3 листопада 2010 р., на дев'яносто третьому році, пішла з життя Ірина Миколаївна Мельникова - доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАНУ, заслужений діяч науки і техніки України, відомий вітчизняний учений.

Вона народилася 1918 р. в місті Мена на Чернігівщині. 1940 р. з відзнакою закінчила історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка, після чого вступила до аспірантури.

Війна перервала її творчі плани й задуми, змусивши виїхати з родиною до Чимкента. Там, у Південно-Казахстанському вчительському інституті, у 1941 - 1942 рр. Ірина Миколаївна працювала старшим викладачем історії СРСР. У 1942 - 1944 рр. вона продовжила навчання в аспірантурі Об'єднаного українського державного університету у м. Кзил-Орда, а з 1945 р. - в Київському державному університеті. 1946 р. І. М. Мельникова успішно захистила кандидатську дисертацію на тему "Політика російського уряду щодо України у 1725 - 1740 рр.", виявивши при цьому вміння глибоко аналізувати документальний матеріал, надзвичайну працездатність та потяг до знань.

У 1947 - 1959 рр. Ірина Миколаївна працювала старшим науковим співробітником в Інституті слов'янознавства Академії наук СРСР у Москві й була першим ученим секретарем цієї установи. Тоді ж у коло своїх творчих інтересів вона включила дослідження минулого Закарпаття, підготувавши серію глибоких аналітичних статей із цієї тематики, зокрема з історії останнього періоду революції 1848 р., національно-визвольної боротьби українців регіону в 1919 - 1924 рр. та ін.

Від 1950-х рр. талановита вчена поглиблено вивчала історію Чехословаччини 1920 - 1930-х рр., зокрема становище й розвиток Закарпатської України в її складі. Унаслідок копіткої праці І. М. Мельникова підготувала три розділи до фундаментальної "Історії Чехословаччини", де вперше висвітлила історію Закарпаття. Її подальші творчі розвідки з цієї проблеми було опубліковано в "Учёных записках Института славяноведения", історичних журналах, а також у празькому й братиславському наукових часописах.

1957 р. Ірина Миколаївна перейшла на роботу до Інституту історії АН УРСР, продовжуючи до 1959 р. працювати за сумісництвом в Інституті слов'янознавства Академії наук СРСР. Відтоді творча та громадська діяльність І. М. Мельникової була тісно пов'язана з провідним у республіці закладом історичного профілю, де вона пройшла шлях від старшого до головного наукового співробітника.

У 1962 р. Ірина Миколаївна захистила докторську дисертацію на тему "Класова боротьба у Чехословаччині в період тимчасової часткової стабілізації капіталізму (1924 - 1929 рр.)", матеріали якої стали основою її однойменної монографії. Спираючись на архівні джерела, у тому числі й зарубіжні, вона докладно дослідила внутрішню і зовнішню політику цієї країни, дала розгорнуту характеристику численних партій, які діяли в той час. Питання, порушені у цій монографії, актуальні й нині.

Як принциповий та об'єктивний учений із широким творчим світоглядом, здібний організатор науки І. М. Мельникова цілком закономірно впродовж 1965 - 1988 рр. очолювала відділ історії зарубіжних країн і міжнародних зв'язків України. Він і досі, після перейменування в 1996 р. у відділ всесвітньої історії та міжнародних відносин, є одним із провідних у складі Інституту історії України НАНУ. Нині його очолює її учень, доктор історичних наук С. В. Віднянський.

Під керівництвом Ірини Миколаївни проводилося комплексне науково-теоретичне розроблення важливих напрямів вітчизняної й загальної історії. Їй удалося фактично створити в Україні школу фахівців з історії та міжнародних відносин держав Центральної й Південно-Східної Європи. Під керівництвом І. М. Мельникової написано й захищено понад 30 кандидатських дисертацій.

У 1973 р. Ірину Миколаївну було обрано членом-кореспондентом Академії наук УРСР.

Вона була авторитетною дослідницею проблем історії зарубіжних країн і міжнародних відносин України, присвятивши цій проблематиці майже 200 наукових праць. Серед них - понад 30 монографій, а також колективних видань, де І. М. Мельникова була автором розділів, статей, нарисів та головним чи відповідальним редактором або членом редколегій. Під її керівництвом у відділі написано колективні й індивідуальні монографії, в тому числі із залученням істориків із вищих навчальних закладів Києва, Ужгорода, Чернівців та інших міст.

Науково-організаційний талант Ірини Миколаївни був спрямований на зміцнення позицій учених України на міжнародній арені. Із 1970-х і до початку 1990-х рр. вона була заступником голови Комісії істориків СРСР та Чехословаччини. І. М. Мельникова неодноразово представляла дослідників з України на багатьох творчих форумах, зокрема на VІІ-Х Міжнародних з'їздах славістів.

Багато уваги Ірина Миколаївна приділяла розвитку міжнародних наукових зв'язків ще з кінця 1940-х рр. За її ініціативою, у 1970 - 1980-х рр. на основі двосторонніх договорів, плідної співпраці між Інститутом історії АН УРСР і закладами відповідного профілю академій наук Болгарії, Польщі, Чехословаччини й інших держав здійснювалися творчі контакти вчених.

Із 1967 р. та до кінця 1980-х рр. І. М. Мельникова очолювала Наукову координаційну раду АН УРСР з питань історії європейських соціалістичних країн, створену на базі керованого нею відділу, плідно співпрацюючи з дослідниками з інших академічних установ республіки.

Багато років Ірина Миколаївна була автором, членом редколегії та відповідальною за випуск збірника наукових праць "Історичні дослідження. Історія зарубіжних країн", а з 1991 р. - членом редколегії збірника "Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки".

Багато енергії й знань І. М. Мельникова віддавала громадській діяльності. Вона була членом правління Товариства "Знання" УРСР, головою Науково-методичної ради з пропаганди історичних знань. З її ініціативи в багатьох областях України проводилися Дні науки. Багато років Ірина Миколаївна працювала заступником голови правління Українського товариства дружби із Чехословаччиною.

1990-ті рр. стали новим творчим етапом у житті І. М. Мельникової, коли свій багатий науковий потенціал вона спрямувала на дослідження найактуальніших питань міжнародних зв'язків незалежної України. Зокрема, 2001 р. під її науковим керівництвом вийшла оригінальна праця - анотована історична хроніка "Україна і Європа (1990 - 2000 рр.)" (у 2 ч.), де подано системно-інформаційний аналіз процесу становлення та розвитку міжнародних відносин України з державами Центральної й Південно-Східної Європи та країнами - членами Європейського Союзу.

Плідна, багатогранна наукова й громадська діяльність Ірини Миколаївни одержала високу оцінку. Її було нагороджено орденами Трудового червоного прапора, Дружби народів, Жовтневої революції, а також Почесною грамотою та грамотою Президії АН України, знаком Міністерства освіти "Відмінник освіти України", почесними знаками Всесоюзного товариства "Знання", "За активну роботу", Союзу радянських товариств дружби "За внесок у справу дружби" і почесним знаком І ступеня Со юзу чехословацько-радянської дружби.

За внесок у співпрацю істориків України й Чехословаччини, зміцнення дружби між народами дослідницю було нагороджено медалями імені Яна Пуркіне Брненського університету, імені Зденека Неєдли та імені Л. Штура Словацької академії наук. У 2002 р. І. М. Мельниковій указом Президента України присвоєне почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

Наукова громадськість, колеги та учні висловлюють глибоке співчуття рідним і близьким Ірини Миколаївни Мельникової. Пам'ять про цю порядну, інтелігентну, чуйну й світлу людину завжди житиме у серцях тих, кому пощастило працювати під її керівництвом.

(Київ)

Публикатор:

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

Комментарии: