Відомий учений, доктор історичних наук, професор Володимир Федорович Панібудьласка народився у хліборобській сім'ї 14 липня 1929 р. у селищі Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області. Він змалку успадкував від своїх батьків любов до рідного краю, української пісні, мови, історії та звичаїв. Природа наділила його талантом художника і сильною волею, яка загартовувалася в альпіністських походах. Життя його було непростим, адже рано залишився без батьківської уваги й опіки. Початкову освіту довелося здобувати у роки війни, навчаючись у семирічній Петриківській школі.

Юнака вабило мистецтво, тож 1948 р. він стає студентом факультету живопису Дніпропетровського художнього училища, після закінчення якого продовжує навчатися у Київському художньому інституті. Проте важкі повоєнні роки внесли свої корективи у долю В. Ф. Панібудьласки - 1954 р. він стає студентом історичного факультету Дніпропетровського державного університету. Після закінчення цього навчального закладу працює вчителем історії на рідній Дніпропетровщині, згодом - на кафедрі марксизму-ленінізму Дніпропетровського металургійного інституту. Протягом 1958 - 1961 рр. був аспірантом кафедри історії КПРС Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1961 р. йому було присуджено вчений ступінь кандидата історичних наук. Із того року В. Ф. Панібудьласка працює молодшим, а з часом старшим науковим співробітником Інституту історії партії при ЦК КПУ. У 1963 р. виконував обов'язки вченого секретаря цього інституту, а з 1964 по 1977 р. працював молодшим та згодом старшим науковим співробітником відділу історії комуністичного будівництва Інституту історії АН УРСР.

Протягом 1969 - 1977 рр. В. Ф. Панібудьласка був членом правління секції суспільних наук Українського товариства дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами. Із 1970 по 1979 рр. - член редакційної колегії та авторського колективу 1-ї й 2-ї книг 8-го тому "Історії Української РСР". Водночас працював заступником голови молодіжної комісії правління товариства "Знання" Української РСР. У 1976 р. йому було присуджено вчений ступінь доктора історичних наук. Із цього часу і по 1982 р. відомий учений був членом авторського колективу та редакційної колегії 6-томної праці "Історичні зв'язки і дружба російського, українського, білоруського і молдавського народів у братерському союзі народів СРСР".

Із 1977 р. В. Ф. Панібудьласка працює завідувачем кафедри історії КПРС і наукового комунізму Київського інженерно-будівельного інституту (нині кафедра політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури), є членом ученої ради вказаного навчального закладу і водночас працює головою наукової секції з історії КПРС при науково-технічній раді Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти Української РСР. Протягом 1978 - 1991 рр. В. Ф. Панібудьласка був позаштатним лектором ЦК Компартії України, а у 1979 р. у складі пропагандистської групи республіканського товариства "Знання" брав участь у відзначенні днів Української РСР у Москві (нагороджений почесною грамотою Всесоюзного товариства "Знання").

У 1981 р. В. Ф. Панібудьласці присуджене наукове звання професора кафедри історії КПРС і наукового комунізму Київського інженерно-будівельного інституту. Протягом 1984 - 1997 рр. був членом спеціалізованої ради Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка з історії КПРС з присудження вченого ступеня доктора історичних наук. У 1984 р. йому було присвоєне звання лауреата Державної премії Української РСР у галузі науки і техніки. З 1986 по 1991 рр. - член Республіканської ради з координації науково-дослідної роботи в галузі історії КПРС і партійного будівництва, згодом стає головою проблемної секції "Комуністична партія в період планомірного і всебічного вдосконалення соціалізму" при Інституті історії партії при ЦК КПУ.

У 1987 р. відомий історик бере участь у радянсько-чехословацькому семінарі завідувачів кафедр суспільних наук у Братиславі. Із 1988 по 1994 рр. був членом редакційної колегії "Українського історичного журналу", а протягом 1989 - 1991 рр. входив до складу Наукової ради з міжнаціональних відносин при Державному комітеті народної освіти СРСР. У 1995 - 1999 рр. історик очолював науково-експертну раду за фаховим напрямом "Історія" Міністерства освіти України. 1999 р. В. Ф. Панібудьласку обрано академіком Української академії історичних наук, а з 2002 р. він - академік Української академії політичних наук. У 1999 р. В. Ф. Панібудьласка став членом редколегії часопису "Проблеми міграції", а у 2001 р. йому було присвоєне почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України. У 2007 р. історик-етнополітолог отримав високу державну нагороду - орден "За заслуги" III-го ступеня. Із 2008 р. і по цей час В. Ф. Панібудьласка є членом секції "Філософія та історія" науково-експертної ради Міністерства освіти і науки України.

Праці цього відомого вченого по цей час привертають увагу колег. Він писав про історію комуністичної партії, соціалістичне будівництво, дружбу народів та комсомол, свідченням чого є його перша брошура "Этих дней не смолкнет слава: Из истории комсомольских организаций Днепропетровской области" (1958 p.). У 1967 р. вийшла перша наукова монографія В. Ф. Панібудьласки "Дружба і співробітництво українського народу з братніми народами СРСР". Його статті та інформаційні матеріали систематично публікували газети "Молодий ленінець", "Молодь України", "Зоря", журнали "Вітчизна", "Молодой коммунист", "Український історичний журнал" та ін.

Нині В. Ф. Панібудьласка свою увагу акцентує на міжнаціональних проблемах, зокрема, досліджує етнонаціональний аспект розвитку українського народу. Він є автором близько 500 наукових праць із соціально-політичних та етнонаціональних проблем, серед них такі: "Національні процеси в Україні: історія і сучасність", "Етнонаціональна історія України в документах і матеріалах", "Етнонаціональний аспект голодомору" тощо. У статтях, виступах на конференціях і круглих столах історик порушує такі актуальні проблеми: утвердження української мови як єдиної державної, розбудова громадянського суспільства, політичної нації, зміцнення молодої української держави та проблема консолідації українського народу. В. Ф. Панібудьласка є автором багатьох статей у "Політологічному енциклопедичному словнику", "Політологічному словнику", які роз'ясню-

ють зміст окремих понять, приміром, таких, як "анклав", "більшовизм", "двопартійна система", "імміграція", "етнічна група", "нація", "народ", "національність" та ін. Учений досліджує сучасні етнонаціональні процеси, які характеризуються значним піднесенням національної свідомості, складними міжетнічними консолідаційними та дезінтеграційними тенденціями, суперечливістю і конфліктністю, що актуалізує, на його думку, необхідність їх усебічного наукового осмислення. Ключовою у творчості В. Ф. Панібудьласки є проблема консолідації українського народу. Для цього, на думку вченого, необхідно розробити стратегію і тактику, теоретичну та ідеологічну концепції, а також передбачити механізм даного процесу в політичній, економічній, соціальній і культурній сферах. Потрібно задовольнити економічні і соціальні інтереси етнічних груп, надати їм широку культурну автономію у сфері мови, освіти і засобів масової інформації. У своїх навчально-методичних працях відомий учений вміло поєднує теоретичні і практичні аспекти процесу державотворення в Україні, важливу увагу приділяючи патріотичному вихованню молодого покоління.

(Київ)

Публикатор:

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

Комментарии: