Автор: Ю. В. ЛАТИШ

(Київ)

У груднi 2005 р. наукова громадськiсть вiдзначила 180-рiччя повстання декабристiв. Однi вбачають у ньому початок революцiйного визвольного руху, iншi - закiнчення ери палацових переворотiв, третi - першу масонську змову. Побутує думка, що рух декабристiв - добре дослiджена тема, де вже немає що робити серйозному вченому. Причому, беруться до уваги переважно кiлькiснi показники (величезна кiлькiсть праць про декабристiв). Справдi, дореволюцiйнi та радянськi iсторики зробили дуже багато для вивчення декабризму. Але умови, в яких вони працювали, наклали вiдбиток на їхнi працi. Переосмислення досягнень радянського декабристознавства - одна з нагальних потреб сьогодення.

Iз цiєї нагоди 14 - 15 грудня 2005 р. Iнститут iсторiї України НАНУ та Київський нацiональний унiверситет iм. Тараса Шевченка провели десяту мiжнародну науково-теоретичну конференцiю "Декабристськi читання". У нiй взяли участь провiднi декабристознавцi України та Росiї, а також краєзнавцi, нащадки декабристiв, музейнi працiвники, молодi вченi.

Конференцiю вiдкрив директор Iнституту iсторiї України НАН України, д-р iст. наук, проф., академiк НАНУ В. Смолiй. Привiтавши присутнiх iз визначною подiєю, вiн наголосив на винятково-

стр. 233

му значеннi руху декабристiв в iсторiї країн, що входили до складу Росiйської iмперiї. Характеризуючи основнi проблеми, якi стоять перед сучасним декабристознавством, В. Смолiй пiдкреслив необхiднiсть переосмислення ролi декабризму в українськiй iсторiї, написання нових узагальнюючих дослiджень, вiдновлення спiвпрацi мiж науковцями пострадянського простору.

Пленарне засiдання розпочалося ювiлейною промовою д-ра iст. наук, проф., завiдувача кафедри iсторiї для гуманiтарних факультетiв Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка Г. Казьмирчука "Декабристськi читання": iсторiя й перспективи розвитку". Вiн вiдзначив, що започаткованi у 1987 р. "Декабристськi читання" стали справжньою науковою школою для молодих дослiдникiв, сприяли налагодженню взаємин мiж українськими та росiйськими вченими.

Жвавий iнтерес викликала доповiдь вiдомого дослiдника декабризму д-ра iст. наук, проф. Росiйського державного гуманiтарного унiверситету (Москва) О. Киянської "Пiвденне товариство у 1823 р." Вона була присвячена актуальному питанню будь-якої революцiї - її фiнансуванню. О. Киянська висунула гiпотезу, що у 1823 р. члени Пiвденного товариства планували розпочати вiйськову революцiю i прагнули профiнансувати рух армiї на столицю за рахунок державної скарбницi, для чого О. Юшневський завищив суму на утримання 2-ї армiї. План зазнав краху, оскiльки iмператор не затвердив бюджет.

Аспiрант Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка Ю. Латиш виголосив доповiдь "Українська та росiйська iсторiографiя декабристського руху в Українi в роки домiнування революцiйної концепцiї (друга половина 1930-х - перша половина 1980-х рр.)". Проблему "Українська тема в поезiї Федора Глiнки" розкрила д-р фiлол. наук, проф. Полтавського державного педагогiчного унiверситету iм. В. Короленка В. Мацапура. Канд. iст. наук, доц. Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка Т. Орлова висвiтлила питання "Декабризм у свiтлi постмодернiзму". Завершила пленарне засiдання доповiдь заступника директора Iнституту iсторiї України НАН України, д-ра iст. наук, проф., члена-кореспондента НАНУ О. Реєнта "Iнститут iсторiї України НАН України - осередок дослiдження руху декабристiв".

Подальша робота конференцiї проходила в iсторичнiй та iсторiографiчнiй секцiях. Новi пiдходи до проблем декабризму намiтилися в доповiдях канд. iст. наук, доц. Московського державного унiверситету iм. М. В. Ломоносова I. Карацуби "Революцiйна релiгiя С. I. Муравйова-Апостола як християнина", канд. iст. наук, ст. наук, спiвроб. Санкт-Петербурзького Iнституту росiйської iсторiї РАН М. Сафонова "Манiфест до росiйського народу", канд. iст. наук, доц. Нацiонального педагогiчного унiверситету iм. М. П. Драгоманова IЖоляди "Декабризм та суспiльнi трансформацiї початку XIX ст."

З iнтересом було сприйнято доповiдi д-ра iст. наук, проф. Кам'янець-Подiльського державного унiверситету Л. Баженова "Князь Антонiй Яблоновський: штрихи до портрета дiяча конспiративного руху 20-х рокiв XIX ст. у Польщi й Українi" та канд. iст. наук, доц. Волинського нацiонального унiверситету iм. Лесi Українки А. Куликовської "Декабрист М. С. Лунiн про Польщу i польське питання". Долi декабристiв - офiцерiв флоту стали предметом дослiдження канд. iст. наук, доц. Нацiонального авiацiйного унiверситету О. Траверсе.

Iсторичну паралель мiж долями донощикiв I. Шервуда та О. Петрова провiв у своїй доповiдi канд. iст. наук, доц. Нiжинського державного педагогiчного унiверситету iм. М. Гоголя С. Луняк. Стосунки декабриста Ф. Глiнки й О. Пушкiна висвiтлила д-р техн. наук, проф. Нацiонального технiчного унiверистету України "КПI", голова київського Пушкiнського товариства Л. Кесова. Нове бачення проблеми "Т. Шевченко i декабристи" висловив нащадок декабриста В. Поджiо (Москва). Iз доповiддю "Вiдображення основних положень полiтико-правової доктрини декабризму в конституцiйному проектi М. М. Муравйова" ознайомила присутнiх аспiрантка Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка С. Новiкова.

Учасники читань порушували важливi питання iсторiографiї та джерелознавства декабристського руху. Зокрема мемуари Ф. Глiнки стали предметом дослiдження канд. фiлол. наук, доц. Нiжинського державного педагогiчного унiверситету iм. М. Гоголя Н. Жаркевич, а аспiрантка Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка М. Казьмирчук виголосила доповiдь "Проблема "Декабристи i ломбарди": джерелознавчий аспект". Висвiтлення декабристської проблематики на сторiнках "Українського iсторичного журналу" дослiдив канд. iст. наук, ст. наук, спiвроб. Iнституту iсторiї України НАНУ О. Донiк.

Популярним декабристознавчим жанром залишаються бiографiчнi студiї вiдомих декабристознавцiв. Проблему "Пiвденне товариство декабристiв напередоднi повстання у науковiй спадщинi В. М. Базилевича" розкрив канд. iст. наук, асистент Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка О. Вербовий. Канд. iст. наук, асистент Київського нацiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка О. Ляпiна дослiдила життєвий шлях Л. Добровольського. 80-рiччю з дня народження вiдомого українського декабристознавця Г. Сергiенка була присвячена доповiдь Г. Казьмирчука, Ю. Латиша та канд. iст. наук, доц. Переяслав-Хмельницького державного педагогiчного унiверситету iм. Г. Сковороди Т. Соловйової. На жаль, багато доповiдей мали лише дотичне вiдношення до руху декабристiв.

Варто наголосити, що серед учасникiв конференцiї чимало представникiв молодої генерацiї, котрi роблять першi кроки на дослiдницькому шляху. Це аспiранти й студенти провiдних навчаль-

стр. 234

них закладiв України С. Власенко, В. Дмитрiєв, А. Кiценко, Г. Корольов, О. Куриленко, С. Раєвський, О. Ткачук. В їхнiх доповiдях поки що не все iдеально, є багато дискусiйних моментiв. Але набутий досвiд спiлкування з провiдними фахiвцями-декабристознавцями може стати дороговказом професiйного зростання.

У ходi конференцiї вiдбулося кiлька дискусiй. По-перше, порушувалося питання про стан вiтчизняного декабристознавства. Не секрет, що воно поки що суттєво вiдстає вiд росiйського. Тому сусiди нерiдко вважають його периферiйним, не вартим уваги. На наш погляд, воно стикається з низкою об'єктивних проблем (вiдсутнiсть в Українi архiвних документiв, усталений мiф про належнiсть декабризму лише до росiйської iсторiї) i переживає труднощi наздоганяючого розвитку.

По-друге, вкотре порушується питання про доцiльнiсть переосмислення декабристського руху. Багато дослiдникiв i краєзнавцiв, переважно представники старшого поколiння, виступають проти привнесення в декабристознавство нових думок та суджень, неначе останнiй бастiон боронять герценiвсько-ленiнську концепцiю. Бiльшiсть науковцiв розумiють, що заклики до iдейного застою фактично ставлять пiд сумнiв доцiльнiсть iснування декабристознавства взагалi. Третя дискусiя точилася довкола намагання молодих дослiдникiв довести iдейну спадковiсть мiж декабристами та учасниками "Помаранчевої революцiї" в Українi. Зокрема О. Куриленко намагався обгрунтувати, що обидвi революцiї були спричиненi полiтичною активнiстю прозахiдної молодi. Ця дискусiя вiдбувалася найгострiше, оскiльки була пов'язана з проблемами сьогодення. На нашу думку, проводити паралелi мiж минулим i сучасним слiд украй обережно. Нерiдко вони призводили до побудови мертвих схем, якi впродовж десятилiть нав'язувалися науковцям i суспiльству. Так сталося з ленiнською теорiєю про три етапи визвольного руху. Нам iмпонує прагнення молодих дослiдникiв бачити в подiях минулого не лише набiр фактiв, а й приклад для сьогодення. Проте для твердження про iдейнi зв'язки мiж декабристами й учасниками "Помаранчевої революцiї" немає жодних пiдстав.

Конференцiя довела необхiднiсть дiалогу мiж ученими України та Росiї, мiж представниками рiзних поколiнь, мiж професiоналами та краєзнавцями тощо. її матерiали заплановано видати окремим збiрником.

Постоянный адрес данной публикации: