабу, запроваджувалася в кожному батальйонi, що вирушав на фронт. Окрiм основних обов'язкiв, пов'язаних iз релiгiйними вiдправами, мула "був зобов'язаний стежити за моральним станом своїх пiдопiчних"35 . Завершала вiйськову й полiтичну пiдготовку колективна присяга й вручення нацiонального прапора. Пiсля цього батальйони вирушали на фронт.

Бойове застосування пiдроздiлiв схiдних легiонiв датується осiнню 1942 p., коли першi iз сформованих у Польщi й Українi батальйони вирушили на Кавказ i пiд Сталiнґрад. Створюючи легiони, нiмцi переслiдували двi мети: вiйськову (поповнити частини вермахту за рахунок мiсцевих уродженцiв, обiзнаних iз гiрським театром бойових дiй) i полiтичну, як i при створеннi будь-якого iноземного добровольчого формування. Суть останньої у своїй доповiднiй записцi "Питання щодо кавказьких вiйськових частин" висловив один iз iдеологiв нацизму А.Розенберґ: "Розмежування племен i народностей Кавказу... полегшило б нiмецькому командуванню панування над ними... Чисельнiсть окремих формувань може визначатися воєнними мiркуваннями, але розташування їх серед окремих народностей - лише полiтичними... Уже самий факт використання вiйськової частини з метою вiдродження суперечностей мiж рiзними народностями є полiтичним моментом"36 .

На цiй пiдставi деякi (перш за все радянськi) iсторики стверджували, що при органiзацiї схiдних легiонiв в основу системи їх бойового застосування було покладено винятково полiтичний принцип, а використовували їх, як пише сучасний росiйський дослiдник В.П.Ґалицький, лише як "каральнi й диверсiйно-розвiдувальнi батальйони"37 .

Це вiрно лише почасти. Згiдно з нiмецькими архiвними матерiалами, бiльшiсть пiдроздiлiв схiдних легiонiв готувалися саме як фронтовi формування й застосовувати їх збиралися вiдповiдним чином. Однак окрiм суто бойових структур вермахту, набором i вишколом добровольцiв займалися також його розвiдувальнi органи й структури, вiдповiдальнi за пiдготовку допомiжних формувань. Це й зумовило розмаїття застосування легiонiв, серед якого можна виокремити: I.Пiхотнi батальйони, сформованi командуваннями схiдних легiонiв у Польщi й Українi;

стр. 55


2.Окрiм пiхотних батальйонiв, у Польщi та в Українi було сформовано велику кiлькiсть будiвельних, залiзничних, транспортних та iн. допомiжних частин; 3.Розвiдувально-диверсiйнi частини, сформованi абвером38 .

У вереснi 1942 - сiчнi 1943 pp. у смузi груп армiй "А" i "Б" було задiяно 25 батальйонiв схiдних легiонiв, якi виконували бойовi завдання нарiвнi з пiдроздiлами вермахту. Так, у складi 97-ї єгерської й 125-ї пiхотної дивiзiй 17-ї армiї вермахту в напрямку на Туапсе наступали 452-й i 781-й туркестанськi, 800-й пiвнiчнокавказький, а також 796-й грузинський i 807-й вiрменський батальйони. Пiвденнiше, у складi 4-ї гiрськоєґерської дивiзiї наступав 804-й азербайджанський батальйон. Схiднiше, у районi Нальчика та Моздока, дiяли 805-й, 806-й азербайджанськi, 795-й грузинський i 809-й вiрменський батальйони, що перебували в оперативному пiдпорядкуваннi 111-ї та 50-ї пiхотних дивiзiй 1-ї нiмецької танкової армiї. На астраханському напрямку в складi 16-ї моторизованої дивiзiї перебували 450-й, 782-й i 811-й туркестанськi батальйони, зосередженi тут для подальшого просування в Казахстан i Середню Азiю. Цi батальйони дiяли як пiхотнi частини, окрiм 804-го азербайджанського, 796-го й II/4-го грузинських, якi входили до складу гiрськоєґерських дивiзiй39 .

Батальйони застосовувалися на найнебезпечнiших дiлянках фронту, тож втрати були дуже великi, що зумовлювалося як запеклим характером боїв на Кавказi, так i недостатнiм вишколом особового складу для ведення бойових дiй у горах. Примiром, за вказаний перiод, втрати 450-го туркестанського батальйону вбитими, пораненими й пропалими безвiсти становили 20% (188 осiб), у 762-му туркестанському - 12%, 811-му туркестанському - 9%, 452-му туркестанському - 11%, I/370-му туркестанському - 55% i 805-му азербайджанському - 21%40 .

29 вересня 1943 р. А.Гiтлер наказав перевести всiх добровольцiв iз числа громадян СРСР зi Схiдного фронту в Захiдну Європу, позаяк пiсля вiдступу нiмцiв iз Кавказу й з пiвденної Росiї вiн не вважав цi пiдроздiли досить надiйними для боротьби з радянською армiєю41 . А вже 2 жовтня генштаб видав наказ N10570/43 про переведення командування схiдними легiонами з Польщi у Францiю, у розпорядження командувача групи армiй "Захiд" (переводилися управлiнськi структури, вишкiльнi табори й частина пiдроздiлiв). У першiй половинi листопада 1943 р. передислокацiя завершилася - 21 листопада у Францiї, окрiм штабу, перебували всi шiсть легiонiв, школи офiцерська й перекладачiв. Загальна чисельнiсть легiонерiв становила 10500 осiб, штаб-квартира мiстилася в Нансi (Схiдна Францiя)42 .

1 лютого 1944 р. у Францiї вiдбулася нова реорганiзацiя з'єднань iз метою посилення контролю й боєздатностi. У результатi схiднi легiони були переформованi в запаснi батальйони, якi перевели до пiвденної Францiї й розташували в мiстах Кастр (грузинський, туркестанський i пiвнiчнокавказький) i Манд (вiрменський, азербайджанський i волзько-татарський). Тут їх було об'єднано в 1-й i 2-й кадровi добровольчi (схiднi) полки, якi разом iз росiйськими, українськими й козацькими пiдроздiлами утворили кадрову добровольчу (схiдну) дивiзiю (Freiwilli-gen-(Ost)-Stamm-Division) зi штабом у Лiонi. Першим комдивом був полковник Гольсте, а з кiнця березня 1944 - генерал-майор Геннiнґ. Проте наприкiнцi червня 1944 р. це з'єднання було розформоване (не виправдало сподiвань нiмецького командування), а особовий склад поповнив iншi добровольчi частини43 .

Батальйони, що не ввiйшли до складу кадрової дивiзiї - або охороняли Атлантичний вал на узбережжi Францiї, Бельгiї й Нiдерландiв (795-й, 797-й, 798-й, 822-й i 823-й грузинськi, 800-й, 803-й i 835-й пiвнiчнокавказькi, 781-й i 787-й i туркестанськi, а також 809-й, 812-й i 813-й вiрменськi), або вели боротьбу з партизанами в центральнiй Францiї (799-й, I/9-й, II/4-й грузинськi й 829-й волзько-татарський).

стр. 56


Пiд час висадки союзникiв бiльшiсть пiдроздiлiв виявилися не в змозi чинити опiр переважаючим силам. Деякi батальйони (795-й грузинський i 809-й вiрменський) були знищенi пiд ударами союзникiв, 798-й i 823-й грузинськi, 800-й пiвнiчнокавказький - заблокованi у "фортецях" Атлантичного узбережжя, а 797-й грузинський, 826-й i 827-й волзько-татарськi були роззброєнi самими нiмцями через небажання солдатiв iти в бiй i дезертирство44 .

Розкиданi по Захiдному фронту батальйони були зiбранi на навчальному полiгонi Нойгамер (Силезiя). Тут iз особового складу грузинського, вiрменського, азербайджанського й пiвнiчнокавказького легiонiв узимку 1944-1945 pp. було сформовано 12-те кавказьке винищувально-протитанкове з'єднання (Kaukasischen Panzerjagdverband N 12). Весною 1945 p. пiдроздiл дiяв на одерському напрямку й брав участь в оборонi Берлiна45 .

Iз менш боєздатної решти особового складу легiонiв було створено допомiжнi пiдроздiли, що їх до кiнця вiйни використовували на фортифiкацiйних роботах.

Слiд зауважити, що ця категорiя схiдних добровольчих з'єднань була доволi чисельною, як i бойовi частини. Так, у березнi 1945 р. до складу вермахту входили 5 туркестанських робiтничих батальйонiв ("з'єднання Боллера") ("Boiler Ver-band"), 10 господарських i будiвельних батальйонiв мiшаного нацiонального складу, а також 202 господарських, саперних, залiзничних i будiвельних роти (111 туркестанських, ЗО грузинських, 22 вiрменськi, 21 азербайджанська, 15 волзько-татарських i 3 пiвнiчнокавказькi) загальною чисельнiстю майже 50 тис. осiб46 .

21 травня 1943 р. штаб командування схiдними легiонами на територiї України був реорганiзований у 162-у тюркську пiхотну дивiзiю (Turkomann-Infante-rie-Division N162). Основою для неї стали батальйони, що перебували на стадiї формування. Улiтку 1943 р. особовий склад дивiзiї було передислоковано до Силезiї, на навчальний полiгон Нойгамер, де тривав процес формування47 . Командиром дивiзiї став О. фон Нiдермаєр, а з 4 травня 1944 р. - колишнiй начальник командування схiдними легiонами в Польщi генерал-майор фон Гайґендорф48 .

Пiсля завершення (вересень 1943 р.) процесу формування й вишколу 162-а дивiзiя вирушила до Словенiї, де разом iз нiмецькими пiдроздiлами й вiддiлами мiсцевих колаборантiв вела бої проти партизанiв. У серпнi 1944 р. дивiзiя передислокувалася в Iталiю, де до кiнця вiйни виконувала охороннi функцiї, а також брала участь у боях iз союзниками (вересень - грудень 1944 р. i сiчень - квiтень 1945 р.), у квiтнi 1945 р. виведена на територiю Австрiї, де й склала зброю перед британськими вiйськами49 .

Ще одним мiсцем бойового застосування пiдроздiлiв схiдних легiонiв став Кримський пiвострiв. Це було пов'язане з битвою за Кавказ i мало 2 етапи. На першому (сiчень - жовтень - грудень 1943 р.) на пiвострiв виводилися польовi батальйони схiдних легiонiв для вiдпочинку й передислокацiї до мiсць формування й поповнення. Лише деякi з них залишалися на пiвостровi, де особовий склад охороняв схiдне узбережжя. Вiд сiчня й до квiтня 1943 р. з Кавказу на Крим були виведенi 804-й, 805-й, 806-й i I/73-й азербайджанськi, 809-й вiрменський, 245-й, 811-й i I/370-й туркестанськi, 796-й, I/9-й i П/4-й грузинськi й 801-й пiвнiчнокавказький батальйони. Таким чином, у квiтнi 1943 р. в розпорядженнi командувача нiмецьких вiйськ на пiвостровi перебувало 1350 легiонерiв (250 "туркестанцiв", 400 пiвнiчнокавказцiв, 300 азербайджанцiв, 150 грузинiв i 250 вiрменiв)50 .

У жовтнi 1943 р. розпочався 2-й етап перебування й використання пiдроздiлiв схiдних легiонiв у Криму. Вiн пов'язаний iз лiквiдацiєю нiмецького плацдарму на Кубанi й евакуацiєю на пiвострiв 17-ї польової армiї вермахту. У складi цiєї армiї перебувало чимало добровольцiв iз числа радянських громадян (близько iЬ/о). у Криму цей вiдсоток значно зрiс, оскiльки майже всi мiсцевi добровольчi формування перейшли в пiдпорядкування штабу армiї або штабiв її з'єднань. За-

стр. 57


галом чисельнiсть формувань схiдних легiонiв цiєї армiї дорiвнювала 5540-6800 осiб. У квiтнi - травнi 1944 р. переважна частина їх загинула пiд час радянського наступу51 .

На вiдмiну вiд цих з'єднань, пiдроздiл особливого призначення "Горянин" мав здiйснювати розвiдувально-диверсiйнi операцiї в близькому й далекому тилу радянських вiйськ. У серпнi - вереснi 1942 р. частину його бiйцiв (уродженцiв Пiвнiчного Кавказу) було вiдiбрано до складу спецiально сформованої пiвнiчно-кавказької зондеркоманди "Шамiль" (Nordkaukasische Sonderkommando "Scha-mil"). Пiсля вiдповiдної пiдготовки вона десантувалася в радянському тилу. Одна з трьох груп цiєї команди (10 нiмцiв i 15 пiвнiчнокавказцiв) висадилася в районi об'єктiв нафтовидобутку бiля Ґрозного з метою їх захоплення й утримання до пiдходу передових вiддiлiв нiмецької 1-ї танкової армiї. Спроба прориву нiмцiв до Ґрозного (25-27 вересня) не вдалася, проте група змогла повернутися назад52 .

Подiбнi операцiї мав здiйснювати й пiдроздiл "Горянин", проте пiсля його прибуття на Кавказ (вересень 1942 р.) план застосування змiнився - спочатку частина брала участь у боротьбi з партизанами в районi Моздок - Нальчик - Мiнеральнi Води, а 29 жовтня пiдроздiл вiдправили на фронт як звичайну частину (1-а й 4-а роти дiяли на нальчицькому, а 2-а й 3-я - на iщерському напрямках в оперативному пiдпорядкуваннi 1-ї танкової армiї). Iз метою перевiрки надiйностi пiдроздiлу його кидали на найнебезпечнiшi дiлянки фронту, тож втрати сягали половини особового складу53 .

За весь час свого iснування пiдроздiл "Горянин" так i не використовувався за призначенням. Навiть пiсля переведення його до Криму (лютий 1943 р.) особовий склад нiс охоронну службу на узбережжi в районi Коктебель - Двоякiрна бухта, а пiзньої осенi - взимку 1943-1944 pp. брав участь у боях на Перекопi. Зрештою, у квiтнi 1944 р. "Горянин" був евакуйований iз пiвострова й передислокований у Грузiю (1-й i 3-й батальйони) та Польщу (2-й батальйон), де головним його завданням стала боротьба з партизанами54 .

Оцiнюючи досвiд використання пiдроздiлiв схiдних легiонiв на Кавказi, начальник штабу групи армiй "А" генерал-лейтенант Ґ. фон Ґрайфенберґ вiдзначав, що деякi з них (804-й i 805-й азербайджанськi), "дiяли в крупних лiсових районах самостiйно, успiшно боролися з бандами й загонами супротивника й зробили великий внесок у справу впокорення цих районiв"55 .

Однак iншi батальйони не виправдали сподiвань нiмецького командування, не проявили високої боєздатностi, тому що частина завербованих колишнiх радянських вiйськовополонених дезертирувала або перейшла на бiк радянських вiйськ. Iстотну роль вiдiграла радянська пропаґанда, яка хоч i звинувачувала всiх добровольцiв у зрадi, водночас обiцяла прощення тим, хто "своєчасно схаменеться". Мало мiсце й звичайне небажання легiонерiв воювати iз спiввiтчизниками56 .

У деяких батальйонах iще на стадiї формування виникли пiдпiльнi групи, що готували перехiд на бiк партизанiв чи радянських вiйськ. Перша успiшна спроба переходу вiдбулася в лютому 1943 р. у 825-у волзько-татарському батальйонi, який тодi нiс охоронну службу у Вiтебськiй областi. Вiтебськi пiдпiльники встановили зв'язок iз органiзацiєю в батальйонi (дiяла з кiнця 1942 p.), повiдомили мiсцевим партизанам докладнi данi про пiдроздiл i взяли участь в органiзацiї переходу особового складу до партизанiв. 23 лютого бiльшiсть бiйцiв частини зi зброєю перейшли в лiс57 .

Подiбне вiдбулося у 804-у азербайджанському батальйонi пiсля того, як вiн iз Кавказу був виведений у Крим. Тут, за допомогою мiсцевих партизанiв, у серпнi 1943 р. в пiдроздiлi виникла пiдпiльна органiзацiя, яка мала стати основою партизанського загону. Вона дiяла до 8 жовтня 1943 p., поки її не видав зрадник. Нiмцi розстрiляли 8 осiб, батальйон було розформовано, а особовий склад вiдпра-

стр. 58


влено в концтабiр. Проте 60 легiонерам вдалося втекти й створити партизанський загiн, який успiшно дiяв аж до звiльнення пiвострова58 .

Через подiбнi випадки нiмецьке командування не довiряло особовому складовi цих батальйонiв. А пiсля Сталiнґрада й вiдступу нiмцiв iз Кавказу моральний стан добровольцiв геть погiршився. Тож (як уже згадувалося) усi схiднi формування було передислоковано на Захiдний або Iталiйський фронти, подалi вiд "бiльшовицької пропаґанди". Проте, справи не полiпшилися. Так, генерал К. фон Типпельскiрх вiдзначав, що прибула в Iталiю 162-а пiхотна дивiзiя, "сформована з радянських вiйськовополонених-тюркiв... у бойових дiях себе не виправдала й могла бути використана лише для боротьби з партизанами. Значна кiлькiсть солдатiв цiєї дивiзiї втекла на бiк ворога"59 .

Проаналiзувавши наведенi факти, можна з певнiстю стверджувати, що за перiод iз 1941 по 1945 pp. у пiдроздiлах схiдних легiонiв пройшло службу вiд 304,6 до 316,6 тис. представникiв народiв Поволжя, Кавказу, Закавказзя й Середньої Азiї, а саме: "туркестанцi" (близько 178 тис), пiвнiчнокавказцi (27,4 тис. - 29,4 тис), грузини (близько 19,6 тис), вiрмени (близько 17,6 тис), азербайджанцi (близько 24 - 34 тис), народи Поволжя (близько 38 тис). Загалом це становить 15% вiд загальної кiлькостi iноземних добровольцiв у нiмецьких збройних силах (близько 2 млн. осiб) i 20 - 23% вiд загального числа радянських громадян (1,3 - 1,5 млн. осiб).

Такий значний вiдсоток добровольцiв можна пояснити комплексом причин. Iз одного боку, створення з них бойових i допомiжних частин було вiйськовим продовженням нiмецької нацiональної полiтики. Iз iншого боку, таку велику кiлькiсть громадян СРСР не можна пояснити лише дiяльнiстю вiдповiдних нiмецьких органiв. Не є таємницею, що до 1941 р. в СРСР була маса незадоволених режимом, настроями яких не мiг не скористатися обачливий ворог. Тож полiтичне й соцiальне незадоволення вкупi з нерозв'язаним нацiональним питанням i дали таку кiлькiсть колаборантiв. Щодо представникiв народiв, якi служили в схiдних легiонах, то їхня ворожiсть до радянської влади мала ще й iсторичне корiння - багато хто з них, i не без пiдстав, уважали її дiяльнiсть продовженням росiйського iмперiалiзму.

Данi формування були унiкальними, адже протягом усiєї вiйни жодне з угруповань iноземних добровольцiв не мало такої органiзацiї, якою були, примiром, командування схiдними легiонами в Польщi й Українi. Пiдкреслимо, що така органiзацiя виправдала себе вже тому, що за перiод iз кiнця 1941 р. до кiнця 1943 р. нiмцям удалося створити десятки пiхотних батальйонiв, а також сотнi батальйонiв i рот допомiжного призначення.

Сформованi командуваннями схiдних легiонiв батальйони й роти активно застосовувалися пiд час вiйни. Iз театрiв бойових дiй, де використовувалися схiднi легiони, можна назвати Кавказ, Крим, Україну, Бiлорусiю, Польщу, Францiю, Нiдерланди, Iталiю, проте бойовi якостi особового складу цих формувань знижувалися. Переломний у вiйнi 1943 р. став переломним i для бойового духу легiонерiв. Бiльшiсть iз них уже не бачили перспектив у вiйнi на боцi Нiмеччини й це Рiзко негативно позначилося як на дисциплiнi, так i на бойовому духовi багатьох бiйцiв схiдних легiонiв.

-----

1 Dallin A. German Rule in Russia 1941-1945. A Study of occupation policies. - London, 1957. - P. 200.

2 Ибрагижбейли X.M. Крах "Эдельвейса" и Ближний Восток. - М., 1977; Ибрагимбейли Х.М. Крах гитлеровской оккупационной политики на Кавказе // Народный подвиг в битве за Кавказ. - М., 1981; Корхмазян Р.С. Турецко-германские отношения в годы второй мировой войны. - Ереван, 1977; оманов А. Аллах "чернорубашечников" // Наука и религия. - 1964. - N5.

3 Hoffmann J. Ostlegionen 1941-1943. Turkotataren, Kaukasien und Wolgafinnen im deutsche Heer. - 7 Freiburg, 1976; Hoffmann J. Kaukasien 1942/43. Das deutsche Heer und die Orientvolker der Sowjeunion. - Freiburg, 1991; Sedler F.W. Oskar Ritter von Niedermayer im Zweiten Weltkrieg. Ein Beitrag

стр. 59


zur Geschichte der Ostlegionen // Wehrwissenschaftliche Rundschau. - 1970. - N12; Neulen H.-W. An Deutscher Seite: International Freiwillige von Wehrmacht und Waffen-SS. - Miinchen, 1985.

4 Галицкий В.П. "...Для активной подрывной диверсионной деятельности в тылу у Красной Армии" // Военно-исторический журнал (далi - ВИЖ). - 2001. - N1; Гилязов И. Л. Пантюркизм, пантуранизм и Германия // Этнографическое обозрение. - 1996. - N2; Гилязов И. Л. На другой стороне. Коллаборационисты из поволжско-приуральских татар в годы второй мировой войны. - Казань, 1998; Дробязко С. И. Восточные легионы и казачьи части в вермахте. - М., 1999.

5 Houtcrman Н. Eastern Troops in Zeeland. The Netherlands, 1943-1945. - New York, 1997; Munoz A.J. Hitler's Eastern Legions. - New York, 1997. - Vol.2; Nafziger G.F. Foreigners in Field Gray. The Russian, Croatian and Italian Soldiers in the Wehrmacht. - Pisgah, 1995; Nafziger G.F. The German Order of Battle. Infantry in World War II. - London, 2000.

6 Дробязко С. И. Указ. соч. - С. 4.

7 Галъдер Ф. Военный дневник. 1939-1942. - М., 1970. - Т. 3. - Кн. 1. - С. 60.

8 Bundesarchiv-Militararchiv, Freiburg, Deutschland (далi - ВА-МА), Kommandierender General der Sicherungstruppen und Befehlshaber im Heeresgebiet Siid, RH 22/v. 198, S. 20, 21.

9 Ibid, S. 22, 23.

10 Ibid, Oberkommando des Heeres / Chef der Heeresriistung und Befehlshaber der Ersatzheeres, H 37/108, S. 37, 38.

11 Ibid, Militarbefehlshaber im Generalgouvernement / Wehrkreisbefehlshaber im Generalgouverne-ment, 75022/8/Teil 1, S. 47.

12 Besitz des Militargeschichtlichen Forschungsamtes, Potsdam, Deutschland (далi - MGFA), OKH/Chef HrustuBdE/AHA. Bestimmungen fur Aufstellung der Ostlegionen. - 1.7.1942. - S. 8.

13 BA-MA, Oberkommando des Heeres / Chef der Heeresriistung und Befehlshaber der Ersatzheeres, H 62-0/9, S. 27, 28.

14 Ibid, H 62-0/9, S. 27, 28.

15 Ibid, Militarbefehlshaber im Generalgouvernement / Wehrkreisbefehlshaber im Generalgouvernement, 75022/12, S. 14.

16 MGFA, OKH/Chef HrustuBdE/AHA. Bestimmungen fur Aufstellung der Ostlegionen. -24.4.1942. - S. 2, 3.

17 Ибрагимбейли Х.М. Крах гитлеровской оккупационной политики на Кавказе... - С. 269.

18 ВА-МА, Militarbefehlshaber im Generalgouvernement / Wehrkreisbefehlshaber im Generalgouvernement, 75022/9/Teil 1, S. 57 - 60.

19 Ibid, 75022/10/Teil 2, S. 90 - 92.

20 MGFA, Heygendorff R. v. Turkvolkische und Kaukasische Verbande im Kampf an Deutschlands Seite wahrend des 2 Weltkrieges. - 1949. - S. 14 f.

21 BA-MA, Militarbefehlshaber im Generalgouvernement / Wehrkreisbefehlshaber im Generalgouvernement, 75022/9/Teil 1, S. 95 - 98: 75022/10/Teil 2, S. 100.

22 Ibid, 162 Infanteriedivision, 34427/2, S. 41, 45; Sedler F.W. Op. cit. - S. 683 - 702.

23 BA-MA, 162 Infanteriedivision, 34427/1, S 37.

24 Ibid, S. 52.

25 Кавказ. 1942-1943 гг.: героизм и предательство // ВИЖ. - 1991. - N8. - С. 35 - 43; Гречко АЛ Битва за Кавказ. - М., 1973. - С. 241.

26 Кровавые злодеяния Оберлендера: отчет о пресс-конференции для советских и иностранных журналистов, состоявшейся в Москве 5.04.1960 г. - М., 1960. - С. 24, 25.

27 Hoffmann J. Op. cit. - S. 104 - 106.

28 BA-MA, Kommando der 3 Panzerdivision, RH 27-3/70, S. 25, 26; Oberkommando der Heeres-gruppe A, RH 19 V/lll, S. 54, 55.

29 Ибрагимбейли Х. М. Крах "Эдельвейса" и Ближний Восток... - С. 205; Романов А Указ. соч. - С. 33.

30 Гилязов И. Л. Пантюркизм, пантуранизм и Германия... - С. 98.

31 "Мусульманская плаха" для России // ВИЖ. - 1996. - N5. - С. 25, 28; Окороков А.В. Учебные структуры РОА, казачьих частей и ВС КОНР // Материалы по истории РОД. - М., 1998. - Вып. 4. - С. 155. Hoffmann J. Op. cit. - S. 129, 188.

32 Дробязко С. И. Указ. соч. - С. 3.

33 Корхмазян Р.С. Указ. соч. - С. 112, 113.

34 Туркестанские легионеры // ВИЖ. - 1992. - N2. - С. 42.

35 BA-MA, Oberkommando der Heeresgruppe A, RH 19 V/111, S. 17.

36 Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками. Сборник материалов: В 3 т. - М., 1966. - Т.2. - С. 216.

37 Галицкий В.П. Указ. соч. - С. 19.

38 MGFA, Verzeichnis von Freiwilligen-Verbande aus dem Osten in der deutschen Wehrmacht. - S. 1-3.

39 BA-MA, Kommando der 97 Jagerdivision, RH 26-97/58, S. 64 - 69; Oberkommando der 1 Panzerarmee, RH 21-1/86D, S. 90 - 92; RH 21-1/160, S. 101, 102; RH 21-1/407, S. 95 - 97; Oberkommando der Heeresgruppe A, RH 19 V/6, S. 77, 78; RH 19 V/80, S. 64 - 66, 68.

40 BA-MA, Oberkommando der Heeresgruppe A, RH 19 V/6, S. 54, 55, 114; RH 19 V/7, S. 84 - 86.

стр. 60


41 Neulcn H.-W. Op. cit. - S. 331.

42 Гилязов И. Л. На другой стороне... - С. 99, 100.

43 Munoz A.J. Op. cit. - P. 24, 27; Nafziger G.F. The German Order of Battle... - P. 483.

44 Houterman H. Op. cit. - P. 12 - 21, 61, 62.

45 Hoffmann J. Op. cit. - S. 264.

46 MGFA, Verzeichnis von Freiwilligen-VerbSnde aus dem Osten in der deutschen Wehrmacht. - S. 28, 29.

47 Nafziger G.F. The German Order of Battle... - P. 209.

48 Deutsche Dienststelle. Die Auskunftstelle fur Wehrmachtnachweise, Berlin, Deutschland, von Heygendorff, Ralph, geb. am 15.8.1897 in Dresden. - S. 1.

49 Стругар В. Югославия в огне войны. 1941-1945. - М., 1985. - С. 176, 178; ВА-МА, 162 In-fanteriedivision, 34427/5, S. 254 - 260.

50 Hoffmann J. Op. cit. - S. 156 - 183, 193 - 211, 212 - 253, 327 - 345.

51 Nafziger G.F. Foreigners in Field Gray... - P. 19 - 30.

52 Personliches Archiv des Dr. Joachim Hoffmann, Ebringen, Deutschland, Nordkaukasisches Son-derkommando "Schamil". - S. 1 - 3.

53 Кабардино-Балкария в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. - Нальчик, 1975. - С. 248 - 254; ВА-МА, Oberkommando der I Panzerarmee, RH 21-1/409, S. 107 - 110.

54 Кровавые злодеяния Оберлендера... - С. 29, 30.

55 Цит. за: Дробязко С. И. Указ. соч. - С. 10.

56 Державний архiв в Автономнiй Республiцi Крим (далi - ДААРК) - Ф. П-156. - Оп. 1. - Спр. 173-а. - Арк. 33 - 37 зв.

57 Аржаева Л.В., Доморад К.И., Игнатенко И.М. Всенародная борьба в Белоруссии против немецко-фашистских захватчиков в годы Великой Отечественной войны. - Минск, 1984. - Т.2. - С. 157.

58 ДААРК. - Ф. П-151. - Оп. 1. - Спр. 312. - Арк. 1.

59 Типпельскирх К. фон. История второй мировой войны. - СПб.; М., 1999. - С. 508.

In article the attempt of consideration of a history of creation and use of formations so-called Eastern Legions of the German armed forces within the Second World War is undertaken.


© elibrary.com.ua

Постоянный адрес данной публикации:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ПIДРОЗДIЛИ-СХIДНИХ-ЛЕГIОНIВ-У-НIМЕЦЬКИХ-ЗБРОЙНИХ-СИЛАХ-1941-1945-pp

Похожие публикации: LУкраина LWorld Y G


Публикатор:

Олександр ПанКонтакты и другие материалы (статьи, фото, файлы и пр.)

Официальная страница автора на Либмонстре: https://elibrary.com.ua/Ukraine

Искать материалы публикатора в системах: Либмонстр (весь мир)GoogleYandex

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

ПIДРОЗДIЛИ СХIДНИХ ЛЕГIОНIВ У НIМЕЦЬКИХ ЗБРОЙНИХ СИЛАХ (1941-1945 pp.) // Киев: Библиотека Украины (ELIBRARY.COM.UA). Дата обновления: 24.08.2014. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ПIДРОЗДIЛИ-СХIДНИХ-ЛЕГIОНIВ-У-НIМЕЦЬКИХ-ЗБРОЙНИХ-СИЛАХ-1941-1945-pp (дата обращения: 29.03.2024).

Комментарии:



Рецензии авторов-профессионалов
Сортировка: 
Показывать по: 
 
  • Комментариев пока нет
Похожие темы
Публикатор
Олександр Пан
Львiв, Украина
580 просмотров рейтинг
24.08.2014 (3505 дней(я) назад)
0 подписчиков
Рейтинг
0 голос(а,ов)
Похожие статьи
VASILY MARKUS
Каталог: История 
3 дней(я) назад · от Petro Semidolya
ВАСИЛЬ МАРКУСЬ
Каталог: История 
3 дней(я) назад · от Petro Semidolya
МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ: ЛАТИНСЬКА СПАДЩИНА: ПОЛЬША, ЛИТВА, РУСЬ
Каталог: Вопросы науки 
8 дней(я) назад · от Petro Semidolya
КАЗИМИР ЯҐАЙЛОВИЧ І МЕНҐЛІ ҐІРЕЙ: ВІД ДРУЗІВ ДО ВОРОГІВ
Каталог: История 
8 дней(я) назад · от Petro Semidolya
Українці, як і їхні пращури баньшунські мані – ба-ді та інші сармати-дісці (чи-ді – червоні ді, бей-ді – білі ді, жун-ді – велетні ді, шаньжуни – горяни-велетні, юечжі – гутії) за думкою стародавніх китайців є «божественним військом».
10 дней(я) назад · от Павло Даныльченко
Zhvanko L. M. Refugees of the First World War: the Ukrainian dimension (1914-1918)
Каталог: История 
13 дней(я) назад · от Petro Semidolya
АНОНІМНИЙ "КАТАФАЛК РИЦЕРСЬКИЙ" (1650 р.) ПРО ПОЧАТОК КОЗАЦЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (КАМПАНІЯ 1648 р.)
Каталог: История 
18 дней(я) назад · от Petro Semidolya
VII НАУКОВІ ЧИТАННЯ, ПРИСВЯЧЕНІ ГЕТЬМАНОВІ ІВАНОВІ ВИГОВСЬКОМУ
Каталог: Вопросы науки 
18 дней(я) назад · от Petro Semidolya
ТОРГОВО-ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ПОЛИТИКА ЕС В СРЕДИЗЕМНОМОРЬЕ: УСПЕХИ И НЕУДАЧИ
Каталог: Экономика 
27 дней(я) назад · от Petro Semidolya
SLOWING GLOBAL ECONOMY AND (SEMI)PERIPHERAL COUNTRIES
Каталог: Экономика 
33 дней(я) назад · от Petro Semidolya

Новые публикации:

Популярные у читателей:

Новинки из других стран:

ELIBRARY.COM.UA - Цифровая библиотека Эстонии

Создайте свою авторскую коллекцию статей, книг, авторских работ, биографий, фотодокументов, файлов. Сохраните навсегда своё авторское Наследие в цифровом виде. Нажмите сюда, чтобы зарегистрироваться в качестве автора.
Партнёры Библиотеки

ПIДРОЗДIЛИ СХIДНИХ ЛЕГIОНIВ У НIМЕЦЬКИХ ЗБРОЙНИХ СИЛАХ (1941-1945 pp.)
 

Контакты редакции
Чат авторов: UA LIVE: Мы в соцсетях:

О проекте · Новости · Реклама

Цифровая библиотека Украины © Все права защищены
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту)
Сохраняя наследие Украины


LIBMONSTER NETWORK ОДИН МИР - ОДНА БИБЛИОТЕКА

Россия Беларусь Украина Казахстан Молдова Таджикистан Эстония Россия-2 Беларусь-2
США-Великобритания Швеция Сербия

Создавайте и храните на Либмонстре свою авторскую коллекцию: статьи, книги, исследования. Либмонстр распространит Ваши труды по всему миру (через сеть филиалов, библиотеки-партнеры, поисковики, соцсети). Вы сможете делиться ссылкой на свой профиль с коллегами, учениками, читателями и другими заинтересованными лицами, чтобы ознакомить их со своим авторским наследием. После регистрации в Вашем распоряжении - более 100 инструментов для создания собственной авторской коллекции. Это бесплатно: так было, так есть и так будет всегда.

Скачать приложение для Android