А. В. Блануца (Київ), Л. Ю. Жеребцова (Дніпропетровськ)

8 - 10 червня 2006 р. у м. Клайпеді (Литва) відбулася перша міжнародна наукова конференція, присвячена висвітленню багатогранних аспектів історії й культури Балтійського регіону. Організатором такого представницького форуму (його учасниками були науковці з Литви, Польщі, України та Японії) виступив Інститут історії й археології Балтійського регіону Клайпедського університету в особі його керівництва С. Поците й Р. Слюжинскаса.

Учасниками конференції стали вчені з провідних литовських (Вільнюський інститут культури, філософії та мистецтв, Інститут литовської мови й фольклору, Клайпедський університет, Литовська академія музики й театру, Литовський інститут історії, Литовський університет архітектури в Каунасі, Університет Миколаса Ромеріса у Вільнюсі, Вільнюський педагогічний університет, Вільнюський університет та Університет Вітовта Великого в Каунасі), польських (Інститут археології й етнографії Польської академії наук, Університет у Білостоці, Ягеллонський університет, Університет Казимира Великого в Бидгощі, Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, Університет Миколая Коперніка в Торуні, Університет у Щецині, Шльонський університет у Катовіце, Варшавський університет), українських (Інститут історії України НАНУ, Дніпропетровський національний університет) та японських (Кіотський університет) наукових інституцій. Загалом на 7 секційних засіданнях була виголошена 81 доповідь.

Секція соціальної історії проводила засідання в камерній атмосфері, де, окрім суто історичних, порушувалися проблеми релігії, моди, ментальності, ідентичності населення Литви й Польщі від середньовіччя до наших часів. Представниця України Л. Жеребцова висвітлила роль євреїв-митників в економічній системі Великого князівства Литовського (далі - ВКЛ) у кінці XV - середині XVI ст. на прикладі найбільш заможних орендарів. Інший представник України А. Блануца розглянув діяльність князів ВКЛ і Речі Посполитої щодо земельного обігу в XVI ст. на прикладі Луцького повіту Волинського воєводства. Литовська дослідниця В. Камунтавічене зупинилася на формуванні та розвитку Каунаського деканату та його приходів у XV-XVII ст., а Я. Клачков приділив увагу діяльності вільнюського протестантського костелу у XX ст.

Деякі вчені у своїх виступах аналізували литовські періодичні видання. Так, дослідниця з Японії С. Каї простежила географічний образ Литви, сформований у свідомості її інтелектуалів початку XIX ст. на основі сатиричного журналу "Відомості Брукові". Торунська вчена Й. Гомолішек розглянула історію функціонування газети "Іскра", що була голосом студентської молоді в Литві в міжвоєнний період.

стр. 225

Проблемам польсько-литовських відносин у діаспорі в Сполучених Штатах Америки в кінці XIX - на початку XX ст. була присвячена доповідь Д. Дапкуте. А. Янужит зупинилася на дискусії литовських істориків П. Клімаса й А. Вольдемара, яка точилася на початку XX ст. щодо понять "націоналізм", "національна ідентичність" і проблем подальшого розвитку Литви після Першої світової війни. Р. Мікнис торкнувся проблем історичної пам'яті, багатокультурності Вільнюса у зв'язку з формуванням сучасної литовської національної ідентичності на основі переосмислення історичної, політичної та культурної ролі ВКЛ.

Дослідження ментальності того чи іншого історичного періоду завжди викликали жвавий інтерес. Так, Я. Думановський, вивчаючи моду XVIII ст., зокрема зміну типів форм шляхетського вбрання, намагався дослідити механізми суперництва в суспільстві, простеживши процеси вдосконалення й девальвації моди, пов'язані з ідентифікацією особи чи групи. Його колега С. Рощак виділив особливості ментальності шляхетського стану Речі Посполитої обох народів XVII-XVIII ст. в порівнянні з дворянським станом Західної Європи на основі рукописних джерел (щоденники, особисті нотатки, рукописні книги, газети).

Чи не найбільш представницькою була секція "Політична та військова історія", у роботі якої взяли участь 17 учених. Зокрема Е. Вішка висвітлив особливості морської служби козаків за часів королювання Владислава IV. Кілька доповідей було присвячено повстанням у Литві: М. Кухарський розглянув особливості повстанського руху 1788 p., Д. Наврот - 1812 р., а Г. Гзелла - 1862 - 1864 рр. Проблеми воєнної історії Східних Прус були порушені у виступах польських істориків Я. Центека й М .Голона.

Низка доповідей стосувалася різних військово-політичних аспектів міжвоєнного періоду. Так, С. Григаравчюте розглянула історіографію проблеми політичних відносин між Литвою та Польщею в 1918 - 1939 рр., А. Гумуляускас проаналізував литовсько-польські відносини між двома світовими війнами, а Т. Туменас висвітлив латвійську реакцію на литовсько-польський конфлікт 1920 - 1921 рр. Польські ж учені у своїх виступах розглянули питання виборів до Віленського сейму в 1922 р. (З. Беганьський), політики II Річпосполитої щодо литовців протягом 1920 - 1939 рр. (В. Шлечиньський), розстановки військово-морських сил у Балтійському регіоні міжвоєнного періоду (М. Крошофіл) і створення полку уланів у польському війську в 1918 р. (А. Смоліньський). Кілька виступів стосувалися відносин Литви й Польщі в радянський період (Г. Щехович, А. Лазаускіне й Я. Гзелла).

Не менш жваво проходила робота й у секції культурології. Польська вчена Й. Гвьожджик розглянула діяльність жіночих монастирів у Литві (переважно тих, що підпорядковувалися Вільнюсу) за часів ВКЛ та до XVII ст. на основі книг із відповідних бібліотек. Подібне дослідження зробила її колега І. Пєтжкевич відносно чоловічих монастирів Вільнюса. Народженню міфу про Литву в польській культурі XIX ст. присвятив свою доповідь К. Буховський. М. Литвинович розглянула відображення литовських старожитностей у творах польських письменників XIX ст. (Й. Крашевського, Т. Нарбута, Л. Юцевича). Г. Ілгевич висвітлила діяльність польських нелегальних культурних організацій у Вільнюсі на рубежі ХІХ-ХХ ст. На думку І. Міклашевич, навчання рідною мовою було одним із джерел формування національної свідомості поляків у Литві після Другої світової війни.

В. Апанавічене розглянула польські впливи на розвиток литовської музики кінця XIX - початку XX ст., а Р. Гайдамавічуте - зв'язки литовських і польських музикантів другої половини XX ст. Деякі доповіді відображали особливості розвитку культурних поглядів литовської та польської молоді. Зокрема А. Миколайтите звернула увагу присутніх на два альманахи, які видавалися в 1920-х рр. польською молоддю в Литві й були присвячені тогочасним літературним зв'язкам між обома народами. Сучасні особливості розвитку соціально-культурної орієнтації литовської та польської молоді після переломних подій 1989 р. дослідила А. Стейкунене.

Слід виділити також виступи В. Ольшевського, який висвітив особливості етнографічних праць литовського етнолога, директора Етнографічного музею в Торуні (Польща) Марії Знамеровської-Пруфферової, присвячених рибальству й ремісництву часів ВКЛ, М. Шулакевича, присвячену деяким аспектам проблеми часу в сучасному литовському суспільстві й колективну доповідь Р. Повілайтіса та В. Вазноніса, які відобразили село і його культуру в сучасному глобальному світі в Литві й Польщі.

Секція археології була найменш чисельною. Проте це не завадило вченим плідно попрацювати. К. Пермінас виділив особливості культурного ландшафту та місцезнаходження човнів-довбанок, що були знайдені біля озера Плателай. М. Бразаускас розглянув перспективи використання методу дендрохронологічного датування для визначення часу походження деревини на прикладі знайдених у басейні рр. Вістули й Немана дубових дощок. Серія доповідей була присвячена підводним знахідкам. В. Шульта дослідив залишки середньовічних литовських мостів, які були знайдені в ході підводних археологічних розкопок у Тракаї й Плотелах, а його колега А. Кола розглянув залишки ранньосередньовічних мостів на території Польщі. Нарешті, В. Жулкус розповів про результати та перспективи підводних досліджень у територіальних водах Литви.

На конференції працювала й секція етнології, де доповіді були присвячені традиційним звичаям литовців та поляків. Так, Г. Южала розповів про весняні колядки обох народів, їх жанри, провів паралелі між різними культурами. К. Рутковська виділила регіональні особливості народних обрядів на межі литовської та польської мови й культури, а Л. Петрошене порівняла мелодії народ-

стр. 226

них пісень литовців і польських етнічних груп (мазурів, кашубів), А. Томашевич та ЙМардоса дослідили польські весільні традиції на південному сході Литви в кінці XX ст. в аспекті міжкультурних досліджень. Також слід виділити доповіді А. Надольської-Стичинської, яка представила предмети культури Західної, частково Північної й Східної Африки з колекції Морського національного музею в Щецині (Польща), а також Й. Дембінського, котрий висвітлив історію караїмської меншини на території Литви з часів ВКЛ до сьогодення.

Сучасні проблеми та історичні екскурси з політичної історії Литви й Польщі обговорювалися в секції політології. А. Пукшто нагадав про ідею відродження Речі Посполитої на початку XX ст., В. Юреніене порівняла активність руху литовських та польських жінок наприкінці XIX - на початку XX ст. на північному заході Литви, які створювали просвітницькі гуртки, брали участь у національному русі, боролися за рівні з чоловіками права. А. Вишняускас розглянула ідею створення законодавчих зборів у Литві в 1920-х рр. С.Червона дослідила національний литовський рух і польське питання в Литві у 1980-х - 1990-х рр.

Сучасним проблемам були присвячені доповіді О. Тетерської, яка виділила спільні й відмінні риси вступу Польщі та Литви до Європейського Союзу (ЄС), Г. Мовіцького, котрий розглянув сучасне місцеве самоуправління в контексті його регуляційних механізмів. З. Карпус висвітлив позицію Польщі стосовно вступу Литви до структур ЄС, а Б. Стахов'як проаналізувала шлях країн Балтійського регіону до інформаційного суспільства.

На конференції також працювала секція літературознавства й філології, яка займалася виключно специфічними питаннями.

Загалом робота форуму була організована на високому рівні, про що свідчить і вихід до його початку тез англійською, польською, литовською й російською мовами (Baltijos regiono istorija ir kultura: Lietuva ir Lenkija. Tezes. 8-10 birzelio 2006 m. - Klaipeda, 2006. - 207 p.).

Постоянный адрес данной публикации: