Прикреплённые файлы
1819 дней(я) назад
ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ



Постоянный адрес файла на сервере Либмонстра:

Постоянный адрес документа (прямая ссылка на файл):

https://elibrary.com.ua/m/articles/download/11250/3490

Дата загрузки ИЛИ последнего изменения файла:

06.04.2019

Готовая обратная ссылка на данную страницу для научной работы (для цитирования):

ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ // Киев: Библиотека Украины (ELIBRARY.COM.UA). Дата обновления: 06.04.2019 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/download/11250/3490 (дата обращения: 29.03.2024 )

Вирусов нет! Проверено Либмонстром.
© https://elibrary.com.ua
1344 дней(я) назад
ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (повна версія статті) ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (повна версія статті)



Постоянный адрес файла на сервере Либмонстра:

Постоянный адрес документа (прямая ссылка на файл):

https://elibrary.com.ua/m/articles/download/11250/3700

Дата загрузки ИЛИ последнего изменения файла:

23.07.2020

Готовая обратная ссылка на данную страницу для научной работы (для цитирования):

ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (повна версія статті) ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (повна версія статті) // Киев: Библиотека Украины (ELIBRARY.COM.UA). Дата обновления: 23.07.2020 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/download/11250/3700 (дата обращения: 29.03.2024 )

Вирусов нет! Проверено Либмонстром.
© https://elibrary.com.ua
1344 дней(я) назад
ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (повна версія статті)



Постоянный адрес файла на сервере Либмонстра:

Постоянный адрес документа (прямая ссылка на файл):

https://elibrary.com.ua/m/articles/download/11250/3701

Дата загрузки ИЛИ последнего изменения файла:

23.07.2020

Готовая обратная ссылка на данную страницу для научной работы (для цитирования):

ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (повна версія статті) // Киев: Библиотека Украины (ELIBRARY.COM.UA). Дата обновления: 23.07.2020 . URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/download/11250/3701 (дата обращения: 29.03.2024 )

Вирусов нет! Проверено Либмонстром.
© https://elibrary.com.ua
Libmonster ID: UA-11250
Автор(ы) публикации: Павло Данильченко

 FOUNDATIONS OF RELATIVISTIC GRAVITHERMODYNAMICS

Pavlo DANYLCHENKO

SPE “GeoSystem”,

It is shown that equations of the gravitational field of General Relativity should be considered just as equations of spatially inhomogeneous thermodynamic state of utterly cooled down matter. This matter can only be the hypothetical substances such as ideal gas, ideal liquid and the matter of absolutely solid body. The real matter will be inevitably cooling down for infinite time and never will reach the state that is described by the equations of gravitational field. Gravitational field itself is the field of spatial inhomogeneity of thermodynamic state of dense matter of compact astronomical objects, as well as of strongly rarefied gas-dust matter of space vacuum. Gravitational field is not an independent form of matter. Bodies free fall in gravitational field – is an original realization of tendency of the whole gravitationally bonded inhomogeneous matter to the minimums of the integral values of enthalpy and Gibbs free energy. Bodies that fall independently accelerate in spatially inhomogeneous medium of the outer space or atmosphere. Such bodies transform their continuously released intra-atomic energy into kinetic energy.

Keywords: thermodynamics, gravity, General Relativity, Special Relativity, vacuum, Gibbs free energy, field.

PACS: 05.70.-a, 04.40.-b, 04.20.-q

Реферат

 

Висунута Клаузіусом гіпотеза про можливість теплової смерті Всесвіту (1865), а також хибні уявлення про неінваріантність рівнянь термодинаміки щодо релятивістських перетворень призвели до помилкового висновку про непридатність методів термодинаміки до аналізу еволюційних процесів у мегасвіті. Наразі ж відомо, що остигнути за будь-який як завгодно великий, проте, кінцевий проміжок часу Всесвіт принципово не може. Повному охолодженню речовини перешкоджає самоорганізація нею просторово неоднорідних термодинамічних станів і відповідних їм гравітаційних полів. Необмеженого росту ентропії у Всесвіті перешкоджає самоорганізація в ньому також і різних структурних утворень, складність яких зростає з кожним новим ієрархічним рівнем самоорганізації природних об'єктів, що утворюють їх. Релятивістське ж узагальнення термодинаміки з інваріантною абсолютною температурою розглядається зараз як її найбільш прийнятне узагальнення [1; 2].

 

Термодинаміка в тій чи іншій мірі залучалася до аналізу процесів формування мегаскопічних об'єктів Всесвіту і раніше [3 – 7]. Особливо слід виділити дослідження з гравітаційної плазми [7; 8] і на основі кінетичної теорії розріджених газів [9], а також теорію просторово-часової еволюції нерівноважних термодинамічних систем [10]. Останнім же часом на основі аналізу процесів самоорганізації в нерівноважних системах [11] і більш широкого використання методів статистичної фізики термодинаміка самогравітуючих систем досягла досить таки істотних успіхів [12 – 14]. Однак термодинамічний і гравітаційний описи процесів самоорганізування астрономічних об'єктів Всесвіту все ж ще не поєдналися органічно між собою. Тому важливе значення для вивчення як мегаскопічних астрономічних об'єктів, так і глобальних процесів у Всесвіті має і феноменологічне обґрунтування єдиної природи термодинамічних і гравітаційних властивостей речовини [15].

 

Термодинамічні стани речовини, що розглядаються у загальній теорії відносності (ЗТВ), є самонаведеними речовиною її просторово неоднорідними станами. Це пов'язується з наявністю у речовині гравітаційного поля, що відповідає за просторову неоднорідність темпів відбування внутрішньоатомних фізичних процесів у ній а, отож, і наводить не тільки кривину, а і фізичну неоднорідність власного простору речовини [16; 17]. В жорстких системах відліку просторових координат та часу (СВ) ця фізична неоднорідність простору проявляється у вигляді неоднаковості в різних його точках такого прихованого термодинамічного параметра речовини, як координатна швидкість світла vcv [18].

 

Рівняння ж гравітаційного поля ЗТВ слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічної стану гранично остиглої речовини. І цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена нескінченно довго остигати, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля ЗТВ. Її стан поступового квазірівноважного остигання описується розглянутими тут модифікованими тензорними рівняннями ЗТВ – рівняннями релятивістської гравітермодинаміки (РГТД).

 

Збільшення координатної швидкості світла разом з віддалянням від компактної речовини астрономічного тіла може розглядатися як наслідок поступової зміни термодинамічних параметрів навколишньої атмосфери чи космосфери. Тоді просторові розподіли координатної швидкості світла, що задаються гравітаційним полем, строго будуть відповідати конкретним просторово неоднорідним термодинамічним станам речовини. Доповнення в ЗТВ будь-яких двох взаємно незалежних термодинамічних параметрів третім незалежним параметром – координатною швидкістю світла забезпечує лише умовну несуперечність цієї теорії об'єктивній реальності. Бо ж розв'язки рівнянь гравітаційного поля для будь-яких скупчень гравітацією пов'язаної речовини завжди розглядаються в умовно порожньому Всесвіті. Однак, насправді ж, Всесвіт не є порожнім. І, як показує спільний розв'язок рівнянь гравітаційного поля та рівнянь термодинаміки для ідеальної рідини [19], значення координатної швидкості світла насправді є не вакуумними, а гравібаричними значеннями. Вони визначаються значеннями термодинамічних параметрів ідеальної рідини з точністю до калібрувального коефіцієнта, лише який і може розглядатися як псевдовакуумне значення координатної швидкості світла. При наявності як механічної, так і теплової рівноваги у ідеальній рідині це псевдовакуумне значення координатної швидкості світла однакове в межах усієї рідини, що самоутворила свій просторово неоднорідний рівноважний стан та відповідне йому гравітаційне поле [19]. Це дозволяє розглядати його лише як калібрувальний параметр, що пов'язує поміж собою просторову та часову метрики і є принципово неспостережливим як у гіпотетичних гравіквантових власних СВ (ГК-СВ) речовини, так і у СВ світу людей.

 

Гравітаційна природа тиску в ідеальному газі і в умовній порожнечі

Тоді як у супутньої в розширному Всесвіті СВ (ССВРВ) її простір є нескінченним, то в ГК-СВ весь він міститься всередині сфери псевдообрію видимості, події на якому належать лише нескінченно далекому космологічному минулому [16]. Тому-то в ГК-СВ об'єм всього Всесвіту VU принципово може бути і кінцевим. Адже в ній, хоча і спостерігаються навіть і нескінченно далекі об'єкти ССВРВ, все ж нескінченно велика кількість астрономічних об'єктів Всесвіту міститься за межами просторово-часового континууму (ПЧК) гравітермодинамічно пов'язаної речовини. І, отже, відповідно до рівняння стану ідеального газу тиск у ГК-СВ не може приймати не тільки нескінченно велике, але і нульове значення: pU>RT/VU. З огляду ж на той факт, що всіма приладами виконуються зовсім не абсолютні, а лише відносні вимірювання тиску: p=pU-pUmin, рівняння механічної рівноваги речовини в гравітаційному полі повинно мати такий вигляд:

 

dp/dr=-(μc2+p+pe)(dlnvcv/dr)=-[(μc2+p+pe)/2b](db/dr),

 

де: b=(vcv/c)2, pe>pUmin – хоча і як завгодно мале але, все ж, кінцеве значення тиску на поверхні компактного фізичного тіла, що знаходиться в умовно порожньому просторі.

 

Тоді навіть при нульовій щільності маси (μ=0) радіальний розподіл тиску в умовно порожньому просторі, що є навколишнім для тіла, формально строго відповідає радіальному розподілу в ньому координатної швидкості світла:

 

dp/dr=-pe(dlnvcv/dr)=-(pe/2b)(db/dr),

 

p=pe[1-ln(vcv/vcve)]=pe[1-0,5ln(b/be)]                                       (1)

 

При цьому прагнення координатної швидкості світла до нуля у разі наближення до фіктивної сингулярної поверхні псевдообрію видимості відповідає прагненню тиску до нескінченності, як це має місце і у разі наближення до дійсної сингулярної поверхні, що відокремлює зовнішню речовину від внутрішньої антиречовини в надзвичайно масивних нейтронних зірках [15, 16, 19].

 

І це, звичайно ж, підтверджує можливість використання в якості градієнта гравітаційного поля градієнта тиску в речовині і космосфері. Адже не викликаний електромагнітною взаємодією молекул тиск в речовині і в космосфері має, саме, гравітаційну природу.

 

Умовно порожній простір, що оточує таку компактну речовину, насправді ж ніколи не був порожнім у Всесвіті і ніколи не стане абсолютно порожнім. Навіть самий надвисокий космічний вакуум треба розглядати як надзвичайно сильно розріджену газопилову некогерентну речовину, що підкорюється законам термодинаміки аналогічно ідеальному газу невзаємодіючих молекул.

 

Тому-то радіальний розподіл тиску, що задається формулами (1), насправді має відповідати не гіпотетичній абсолютній порожнечі, а розрідженій газопиловій речовині космосфери, яка є навколишньою для компактного астрономічного тіла.

 

Максимально можлива швидкість руху речовини

Обмеження швидкості руху фізичних тіл в такій розрідженій газопиловій речовині дійсно існує. Однак це обмеження ніяк не пов'язане зі швидкістю світла ні в речовині, ні в гіпотетичному абсолютному вакуумі. У повітряному просторі як і в щільній речовині заряджені мікрооб'єкти (протони) можуть переміщатися швидше за швидкість світла. І це підтверджується виникненням у цьому випадку випромінювання, виявленого Черенковим. З іншого боку, якщо разом з наближенням до центру тяжіння гіпотетична частота внутрішньоядерної взаємодії (альтернативна псевдовакуумній швидкості світла ЗТВ) зменшується, то реальна частота електромагнітної взаємодії в речовині, навпаки, збільшується. Це добре узгоджується з протилежністю спрямованості термодинамічних процесів гравітаційно-еволюційним процесам і пов'язано з більшою частотою електромагнітних взаємодій у речовині за умови її високої температури. З цієї ж причини фізичні процеси відбуваються швидше не на поверхні, а в більш гарячих надрах астрономічних об'єктів, незважаючи на встановлене в ЗТВ їх гравітаційне уповільнення.

 

Причиною ж обмеження швидкості руху фізичних тіл насправді є сама природа переміщення речовини у просторі. Фізичний вакуум не захоплюється рухомим тілом, а речовина є лише немеханічним збудженням фізичного вакууму (просторово-часовими модуляціями його фізичних характеристик). І, отже, сприйняття високочастотного дискретного переміщення тіла в просторі як безперервного руху є подібним кінематографічному сприйняттю дискретної зміни кадрів зображення. Обмеження швидкості переміщення тіла може бути пов'язано з недосяжністю нескінченно великої частоти дискретної зміни колективного термодинамічного мікростану (квантової «голограми») Гіббса всієї його РГТД-пов'язаної речовини і з недосяжністю відповідного їй нульового значення довжини просторового крокового зсуву (квантового мікропереміщення) тіла. Цією частотою і цим мікропереміщенням фактично є частота νB і довжина хвилі λB де Бройля рухомого тіла. Тому слід зовсім не заперечувати можливість подолання рухомим тілом швидкості світла, а лише констатувати принципову неможливість досягнення ним гранично великої швидкості руху vl=(vvB)1/2=vBmin, відповідної прагненню νB до нескінченності, а λB=vl/νB до нуля, коли фазова швидкість поширення хвилі де Бройля досягає свого мінімального значення, рівного максимально можливій груповій швидкості руху vmax всієї речовини тіла (vBmin= vmaxvl).

 

Фізична сутність гравітаційного поля

Суто гравітаційна природа тиску в ідеальному газі, а також і прагнення до нульового значення координатної швидкості світла (і еквівалентної їй максимально можливої швидкості переміщення речовини) лише при прагненні тиску до нескінченності добре узгоджуються зі спіральнохвильовою природою речовини [16, 20]. Як тиск в речовині і в космосфере, так і градієнт напруженості гравітаційного поля зростають разом зі зростанням густини витків спіральнохвильової модуляції діелектричної та магнітної проникності фізичного вакууму. Витки спіральних хвиль набігають на фізичне тіло з частотою де Бройля. З кожним витком, що набігає на відповідне тілу спіральнохвильове утворення, центр мас тіла може дискретно змінювати своє положення у просторі. Саме ж тіло (відповідне йому спіральнохвильове утворення) при цьому поступово самостискається в ССВРВ на рівні мікрооб'єктів його речовини (кінцевих локальних стоків витків єдиного всесвітнього спіральнохвильового утворення). Саме це принципово не спостережне самостискання речовини і є відповідальним за розширення Всесвіту в СВ світу людей.

 

Між самостисненою завдяки гравітації компактною речовиною та навколишньою як завгодно сильно розрідженою речовиною космосфери завжди самоутворюється термодинамічна квазірівновага. Тому вакуумне значення швидкості світла в цій розрідженій речовині не може відрізнятися від вакуумного значення швидкості світла в заповненому рідкою речовиною просторі. І, отож, воно повинно бути однаковим і в усьому просторі Всесвіту, заповненому газоподібною і рідкою речовиною. Тим самим координатна швидкість світла ЗТВ, насправді, має розглядатися не як вакуумна, а як гравібарична швидкість світла [19]. Таким чином, вакуумне значення швидкості світла, що є калібрувальним параметром, необхідно прийняти строго рівним сталій швидкості світла с у всьому просторі, заповненому будь-якою газоподібною та найпростішою рідкою речовиною, що перебуває у термодинамічному (тепловому та механічному) квазірівноважному стані. І тоді, завдяки ізотропії радіального розподілу тиску в такій речовині, можна прийти до наступного висновку. Наявність у точках простору з різними значеннями гравітаційного потенціалу і різних темпів плину гіпотетичного координатного (гравіквантового) власного часу однорідної речовини може бути пов'язана лише з неоднаковістю в них тиску та інших термодинамічних параметрів цієї газоподібної чи рідкої речовини, що заповнює весь цей простір. І, отже, вся така речовина перебуває не тільки в стані механічної та теплової рівноваги, але і на одній і тій же стадії еволюційного зниження рівня невласного значення її внутрішньоядерної енергії. Звичайно ж, чим ближче речовина до центру тяжіння, тим менші у неї значення гранично можливої швидкості її руху (альтернативної гравібаричній швидкості світла в частково модернізованій ЗТВ [19]). А, отож, і тим менші у неї внутрішньоядерна інертна енергія і тим менші розміри її мікрооб'єктів в фоновому евклідовому просторі ССВРВ. Однак же, ця просторова неоднорідність еволюційно-гравітаційного самостискання речовини в ССВРВ строго відповідає просторовій неоднорідності її термодинамічного стану. І тому всі ефекти, що мають місце в такій газоподібній чи рідкій речовині і розглядаються як гравітаційні, насправді ж є суто термодинамічними.

 

Для твердої ж речовини характерна анізотропія радіального розподілу тиску в ній. Тому тверда та й рідка речовина, що розташовані вище рівня світового океану, перебувають на певній стадії запізнення еволюційно-гравітаційного зниження рівня невласного значення їх внутрішньоядерної енергії. Та й вода світового океану теж перебуває на певній стадії запізнення цього процесу, бо покриває тверду речовину. Однак гравітаційне зниження рівня невласного значення її внутрішньоядерній енергії все ж випереджає таке зниження у об'єктів, що розташовані вище рівня світового океану. А це означає, що гравітаційне поле є полем неоднакового (просторово неоднорідного) випередження еволюційного зниження невласного значення внутрішньоядерної енергії і твердої і будь-якої рідкої речовини. І таке випередження у твердої та рідкої речовини не може бути меншим, ніж випередження еволюційного зниження невласного значення внутрішньоядерної енергії у газоподібної речовини, що контактує з нею. І таким чином має місце як би ступенева пошарова реалізація випередження еволюційного зниження невласного значення внутрішньоядерній енергії у багатошарової неоднорідної речовини. Загальне гравітаційне випередження еволюційного самостискання всього верхнього шару гравітермодинамічно пов'язаної газоподібної речовини при цьому фактично збільшується завдяки випереджальному еволюційно-гравітаційному самостисканню покритої ним твердої речовини. До того ж радіальний градієнт реальної швидкості світла в такій газоподібній речовині може бути істотно меншим градієнта умовної гравітермобаричної швидкості світла. І це, звичайно ж, може істотно знизити розмиття спектральних ліній випромінювання такої фотосферної газоподібної речовини зірок.

 

Відповідно до всього цього суттєве гравітаційно-термодинамічне зміщення спектру емісійного випромінювання до червоної області довжин хвиль може мати місце переважно у астрономічних об'єктів, що володіють твердою фотосферою, а також і у рідких та газоподібних астрономічних об'єктів, що мають тверде ядро чи перебувають у нерівноважних термодинамічних станах. І, звичайно ж, гравітаційно-термодинамічне червоне зміщення спектру випромінювання є наслідком випередження нижніми шарами речовини еволюційного зниження своєї внутрішньоядерній енергії речовинами. При цьому частоти емісійних випромінювань визначуються лише різницями енергетичних атомних рівнів, значення яких в атомах не змінюються у квазірівноважних термодинамічних процесах. І тому у гіпотетичних рівноважних термодинамічних станах рідкої чи газоподібної речовини радіальна зміна її термодинамічних параметрів призводить до зміни лише частоти взаємодій у її атомах і практично не впливає на значення частот емісійних випромінювань. І вона не супроводжується як суттєвим червоним зміщенням спектра, так і розширенням спектральних ліній емісійного випромінювання речовини.

 

Завдяки всьому цьому введення в атмосферному шарі Землі відліку єдиного термодинамічної часу замість відлічування гіпотетичних гравіквантових часів, темпи перебігу яких зменшуються разом з наближенням до центру тяжіння, і не порушує загальну коваріантність рівнянь і законів фізики.

 

Термодинамічна природа більшості гравітаційних ефектів

Аналіз розв'язків рівнянь гравітаційного поля ЗТВ [15; 19] указує на термодинамічну природу більшості гравітаційних ефектів. За виключенням кривини власного простору речовини всі інші гравітаційні явища, насправді, є строго термодинамічними. Наприклад, як потяг більш щільних тіл до центру тяжіння, так і потяг тіл, що менш щільні, ніж навколишнє середовище, навпаки, від центру тяжіння обумовлені потягом усієї системи (що складається з усіх тіл і навколишнього середовища) до стану з мінімумом інтегрального (сумарного) значення їх термодинамічної ентальпії [19]. При наявності ж теплообміну до мінімуму прямує і інтегральне значення суто термодинамічної енергії Гіббса, в той час як сумарне значення ентропії, навпаки, прямує до максимуму. З іншого ж боку наявність тиску у ідеальному газі та в будь-якій іншій некогерентній речовині не викликана міжмолекулярною електромагнітною взаємодією і, отже, сам цей тиск має лише гравітаційну природу. Таким чином, фізичні явища та властивості речовини, що розглядаються термодинамікою і теоріями тяжіння феноменологічно по-різному, ґрунтуються на єдиній фундаментальній природі мікрооб'єктів (елементарних псевдочастинок) речовини [16; 20].

 

Якщо у класичній фізиці потенційна енергія гравітаційного поля є чимось зовнішнім для речовини, то в ЗТВ вона вже міститься у самій речовині. Бо ж вільне падіння тіла є рухом за інерцією. У кінетичну енергію його руху переходить вивільнена потенційна енергія внутрішньоядерних зв'язків та внутрішньоядерних взаємодій в атомах речовини падаючого тіла, а також енергії самих нуклонів, що утворюють ядра цих атомів. І при цьому фактично знижується надлишковий рівень внутрішньоядерній енергії речовини, що еволюційно втрачається. Як випливає з сумісних розв'язків рівнянь гравітаційного поля та рівнянь термодинаміки [19; 20], усі показники, що визначують гравітаційні властивості речовини та явище розширювання Всесвіту, теж містяться у характеристиках речовини, а не є чимось побічним для неї.

 

Зміна колективного просторово-часового стану всієї гравітермодинамічно пов'язаної речовини відбувається одночасно в її власному часі в усіх точках її власного простору. І тому-то темпи протікання всіх фізичних процесів у власному ПЧК гравітермодинамічно пов'язаної речовини повинні визначатися лише її термодинамічними параметрами і не повинні прямо залежати від просторово неоднорідного темпу перебігу гіпотетичного координатного (гравіквантового) часу. Темпи їх протікання будуть неоднаковими лише в космологічному часі, темп протікання якого у власному часі речовини зменшується разом з наближенням до центру тяжіння.

 

Гравітермодинамічна СВ світу людей

У класичній термодинаміці всі інтенсивні термодинамічні параметри речовини визначаються за допомогою вимірювання залежних від них екстенсивних параметрів самої цієї речовини або ж речовин вимірювальних приладів, що перебувають у механічній та тепловій рівновазі з нею. Так, наприклад, основним методом визначення температури речовини є вимірювання об'єму, який займає термометрична рідина. Тиск у речовині визначується за допомогою вимірювання викликаної ним пружної деформації певного елементу реєструвального приладу. Деформація ж, як і об'єм, є екстенсивним параметром. Це робить замкнену систему пар інтенсивних та екстенсивних термодинамічних параметрів, що доповнюють одне одного, самоузгодженою і забезпечує інваріантність інтенсивних термодинамічних параметрів речовини відносно перетворення часу. А тим самим має місце не тільки темпоральна інваріантність, а і лоренц-інваріантність використовуваних в термодинаміці власних значень інтенсивних і екстенсивних параметрів речовини. І це аналогічно принциповій незмінності як значення швидкості світла за власним годинником в точці його дислокації, так і сталої Хаббла. Більшість вимірювань фізичних параметрів у СВ світу людей є суто відносними. Вони строго прив'язані не тільки до власних годинників, а і до інших власних приладів оператора, що проводить виміри. І, отже, вплив приладу на результати вимірювання має місце не лише в квантовій, а і в класичній фізиці. На відміну ж від мікросвіту в макросвіті результати вимірювань є лише строго детермінованими.

 

І, отже, інваріантні значення термодинамічних параметрів та характеристик нерухомої речовини, що використовуються у класичній термодинаміці, є самодостатніми і не потребують віднесення себе до будь-якої СВ. Їх можна віднести лише до певної системи врахування змін термодинамічних параметрів та характеристик речовини. І, навпаки, саме на основі цієї системи врахування є можливим формування глобальної гравітермодинамічної СВ (ГT-СВ). Для того, щоб вона була не штучною, у природі повинні існувати явища, частота повторювання елементарних актів яких залежала б лише від абсолютної температури. Тоді відповідно до цієї частоти може бути лінійно відкалібрована шкала самої абсолютної температури T. А на основі використання такого явища можливо буде реалізувати годинник, за допомогою якого можливими будуть порівняння темпів плину гіпотетичного координатного (гравіквантового) власного часу різних речовин та аналіз їх залежностей від параметрів термодинамічних станів цих речовин.

 

І таке явище насправді існує. Це виявлені Віном залежність лише від абсолютної температури та пропорційність їй частоти електромагнітної хвилі, що відповідає максимуму спектральної густини рівноважного теплового випромінювання. Тому, насправді, у світі людей використовується єдиний термодинамічний, а не гравіквантовий час, темп плину якого не є однаковим у різних речовин і залежить від їх гравітермодинамічних станів. Квантові процеси в еталонних речовинах можливо лише задіяти для відліку цього часу завдяки стабільності їх темпів у ньому при незмінних значеннях температури T та тиску p. Або ж для цього можуть бути використані ГТ-інваріантні атомні характеристики – різниці енергетичних рівнів ΔEij у атомах та відповідні їм частоти νij=ΔEij/h емісійного випромінювання, де h – стала Планка.

 

Енергетичні рівні задаються радіусами дозволених орбіт електронних оболонок в атомі і аналогічно інтенсивним термодинамічним параметрам є характеристикою, яка визначається екстенсивним параметром (радіусом дозволеної орбіти) і, отже, є залежною від перетворень просторових координат, а не часу. Тому енергія електронів а, отже, і енергетичні рівні в атомах є, як і термодинамічна внутрішня енергія речовини U, лоренц-інваріантними і незалежними як від рівня інертної внутрішньоядерної енергії нуклонів, так і від гравітаційного потенціалу (і від гіпотетичної координатної псевдовакуумної швидкості світла, що його визначує). А, тим самим, вона є незалежною і від темпу перебігу гіпотетичного координатного (гравіквантового) власного часу речовини.

 

Таким чином, як довжина хвилі, так і частота не тільки теплового, а й емісійного випромінювання визначаються лише індивідуальними властивостями і термодинамічними параметрами речовини. І вони не залежать як від величини гравітаційного потенціалу в ній, так і від темпу перебігу гіпотетичного координатного (гравіквантового) власного часу речовини. А це означає, що і реальна швидкість світла в речовині строго визначається лише її індивідуальними властивостями і термодинамічними параметрами. І вона не може бути більше граничної швидкості руху речовини, що є теж функцією лише від індивідуальних властивостей і термодинамічних параметрів цієї ж речовини. І, отже, гіпотетична координатна вакуумна швидкість світла ЗТВ, звичайно ж, є нонсенсом. Адже абсолютного вакууму принципово не може бути, і не тільки в речовині, але навіть і в космосфері.

 

Гравітація подібно до еволюційного процесу розширення Всесвіту зменшує в фоновому евклідовому просторі ССВРВ розміри радіусів дозволених орбіт електронних оболонок в атомі. І, отже, у астрономічних об'єктів, речовина яких знаходиться в стані гравітермодинамічної рівноваги, недопплерівське зміщення довжини хвилі емісійного випромінювання у процесі генерації має місце в ССВРВ саме в синю, а не в червону область спектру. Проте зміщення частоти емісійного випромінювання при цьому відсутнє в ГТ-СВ, бо ні радіуси дозволених електронних орбіт в атомі, ні реальна швидкість поширення взаємодії в речовині не залежать як від значення напруженості гравітаційного поля в речовині, так і від просторового розподілу гіпотетичної координатної швидкості світла, що задає цю напруженість. До того ж це відповідає прийнятій в ЗТВ концепції про принципову неспостережливість гравітаційної деформації речовини на рівні її мікрооб'єктів. І з цією концепцією, звичайно ж, слід погодитися, як і з принциповою неспостережливістю релятивістської деформації рухомої речовини. Інакше ж не буде дотримуватися загальна коваріантність рівнянь та законів фізики.

 

Незважаючи на це, в ЗТВ все ж таки може мати місце спостережливість деформації під дією гравітаційного тиску самих орбіт електронних оболонок в атомі. Однак, якщо припустити, що разом з наближенням до центру тяжіння радіуси дозволених орбіт електронних оболонок зменшуються вельми незначно (хоча б у фотосфері зірок), то вельми незначне зменшення реальної швидкості поширення електромагнітної взаємодії буде компенсувати вплив цього на частоту емісійного випромінювання. І тоді, незважаючи на зменшення гранично можливої швидкості руху речовини (альтернативної координатній швидкості світла ЗТВ), частота одного і того ж емісійного випромінювання, вочевидь, буде однаковою в межах всієї однорідної фотосферної речовини, що перебуває в просторово неоднорідному рівноважному термодинамічному стані (як в ГT-СВ, так і в будь-якій ГК-СВ). А це означає, що розширення спектральних ліній емісійного випромінювання може бути лише допплерівським, тобто викликаним лише тепловими коливаннями молекул речовини. І це підтверджується відсутністю як гравітаційного, так і термодинамічного розмиття спектральних ліній у збуджених атомів холодного розрідженого галактичного середовища навіть при значеннях їх головних квантових чисел n≈1000 (λ=20 м) [21].

 

Отже суттєве недопплерівське червоне зміщення спектра емісійного випромінювання може мати місце лише у тих астрономічних об'єктів, що не мають твердого ядра, рідка чи газоподібна однорідна речовина яких перебуває в нерівноважному термодинамічному стані. І визначатися воно буде саме термодинамічними параметрами речовини, а аж ніяк не значеннями гранично можливої максимальної швидкості руху речовини і відповідного їй гравітаційного потенціалу. Проте у ЗТВ такі астрономічні об'єкти взагалі не розглядаються, так як у тензорі енергії-імпульсу використовується ентальпія замість вільної енергії Гіббса.

 

Таким чином, всі фізичні властивості такої речовини не залежать від гравітаційного поля, що формується її внутрішньоядерними характеристиками. Гравітаційне поле саме проявляється в наявності просторових градієнтів як термодинамічних, так і всіх інших відомих параметрів і характеристик суцільної однорідної речовини. Ось чому в РГТД, як і в класичній термодинаміці, для опису просторово неоднорідного квазірівноважного термодинамічного стану рідкої чи газоподібної суцільної однорідної речовини досить використання лише двох незалежних параметрів. В ЗТВ ж використовуються три незалежні параметри. При цьому вважається, що фізичні властивості однієї і тої ж такої речовини при однакових значеннях двох її термодинамічних параметрів залежать ще й від величини координатної швидкості світла в ній. У зв'язку з цим суто термодинамічне червоне зміщення спектру випромінювання у фотосферному шарі суцільної однорідної рідкої чи газоподібної речовини, що знаходиться в стані термодинамічної квазірівноваги, і розглядається в ЗТВ як гравітаційне. Хоча, звичайно ж, у загальному випадку воно і є гравітаційно-термодинамічним.

 

РГТД допускає можливість розбіжності значень гравітаційних потенціалів на межах середовищ і навіть фаз одної і тої ж речовини. А тим самим вона допускає і використання в якості гравітаційного потенціалу логарифма показника заломлення випромінювання речовиною або ж значення реальної швидкості поширення випромінювання в речовині, відповідних стандартній або ж обраним частотам випромінювання. А це означає, що за допомогою калібрувального перетворення гравітаційних потенціалів цілком можливо забезпечити однозначну їх відповідність термодинамічним параметрам речовини. Завдяки цьому суто гравітаційне червоне зміщення довжини хвилі випромінювання zG=(λG-λ0)/λ0 може бути визначено, виходячи з того, що:

 

λG=λ0(nhN/nlA)(nh/nl)i,

 

де: nhN – показник заломлення речовини ядра астрономічного тіла на кордоні з шаром іншої речовини або іншої фази цієї ж речовини, що покриває його; nlN – показник заломлення нижнього шару атмосфери (фотосфери); nh і nl показники заломлення проміжного шару речовини відповідно на верхній і нижній його межах; k – кількість проміжних шарів речовини.

 

Інертна внутрішньоядерна енергія речовини

Абсолютна температура є інтенсивним параметром, що характеризує рівень лише теплової внутрішньої енергії U(T, p), до якої відноситься і потенційна енергія міжатомних та міжмолекулярних зв'язків у речовині. Інваріантність усіх термодинамічних параметрів та характеристик речовини відносно перетворення часу вказує на те, що всі вони повинні бути і релятивістські інваріантними. Тому температури фазових переходів повинні зоставатися внутрішніми властивостями і речовини, що рухається. А це означає, що зміна значень термодинамічних параметрів та характеристик речовини повинна не напряму, а лише посередньо відбиватися на зміні його інертної енергії. І, отож, нехімічна внутрішня потенційна енергія міжатомних та міжмолекулярних зв'язків може переходити у кінетичну енергію лише хаотичного, а не спрямованого руху молекул речовини.

 

Отже, еквівалентною інертній масі m може бути не повна енергія UGT=E+U речовини, а лише інертна внутрішньоядерна енергія E=mc2. Теплова внутрішня енергія U речовини аналогічно її кінетичній енергії та енергії електромагнітного випромінювання може розглядатися лише як зовнішня енергія молекул і атомів.

 

У класичній термодинаміці вважається, що внутрішньоядерна енергія у термодинамічних процесах не змінюється. Насправді ж це не зовсім так. При адіабатному зростанні тиску у газі частина його потенційної внутрішньоядерної енергії переходить як в енергію хаотичного стану його нуклонів, так і у потенційну енергію напруженого стану речовини утримуючого його балону [15]. При нагріванні ж стисненого газу теж відбувається вивільнення внутрішньоядерної потенційної енергії, яка була запасена в деформованому корпусі балона, що знаходиться в напруженому стані. У процесі нагрівання твердого тіла воно вільно розширюється і при цьому відбувається зниження частоти взаємодії і його нуклонів [15; 16]. А тим самим відбувається і уповільнення його гравіквантового часу, аналогічно тому, як це відбувається при вільному падінні тіла. Однак приріст теплової енергії тіла, який супроводжується підвищенням його теплової температури Т, лише в незначній мірі компенсується спадом його внутрішньоядерної енергії внаслідок зниження як внутрішньоядерної ентропії SN, що відповідає одному молю речовини, так і внутрішньоядерній температури TN. Тому-то і не вдається викрити суттєву залежність молярної маси речовини від її теплової внутрішньої енергії, незважаючи на наявність взаємної кореляції між інертною енергією E і суто термодинамічною енергією Гіббса G речовини. У процесі ж охолодження тіла незначна частина його термодинамічної внутрішньої енергії витрачається на поповнення інертної внутрішньоядерної енергії. Аналогічне зниження частоти взаємодій нуклонів і відповідне йому вивільнення внутрішньоядерної енергії відбувається і в експериментах з гіроскопом, що обертається.

 

Узагальнені рівняння РГТД

Інертна внутрішньоядерна енергія повинна відображатися в узагальнених диференційних рівняннях термодинаміки не лише за допомогою мультиплікативного параметра прямої дії fNmvlb/c=(1-mcr-2c-4TNcr2SN2)1/2<(1+NRE2)1/2≤2-1/2, пропорційного граничному значенню місцевої групової швидкості руху речовини vlb у супутній в ССВРВ а, отже, і фактично тотожній їй псевдовакуумній координатній швидкості світла ЗТВ у ССВРВ (vcbv=vlb) [15; 16]. У цих рівняннях повинен бути присутнім і мультиплікативний параметр зворотної дії, який реалізує негативний зворотний зв'язок. Цим параметром, вочевидь, є релятивістський зовнішній масштабний фактор NRE=NE/ΓE=vl/vlb=(1-pNcr-2pN2)-1/2≥1, що зростає разом з наближенням до центру тяжіння (а, отже, і разом з зануренням в космологічне майбутнє) і що відповідає як за кривину власного простору речовини, так і за наявність просторової неоднорідності внутрішньоядерних значень тиску pN і псевдооб'єму VN. Тут: ηm – відповідний конкретній речовині параметр, що встановлює зв'язок поміж fN та vlb; NE=r/R – зовнішній масштабний фактор, r та R – радіальні координати речовини відповідно в ГТ-СВ та в ССВРВ, ΓE – релятивістське скорочення довжини радіальних відрізків тіла через еволюційне самостискання його в ССВРВ, а TNcr та pNcr – неоднакові у різних речовин критичні значення внутрішньоядерних температури і тиску. Відповідно до цього темп квантових процесів внутрішньоядерної взаємодії нуклонів речовини можливо охарактеризувати у глобальній ГT-СВ відносною середньостатистичною частотою цієї взаємодії fG=fNNRE=ηmvl/c<ηm, пропорційної граничному значенню місцевої групової швидкості руху речовини vl у ГT-СВ а, отже, і фактично тотожній їй псевдовакуумній координатній швидкості світла ЗТВ у ГT-СВ vcv= vcbvNRE=vl [15; 16]. Саме fG, як і vcv в ЗТВ, є відповідальною за гравітаційну псевдосилу FG, що спонукає речовину вільно падати і є пропорційною її гамільтоніану H=const(r).

 

Відповідно до цього частота внутрішньоядерної взаємодії нуклонів у ГT-СВ:

 

fG=NREfN=m/mcr=(GGT-SNTN+VNpN-GT)/(GGTcr-SNcrTNcr+VNcrpNcr-GTcr)

 

дорівнює відношенню маси m одного моля речовини до її власного значення mcr, яке відповідає критичному рівноважному значенню GGTcr=GTcr+SNcrTNcr-VNcrpNc+mcrc2 РГТД-енергії Гіббса:

 

GGT=GN+GT=(E+SNTN-VNpN)+(U-ST+Vp)=NREfNmcrc2+SNTN-VNpN+GT.

 

Вочевидь, не лише mcr, ηm, TNcr та pNcr, а і GGTcr, GTcr, GNcr є параметрами, що характеризують певну речовину і можливо відносяться лише до її конкретного агрегатного чи фазового стану.

 

РГТД-енергія Гіббса GGT речовини, як і гамільтоніан речовини, зберігається у процесі її вільного падіння. До того ж GGT, як і гравітаційна внутрішньоядерна енергія Гіббса GN, прагне, на відміну від термодинамічної енергії Гіббса GT, зовсім не до мінімуму а, навпаки, до максимуму як у процесі падіння тіл, так і у процесі еволюції речовини в ССВРВ. Вочевидь, прагнення термодинамічної енергії Гіббса до мінімуму є своєрідною частковою компенсацією поступового зростання внутрішньоядерній енергії Гіббса. А так як в ССВРВ: NEb=NEexp[HE(ττ0)]=NE/(1+z), ΓE=const(τ), fNb=fNexp[HE(ττ0)]=fN(1+z), то: fG=fNbNEb=fNNE=const(τ) і, отже, в СВ світу людей еволюційне зростання РГТД-енергії Гіббса є принципово неспостережливим. Тут: HE – стала Хаббла, що встановлює швидкість еволюційного розширення Всесвіту, τ – космологічний час, що відлічується у ССВРВ, за метрично однорідною шкалою (=dt), z – допплерівське червоне зміщення довжини хвилі випромінювання від астрономічного об'єкта, характеристики якого визначуються. Однак в ССВРВ за законом Хаббла змінюються як молярна внутрішньоядерна енергія Гіббса, так і інертна внутрішньоядерна молярна енергія а, отож, і еквівалентна їй молярна маса:

 

GNb=GNNEb=GNNEexp[HE(ττ0)]=GNNE/(1+z),

 

Eb= mbc2=E/NEb=(E/NE)exp[–HE(ττ0)]=(E/NE)(1+z)

 

Та й не тільки сама молярна маса в (1+z) раз, а й її концентрація у власному просторі речовини в (1+z)3 разів була більше в той далекий час [30]. А це означає, що потреба в «темній небаріонній матерії» може виявитися уявною.

 

Якщо у всіх швидко плинних фізичних процесах, що не супроводжуються виконанням роботи, спрямованої на збільшення енергії речовини UGT, РГТД енергія Гіббса GGT може, як і належить їй, лише збільшуватися, то за умов ізобаричного (dp=0, dpN=0) нагрівання тіла будемо мати звеличення як внутрішньоядерної температури dTN≥(S/SN)dT, так і внутрішньоядерної енергії Гіббса dGN=SNdTN-SdT. А так як EGN=mcr2c4=const, то у скільки разів збільшиться внутрішньоядерна енергія Гіббса, у стільки ж разів зменшиться інертна внутрішньоядерна енергія і відповідна їй гравітаційна маса речовини. І це добре узгоджується з результатами експериментів, так як у багатьох нагрітих металевих тіл все ж вдається виявити зменшення їх маси [23]. У процесі ж охолодження тіла його внутрішньоядерний молярний об'єм збільшиться до його колишньої величини і при цьому внутрішньоядерним тиском буде здійснена робота по відновленню колишнього рівня його інертної енергії (dE=pNdVN>0).

 

Просторово неоднорідний рівноважний РГТД-стан рідкої чи газоподібної речовини має місце при дотриманні наступного умови: GGTj=(fGi/fGj)GGTi. За умови ізотропії радіального розподілу фізичних параметрів і характеристик однорідної речовини астрономічного об'єкта вона може бути представлена в наступному вигляді: fG(r)GGT(r)=const(r). Для радіального або ж висотного багатошарового розподілу неоднорідної речовини ця умова виконується пошарово, терплячи розрив на межі двох середовищ: fG(k+1)GGT(k+1)<fGkGGTk, де (k+1) – порядковий номер менш щільного і, отже, більш віддаленого від центру гравітації шару речовини.

 

У рівняннях гравітаційного поля ЗТВ замість РГТД енергії Гіббса фактично використовується гібридна термодинамічна ентальпія HTh=GTh+ST=E+pV, що ґрунтується на заміні щільності внутрішньої енергії U/V щільністю інертною внутрішньоядерній енергії μc2=E/V. І при цьому рівноважний стан ідеальної рідини в ЗТВ досягається лише при спільній відсутності радіальних градієнтів наступних характеристик: Hg=HThvcv/c=const(r), Tg=Tvcv/c=const(r), S=const(r) [19]. Ці умови, що доповнені умовою однорідності ідеальної рідини ηm=fGc/vcv=const(r), задовольняють більш загальній РГТД умові рівноважного стану рідин і газів:

 

GTg=fGGT=(ηmvcv/c)GT=ηmGg=ηm(HgSTg)=const(r).

 

Рівноважні РГТД стани речовини, в яких зовнішній гравітаційний тиск верхніх шарів речовини врівноважується не лише внутрішнім тиском у речовині, а й радіаційним (тепловим) тиском (Tgconst(r)), в ЗТВ, на відміну від РГТД, взагалі не розглядаються. І, отже, ЗТВ не тільки більш спрощено відображає фізичну реальність, а і стосується лише до рівноважних станів гранично остиглої однорідної речовини (Tg=const(r), ηm=fGc/vcv=const(r)). Тому відображення фізичної реальності в ЗТВ слід розглядати лише як окремий випадок її відображення у РГТД.

 

Внутрішня енергія U реальних газів і рідин залежить від багатьох пар їх інтенсивних (Ai) і екстенсивних (ai) термодинамічних параметрів. Однак вона може бути виражена і у вигляді суми внутрішньої енергії гіпотетичного ідеального газу (рідини) Uid і добутку результуючого інтенсивного (Aρ=TS/RT=T2S/pV) і екстенсивного (aρRT=pV/T) термодинамічних параметрів:

 

U=Uid +∑Aiai=Uid+Aρaρ,

 

dU=TiddSid+AρdaρpdV=TdS–pdV,

 

де: Tid=TRT/RT0, Sid=SRT0/RT, Aρaρ=TidSid=TS. Для газів: ai=RT0BiVi+1, Bi – віріальні коефіцієнти, що залежні як від температури, так і від індивідуальних властивостей газу [2], а RT и RT0 – відповідно індивідуальна і універсальна газові сталі.

 

При цьому «ідеальна» складова Uid внутрішньої енергії є тотожною вільній енергії Гельмгольця FT, а «ідеальна» складова HTid ентальпії – тотожною вільній енергії Гіббса GT.

 

Це, звичайно ж, обумовлено відсутністю як у ідеального газу, так і у ідеальної рідини пов'язаної енергії через відсутність електромагнітного взаємодії їх молекул і атомів. Самоорганізація в речовині ієрархічно ускладнених взаємодій та взаємозв'язків і проявляється в прагненні до мінімуму вільних енергій Гельмгольця та Гіббса.

 

Нижні шари речовини, що навантажені її верхніми шарами, утворюють розширену систему. Енергія такої розширеної системи [2], що складається зі всієї РГТД-пов'язаної речовини, дійсно є еквівалентною ентальпії. До того ж, як буде показано далі, параметр Aρ приймає однакове значення у всьому просторі, заповненому квазірівноважно холонучою однорідною речовиною (∂Aρ/r=0). І тому-то енергія Гіббса поводиться як їй і належить, лише змінюючись у часі. А, змінюючись в просторі, вона веде себе як ентальпія (як енергія розширеної системи).

 

Все це цілком логічно і відображено в статичних рівняннях гравітаційного поля ЗТВ. Однак же у динаміці чотирьох-імпульс повинна утворювати зовсім не ентальпія, а енергія Гіббса (вільна енергія розширеної системи). І, звичайно ж, це повинна бути зовсім не лоренц-інваріантна термодинамічна енергія Гіббса і, тим паче, і не релятивістська гібридна термодинамічна енергія Гіббса а, саме, релятивістська внутрішньоядерна енергія Гіббса.

 

Таким чином, якщо рівняння гравітаційного поля ЗТВ призначені для отримання розв'язків, відповідних лише ідеальній (гранично остиглій) матерії, то використання в них ентальпії замість вільної енергії Гіббса цілком виправдано. Хоча, звичайно ж, в них повинна використовуватися зовсім не лоренц-інваріантна термодинамічна ентальпія (власне значення ентальпії), а лоренц-неінваріантна внутрішньоядерна ентальпія (невласне значення ентальпії). Однак для отримання розв'язків, відповідних квазірівноважно холонучим астрономічним об'єктам, в цих рівняннях замість ентальпії, що включає вільну і пов'язану енергію розширеної системи, слід все ж таки використовувати вільну внутрішньоядерну енергію Гіббса з переходом до функціонально пов'язаної з нею термодинамічної енергії Гіббса (до власного значення енергії Гіббса у СВ світу людей).

 

Мимовільна зміна РГТД стану когерентної речовини а, отже, і її вільне падіння можливі тільки тоді, коли вони супроводжуються безперервним зменшенням fG, а тим самим, – і молярної маси речовини в стані спокою.

 

Через те, що в рівняннях гравітаційного поля ОТО зазвичай використовується замість щільності енергії Гіббса щільність ентальпії речовини, в ній фактично не розглядається процес поступового (еволюційного) квазірівноважного охолодження речовини. При цьому процесі, як і при вільному падінні речовини, релятивістське значення енергії Гіббса речовини газоподібних і рідких астрономічних тіл зберігається, а нерелятивістське значення енергії Гіббса зменшується у них.

 

Фізичний простір, що жорстко пов'язаний з холонучим тілом, самостискається при цьому не тільки у ССВРВ, а й у власному метричному просторі тіла, що володіє нежорсткою власною СВ [34]:

R=ρexp[–(HE+HT)(ττ0)],

 

r=ρexp[–HT(tt0)],

 

де: ρ – радіальна координата, що відраховується по жорстко пов'язаній з тілом координатній сітці не в метричному, а у фізичному просторі поступово остигаючого тіла, HT – параметр, що характеризує швидкість спостережливого скорочення розмірів остигаючого тіла.

 

При вільному падінні речовини (dS=0, dV=0, dURGT=0) має місце еволюційно-гравітаційне зростання внутрішньоядерної ентропії, супроводжуване в якості компенсації збільшенням молярного значення внутрішньоядерного об'єму, і, як наслідок цього, вивільнення внутрішньоядерної енергії з перетворенням її в кінетичну енергію спрямованого руху речовини.

 

Вочевидь, в тензорі енергії-імпульсу рівнянь гравітаційного поля ЗТВ слід використовувати замість лоренц-інваріантних і темпорально інваріантних термодинамічних характеристик речовини його лоренц-неінваріантні внутріядерні РГТД характеристики. Для поступово квазірівноважно остигаючої речовини в них замість щільності ентальпії повинна бути використана щільність внутрішньоядерній енергії Гіббса GN/N=mcrc2/Vvcb=mcrc2ηm/VfGb.

 

Слід також відзначити, що згідно як з ЗТВ, так і з РГТД ідеальний газ (pV=RT0T) принципово не може володіти гравітаційним полем. Молярна енергія ідеального газу а, отже, і координатна швидкість світла в ньому, є однаковими у всьому займаному цим газом просторі. А це ж означає, що явище гравітації пов'язано з електромагнітною взаємодією молекул речовини і, отже, має суто електромагнітну природу.

 

Узагальнені рівняння термодинаміки

Термодинамічні процеси в речовині протистоять внутрішньоядерним еволюційним і гравітаційним процесам в ній. У той час, як РГТД внутрішньоядерна енергія Гіббса речовини безперервно зростає в ССВРВ, термодинамічна енергія Гіббса в фізичних процесах, що природньо відбуваються, прагне до свого мінімуму. Тому частоті внутрішньоядерної взаємодії fG=fNNRE=ηmvl/c≤ηm і відповідає обернено пропорційна їй частота міжмолекулярної електромагнітної взаємодії fI=χm/fG=qMNI=(vcm/c)NI=m/ηmvl≥/χm/ηm, що змінюється разом зі зміною як швидкості світла vcm в речовині, так і внутрішнього масштабного фактора NI=δlcr/δl≥1 речовини [15]. Тут: χm=χm0/Γm; Γm – релятивістське скорочення довжини молекул речовини, що остигає; χm0, ηm и δlcr – неоднакові у різних речовин і незалежні як від напруженості гіпотетичного гравітаційного поля, так і від термодинамічних параметрів константи або ж критичні значення параметрів конкретної речовини.

 

На відміну від просторово неоднорідного зовнішнього (просторового) масштабного фактору NE, що використовується у космології і є відповідальним за кривину власного простору речовини, внутрішній масштабний фактор NI залежить від термодинамічного стану речовини і приймає неоднакові значення у різних речовин. Він характеризує відмінність наявного середньостатистичного значення відстані взаємодії δl в атомах конкретної речовини від значення цієї відстані δlcr, що відповідає критичним рівноважним значенням внутрішньої енергії Ucr, енергії Гіббса GTcr, температури Tcr, тиску pcr і показнику заломлення випромінювання nm на довжині хвилі максимуму енергії теплового випромінювання. І, якщо частота qM=vcm/c=1/nm<1 характеризує відмінність реальної швидкості поширення електромагнітної взаємодії в речовині від константи швидкості світла с, то NI відповідальний за компенсацію впливу звеличення швидкості поширення електромагнітної хвилі на частоту електромагнітної взаємодії fI мікрооб'єктів речовини. Якщо у газів і найпростіших рідин залежності миттєвих значень їх термодинамічних параметрів і потенціалів від qM та NI дозволяють провести поділ цих змінних, то миттєве значення вільної енергії Гіббса, що відповідає їх миттєвому термодинамічному мікростану, може бути вираженим двома цими параметрами і функцією від них RT у розглянутому в статті вигляді. Методи термодинаміки дозволяють проводити аналіз рівноважних станів речовини і при відсутності аналітичної залежності теплової енергії речовини від її термодинамічних параметрів. З метою ж виявлення деяких особливостей все ж розглянуто найпростіше аналітичне подання такої залежності для простих газів.

 

Порівняння відображення фізичної реальності в РГТД і в ЗТВ

У астрономічних тіл, однорідна найпростіша рідка чи газоподібна речовина яких перебуває у стані як механічної, так і теплової рівноваги, частоти взаємодії fG і fI строго визначаються значеннями тиску і температури в речовині. У твердих та у рідких астрономічних тіл, а також і у газоподібної речовини, що покриває їх або не перебуває у стані термодинамічної рівноваги, вони можуть залежати також і від величини гравітаційного випередження еволюційного зниження їх внутрішньоядерної енергії. І, отже, якщо у суцільної однорідної газоподібної речовини не допплерівське червоне зміщення спектру випромінювання є як би строго термодинамічним, то у шарової однорідної газоподібної речовини, що покриває тверде або рідке ядро, воно вже є гравітаційно-термодинамічним. І це, очевидно, пов'язано з тим, що на відміну від еволюційного гравітаційне самостискання речовини супроводжується збільшенням густоти в фоновому евклідовому просторі ССВРВ витків спіральних хвиль просторово-часової модуляції діелектричної та магнітної проникностей фізичного вакууму.

 

Проте в рівноважних РГТД станах всієї сукупності різних речовин градієнти логарифмів як fI, так і fG всіх речовин строго визначуються градієнтами тиску і температури в них, а тому-то вони і строго дорівнюють градієнту логарифма граничної швидкості руху  всієї РГТД-пов'язаної неоднорідної речовини. До того ж за умови GNvl=const(r) дотримуються також і умови GNfG=GNvlηm/c=const(r), GT/fI=GTfG/χm=GTvlηmmc=const(r), GTvl=const(r) та GT/GN=const(r)  в межах всієї РГТД-пов'язаної суцільної однорідної речовини, що перебуває у механічній та в тепловій рівновазі. Все це і дозволяє використовувати в частково модернізованій ЗТВ для формування метричного тензора лише внутрішньоядерні властивості речовини, а для формування тензора енергії-імпульсу як внутрішньоядерні, так і зовнішні термодинамічні властивості речовини. Хоча при цьому все ж таки ігнорується лоренц-інваріантність тиску в речовині.

 

Звичайно ж для визначення гравітаційних псевдосил не важливо який внесок у гравітаційний потенціал окремо надають швидкість світла vcm у речовині і внутрішній масштабний фактор NI. Однак від цього залежать як вигляд радіального розподілу гравітаційного потенціалу в ПЧК астрономічного тіла, що утворене з цієї речовини, так і вигляд узагальненого релятивістського лінійного елемента [33], перетворення яких при перерозподілі цих внесків не є калібрувальними. У ЗТВ неоднаковість у різних речовин, як реальних швидкостей поширення взаємодії, так і реальних відстаней (довжин хвиль) електромагнітних взаємодій взагалі ігнорується. Тому-то, ігнорується і наявність внутрішнього масштабного фактора у речовини. На це вказує використання в ЗТВ в якості гравітаційного потенціалу функції не від частоти взаємодії, а від загальної для всіх речовин псевдовакуумної координатної швидкості світла. У власних просторах, що притаманні речовинам, зміни відстаней електромагнітної взаємодії принципово не спостерігаються у ЗТВ. Враховується лише присутня у фоновому евклідовому просторі просторова неоднорідність значень цієї відстані у однорідної речовини (а, отож, і значень її зовнішнього масштабного фактору), що призводить до кривини власного простору речовини. На це вказує використання в ЗТВ в якості гравітаційного потенціалу функції не від частоти взаємодії, а від загальної для всіх речовин координатної псевдовакуумної (гравібаричної) швидкості світла.

 

При адіабатному зростанні тиску у газі розмір його квантового еталону довжини все-таки зменшується у СВ світу людей (ГТ-СВ), що однак проявляється лише в відповідному збільшенні внутрішнього масштабного фактора NI і, тому, не призводить до зміни кривини простору, заповненого газом. Через це та через притаманну ЗТВ принципову неспостережливість змінюваності відстаней взаємодії мікрооб'єктів речовини, що визначують у ЗТВ розмір її квантового еталону довжини, буде збільшуватися відповідне цьому газу гравіквантове значення метричної ємності балону, що вміщує газ. Таким чином, завдяки наявності від'ємного зворотного зв'язку [15; 17] гравіквантове метричне значення молярного об'єму газу буде зменшуватися не так швидко, як термодинамічне метричне значення його молярного об'єму. Таке гравітаційне скорочення розміру квантового еталону довжини, що відбувається на рівні мікрооб'єктів речовини, є аналогічним релятивістському скороченню розміру еталону довжини уздовж напрямку руху речовини. Однак через наявність у кожної речовини власної метрики простору в її гравіквантовій СВ не можливо ввести для всіх таких СВ єдиний простір [15]. Тому у світі людей та в ЗТВ використовується зовсім не гравіквантове, а термодинамічне метричне значення молярного об'єму речовини. Аналогічно квантовим годинникам, квантові і, взагалі, будь-які речовинні еталони довжини можливо використовувати у ГT-СВ світу людей лише завдяки стабільності їх довжини при незмінних значеннях температури та тиску. Менш же всього схильні до впливу температури і тиску лише атомні еталони довжини, засновані на стабільності частот емісійних випромінювань. У відповідності з усім цим і в РГТД, як і в ЗТВ, доцільно обмежитися використанням лише загального для всіх речовин власного простору ГT-СВ і розглядати fG, fI та vl як параметри, хоча і не ідентичні, але все ж еквівалентні псевдовакуумній координатній швидкості світла vcv ЗТВ. Використання загального для всіх гравітаційно-пов'язаних речовин РГТД-часу, який відлічується стандартним атомним годинником, (замість умовних гравіквантових часів, що неоднаково швидко плинуть як у різних речовин, так і в різних точках простору і відлічуються їх гіпотетичними квантовими годинниками) є цілком раціональним. Воно і дозволяє уникнути необхідності перетворення часу в межах цієї речовини, що знаходиться в РГТД-рівновазі. Можливість і доцільність цього обумовлені замкнутістю системи всіх самоузгоджених пар додаткових один до одного інтенсивних та екстенсивних параметрів речовини за умов її РГТД-рівноваги, що проявляється в дотриманні принципу Ле Шательє-Брауна в усіх РГТД-процесах.

 

На відміну від використовуваних в ЗТВ гравітаційних потенціалів і зовнішніх масштабних факторів РГТД-значення гравітаційних потенціалів і внутрішніх масштабних факторів не рівні один одному у різних речовин, що контактують одна з одною. У всіх речовин в одній і тій же світовий точці взаємно рівними є лише просторові градієнти як логарифмів частот внутрішньоядерної fG та електромагнітної fI взаємодій (що тотожні напруженості гравітаційного поля в цій точці), так і логарифмів внутрішнього масштабного фактора. Наявність однакових просторових градієнтів логарифмів fG (gradlnfG=gradln(vl/c)≡ gradln(vcv/c)) у всіх речовин в одній і тій же точці простору цілком виправдовує використання в ЗТВ умовної координатної (псевдовакуумної) швидкості світла vcv замість гравіквантової частоти fG. Пов'язані з цим проблеми виникають у ЗТВ лише при «зшиванні» розв'язків рівнянь гравітаційного поля для різних речовин. І це відноситься і до «зшивання» їх також з фіктивними розв'язками для фізично нереального абсолютно порожнього простору (просторово неоднорідного псевдовакууму) [15]. Таким чином, диференціальні рівняння гравітаційного поля ЗТВ визначають однозначно лише градієнти потенціалів (а не самі потенціали гравітаційного поля, що можуть бути калібрувально перетвореними). Однак в не порожньому просторі вони все ж принципово дозволяють перейти від vcv до fG, fI та vcm. І, отже, ці проблеми у ЗТВ можуть бути розв'язаними. Для цього необхідно і достатньо визначити з рівнянь термодинаміки значення fI0 та vcm0 лише в будь-якій одній точці речовини, що знаходиться у рівноважному РГТД стані. Тоді просторові розподіли fI та vcm в будь-якій речовині можуть бути визначені за допомогою рішень рівнянь ЗТВ. Для цього знадобиться використання відповідного vcm0 та fI0 значення координатної швидкості світла vcv0, а також і відомої залежності vcm від fI або ж від відповідних fI термодинамічних параметрів речовини.

 

Зменшення довжин електронних орбіт в атомах а, отже, і довжин хвиль емісійних випромінювань у фотосфері газу, що квазірівноважно стискається, майже повністю компенсується зменшенням швидкості поширення випромінювання в ньому. Це проявляється в практичній незалежності від термодинамічних параметрів речовини частот емісійного випромінювання а, отже, і в зневажливо малому уширенні спектральних ліній.

 

Через нерівноважність термодинамічного стану іонізованого газу (протон-електронної плазми), що перебуває у сильному електромагнітному полі (є дуже насиченим випромінюванням), така повна компенсація у квазарів відсутня. Через це та завдяки близькості фотосфери оболонкоподібних квазарів до сингулярної сфери вони і володіють великим гравітаційним зсувом довжин хвиль випромінювання у червону область спектру.

 

Наднові ж, на відміну від зірок, що поступово холонуть, навпаки, розігріваються завдяки катастрофічній анігіляції речовини і антиречовини [16; 19] і, тому, не стискуються, а розширюються. При цьому замість недокомпенсації гравітаційного зсуву спектра випромінювання, викликаного зменшенням істинного значення швидкості світла vcm, відбувається його термодинамічна перекомпенсація, викликана більш значним зростанням внутрішнього масштабного фактора NI, через що і має місце не червоний, а синій РГТД зсув цього спектра. Таким чином, зменшення квантового еталона довжини, яке приводить до зростання NI і не компенсується повністю зменшенням vcm, призводить до зростання у наднових не тільки частоти квантових взаємодій fI=NIvcm/cconst, але і частот емісійних випромінювань ν0NIvcm/NI0cconst.

 

І тому, разом зі зростанням тиску у космосфері при заглибленні у космологічне минуле можуть зростати, як внутрішньоатомна енергія іонізованого розрідженого газу скинутих надновими оболонок, так і недопплерівські значення частот його емісійного випромінювання. Завдяки наявності такого від'ємного зворотного зв'язку фактичне значення червоного зміщення спектру випромінювання наднових може бути суттєво меншим ніж його теоретичне значення, що випливає з залежності Хаббла. З врахуванням і цього потреби наявності у Всесвіті темної енергії не повинно бути.

 

Вочевидь, у рівняннях гравітаційного поля ЗТВ використовується не термодинамічне, а квантове метричне значення молярного об'єму речовини. І тому для переходу від локальних власних СВ речовини, що використовуються у ЗТВ, і від аналогічних їм ГК-СВ до ГT-СВ світу людей, можливо, додатково буде потрібне і відповідне перетворення координат. Тільки у цьому випадку кривина власних просторів речовин буде визначатися лише просторово неоднорідним релятивістським скороченням радіальних відрізків та радіальним запізненням калібрувального еволюційно-гравітаційного самостискання речовини у ССВРВ (еволюційно-гравітаційним «деформуванням» мікрооб'єктів його речовини).

 

Внутрішні суперечності в теорії відносності та основні відмінності від неї релятивістської гравітермодинаміки

До внутрішніх суперечностей у СТВ та у ЗТВ можливо віднести такі:

 

1. Замість класичного абсолютного часу у СТВ декларується необхідність використання власного часу рухомої речовини, темп плину якого визначується швидкостями відбування у речовині квантових процесів. Однак насправді ж, використовується не гіпотетичний квантовий годинник цієї речовини, а атомний або ж кварцовий годинник, що перебуває в стандартних зовнішніх умовах. Темп ходу цих годинників, на відміну від темпу ходу квантових годинників, задається зовсім не еталоном часу або гіпотетичною псевдовакуумною швидкістю світла, а використовуваним в них еталоном довжини і псевдореальною швидкістю поширення електромагнітної взаємодії, що відповідає зовсім не реальним, а стандартним зовнішнім умовам. І тому відлік ними часу, на відміну від відліку часу гіпотетичним квантовим годинником, не залежить чи зневажливо слабо залежить від термодинамічних параметрів речовини (тиску та температури довкілля) а, отже, і від відповідної їм швидкості розповсюдження електромагнітної взаємодії. Тим самим не враховується вплив тиску та температури в речовині і на релятивістське сповільнення плину її власного часу при некомфортному русі цієї речовини, що супроводжується виникненням внутрішніх напружень та пружних деформацій в ній.

 

Не враховується вплив тиску та температури в речовині і на конформно-релятивістське (непружне) скорочення координатних проміжків у речовині, яке призводить до виникнення в СВ спостерігача гравітаційно-кінематичної кривини частини його власного простору, заповненого речовиною, що «некомфортно» рухається (прискорено або ж обертально). Це призводить не тільки до непридатності перетворень приростів координат та часу СТВ для переходу від власної СВ речовини, що обертається, до СВ спостерігача обертання (парадокс Еренфеста), а і до певних проблем і у ЗТВ.

 

З іншого боку все це вказує на те, що як СТВ, так і ЗТВ ґрунтуються суто на внутрішньоядерних фізичних процесах. І, отже, використання в тензорі енергії-імпульсу ЗТВ термодинамічних позаядерних параметрів речовини замість її гравітермодинамічних внутрішньоядерних параметрів є нонсенсом.

 

2. У ЗТВ декларується формування власного ПЧК речовини безпосередньо самою речовиною. Всупереч цьому, значення компонент метричного тензору ПЧК вважаються незалежними від будь-яких властивостей речовини, що розміщується у конкретній точці простору. Тим самим, метричний тензор у цій точці для всіх можливих термодинамічних станів речовини встановлює однакові, а не калібрувально взаємно перетворюванні (як цього слід було б очікувати) значення гравітаційних потенціалів. Тому координатна швидкість світла, що використовується у ЗТВ, фактично є характеристикою не речовини, а форми її існування – простору, і може набувати будь-яких значень, що не відповідають термодинамічним параметрам речовини і реальним швидкостям поширення в ній електромагнітних хвиль. Це призводить як до необхідності використання в ЗТВ спеціальних операторів диференціювання залежностей енергії і імпульсу речовини від її фізичних параметрів, так і до підміни фіктивними «чорними дірами» надзвичайно масивних нейтронних зірок, що володіють топологією порожнистого тіла в фоновому евклідовому просторі і дзеркально симетричним власним простором

 

3. Дія гравітації на речовину, як і дія нерівномірного руху на неї, призводить не тільки до просторової неоднорідності темпу плину власного гравіквантового часу речовини. Вона призводить і до нерівномірної деформації речовини на рівні відповідних її нуклонам локальних кінцевих стоків витків єдиного всесвітнього спіральнохвильового утворення як у фоновому власному просторі спостерігача руху, так і у фоновому евклідовому просторі ССВРВ [31]. У ЗТВ фактично діє принцип неспостережливості такої деформації у всіх власних СВ речовини. Однак у ній має місце виключення для релятивістського скорочення довжини, що розглядається як спостережливе у всіх не супутніх речовині СВ. Це призводить до скінченності власного простору речовини у розв'язку Шварцшильда рівнянь гравітаційного поля при ненульовому значенні космологічної сталої, а також і до утворення чотирьох-імпульсу не вільною енергією Гіббса, а ентальпією речовини і до інших недоліків релятивістського узагальнення термодинаміки з лоренц-неінваріантним об'ємом [28].

 

4. Через ігнорування у ЗТВ змінюваності у термодинамічних процесах відстаней взаємодії мікрооб'єктів речовини, що визначують разом зі швидкістю розповсюдження взаємодії частоту взаємодії, рівняння гравітаційного поля ЗТВ відповідають лише СВ ПЧК, а не ГT-СВ усіх речовин, якій відповідають рівняння РГТД. Це робить рівняння ЗТВ придатними лише для однорідної речовини.

 

Пріоритетність як у СТВ, так і у ЗТВ вакуумної (псевдовакуумної координатної) швидкості світла по відношенню до істинної швидкості світла у речовині робить ці теорії більш відповідними принципово нереальним – виродженим, ніж реальним станам речовини [15; 19]. Строга незалежність як релятивістського сповільнення плину часу, так і гравітаційного потенціалу (і взагалі самих інтегральних рівнянь гравітаційного поля у речовині) від конкретних значень будь-яких показників, що істотно відрізняються у різних «пробних» речовин, вказує на надмірну спрощеність СТВ та ЗТВ, яка призводить до примітивності відображення ними об'єктивної реальності. Пов'язана ж з простотою цих теорій їх «краса», насправді, не відповідає не настільки «прекрасній», як бажалося б, об'єктивній реальності.

 

Незважаючи на все це, більшість вихідних положень та принципів СТВ і ЗТВ у РГТД збережена. Основними ж відмітними ознаками РГТД є такі її вихідні положення та принципи:

 

1. Фізичний вакуум це – незахоплива рухом суцільна (безструктурна) субстанція, що покоїться у супутній СВ в розширному Всесвіті. Мікрооб'єкти речовини (елементарні псевдочастинки) та електромагнітні хвилі є лише не механічними збудженими станами її [16].

 

2. РГТД-стан речовини, є просторово неоднорідним середньостатистичним макростаном її. Він визначується статистичним розподілом ймовірностей різних колективних просторово-часових мікростанів (мікроскопічних станів Гіббса) усіх гравітацією пов'язаних речовин. Дискретні змінювання колективного просторово-часового мікростану речовин відбуваються з частотою де Бройля, що відповідає сукупності всіх їх супутніх об'єктів, та розповсюджуються у вигляді квантів дії з надсвітловою фазовою швидкістю. У супутній речовині СВ це відбувається миттєво, бо фронт розповсюдження кванту дії, відповідального за зміну колективного просторово-часового мікростану речовини, є тотожним фронту розповсюдження чергової миті власного часу рухливої речовини у СВ спостерігача її руху.

 

3. Перенесення з надсвітловою швидкістю фазових змін, як колективного просторово-часового мікростану речовини, так і напруженості гравіінерційного (усувного перетворенням координат гравітаційного) поля не супроводжується розповсюдженням змін електричної та магнітної напруженостей у ньому а, отож, і перенесенням енергії [32]. До наповнення речовини перенесеною зі звуковою швидкістю зовнішньою енергією у кінетичну енергію спрямованого руху перетворюється її вивільнена внутрішньоядерна енергія. Тому, незважаючи на змінювання швидкості свого руху, речовина у цей проміжок часу рухається за інерцією. Фактично відбувається її вільне «падіння» у гравіінерційному полі.

 

4. Будь-яку як завгодно сильно розріджену речовину космічного вакууму треба розглядати як некогерентну матерію, що підлягає законам термодинаміки аналогічно ідеальному газу невзаємодіючих молекул [15]. З врахуванням цього, а також внаслідок принципової недосяжності у газопиловій речовині космосфери нульового значення тиску ігнорування поступового зменшення тиску у космічному вакуумі разом з віддалянням від компактної речовини принципово недопустимо. А, отож, усі вакуумні розв'язки рівнянь гравітаційного поля ЗТВ є безглуздими.

 

5. На відміну від швидкості розповсюдження реальних електромагнітних хвиль у речовині умовна гравітермобарична (гравібарична) швидкість світла в однорідній речовині, що є не рівною, а лише пропорційною як координатній псевдовакуумній швидкості світла в ЗТВ, так гранично можливій швидкості руху речовини в РГТД, не залежить від частоти цих хвиль. А її значення однакове у прямому та у зворотному напрямках при розповсюдженні випромінювання вздовж напрямку руху речовини. Це забезпечується наведенням рухом релятивістських змін показника заломлення рухомої речовини, що призводять до неоднаковості значень поздовжньої та поперечної гравібаричних складових його. Наявні значення поздовжньої та поперечної складових показника заломлення гарантують відповідність релятивістських значень поздовжньої та поперечної складових гравібаричної швидкості світла не вакуумним узагальненим релятивістським перетворенням просторових координат, часу та швидкостей [33].

 

6. Перетворення просторових координат і часу СТВ є вакуумним виродженням узагальнених релятивістських перетворень [33]. Релятивістське скорочення приростів координат («координатних проміжків») в загальному випадку є конформно-лоренцевим. І визначається воно не тільки швидкістю руху речовини, але і наведеним рухом просторово неоднорідним зовнішнім масштабним фактором, залежним від тиску в рівноважному стані речовини. Через виникнення у речовині, що нерівномірно спрямовано рухається, або ж обертається, гравіінерційного поля останнє буде завжди супроводжуватися і принципово неспостережливим релятивістським деформуванням речовини, що є, насправді, гравітаційно-кінематичним. Гравітаційно-кінематичним є і релятивістське сповільнення плину часу у рухомій речовині. В ЗТВ гравіінерційне поле може лише умовно розглядатися як усувне. Бо ж при перетворенні координат відповідні йому просторові неоднорідності термодинамічного стану та спостережливої (нерелятивістської) деформації рухомої речовини насправді не усуваються. Окреме ж врахування впливу на просторову неоднорідність термодинамічного стану речовини усувного і неусувного гравітаційних полів у ЗТВ не завжди можливе. Тому в ЗТВ, на відміну від РГТД, не завжди можливо і розкласти гравітаційно-релятивістське сповільнення відбування фізичних процесів у речовині на мультиплікативні складові, що відповідали б окремо неусувному (зовнішньому) і усувному гравітаційним полям а, отож, і сугубо кінематичному впливу.

 

7. Власні простори речовин принципово є метрично однорідними (ізометричними). У них не спостерігаються, як гравітаційні, так и релятивістські скорочення розмірів (еталонів довжини) та молярних об'ємів. Замість цих скорочень спостерігаються відповідно гравітаційна кривина та супутня рухомому об'єкту кінематична «кривина» власного простору спостерігача руху. Аналогічно в ГТ-СВ спостерігається на астрономічних об'єктах, що еволюційно віддаляються, релятивістське уповільнення плину лише координатного, а не метричного часу. Тому, релятивістські перетворення СТВ є перетвореннями приростів лише координат, а зовсім не метричних відрізків [28].

 

8. Загальна коваріантність відносно перетворень координат рівнянь руху та стану речовини (і взагалі більшості законів природи) має місце лише для просторів ГT-СВ речовин, тобто тільки для просторів, у яких не спостерігаються деформації речовин, що викликані лише релятивістськими та еволюційно-гравітаційними «деформаціями» їх мікрооб'єктів (відповідних їм кінцевих спіральнохвильових утворень). У фоновому евклідовому просторі [31] ССВРВ (лише в якому Всесвіт і може бути однорідним) такі деформації є спостережливими. Для власних ГК-СВ речовин, у яких принципово неспостережливими є не тільки еволюційні, а і РГТД-«деформації» їх мікрооб'єктів (зміни відстаней їх взаємодії), потрібне інше формулювання більшості законів природи, а також відповідне йому перетворення як інтенсивних, так і екстенсивних параметрів та характеристик речовини а, можливо, і інший вигляд рівнянь, що встановлюють взаємозв'язки поміж ними.

 

9. Усі термодинамічні параметри та характеристики речовини є принципово інваріантними відносно як транспозиційних гравітаційних (просторово-темпоральних), так і релятивістських перетворень координат. І, отже, температури фазових переходів є внутрішніми властивостями речовин не лише тіл, що перебувають у спокої, а і тіл, що рухаються. Незмінність (лоренц-інваріантність) спостережуваного термодинамічної стану рухомої речовини при переході від спостереження його з якоїсь одної ІСВ до спостереження з будь-якої іншої ІСВ (аналогічно лоренц-інваріантності власного значення швидкості світла) може бути обумовлена калібрувальним впливом класичного інерціального (гіпотетичного рівномірного) руху на речовину. Вона забезпечується збереженням вихідної пропорційності спостережуваному темпу перебігу власного часу речовини, що рухається, спостережуваних темпів протікання в ній всіх фізичних процесів і всіх нетермодинамічних інтенсивних параметрів та характеристик речовини (тобто, виключаючи калибрувально-інваріантні термодинамічні). І причиною всього цього є самоузгодженість всіх пар додаткових один до одного інтенсивних та екстенсивних термодинамічних параметрів речовини, що утворюють замкнену саму на себе РГТД-систему.

 

10. За наявність тяжіння відповідальна просторова неоднорідність РГТД-стану всієї гравітацією пов'язаної речовини (і у тому числі і як завгодно сильно розрідженої некогерентної речовини космосфери). В однорідній речовині вона проявляється у вигляді певного просторового розподілу внутрішньоядерної енергії Гіббса речовини та відповідного цій енергії умовного інтенсивного параметра – відносного середньостатистичного значення частоти внутрішньоядерних взаємодій (альтернативного псевдовакуумній координатній швидкості світла ЗТВ). Тому гравітаційне поле фактично є полем просторової неоднорідності гравітермодинамічного стану речовини і не може бути будь-якою самостійною формою матерії. Воно виникло завдяки як гравітермодинамічному випереджанню еволюційного процесу зниження внутрішньоядерної енергії і відповідного йому зростання РГТД-енергії Гіббса в нижніх шарах речовини, так і самоутворенню всіма взаємно супутніми речовинами свого колективного макростану, що відповідає максимуму інтегрального (сумарного) значення внутрішньоядерної енергії Гіббса і мінімуму інтегрального значення їхньої суто термодинамічної енергії Гіббса. Хоча, звичайно ж, гравітаційне поле можна розглядати і як просторовий розподіл в ССВРВ густини витків просторово-часової модуляції діелектричної та магнітної проникностей фізичного вакууму.

 

11. Як і у класичній термодинаміці, у РГТД всі характеристичні функції (потенціали, включно з гравітаційним потенціалом – логарифмом умовної гравітермобаричної або ж істинної швидкості світла) речовини, що зазнає дії лише всебічного тиску та перебуває у стані, як механічної, так і теплової рівноваги, визначуються лише двома взаємно незалежними параметрами [15], тоді як у ЗТВ – трьома. В ЗТВ передбачається, що в стані термодинамічної рівноваги всім однаковим термодинамічним параметрам однієї і тієї ж нежорсткої (рідкої чи газоподібної) речовини в межах всього обсягу астрономічних об'єктів можуть відповідати не строго конкретні, а різні значення координатної швидкості світла у астрономічних об'єктів з різною масою. У РГТД значення лише гранично можливої швидкості руху речовини можуть бути різними і то тільки у рідин та газів, що перебувають у нерівноважному термодинамічному стані, або ж у рідин, що покривають тверді тіла, а також і у самих твердих (жорстких) астрономічних тіл, процес еволюційного зниження внутрішньоядерної енергії речовини яких завжди випереджає цей процес у речовині космосфери. До того ж рівняння гравітаційного поля РГТД визначують для всіх речовин лише однакові градієнти логарифмів відносної частоти внутрішньоатомних (квантових) взаємодій. Самі ж значення цієї частоти є неоднаковими і не тільки у різних речовин, але навіть і у різних атомів молекул речовини.

 

12. Падіння тіл у гравітаційному полі це – своєрідна реалізація потягу всіх гравітацією пов'язаних речовин до досягнення ними максимуму інтегрального значення внутрішньоядерної енергії Гіббса та мінімуму інтегрального значення не лише внутрішньоядерної енергії, а і термодинамічної енергії Гіббса. Падаючі тіла самостійно розганяються у просторово неоднорідному середовищі, безперервно перетворюючи свою звільнену внутрішньоатомну енергію у кінетичну. І це відбувається через незбереження в фізично неоднорідному просторі імпульсу [35] віртуальними квантами енергії, якими обмінюються в процесі взаємодії атоми і їх нуклони (відповідні нуклонам кінцеві стоки витків спіральних хвиль [16, 20]).

 

13. При вільному падінні речовини наведене її квазігіперболічним рухом усувне гравітаційне (гравіінерційне) поле повністю компенсує зовнішнє гравітаційне поле. І, тому, більш щільні частинки принципово не в змозі обігнати менш щільні частинки некогерентної речовини. Тиск же в ній, як і відносна частота внутрішньоатомних взаємодій, є просторово однорідним, що і проявляється у вигляді стану невагомості. Вільне падіння може бути рухом речовини строго за інерцією лише у гіпотетичному абсолютному вакуумі. Тому падіння речовини, як у атмосфері, так і у космосфері є лише майже інерційним рухом.

 

14. Інертній масі еквівалентна не повна енергія речовини, а лише її інертна внутрішньоядерна енергія, що дорівнює сумі енергій її нуклонів та енергій внутрішньоядерних їх зв'язків і взаємодій. Тому не здійснююча роботу гравітаційна сила дорівнює добутку гамільтоніану лише інертної внутрішньоядерної енергії речовини та градієнту логарифма відносної частоти внутрішньоядерних взаємодій. Аналогічно, і даламберова псевдосила інерції дорівнює добутку гамільтоніану інертної внутрішньоядерної енергії речовини та похідної вздовж пройденого шляху від логарифму релятивістського сповільнення плину часу. А, отже, доказ взаємної рівності гравітаційної і інертної мас речовини не потрібен.

 

15. За умови рівноважного термодинамічного стану рідкої чи газоподібної речовини градієнти відносного середньостатистичного значення частоти внутрішньоядерних взаємодій визначаються лише градієнтами його гравітермодинамічних параметрів. Частота ж хвилі одного і того ж емісійного випромінювання в межах всього (і в тому числі і як завгодно сильно розрідженого) газу, що знаходиться на дуже великій відстані від центру тяжіння, є однаковою. І тому декларованого в ЗТВ гравітаційного червоного зсуву спектра емісійного випромінювання суто газоподібної речовини, яка перебуває в термодинамічній рівновазі, у нешаруватого астрономічного об'єкта (що не містить рідинного або твердого ядра) принципово не може бути. Воно може бути лише суто термодинамічним. А нерелятивістський зсув максимуму спектральної щільності теплового випромінювання у такого астрономічного об'єкта строго визначається лише температурою речовини в його фотосфері. Гравітаційне червоне зміщення спектру емісійного випромінювання може бути лише у нежорстких (рідких і газоподібних) астрономічних тіл, що перебувають в нерівноважних термодинамічних станах або мають багатошарову структуру (чи лише рідинне або тверде ядро). І тому не допплерівське червоне зміщення спектру емісійного випромінювання у більшості астрономічних об'єктів є переважно термодинамічним. І у них має місце переважно лише допплерівське уширення спектральних ліній. Дуже значне гравітаційно-термодинамічне червоне зміщення має випромінювання лише електрон-протонної плазми фотосфери квазарів, що міститься поблизу сингулярної поверхні а, отож, і перебуває у сильному електромагнітному полі.

 

ВИСНОВКИ

Гравітаційне поле є полем просторової неоднорідності гравітермодинамічного стану речовини і не є будь-якою самостійною формою матерії. Воно принципово не може існувати без речовини а, отож, і не може володіти власною енергією та власним імпульсом, які були б відмінними від енергії чи імпульсу речовини, що утворила це поле. Тому-то і не потрібне у ЗТВ збереження сум значень енергії-імпульсу та моменту кількості руху речовини і гравітаційного поля, разом узятих [36]. Усі зв'язки та взаємодії між структурними елементами речовини, хоч істотно і відмінні один від одного, але все ж таки мають одну і ту ж електромагнітну природу [16; 20]. І, отже, гравітаційне поле за своїми властивостями і не може бути повністю подібним до електромагнітного поля. Природа не терпить одноманітності. На кожному новому ієрархічному рівні самоорганізації об'єктів речовини вона використовує нові форми зв'язків та взаємодій між їх структурними елементами. Хоч, звичайно ж, усі ці форми багато в чому подібні одна одній, бо ґрунтуються на одних і тих же законах та принципах доцільності. Основою гравітаційних, як і інших РГТД-властивостей речовини, є статистичні закономірності, що забезпечують відповідність рівнянь РГТД-стану речовини варіаційним принципам а, отож, і принципу Ле Шательє-Брауна. Сили тяжіння за своєю сутністю є еволюційно-гравітаційними псевдосилами, що понукають усі об'єкти речовини прагнути досягання просторово неоднорідних колективних рівноважних станів з максимумом сумарної внутрішньоядерної енергії Гіббса та з мінімумом сумарної термодинамічної енергії Гіббса всіх гравітацією пов'язаних речовин. Тому рівняння гравітаційного поля ЗТВ фактично є релятивістськими рівняннями просторово неоднорідного РГТД-стану речовини, що калібрувально еволюціонує (рівняннями РГТД) [15]. І, отже, гравітація – це лише своєрідна проява електромагнітної природи речовини на відповідному їй ієрархічному рівні самоорганізації об'єктів речовини. І тому не може бути ніяких гравітонів та гравітаційних хвиль, що переносять у просторі енергію (якщо ж, звичайно, не розглядати саму речовину, що рухається, в якості цих хвиль).

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Van Kampen, N.G. Relativistic Thermodynamics of Moving Systems // Phys. Rev., 173 P.295 – 301 (1968).

2. Базаров И.П. Термодинамика. – М.: ВШ (1991).

3. Антонов, В.А. // Вест. Ленингр. Гос. Унив., 7 С.135 (1962); Динамика галактик и звездных скоплений. – Алма-Ата: Наука (1973).

4. Lynden-Bell, D.A., & Kalnajs, J. On the generating mechanism of spiral structure // MNRAS, 157 P.1 – 30 (1972).

5. Поляченко, В.Л., Фридман, А.М. Равновесие и устойчивость гравитирующих систем. – М.: Наука (1976); Fridman, A.M., Polyachenko, V.L. Physics of Gravitating Systems. 2 vols. – New York: Springer (1984).

6. Saslaw, W.C. Gravithermodynamics-I. Phenomenological equilibrium theory and zero time fluctuations // Mon. Not. R. astr. Soc., 141 P.1 – 25 (1968); Gravithermodynamics-II. Generalized statistical mechanics of violent agitation // Mon. Not. R. astr. Soc., 143 P.437 – 459 (1969); Gravithermodynamics-III. Phenomenological non-equilibrium theory and finite-time fluctuations // Mon. Not. R. astr. Soc., 147 P.253 – 278 (1970); Gravitational Physics of Stellar and Galactic Systems. – Cambridge: Cambridge Univ. Press (1985).

7. Binney, J., Tremaine, S. Galactic Dynamics. – Princeton: Princeton Univ. Press (1987).

8. Binney, J. Gravitational plasmas // Plasma Physics; an introductionary course. – Cambridge: Cambridge Univ. Press, P.291 – 318 (1993).

9. Жданов, В.М., Ролдугин, В.И. Неравновесная термодинамика и кинетическая теория разреженных газов // УФН 168 С.407 – 438 (1998).

10. Олемской, А.И., Коплык, И.В. Теория пространственно-временной эволюции неравновесной термодинамической системы // УФН 165 С.1105 – 1144 (1995).

11. Николис, Г., Пригожин, И. Самоорганизация в неравновесных системах: От диссипативных структур к упорядоченности через флуктуации. – М.: Мир (1979); Пригожин, И. От существующего к возникающему: время и сложность в физических науках. – М.: Наука (1985).

12. Chavanis, P.H. Statistical mechanics of two-dimensional vortices and stellar systems, in Dynamics and thermodynamics of systems with long range interactions // Lecture Notes in Physics, 602, Berlin et al.: Springer-Verlag (2002).

13. Katz, J. Thermodynamics and Self-Gravitating Systems // Found. Phys., 33 S.223 – 269 (2003).

14. Chavanis, P.H. On the lifetime of metastable states in self-gravitating systems // Astronomy and Astrophysics, 432 P.117 – 138 (2005).

15. Даныльченко, П. О единой природе термодинамических и гравитационных свойств вещества // Введение в релятивистскую гравитермодинамику (ВРГ). – Вінниця: Нова книга, С.19 – 59 (2008); E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/UnitedNature.html.

16. Даныльченко, П. О возможностях физической нереализуемости космологической и гравитационной сингулярностей в общей теории относительности // Калибровочно-эволюционная интерпретация СТО и ОТО (КЭИТО). – Вінниця: О.Власюк, С.35 – 81 (2004); – Вінниця: Нова книга, С.45 – 95 (2008); E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/Possibilities_Rus.html.

17. Даныльченко, П. Основы калибровочно-эволюционной теории Мироздания, – Винница, (1994); – К.: НиТ (2005), E-print archives, http://n-t.org/tp/ns/ke.htm; – Винница (2006), E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/Osnovy_Rus.html.

18. Мёллер К. Теория относительности. – М.: Атомиздат (1975).

19. Даныльченко, П.И. Совместное решение уравнений гравитационного поля ОТО и термодинамики для идеальной жидкости в состоянии теплового равновесия // Тез. докл. XII-й Российской гравитационной конф. / ред. Игнатьев Ю.Г. – Казань: РГО, C.39 (2005); ВРГ. – Вінниця: Нова книга, С.4 – 18 (2008); E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/UnitedSolution_Rus.html.

20. Даныльченко, П.И. Спиральноволновая природа элементарных частиц // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Д. Д. Іваненко – видатний фізик-теоретик, педагог” / ред. А.П. Руденко. – Полтава: ПГПУ, С.44 – 55 (2004); E-print: http://www.sciteclibrary.ru/rus/catalog/pages/8276.html.

21. Сороченко, Р.Л., Гордон, М.А. Рекомбинационные радиолинии // Физика и астрономия. – М.: Физматлит (2003); Сороченко, Р.Л., Саломонович, А.Е. Гигантские атомы в космосе // Природа, 11, С.82 — 94 (1987).

22. Толмен, Р. Относительность, термодинамика и космология. – М.: Наука (1974).

23. Эйнштейн, А., Инфельд, Л. Является ли теплота субстанцией? // Эволюция физики. Развитие идей от первоначальных понятий до теории относительности и квантов. – М.: Наука, С.34 – 40 (1965).

24. Дмитриев, А.Л. Управляемая гравитация. М.: Новый центр (2005), E-print: http://bourabai.kz/aldmitriev/gravity.htm.

25. Hayasaka, H., Takeuchi, S. Anomalous Weight Reduction on a Gyroscope's Right Rotations around the Vertical Axis on the Earth // Phys. Rev. Lett. V.63, №25, P.2701 – 2704 (1989).

26. Faller, J.E., Hollander, W.J., Nelson, P.G., Mc Hugh, M.P. Gyroscope weighing experiment with a null result //Phys. Rev. Lett., V. 64, P. 825 – 826 (1990).

27. Quinn, T.J., Picard, A. The mass of spinning rotors: no dependence on speed or sense of rotation //Nature, V. 343, N6260, P. 732 – 735 (1990).

28. Даныльченко, П. Релятивистская термодинамика с Лоренц-инвариантным экстенсивным объемом // Sententiae, спецвипуск. Філософія і космологія, 2. Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, C.27 – 41 (2006); Релятивистское обобщение термодинамики со строго экстенсивным молярным объемом // ВРГ. – Винница: Нова книга, С.60 – 94 (2008); E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/RelativisticGeneralization_Rus.html.

29. Taylor, J.H., Fowler, L.A. and Weisberg, J.M. Measurements of General Relativistic Effects in the Binary Pulsar PSR1913+16// Nature, V. 277, P. 437 440 (1979).

30. Даныльченко, П. Релятивистские значения радиальных координат далеких астрономических объектов расширяющейся Вселенной // ВРГ. – Вінниця: Нова книга, С.106 – 128 (2008); E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/RelativisticValues.html.

31. Зельдович, Я.Б., Грищук, Л.П. Общая теория относительности верна! (Методические заметки) // УФН, 155 С.517 – 527 (1988).

32. Даныльченко, П. Природа релятивистского сокращения длины // КЭИТО. – Вінниця: О.Власюк, С.3 – 16 (2004); Релятивистское сокращение длины и гравитационные волны.  Сверхсветовая скорость распространения // КЭИТО. – Вінниця: Нова книга, С.3 – 23 (2008); E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/Nature_Rus.html.

33. Даныльченко, П.И. Обобщенные релятивистские преобразования // Матеріали всеукраїнського семінару з теоретичної та математичної фізики до 80-річчя проф. Свідзинського А.В., ТМФ’2009. – Луцьк: «Вежа» Волинський унів., С.79 – 83 (2009), E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/GeneralizedTransformations.htm.

34. Даныльченко, П. Нежесткие системы отсчета координат и времени, сжимающиеся в пространстве Минковского // Калибровочно-эволюционная теория мироздания, сб. вып. 1. – Винница, С.52 – 77. (1994), E-print: http://pavlo-danylchenko.narod.ru/docs/Ketm.pdf.

35. Нётер, Э. в сб. Вариационные принципы механики. Москва: Физматгиз, С.611 (1959).

36. Логунов, А.А., Мествиришвили, М.А. Релятивистская теория гравитации. – Москва: Наука (1989).


© elibrary.com.ua

Постоянный адрес данной публикации:

https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ОСНОВИ-РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ-ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ

Похожие публикации: LУкраина LWorld Y G


Публикатор:

Павло ДаныльченкоКонтакты и другие материалы (статьи, фото, файлы и пр.)

Официальная страница автора на Либмонстре: https://elibrary.com.ua/pavlovin

Искать материалы публикатора в системах: Либмонстр (весь мир)GoogleYandex

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

Павло Данильченко, ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ // Киев: Библиотека Украины (ELIBRARY.COM.UA). Дата обновления: 06.04.2019. URL: https://elibrary.com.ua/m/articles/view/ОСНОВИ-РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ-ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ (дата обращения: 29.03.2024).

Найденный поисковым роботом источник:


Автор(ы) публикации - Павло Данильченко:

Павло Данильченко → другие работы, поиск: Либмонстр - УкраинаЛибмонстр - мирGoogleYandex

Комментарии:



Рецензии авторов-профессионалов
Сортировка: 
Показывать по: 
 
  • Комментариев пока нет
Публикатор
Павло Даныльченко
Винница, Украина
621 просмотров рейтинг
06.04.2019 (1819 дней(я) назад)
0 подписчиков
Рейтинг
0 голос(а,ов)
Похожие статьи
Кардинальна відмінність релятивістської гравітермодинаміки від загальної теорії відносності полягає у використанні в тензорі енергії-імпульсу термодинамічних характеристик речовини для опису лише її квазірівноважного руху.
763 дней(я) назад · от Павло Даныльченко
Когда наше сознание освобождается от власти тела и отождествляется с Сознанием Вселенной, мы обретаем способность летать.
Каталог: Философия 
825 дней(я) назад · от Олег Ермаков
Эфир течет. Но он бессоставен как текучее Единое. Ether flows. But it is incomplete as a fluid One.
Каталог: Философия 
840 дней(я) назад · от Олег Ермаков
Витамин С - главный витамин в организме человека
Каталог: Медицина 
1034 дней(я) назад · от Україна Онлайн
Рассмотрена наиболее совершенная модификация специальной и общей теорий относительности. Показано, что уравнения гравитационного поля общей теории относительности (ОТО) следует рассматривать как уравнения пространственно неоднородного гравитермодинамического состояния лишь предельно остывшего вещества. Этим веществом могут быть только гипотетические субстанции – идеальный газ, идеальная жидкость и вещество абсолютно твердого тела. Реальное же вещество обречено остывать бесконечно долго, так никогда и не достигнув состояния, описываемого уравнениями гравитационного поля ОТО.
1085 дней(я) назад · от Павло Даныльченко
Розглянута найбільш досконала модифікація спеціальної та загальної теорій відносності. Показано, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності (ЗТВ) слід розглядати лише як рівняння просторово неоднорідного термодинамічного стану гранично остиглої речовини. Цією речовиною можуть бути тільки гіпотетичні субстанції – ідеальний газ, ідеальна рідина і речовина абсолютно твердого тіла. Реальна ж речовина приречена остигати нескінченно довго, так ніколи і не досягнувши стану, що описується рівняннями гравітаційного поля ЗТВ
1085 дней(я) назад · от Павло Даныльченко
Человеческая рука есть крыло и плавник. The human's hand is a wing and a fin.
Каталог: Философия 
1105 дней(я) назад · от Олег Ермаков
Носителем магнитной волны является нейтрино. Магнитные волны возникают в результате колебания электронной оболочки атома, чьи колебания передаются межатомному электронному нейтрино. В результате эксперимента с постоянными магнитами установлено ограничение потока нейтрино со стороны ядра Земли. Притяжение и отталкивание постоянных магнитов объясняются с помощью взаимодействия противоидущих потоков нейтрино. Под влиянием внешних аномальных зон, образующихся между магнитными полями постоянных магнитов, потоки нейтрино приобретают свойство сужаться и расширяться.
Каталог: Физика 
1691 дней(я) назад · от Уалихан Адаев
Носителем гравитационного потока предлагается нейтрино. Земное притяжение образуется в результате экранирования центральным ядром Земли проникающих потоков нейтрино. Нейтрино пронизывают Землю и участвуют в термоядерном синтезе на поверхности ядра нашей планеты и прекращают свое движение и давление. В результате, на пути нейтрино возникает гравитационная сила, направленная в сторону центра нашей планеты.
Каталог: Физика 
1691 дней(я) назад · от Уалихан Адаев
Розкрита єдина природа термодинамічних та гравітаційних властивостей речовини. Доведено, що рівняння гравітаційного поля загальної теорії відносності є рівняннями просторово неоднорідного термодинамічного стану речовини. Розглянуто релятивістське узагальнення термодинаміки зі строго екстенсивним молярним об’ємом. Виявлена хибність уявлень про наявність у Всесвіті „чорних дір”, „небаріонної темної речовини” та „темної енергії”. Вказана причина розширювання Всесвіту у світі людей та обґрунтована вічність існування Всесвіту як у майбутньому, так і у минулому.
1831 дней(я) назад · от Павло Даныльченко

Новые публикации:

Популярные у читателей:

Новинки из других стран:

ELIBRARY.COM.UA - Цифровая библиотека Эстонии

Создайте свою авторскую коллекцию статей, книг, авторских работ, биографий, фотодокументов, файлов. Сохраните навсегда своё авторское Наследие в цифровом виде. Нажмите сюда, чтобы зарегистрироваться в качестве автора.
Партнёры Библиотеки

ОСНОВИ РЕЛЯТИВІСТСЬКОЇ ГРАВІТЕРМОДИНАМІКИ
 

Контакты редакции
Чат авторов: UA LIVE: Мы в соцсетях:

О проекте · Новости · Реклама

Цифровая библиотека Украины © Все права защищены
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту)
Сохраняя наследие Украины


LIBMONSTER NETWORK ОДИН МИР - ОДНА БИБЛИОТЕКА

Россия Беларусь Украина Казахстан Молдова Таджикистан Эстония Россия-2 Беларусь-2
США-Великобритания Швеция Сербия

Создавайте и храните на Либмонстре свою авторскую коллекцию: статьи, книги, исследования. Либмонстр распространит Ваши труды по всему миру (через сеть филиалов, библиотеки-партнеры, поисковики, соцсети). Вы сможете делиться ссылкой на свой профиль с коллегами, учениками, читателями и другими заинтересованными лицами, чтобы ознакомить их со своим авторским наследием. После регистрации в Вашем распоряжении - более 100 инструментов для создания собственной авторской коллекции. Это бесплатно: так было, так есть и так будет всегда.

Скачать приложение для Android