Автор: П. М. ЧЕРНЕГА

У статтi аналiзується характер i ефективнiсть виробничого змагання робiтникiв України.

В узагальнюючих працях з iсторiї вiйни, робiтничого класу й профспiлок України, написаних за радянської доби, ця проблема дослiджена поверхово, без критичного аналiзу та висновкiв¹ . Використання змагальних форм органiзацiї працi, спрямованих на зростання її продуктивностi й розширення виробництва, розкривають роботи I.Бєлоносова, М.Коваля, Н.Кондакової, А.Митрофанової, Г.Морехiної, Л.Рогачевської, В.Сидоренко, Б.Слуцького² . Але й вони не позбавленi полiтичної кон'юнктури, однобiчностi й iлюстративностi у висвiтленнi загалом правдоподiбного фактичного матерiалу.

В останнє десятилiття ця проблема майже не дослiджувалася. Колективи авторiв "Истории профсоюзов России" (М.,1999) й "Нарисiв iсторiї професiйних спiлок України" (К., 2002) також не придiлили їй належної уваги³ . Одним iз перших здiйснив вдалу спробу висвiтлити таку важливу форму органiзацiї працi, як виробниче змагання напередоднi вiйни, С. Кульчицький⁴ .

Теоретичнi основи соцiалiстичного (виробничого) змагання розробив органiзатор жовтневого (1917 р.) перевороту в Росiї В.Ленiн. Концепцiя змагання була утопiчною, заперечувала основнi принципи розвитку виробництва, товарно-грошовi вiдносини, передбачала зрiвняльний розподiл i зверхнiсть адмiнiстративно-командних методiв над економiчними. Змагання ототожнювалося з добровiльною, але високоефективною працею, масовим використанням понаднормової роботи навiть у вихiднi та святковi днi без вiдповiдного матерiального стимулювання.

Чернега Петро Макарович - канд. iст. наук, професор, завiдувач кафедри iсторiї слов'ян i українознавства НПУ iм. М.П. Драгоманов а.

стр. 41

У серединi 30-х pp. виникає стаханiвський рух, що став особливим виявленням трудової активностi робiтникiв, "важливим фактором сталiнiзацiї радянського суспiльства"⁵ . Не маючи достатньої матерiально-технiчної й фiнансової бази для швидкого й екстенсивного зростання економiки, сталiнський режим покладав надiї на соцiалiстичне змагання як на спосiб мобiлiзацiї трудiвникiв на самовiддану й важку працю.

Напередоднi вiйни iдеологи економiчної полiтики ВКП(б) завершили розробку економiчно необгрунтованої концепцiї соцiалiстичного змагання, яка iгнорувала науковi засади господарювання й зростання ефективностi виробництва. У нiй було закладено зрiвняльний, а не змагальний принцип, що призвело до формалiзму, окозамилювання, зниження трудової активностi робiтникiв.

Найбiльш масовою формою трудового суперництва залишався рух стахановцiв. 1939 р. на металургiйних заводах України стахановцi становили 40% усiх робiтникiв⁶ . Натомiсть вугiльна промисловiсть Донбасу, яка давала 58% загальносоюзного видобутку, план 1939 р. не виконала. "Вугiльнi комбiнати "Сталiнвугiлля" й "Ворошиловградвугiлля", - зазначалося в постановi ЦК ВКП(б) вiд 23 жовтня 1939 p., - працюють украй незадовiльно"⁷ . ЦК партiї наголосив, що партiйнi й профспiлковi органiзацiї, керiвники шахт недостатньо займаються органiзацiєю змагання, запровадженням стаханiвських методiв працi⁸ .

Не виконали рiчного плану колективи металургiйної, коксохiмiчної, залiзорудної, хiмiчної, лiсової, текстильної, рибної промисловостi, пiдприємства наркоматiв будiвельних матерiалiв, капiтального, промислового, житлового й комунально-культурного будiвництва, Днiпровське та Чорноморське пароплавства, а також Одеська залiзниця. XV з'їзд партiї (травень 1940 р.) назвав основними причинами вiдставання цих галузей, серед iншого, вади в органiзацiї соцiалiстичного змагання, з'їзд зажадав "корiнного полiпшення керiвництва соцiалiстичним змаганням i стаханiвським рухом та його вищою формою - рухом багатоверстатникiв i за сполучення професiй"⁹ . Про соцiально-економiчнi й науково-технiчнi важелi учасникiв змагання не йшлося.

За умов командно-адмiнiстративних методiв керiвництва економiкою, бюрократизацiї суспiльного життя, органiзацiя змагання нерiдко зводилася лише до документального оформлення зобов'язань його учасниками. Рiзке, економiчно необгрунтоване збiльшення кiлькостi тих, хто змагається, наприкiнцi 30-х pp. породило як видатнi досягнення в розвитку продуктивностi працi, так i негативнi риси змагання (формалiзм, приписки, окозамилювання).

У процесi змагання робiтники оволодiвали новими методами працi. Бурильник шахти N10 тресту "Дзержинськруда" Криворiзького басейну О.Семиволос, досконало оволодiвши технологiєю бурiння й рацiонально застосовуючи власнi фiзичнi зусилля, започаткував новий багатовибiйний метод бурiння залiзної руди. У липнi 1940 р. вiн щоденно виконував за змiну 12 i бiльше виробничих норм¹⁰ . Керiвництво наркомату й ЦК профспiлки робiтникiв залiзорудної промисловостi пiвденних районiв на нарадi новаторiв i стахановцiв Криворiжжя (вересень 1940 р.) закликали гiрникiв Криворiжжя й шахтарiв Донбасу розгорнути змагання за оволодiння методом О.Семиволоса. Восени профспiлковi органiзацiї охопили змаганням колективи 35 рудникiв, понад 300 дiльниць i бригад¹¹ .

На металургiйних заводах України розгорталося змагання сталеварiв i доменникiв за швидкiсну виплавку металу. Колектив домни N3 заводу "Запорiжсталь" установив свiтовий рекорд продуктивностi агрегату - добову виплавку чавуну було доведено до 1976 тонн (план - 1330 т) ¹² .

Доменники "Запорiжсталi" й сталевари Днiпродзержинського заводу iм. Ф.Дзержинського стали iнiцiаторами всесоюзного змагання колективiв цехiв

стр. 42

i пiдприємств за дострокове виконання виробничих планiв. Наркомат, ЦК профспiлки й завкоми розробили умови трудового суперництва та охопили ним абсолютну бiльшiсть металургiв. Однак серед учасникiв змагання було немало "липових" стахановцiв i новаторiв, якi своєю "ударною" працею порушували технологiчнi процеси, псували технiку¹³ . Партiйнi й радянськi органи вбачали в цьому "шкiдництво ворогiв соцiалiстичного ладу", а в масовостi змагання, агiтацiйно-пропагандистськiй i виховнiй роботi - мало не єдиний спосiб пiдвищення продуктивностi працi. РНК СРСР i ЦК ВКП(б) 2 червня 1940 р. прийняли постанову, яка мала забезпечити виконання виробничих планiв. Для переможцiв змагання, замiсть високої зарплати й премiй, було встановлено почеснi звання "Кращий мартенiвський цех СРСР", "Кращий доменний цех СРСР", "Кращий металургiйний завод СРСР" i т. д.¹⁴

Протягом липня 1940 р. - березня 1941 р. число стахановцiв на металургiйних заводах України збiльшилося на 12 тис. Колектив Днiпродзержинського металургiйного заводу першим виборов звання "Кращий металургiйний завод СРСР", яке утримував до початку вiйни¹⁵ . Але галузь продовжувала вiдставати у виплавцi металу вiд потреб машинобудiвної iндустрiї.

Сталiнський режим домагався вiд господарських i профспiлкових органiв охоплення змаганням усiх трудiвникiв, що створювало б iлюзiю його масовостi. Адмiнiстрацiя, партiйнi й профспiлковi органiзацiї пiдприємств в умовах масового терору всiляко цьому сприяли, чим заявляли про свою полiтичну благонадiйнiсть. Улiтку 1939 р. профспiлковi органiзацiї харкiвських верстатобудiвного й тракторного заводiв iнiцiювали в машинобудiвнiй галузi рух багатоверстатникiв i сумiсникiв професiй. Нерiдко масовий перехiд до багатоверстатного обслуговування обертався нерацiональним i неефективним використанням обладнання.

Усi форми виробничого змагання за своєю суттю були проявом позаекономiчної експлуатацiї трудящих, що не сприяло ефективнiй працi. Намагання господарських органiв будь-що виконати виробничi плани породжувало "штурмiвщину", розбазарювання матерiалiв та сировини.

У 1-й половинi 1941 р. профспiлки охопили змаганням вiд 80 до 90% промислових робiтникiв СРСР. Чисельнiсть стахановцiв i ударникiв у промисловостi, на будiвництвi й транспортi становила близько 54% (понад 5 млн) ¹⁶ . Значну частку становили робiтники України, передовi методи працi й досвiд яких переймали робiтники iнших республiк. Бурильник уральської залiзорудної шахти "Красногвардiйська" I.Янкiн iз бригадою росiйських гiрникiв протягом двох тижнiв оволодiвав методом багатозабiйного бурiння в колективi О.Семиволоса в Кривому Розi. Передовий метод криворiзького майстра освоювали гiрники Вiрменiї й марганцевих рудникiв Чиатурi в Грузiї¹⁷ .

У процесi змагання шахтарських колективiв Донбасу й Кузбасу українськi гiрники навчали росiйських високоефективним методам видобутку вугiлля. У 1939 р. донецькi вибiйники Кошуба, Маштак та iн. працювали iнструкторами стаханiвських методiв працi на шахтах Кузбасу¹⁸ .

Данi державної статистики, яка базувалася на iдеологiчних засадах бiльшовизму, не дозволяють скласти правдиве уявлення про мiсце й роль т. зв. "соцiалiстичного змагання" в пiднесеннi промислового виробництва 30-х pp. 1940 p. продукцiя промисловостi України зросла в 7,3 рази порiвняно з 1913 p., а важкої - майже в 10 разiв. Республiка посiла друге мiсце в Європi (пiсля Нiмеччини) за виплавкою чавуну, четверте у свiтi за видобутком вугiлля. Україна випередила Францiю та Iталiю й наздогнала Великобританiю за виробництвом металу й машин¹⁹ .

стр. 43

У трудових рекордах 30-х pp. було немало формалiзму, фальшi й, особливо, приписок. Нерiдко результати працi цiлих колективiв приписували окремим т. зв. "стахановцям". Загальне зростання продуктивностi працi спiввiдносилося не з усiма, хто забезпечував її пiдвищення, а лише з тими, хто виробляв кiнцеву продукцiю. "Статистичнi показники, заснованi на цiнах (передусiм показник валової продукцiї), - стверджує вiдомий український учений С.Кульчицький, - мали обмежену iнформацiйну вагу, зокрема для тих, хто визначав економiчну полiтику й ухвалював директивнi рiшення"²⁰ . При значному зростаннi виробничих фондiв виробництво найважливiших видiв промислової продукцiї з розрахунку на душу населення (а саме це є основним показником рiвня технiко-економiчного розвитку) наприкiнцi 30-х pp. i пiзнiше залишалося в СРСР набагато нижчим, анiж у бiльшостi країн Захiдної Європи й Пiвнiчної Америки²¹ . Незважаючи на зусилля профспiлок i господарських органiв, стаханiвський рух, як вища форма змагання, не став визначальним у характеристицi трудової дiяльностi й ставленнi радянських людей до працi у 30-х-40-х pp. Продуктивнiсть працi навiть у реконструйованих галузях важкої, машинобудiвної, оборонної промисловостi була значно нижчою, нiж у передових країнах iз ринковою економiкою.

Штурмiвщина поставила на порядок денний проблему якостi продукцiї. Часто за показниками валового зростання ховалося виробництво непридатної продукцiї. Це свiдчило про те, що поряд iз працею стаханiвського типу iснувала праця вiдчуженого характеру: недбала, байдужа, недобросовiсна, неякiсна, виснажлива, з низькою оплатою, реально не пiдкрiплена широко рекламованими "соцiальними перевагами". Наявнiсть цих факторiв свiдчила про те, що сталiнський режим не здiйснив соцiалiстичного усуспiльнення, а вiдсутнiсть демократiї породила нещиру, подвiйну поведiнку людей у працi й суспiльнiй дiяльностi.

Адмiнiстративно-репресивнi методи керiвництва економiкою, позаекономiчна експлуатацiя робiтникiв стали наприк. 30-х - на поч. 40-х pp. основною перешкодою на шляху функцiонування промисловостi. Особливо це вiдчувалося у вугiльнiй, металургiйнiй, залiзоруднiй, коксохiмiчнiй та енергетичнiй галузях.

Режим намагався усунути проблеми в економiцi наказними, репресивними методами. XVIII Всесоюзна конференцiя ВКП(б) (лютий 1941 р.) зобов'язала партiйнi, радянськi, господарськi органи й профспiлки посилити адмiнiстративно-команднi методи керiвництва економiкою й виробничим змаганням²² .

У квiтнi 1941 р. пленум ВЦРПС прийняв постанову, якою зобов'язав профспiлковi органiзацiї спрямувати iнiцiативу стахановцiв на допомогу мiльйонам робiтникiв в оволодiннi новою технiкою, досягненнi найбiльшої ефективностi працi²³ , тож агiтацiйнi заходи мали вплив на свiдомих робiтникiв, тодi як пiдвищенню продуктивностi працi основної маси учасникiв змагань сприяли соцiально-економiчнi важелi.

Iз початком вiйни господарськi органи й профспiлки спрямували трудову активнiсть працiвникiв на виробництво озброєння. Для оперативного вирiшення виробничих i побутових питань запроваджувалася посада заступника голови фабрично-заводського й мiсцевого комiтету з органiзацiї змагання та матерiально-побутового забезпечення.

В умовах дезорганiзацiї виробництва й деморалiзацiї населення в початковий перiод вiйни державнi й партiйнi органи, профспiлки намагалися згуртувати робiтникiв, залучити їх до самовiдданої працi на заводах. На шахтах Донбасу профспiлковi органiзацiї розгорнули змагання за виконання й перевиконай-

стр. 44

ня щоденних виробничих норм. 26 червня 1941р. вибiйник шахти '"Центральна Iрмiно" П.Синяговський видобув за змiну 145 т вугiлля, що становило 13 норм, i вiдкрив рахунок своїм трудовим досягненням у воєннi роки. У липнi вiн вирубав 1562 т вугiлля, чим перевищив рекорди продуктивностi працi з вiдбiйним молотком у басейнi. А колектив шахти - iнiцiатор уседонецького змагання за нарощування видобутку вугiлля й економiю ресурсiв - достроково, 25 липня, виконав семимiсячний план. Продуктивнiсть працi в липнi була на 24,6% вищою, нiж у червнi, а собiвартiсть вугiлля - на 6,8% нижче планової²⁴ .

Шахта N15 тресту "Фрунзевугiлля" щоденно, з 22 червня, видобувала понад норму 100 т вугiлля. За 20 днiв липня комбiнати "Ворошиловградвугiлля", "Ростоввугiлля" та "Сталiнвугiлля" збiльшили видобуток порiвняно з попереднiм мiсяцем на 65400, 24500 i 36700 тонн. У 3 кварталi 1941 р. гiрники видали "на-гора" понад i/З загальносоюзного видобутку²⁵ .

Наркомат i ЦК профспiлки робiтникiв залiзорудної промисловостi пiвденних районiв вiд перших днiв вiйни розробили низку заходiв, спрямованих на пiдвищення продуктивностi працi гiрникiв i найбiльш повне забезпечення рудою металургiйних пiдприємств, а також закликали продовжити змагання з робiтниками Чиатурi. Пiдприємства трестiв "Дзержинськруда", "Ленiнруда" i завод гiрничого обладнання першими виконали план 6 мiсяцiв 1941 р. Усi трудовi колективи Криворiзького басейну достроково завершили виконання виробничої програми²⁶ .

Перед у трудовому суперництвi вели гiрники шахти iм. Iллiча О.Семиволос, Загорний, Зарядчик, Гузов, Iгнатьєв. Колектив шахти 24 червня виконав семимiсячний план видобутку руди, а О.Семиволос - 1,5 рiчних норми²⁷ . У першi три мiсяцi вiйни трудящi басейну видобули понад 2 млн. т залiзної й 586,1 тис. т марганцевої руди²⁸ .

Адмiнiстрацiя й профспiлковi органiзацiї металургiйних заводiв зосередили увагу на максимальному збiльшеннi виплавки металу. Завкоми докладали значних зусиль для впровадження на пiдприємствах методу швидкiсної виплавки металу марiупольського сталевара М.Мазая й днiпропетровського - Я.Чайковського. У процесi змагання металурги збiльшили виплавку високоякiсних сталей i феросплавiв, розширили виробництво складних профiлiв прокату та броньових плит. До жовтня 1941 р. металургiйнi заводи України виплавили 1,8 млн. т чавуну, 1,9 млн. т сталi, 1,4 млн. т прокату, 89 тис. т труб²⁹ .

Колективи машинобудiвних заводiв республiки самовiддано працювали над виконанням замовлень для фронту. Стахановцi складального цеху Харкiвського тракторного заводу закликали робiтникiв пiдприємства посилити трудову активнiсть, дисциплiну, ефективно використовувати обладнання й не залишати робочих мiсць доти, поки не виконають виробничу норму³⁰ .

Бомбардування промислових об'єктiв, евакуацiя обладнання пiдприємств звели нанiвець органiзацiю виробничого змагання. Держава, як i в передвоєннi роки, посилила застосування позаекономiчного стимулювання працi для зростання ефективностi виробництва й нарощування випуску воєнної продукцiї. У 1942 р. ЦК ВКП(б) прийняв низку постанов, якими зобов'язав ВЦРПС i наркомати розробити умови змагання для кожної промислової галузi. Керiвництво, узагальнення й розповсюдження передового досвiду, пiдбиття пiдсумкiв, моральне й матерiальне заохочення було доручено профспiлкам:³¹ . Для нагородження переможцiв було встановлено перехiднi червонi прапори вищих партiйних i державних органiв, ВЦРПС, центральних комiтетiв профспiлок i наркоматiв. Переможцям змагання видiляли незначнi грошовi винагороди, додатковi продукти харчування та промтовари.

стр. 45

22 травня 1942 p. президiя ВЦРПС прийняла постанову про участь профспiлок в органiзацiї всесоюзного соцiалiстичного змагання, якою зобов'язала центральнi, обласнi, фабрично-заводськi й цеховi комiтети надати трудовiй iнiцiативi робiтникiв i спецiалiстiв масового характеру, запроваджувати досвiд стахановцiв, новi форми органiзацiї працi³² .

Навеснi змагання набуло форм масового руху. Якщо в листопадi 1941 р. промислове виробництво, дезорганiзоване евакуацiєю понад 1,5 тис. пiдприємств i окупацiєю України та iнших економiчних районiв, упало до 52% (вiд рiвня 1940 р.), то з 2-ї половини 1942 р. розпочалося пiднесення економiки, особливо воєнного виробництва³³ .

Втрата Донбасу надзвичайно загострила проблему забезпечення вугiллям металургiйних заводiв, пiдприємств ВПК. Вугiльнi басейни Уралу, Сибiру й Казахстану не виконували державних планiв. ВЦРПС, наркомат i ЦК профспiлки робiтникiв вугiльної промисловостi схiдних районiв у вереснi 1942 р. зобов'язали керiвництво й профспiлковi комiтети шахт розгорнути змагання мiж колективами пiдприємств i забезпечити виконання виробничих норм³⁴ .

В авангардi трудового суперництва йшли колективи, очолюванi спецiалiстами з Донбасу М.Iзотовим, О.Стахановим, О.Степаненком, П.Кратенком, М.Касауровим. Директор тресту "Челябвугiлля" М.Iзотов активно сприяв профспiлковiй органiзацiї у розгортаннi змагання за пiдвищення продуктивностi працi, рiвня механiзацiї виробничих процесiв i зменшення собiвартостi вугiлля. Одними з перших перейняли метод О.Стаханова шахтарi Карагандинського й Уральського басейнiв. На пiдприємствах Кiзелiвського басейну змагання гiрникiв-швидкiсникiв очолили вибiйник А.Iбатаєв i стахановець iз Донбасу П.Кузьменко. Перший довiв видобуток вугiлля за змiну в лютому 1943 р. до 7,3 норми, а другий - до б ³⁵ .

Через вiйну план будiвництва нових шахт виконати не вдалося, а видобуток вугiлля зменшився до 75,5 млн т, що становило 45,5% обсягу 1940 р. ³⁶

Завдяки самовiдданiй працi понад 71 тис. українських гiрникiв, що влилися в колективи шахт Московського, Кузнецького, Карагандинського, Уральського й Печорського басейнiв видобуток вугiлля зростав (якщо 1940 р. вiн становив 49,3 млн т палива, то 1941 - уже 56,1, 1942 - 53,1, 1943 - 71,1, 1944 - 80,9, 1945 - 88,7)³⁷ .

У тилу налагоджували й нарощували виробництво продукцiї пiдприємства коксохiмiчної й вогнетривкої промисловостi України. 1942 р. їм не вдалося виконати план виробництва шамоту й динасу. У травнi 1943 р. ВЦРПС i наркомат чорної металургiї прийняли спiльну постанову, якою зобов'язали господарськi органи й профспiлки спрямувати основнi зусилля на полiпшення фiнансування, матерiальне постачання, поповнення колективiв кадрами. Самовiддана праця робiтникiв i спецiалiстiв iз Донбасу й Приднiпров'я в 1943 р. сприяла зростанню продуктивностi виробництва. Колектив Богдановицького рудоуправлiння видобув 1943 р. вогнетривкої глини в 1,5 рази бiльше, нiж у минулому. Виконання виробничої норми робiтниками Красногорського вогнетривкого заводу в 1 кварталi 1944 р. становило 150%. Серед передовикiв виробництва були робiтники з України Г.Пiддубний, А.Гришко, I.Гавриленко, П.Кипоренко, В.Авраменко. З 12,6 тис. зайнятих на пiдприємствах у Богдановичах, Красногорському, Нижньому Тагiлi, Первоуральську, Сухому Лозi й Сатках понад 6 тис. робiтникiв виконували виробничу норму на 120% ³⁸ . Виснажлива праця робiтникiв залишалася чи не єдиним реальним засобом зростання виробництва продукцiї.

Важливою формою органiзацiї змагання в роки вiйни залишався масовий рух робiтникiв за виконання двох, трьох i бiльше виробничих норм, мотивацiєю

стр. 46

якого були доволi висока заробiтна плата й видача додаткових продуктових i продовольчих товарiв. У жовтнi 1941 р. на нарадi стахановцiв Бакальських рудникiв рудокопи з України Боровик, Доренський, Москаленко, Пихтар, Пучкiн i Семиволос закликали гiрникiв Уралу розгорнути змагання за виконання й перевиконання планових завдань. Iнiцiативу пiдтримали наркомат i президiя ЦК профспiлки робiтникiв залiзорудної промисловостi схiдних районiв i 25 грудня ухвалили вiдповiдну постанову³⁹ .

Гiрники України, як i перед вiйною, очолювали трудове суперництво. Видатний стахановець О.Семиволос, працюючи на руднику "Об'єднаний", протягом 1942 р. в надзвичайно важких умовах виконував вiд 4 до 7 норм за змiну. У 3-4 рази перевиконували виробниче завдання шахтарi з Кривого Рогу Ананьев, Зiньков, Власенко, Клименко, Коваленко, Кириленко, Небайло, Онуфрiєнко й мiсцевi - Байбурiн, Дубров, Кривоносов, Лисов, Сединкiн⁴⁰ .

Видатних результатiв у змаганнi досяг бурильник Високогорського рудника криворiзький майстер I.Завертайло - вiн бурив за змiну до 11 вибоїв, виконуючи норму ЗО прохiдникiв. У квiтнi 1942 р. стахановець виконав план на 650%, а його земляки С.Єременко, М.Дяченко, А.Головатий, Ф.Мойсеєнко - на 300-500%. Оволодiвши методом багатовибiйного бурiння, 80 гiрникiв перевиконали план на 1000%, а 1708 стали стахановцями й ударниками. Лише 3,4% робiтникiв не виконали виробничого завдання. За роки вiйни колектив пiдприємства майже безперервно утримував звання "Кращий рудник Радянського Союзу"⁴¹ .

Освоєння нових родовищ, вiдсутнiсть технiки й квалiфiкованих кадрiв стали на завадi виконанню рiчного плану видобутку залiзної руди. Iз 737 гiрникiв Гороблагодатського рудника 318 не виконували норми, тодi як 96 давали по двi й бiльше. Близько 2180 робiтникiв залiзорудної промисловостi не виконали виробничого завдання сiчня 1943 р.⁴² Проте вже в груднi гiрничорудна промисловiсть схiдних районiв виконала виробничий план на 130%, а кiлькiсть гiрникiв, якi не виконували норми, зменшилася майже вдвiчi⁴³ .

З iнiцiативи завкому Челябiнського тракторного заводу розпочалося змагання танкобудiвникiв. Видатних успiхiв досяг колектив заводу iм. Комiнтерну. Для нагородження переможцiв завком установив 27 перехiдних червоних прапорiв, почеснi звання кращих робiтникiв за професiями, а також незначнi грошовi винагороди. 1942 р. кращим у змаганнi виплатили всього 150 тис. руб.⁴⁴ Протягом року профспiлкова органiзацiя охопила змаганням 23 тис. робiтникiв i спецiалiстiв, а 1943 р. - ще 7 тис. iз 33 тис, зайнятих на пiдприємствi, але майже не змiнною залишалася кiлькiсть стахановцiв i ударникiв (вiдповiдно 17,1 тис. i 17,9 тис). Близько 3 тис робiтникiв виконували 2, 3, 5 i 10 норм. До 1 травня 1944 р. 60 стахановцiв виконали рiчне завдання. Серед них були новатори з України М.Дудник, Г.Дорогань, А.Ярова. Продуктивнiсть працi в 1943 р. зросла на 29,6% порiвняно з минулим роком i становила 108,3% до плану. Колектив заводу за перемоги у всесоюзному змаганнi протягом вiйни 38 разiв удостоювався перехiдного червоного прапора ДКО, десятки разiв - перехiдних прапорiв ВЦРПС i наркомату танкової й тракторної промисловостi, а також нагороджений орденами Ленiна, Трудового червоного прапора та Червоної зiрки⁴⁵ .

Понад 80% робiтникiв, iтеерiвцiв i службовцiв охопив змаганням завком Челябiнського тракторного заводу. У липнi 1943 р. близько 18 тис. iз них стали стахановцями й ударниками, 2,5 тис виконували двi, три й бiльше виробничих норм, понад 400 обслуговували по декiлька верстатiв. Збори профспiлкового активу пiдприємства, що вiдбулися 24 сiчня 1944 p., вiдзначили роль завкому в збiльшеннi випуску танкiв, зростаннi продуктивностi працi на 36,7%, змен-

стр. 47

шеннi трудомiсткостi виробництва на 45% i собiвартостi продукцiї на 17,5%⁴⁶ .

Наркомат i ЦК профспiлки робiтникiв тракторної й танкової промисловостi, керiвництво пiдприємств i завкоми протягом 1943 р. досягли значних успiхiв в органiзацiї виробничо-масової роботи. Виробництво танкiв зросло на 138,3%, а продуктивнiсть працi - на 139%. Заводи наркомату виконали рiчний план виробництва танкiв, тракторiв, двигунiв, запчастин до них i боєприпасiв на 101,7%. Зменшилася собiвартiсть продукцiї. У листопадi завод iм. Комiнтерну витратив на виробництво танка Т-34 127,8 тис. руб. проти 178 тис. у сiчнi поточного року, iншi пiдприємства - вiдповiдно 174,3 тис. проти 259 тис.⁴⁷ Протягом року радянська армiя отримала 20 тис. танкiв i 4 тис. САУ⁴⁸ .

У змаганнi трудових колективiв пiдприємств наркоматiв озброєння, боєприпасiв, авiацiйної промисловостi й машинобудування певних успiхiв досягли евакуйованi з України заводи. Київський завод iм. I.Лепсе, що в тилу став Кусинським машинобудiвним пiдприємством, у 1942 р. бiльше нiж утричi збiльшив виробництво боєприпасiв. Виконання робiтниками планових завдань становило 144%, а продуктивнiсть працi зросла вдвiчi. Завком Челябiнського пiдприємства iм. Колющенка охопив змаганням близько 2,5 тис. трудiвникiв, понад 2,3 тис. iз яких стали стахановцями й ударниками. Число робiтникiв, якi не виконували виробничi норми, зменшилося вдвiчi й становило 164 особи⁴⁹ . Колектив заводу випустив у 1943 р. 3237 реактивних мiнометiв (у 3,3 рази бiльше, нiж у 2-й половинi 1941 р.) ⁵⁰ .

У той же час оргбюро ЦК профспiлки робiтникiв промисловостi боєприпасiв зазначало, що на 1 липня 1942 р. змаганням було охоплено лише 60-70% робiтникiв, завкоми не ведуть облiку його учасникiв, не пiдбивають пiдсумки, не популяризують досвiд кращих стахановцiв. Проблема обговорювалася на 7 загальнозаводських нарадах, ужитi заходи змiнили ситуацiю в галузi наприкiнцi року на краще⁵¹ .

Одним iз лiдерiв змагання серед пiдприємств важкого машинобудування був завод "Уралважхiммаш" у Нижньому Iсетську Свердловської областi, збудований на базi київського заводу "Бiльшовик". 1942 р. в колективi працювали близько 700 стахановцiв i ударникiв, понад 140 трудiвникiв виконували виробничi завдання на 200%, а 10 - на 1000%⁵² .

З iнiцiативи українського сталевара А.Сорокового з Кувшинського й росiянина М.Базетова з Верх-Iсетського металургiйних заводiв у груднi 1941 р. розпочалося змагання за швидкiсну виплавку сталi. Одними з перших приклад вiдомих майстрiв наслiдували українськi сталевари: В.Амосов, який працював на Златоустiвському металургiйному заводi, Т.Абраменко, П.Дорошенко, Є.Лук'ян-чиков, Малуховський, М.Хилько (Магнiтогорський металургiйний комбiнат), Д.Сидоровський ("Уралмаш"), С.Дмитренко i А.Кравець ("Амурсталь"), Захарченко, Малишев, Нехорошев (Кузнецький металургiйний комбiнат) ⁵³ .

Пленум ЦК профспiлки робiтникiв чорної металургiї схiдних районiв (31 серпня - 3 вересня 1942 р.) вiдзначив позитивнi зрушення в органiзацiї змагання. Число його учасникiв на заводах збiльшилося до 90%. План виплавки чавуну виконали 8 пiдприємств iз 10, сталi - 10 мартенiвських цехiв iз 15, а прокату - 12 iз 19. Почесних звань "Кращий доменний цех Радянського Союзу" був удостоєний колектив доменного цеху Магнiтогорського металургiйного комбiнату, "Кращий сталеплавильний цех Радянського Союзу" й "Кращий прокатний цех Радянського Союзу" - цехи Кузнецького металургiйного заводу. Кожен переможець отримав грошову винагороду на суму 250 тис. руб.⁵⁴ Проте колективи Кушвинського, Нижньо-Салдинського, Сiверського, Первоуральського новотрубного, Кiровоградського та iнших металургiйних заводiв не виконали державних

стр. 48

планiв. Багато молодих робiтникiв - пiдлiткiв i жiнок - не виконували норми. На Магнiтогорському комбiнатi вони становили 38%, Кiровоградському мiдно-плавильному заводi - 36%, Бєлорецькому металургiйному - 31%, Ашинському - 23%). 28% робiтникiв металургiйних пiдприємств Уралу й Сибiру не виконували виробничих завдань⁵⁵ . На це були об'єктивнi причини: низька квалiфiкацiя кадрiв, недостатня механiзацiя виробничих процесiв, перебої з паливом i сировиною, завищенi, економiчно необгрунтованi виробничi плани, тривала реконструкцiя пiдприємств, фiзичне виснаження i важкi умови працi робiтникiв.

Полiпшення матерiально-технiчного постачання, удосконалення органiзацiї працi й пiдготовки кадрiв на металургiйних заводах сприяли зростанню ефективностi виробництва. Прирiст валової продукцiї за 11 мiсяцiв 1942 р. на Магнiтогорському комбiнатi становив 133%, Златоустiвському заводi - 168%, Ашинському - 119%, Уфалейському - 112%. За пiдсумками змагання в 1942 р. й 1 кварталi 1943 р. колективи Первоуральського, Лисьвенського, Верх-Iсетського та Кузнецького металургiйних заводiв були нагородженi орденами Ленiна й Трудового червоного прапора. За внесок у пiдвищення ефективностi виробництва 34 металурги й iнженери були удостоєнi звання лауреатiв Державної премiї⁵⁶ . Серед них було немало робiтникiв i спецiалiстiв iз України.

Керiвництво магiстралей i профспiлка залiзничникiв спрямували змагання на якнайшвидше формування й збiльшення швидкостi руху поїздiв, своєчасний ремонт колiй, вагонiв i паровозiв. Залiзничники України, яких у тилових районах було близько 75,6 тис, стали iнiцiаторами впровадження на залiзницях схiдних i пiвденних районiв стаханiвського методу роботи машинiста паровозного депо станцiї Слов'янськ П.Кривоноса, який забезпечував ефективне використання та надiйну експлуатацiю локомотива. Його послiдовник, машинiст I.Редько, утримуючи в зразковому станi локомотив, вiд сiчня 1942 р. до сiчня 1943 р. додатково провiв 60 ешелонiв, перевiз понад 49 тис. т вантажiв. Економiя ресурсiв пiд час експлуатацiї локомотива становила 27 тис. руб. i 88 т палива⁵⁷ .

Широкого поширення в тилу набув метод диспетчерського керування рухом поїздiв, запропонований начальником Сталiнської залiзницi М.Закорком, а також система швидкiсної обробки транзитних ешелонiв, розроблена залiзничниками станцiї Чаплино Пiвденної магiстралi УРСР.

Українськi залiзничники пiдтримали iнiцiативу новосибiрського машинiста М.Лунiна, який вiдмовився вiд послуг комплексних ремонтних бригад. Рух за сумiсництво професiй набув широкого поширення на Пiвденно-Уральськiй залiзницi - основнiй магiстралi СРСР. У березнi 1942 р. за лунiнським методом працювали 132 бригади машинiстiв i 662 з 1918 обхiдникiв. Комiтет профспiлки охопив змаганням понад 39 тис. залiзничникiв iз 43,3 тис. працiвникiв. Близько 22,8 тис. стахановцiв i ударникiв постiйно перевиконували виробничi норми. Добову швидкiсть руху ешелонiв було доведено до 800 км⁵⁸ .

Проте, незважаючи на самовiддану працю робiтникiв, залiзничний транспорт не виконав планiв перевезення вантажу в 2-й половинi 1941 - 1942 pp. 1942р. за розкладом прослiдувало лише 47% поїздiв. Добове завантаження залiзниць зменшилося проти 1940 р. бiльше нiж удвiчi⁵⁹ .

ДКО, ВЦРПС i наркомат шляхiв сполучення протягом 1943 р. змiцнили господарськi кадри, розпочали будiвництво нових залiзниць, полiпшили їх матерiально-технiчне постачання й побутове забезпечення трудових колективiв. Дорожнi комiтети охопили змаганням близько 89% залiзничникiв 37 дорiг, до 62% зросла кiлькiсть стахановцiв i ударникiв. Державний план перевезень виконали всi залiзницi. Добове завантаження збiльшилося на 3 тис. вагонiв порiвняно з минулим роком⁶⁰ .

стр. 49

На пiдприємствах будiвельної iндустрiї профспiлки очолили рух за сумiсництво професiй. За вiдсутностi належних засобiв механiзацiї на будовах переважала ручна праця. Для пiдвищення ефективностi будiвництва адмiнiстрацiя й профспiлковi комiтети органiзували навчання молодих робiтникiв, допомагали їм оволодiвати сумiжними професiями, удосконалювати органiзацiю й технологiю працi. На початку 1942 р. профспiлка робiтникiв будiвництва важкої промисловостi Уралу й Захiдного Сибiру охопила рiзними формами змагання на будовах Челябiнської областi 57% будiвельникiв, Узбецької РСР - 51%⁶¹ . Важкi умови працi й побуту будiвельникiв за вiдсутностi належного матерiального стимулювання стали перешкодою на шляху масового залучення робiтникiв галузi до участi в змаганнi.

Восени 1941 р. на пiдприємствах тилу виник рух за створення молодiжних бригад, якi змагалися за присвоєння звання "Фронтова бригада". ВЦРПС визначила основнi напрями їх дiяльностi, наголосивши, що головним їхнiм завданням є виконання щоденних виробничих норм всiма членами колективу не менше як на 200 %⁶² . Робота таких колективiв будувалася на високiй трудовiй дисциплiнi, самовiдданiй, виснажливiй i вмiло органiзованiй працi. Робiтники фронтових бригад тижнями не залишали цехiв, виконуючи замовлення фронту.

Рух молодiжних бригад за роки вiйни став однiєю з наймасовiших форм змагання. Шiсть фронтових бригад Артемiвського машинобудiвного заводу, що продовжив роботу в Єгоршинi Свердловської областi, виконували виробничi норми протягом 1943 р. на 200-300%⁶³ . У 1943 р. завкоми пiдприємств озброєння й боєприпасiв органiзували змагання 3,4 тис. бригад, якi налiчували ЗО тис. молодих робiтникiв. Продуктивнiсть працi в галузi зросла на 20%⁶⁴ .

На танковому заводi iм. Комiнтерну за звання фронтових змагалося 982 бригади (понад 10 тис. робiтникiв). Наступного року 309 iз них вибороли звання фронтових, а 9 - гвардiйських. Серед кращих були колективи українських стахановцiв Т.Бронєвої, М.Гудимова, В.Волошанина, А.Кушнарюк, А.Панферова. Достроково, до 25 грудня 1943 p., виконали рiчний план 208 робiтникiв фронтових бригад, два рiчних завдання - 123, три - 28. Завком Челябiнського тракторного заводу розгорнув змагання серед 2,5 тис. молодiжних бригад (18 тис. робiтникiв). У першому кварталi 1943 р. 319 iз них за героїчну працю були удостоєнi звання фронтових. До квiтня 1944 р. профспiлковi органiзацiї й адмiнiстрацiя тракторних i танкових заводiв охопили змаганням 2493 молодiжних бригади (17,5 тис. робiтникiв) ⁶⁵ .

Фронтовi бригади працювали також i в районах бойових дiй. Ремонт лiтакiв на аеродромах здiйснювали бригади Київського авiацiйного заводу, розташованого в Новосибiрську. За трудовi досягнення слюсарi I.Гулак, Лойненко, Романюк, Шабанов були нагородженi орденами й медалями⁶⁶ .

Високої продуктивностi працi, економiї матерiалiв i якостi пошиття обмундирування досягли молодiжнi й фронтовi бригади швейних пiдприємств України, що працювали в тилу. Швачки, очолюванi Макаровою з Харкiвської фабрики "Бiльшовичка України", розташованої в Семипалатинську (Казахська РСР), щорiчно виконували виробничий план на 400%. Мiсячнi плани 1944 р. колектив виконував на 210-220%)⁶⁷ .

1943 р. в промисловостi СРСР працювало 36 тис. молодiжних бригад (300 тис. робiтникiв). Проте квалiфiкованi робiтники становили в них не бiльше 2-3 %⁶⁸ .

Зростання продуктивностi виробництва в першi роки вiйни (1942 р. воно становило, порiвняно з 1940 р. - 180%>, у 1943 - 139, 1944 - 142%) було результатом самовiдданої, важкої й виснажливої працi робiтникiв i наполегливостi гос-

стр. 50

подарських органiв i профспiлок. Найбiльших темпiв росту продуктивностi працi досягли трудящi промисловостi боєприпасiв - на 54%, авiацiйної - на 47%, танкової - на 43%⁶⁹ .

Аналiз документiв галузевих ЦК профспiлок свiдчить, що в органiзацiї змагання за роки вiйни були перiоди пiднесення й спаду. 1943 р. зменшилася кiлькiсть учасникiв змагання серед робiтникiв залiзорудної промисловостi схiдних районiв (iз 83,4% до 81,5%), а на пiдприємствах важкого машинобудування - з 76% до 69,7%. Наступного року спала трудова активнiсть металургiв центральних районiв⁷⁰ . Серед причин - постiйний процес перебудови, удосконалення виробництва вiйськової технiки, нестача й низька квалiфiкацiя кадрiв, їх плиннiсть i реевакуацiя, мiзернi матерiальнi стимули, надзвичайно важке матерiально-побутове становище й умови працi, байдуже ставлення окремих партiйних i господарських органiв до органiзацiї змагання.

На визволенiй територiї України профспiлки вiдновили змагання мiж робiтниками рiзних галузей виробництва та регiонами СРСР за якнайшвидшу вiдбудову економiки. Шахтарi Донбасу продовжили змагання з гiрниками Кривбасу, Кiзелiвського й Пiдмосковного вугiльних басейнiв i нафтовиками Баку, робiтники шахт i рудникiв Нiкопольського марганцевого родовища - з трудiвниками Чиатурi, коксохiмiки й металурги Приднiпров'я й Донбасу - з колегами Уралу та Сибiру, машинобудiвники - з колективами спорiднених пiдприємств Ленiнграда, Москви.

Переможцям змагання за професiями встановили звання "Кращий слюсар", "Кращий токар" i т. п. XII пленум ВЦРПС (березень 1944 р.) указав на необхiднiсть подання для нагородження орденами й медалями, присвоєння звання лауреатiв Державної премiї СРСР стахановцям i новаторам виробництва, якi постiйно здобувають першi мiсця в змаганнi⁷¹ .

Профспiлки України зосередили увагу на органiзацiї iндивiдуального змагання. ЦК профспiлки шахтарiв Донбасу спiльно з наркоматом вугiльної промисловостi СРСР розробили й схвалили в листопадi 1943 р. положення про присвоєння звання "Майстер вугiлля в днi Вiтчизняної вiйни" робiтникам основних професiй, якi виконують мiсячний план не менше, як на 150%. Подання для присвоєння звання робили комiтет профспiлки й начальник шахти, а схвалювали його вищий профспiлковий орган i керуючий трестом. Робiтники, якi удостоювалися звання, щомiсяця отримували грошову винагороду на суму 500 руб., а також дозвiл на першочергове придбання продуктових i промислових товарiв на суму, що не перевищувала 30% мiсячної премiї за майстернiсть⁷² .

Число майстрiв вугiлля зростало з кожним днем. На початку сiчня 1944 р. вибiйник шахти N19-20 "Артемвугiлля" М.Афонiн видобув за змiну 67,8 т вугiлля, що становило 20 норм. Змагаючись iз ним, Б.Калюжний виконав у цей же день 16 норм. До 15 серпня М.Афонiн виконав три рiчнi завдання, Б.Калюжний - два, а 44 гiрники шахти - рiчний план. Протягом року М.Афонiн установив три вседонецькi рекорди з видобутку вугiлля⁷³ .

На початку лютого вибiйник шахти N8 тресту "Боковоантрацит" Г.Седак перевищив рекорд М.Афонiна, виконавши норму на 2215%. Молодий гiрник шахти N2-бiс М.Головньов нарубав 4 травня за змiну 86 т вугiлля, що становило 2200% норми. Центральний орган ВЦРПС газета "Труд" 20 грудня сповiстила про виконання вибiйником шахти N28 "Венгеровка" тресту "Фрунзевугiлля" комбiнату "Ворошиловградвугiлля" Л.Голоколосовим 7 рiчних планiв. Гiрники комбiнату видали "нагора" понад план бiльше нiж 120 ешелонiв вугiлля⁷⁴ .

Понад 2,8 тис. майстрiв вугiлля працювали на шахтах комбiнату "Сталiн-вугiлля". По два й бiльше рiчних завдань виконали О.Кедя, С.Рубан, I.Панаща-

стр. 51

тенко, М.Злобiн, М.Гришутiна, В.Корзулова, Н.Кузьменко, Т.Таратутiна та iн. 1944 р. 225 тис. гiрникiв Донбасу змагалися за звання "Майстер вугiлля в днi Вiтчизняної вiйни". Його були удостоєннi 5745 стахановцiв⁷⁵ .

1945 р. ЦК профспiлки гiрникiв Донбасу й шахткоми охопили змаганням 231,3 тис. робiтникiв iз 371,5 тис. зайнятих у вугiльнiй промисловостi. Середньодобовий видобуток вугiлля у вереснi збiльшився порiвняно iз сiчнем на комбiнатах "Сталiнвугiлля" на 32,5%, "Донбасантрацит" на 37,2%, "Ростоввугiл-ля" на 29,4%, "Ворошиловградвугiлля" на 27,2%. Шахтарi басейну видобули 9 990,7 тис. т вугiлля, що становило 100,2% рiчного плану⁷⁶ .

У березнi 1944 р. президiя ЦК профспiлки робiтникiв залiзорудної промисловостi пiвденних районiв СРСР ухвалила рiшення про вiдновлення iндивiдуального та iнших форм змагання мiж гiрниками Кривбасу й шахтарями Донбасу. Видатних трудових успiхiв у змаганнi досягли бурильники шахти "Валявка" I.Кобзар та I.Стадник. Iз 1 серпня до 31 жовтня 1944 р. I.Стадник виконав 1,5 рiчних плани. По 7-10 виробничих норм щоденно виробляли майстри бурiння шахти "Пiвнiчна" П.Мiхно, Нiколаєнко, Стрибайло, С.Холкiн, рудоуправлiння iм. К.Лiбкнехта О.Довженко й I.Жеваго, 5 стахановцiв рудника iм. Iллiча. Виробниче завдання 2 й 3 кварталу колективи Кривбасу виконали на 116%. Понад 2 тис. гiрникiв виконували 2-3 норми за змiну⁷⁷ . За пiдсумками iндивiдуального змагання, звання "Кращий за професiєю" були удостоєннi 2487 гiрникiв басейну. Протягом 1943-1945 pp. колективи пiдприємств гiрничорудної промисловостi України 31 раз перемагали у всесоюзному змаганнi⁷⁸ . Успiхiв у розгортаннi iндивiдуального змагання досягла профспiлка робiтникiв сiльськогосподарського машинобудування, якiй пiдпорядковувалися первиннi органiзацiї 25 заводiв. У 1 кварталi 1945 р. за звання кращого за професiєю змагалися 11,8 тис. робiтникiв iз 14,4 тис. зайнятих на виробництвi. З них 630 були удостоєнi цього звання. Пiдсумовуючи роботу ЦК профспiлки за 1944-1945 pp. VIII пленум зазначив, що колективи пiдприємств сiльськогосподарського машинобудування, якi виробляли переважно озброєння й боєприпаси, протягом вiйни 134 рази перемагали у всесоюзному змаганнi. ЦК ВКП(б) 23 рази нагороджував їх перехiдними червоними прапорами, а 408 робiтникiв i спецiалiстiв було удостоєно державних нагород⁷⁹ .

Проте формальний пiдхiд окремих центральних, фабрично-заводських комiтетiв i адмiнiстрацiї пiдприємств до органiзацiї змагання, брак економiчних можливостей стимулювати продуктивнiсть працi, призводили до того, що значна кiлькiсть робiтникiв не були ним охопленi. Завкоми металургiйних заводiв залучили в 1944 р. до iндивiдуального змагання лише 68,2 тис. металургiв iз 86 тис. робiтникiв, профкоми пiдприємств промисловостi будiвельних матерiалiв -8,8 тис. iз 13,9 тис, промислового будiвництва - 42 тис. iз 105 тис.⁸⁰

Важливим засобом iнтенсифiкацiї вiдбудовчих процесiв стало змагання молодiжних i фронтових бригад. Наприкiнцi 1943 р. профспiлки шахт комбiнату "Ворошиловградвугiлля" органiзували змагання 295 молодiжних бригад. Колектив В.Фастовця шахти N28 "Венгеровка" в надзвичайно важких умовах видобував за змiну 75-80 т вугiлля, значно перевиконуючи виробниче завдання. Гiрники бригади Бєлiков i Стежников були нагородженi орденами Трудового червоного прапора. У червнi 1945 р. в промисловостi й на транспортi Донбасу за звання фронтових змагалися близько 5 тис. молодiжних бригад⁸¹ .

Понад 220 молодiжних i фронтових бригад працювали на рудниках i шахтах Кривбасу. Вагомих успiхiв у змаганнi досяг колектив В.Яценка шахти "Пiвденна" рудоуправлiння iм. Артема, який виконував щоденно 2-3 норми, а бригадир - до 7. 1944 р. на пiдприємствах гiрничорудної промисловостi України змагалися 1613 бригад, 580 iз яких були удостоєнi звання фронтових⁸² .

стр. 52

На початку 1945 р. в металургiйнiй промисловостi республiки працювало 798 чоловiчих i 185 жiночих бригад, iз них 613 - фронтових⁸³ ,

У лютому 1944 р. ЦК профспiлки робiтникiв заводiв важкого машинобудування СРСР розглянув на пленумi стан змагання молодiжних бригад за якнайшвидшу вiдбудову пiдприємств i налагодження випуску продукцiї. У його рiшеннях зазначалося, що змагання за звання фронтових органiзоване на 23 основних заводах iз 64. Бригади Аргунової, Горобцової, Калмикової й Пащенко Харкiвського турбогенераторного заводу щоденно виконували норму на 350%. Колектив Пащенко за пiдсумками всесоюзного змагання в 1 кварталi 1945 р. виборов 3 мiсце⁸⁴ .

На початку 1945 р. в економiцi України змаганням було охоплено 34 тис. молодiжних бригад. Значна їх кiлькiсть за видатнi трудовi досягнення була удостоєна звання фронтових⁸⁵ .

Змагання трудящих за виконання виробничих планiв стало одним iз вирiшальних факторiв змiцнення воєнно-економiчної могутностi СРСР i вiдбудови економiки. Профспiлки охопили ним в Українi близько 69% робiтникiв, iтеерiвцiв i службовцiв⁸⁶ . Аналiз документiв профспiлкових органiзацiй свiдчить, що твердження радянських дослiдникiв про 85% трудiвникiв-учасникiв змагання є перебiльшеними⁸⁷ . Приписки були масовим i звичайним явищем радянської доби.

Усебiчний розвиток профспiлками рiзних форм виробничого змагання сприяв зростанню продуктивностi працi. За 1942-1944 pp. вона пiднялася в промисловостi на 40%⁸⁸ . Змагання робiтникiв i спецiалiстiв стало важливим чинником удосконалення органiзацiї працi, технологiчних процесiв, упровадження нової технiки, обладнання, iнструментiв, рацiонального використання трудових ресурсiв, скорочення виробничого циклу, економiї сировини й матерiалiв, зменшення собiвартостi продукцiї. Основне завдання трудового змагання - зростання продуктивностi працi - господарськi органи й профспiлки виконували в надзвичайно складних умовах перебудови виробництва й освоєння нової продукцiї, за вiдсутностi належної кiлькостi квалiфiкованих робiтникiв i спецiалiстiв, засобiв механiзацiї виробничих процесiв, за наявностi значних перебоїв у матерiально-технiчному постачаннi, за рахунок трудової мобiлiзацiї населення, масового запровадження понаднормової працi, збiльшення тривалостi робочого дня до 12-16 годин, скасування вiдпусток i вихiдних днiв, постiйного пiдвищення норм виробiтку.

Переважно моральне заохочення учасникiв змагання, важкi умови працi й життя нерiдко породжували пасивне ставлення частини робiтникiв до виконання взятих зобов'язань. Спроби профспiлок зробити змагання масовим, рiзке збiльшення виробничих норм i планiв, мiзерне матерiальне заохочення, формальне ставлення партiйних, державних i господарських органiв спричиняли як трудову наснагу, героїзм i рекорди, так i байдужiсть, приписки й фальшивi результати.

Морально-етична концепцiя змагання, розроблена iдеологами компартiї, не була спрямована на задоволення нагальних потреб працiвника й суспiльства. Коли В. Ленiн говорив, що "органiзацiя змагання повинна посiсти визначне мiсце серед завдань радянської влади"⁸⁹ , то йшлося про пiдпорядкування iнтересiв людей iнтересам держави. Пiд впливом цiлеспрямованої й тотальної пропаганди змагання сприяло трудовим досягненням свiдомих робiтникiв але фактично залишало поза сферою впливу бiльшiсть робiтництва, яка орiєнтувалася на реальнi матерiальнi стимули.

стр. 53

¹ Українська РСР у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi Радянського Союзу 1941-1945 pp. - Т. 1-3. - К., 1967-1969; Iсторiя Української РСР: У 8 т., 10 кн. - К., 1977. - Т.6-7; КПРС - органiзатор i натхненник соцiалiстичного змагання в промисловостi України. - К., 1975; Профсоюзы СССР. Док-ты и материалы: В 4 т. - М., 1963. -Т.З; Социалистическое соревнование в СССР 1918-1964 гг. Док-ты и материалы профсоюзов. - М., 1965; Iсторiя робiтничого класу Української СРСР: У 2 т. - К., 1967. - Т.2.; История рабочих Донбасса: В 2 т. - К., 1981. - Т.2; Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. - К., 1983.

² Белоносов И.И. Советские профсоюзы в годы войны. - М., 1970; Коваль М.В. Все для перемоги: Подвиг трудящих України у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi 1941-1945 pp. - К., 1970; Кондакова Н.И. Профсоюзы -активный помощник Коммунистической партии в развертывании социалистического соревнования в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. (По материалам профсоюзов металлургов) // Коммунистическая партия - вдохновитель и организатор всенародного социалистического соревнования в СССР. - М., 1961; Митрофанова А.В. Рабочий класс СССР в годы Великой Отечественной войны. - М., 1971; Морехина Г.Г. Великая битва за металл (1941-1945 гг.). - М., 1974; Рогачевская Л.С. Социалистическое соревнование в СССР. Исторические очерки 1917-1970 гг. - М., 1977; Слуцкий А., Сидоренко В. Профсоюзы Украины после победы Великого Октября. - М., 1961.

³ История профсоюзов России. Этапы, события, люди. - М., 1999; Нариси iсторiї професiйних спiлок України. - К., 2002.

⁴ Кульчицький С.В. Україна мiж двома вiйнами (1921-1939). - К., 1999.

⁵ Майер Р. О чудесах и чудовищах. Стахановское движение и сталинизм // Отечественная история. - 1993. - N3. - С. 56.

⁶ Бiльшовик України. - 1939. - N 9. - С. 30.

⁷ КПРС в резолюцiях. - Т. 5. - С. 411.

⁸ Там же. - С. 411-412.

⁹ Коммунистическая партия Украины в резолюциях, решениях съездов, конференций и пленумов ЦК. - К., 1977. - Т. 2. - С. 614-615, 618.

¹⁰ Червоний гiрник. - 1940. - 28 липня.

¹¹ Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. - К., 1983. - С. 337.

¹² Днiпропетровський металург. - 1939. - 26 травня.

¹³ Советская Украина. - 1939. - 2 июля.

¹⁴ Стахановец. - 1941. - N4. - С. 18; Кiровець. - 1941. - 30 сiчня.

¹⁵ Советская Украина. - 1941. - 26 января, 18 апреля.

¹⁶ История профсоюзов СССР. - Ч. 2. - М., 1979. - С. 11.

¹⁷ Радянська Україна в братнiй сiм'ї народiв СРСР. - К., 1972. - С.87; Суспiльно-полiтичне життя трудящих Української РСР. - К., 1973. - Т.1. - С. 242.

¹⁸ Советская Украина. - 1939. - 10 января.

¹⁹ Iсторiя України: нове бачення. - К.,1996. - Т. 2. - С. 281; Кульчицький С.В. Назв, праця. - С. 228.

²⁰ Кульчицький С.В. Назв, праця. - С. 228.

²¹ Народное хозяйство СССР в 1960 г. Статист, ежегодник. - М., 1961. - С.188-189.

²² КПРС в резолюцiях. - Т. 5. - С 451, 454-461.

²³ Бюллетень ВЦСПС. - 1941. - N4. - С. 1-4.

²⁴ Чернега П.М. Профсоюзы Украинской ССР в годы Великой Отечественной войны (1941-1945). - К., 1987. - С. 14-15.

²⁵ Советская Украина. - 1941. - 19 июля; Профсоюзы СССР. - Т. 3. - С. 257; Советский тыл в Великой Отечественной войне. - Кн. 2. - М.,1974. - С. 355.

²⁶ Труд. - 1944. - 27 июня.

²⁷ Черная металлургия. - 1941. - 28 июня.

²⁸ Морехина Г.Г. Указ. соч. - М., 1974. - С. 60.

²⁹ Там же.

³⁰ История Харьковского тракторного завода им. Орджоникидзе: Сб. докум. и материалов. - Харьков, 1965. -Т.2. - С. 32.

³¹ История Коммунистической партии Советского Союза. - Т.5. - Кн. 1-2. - М.,1970 - С.441-442.

³² Профсоюзы СССР. - Т.З. - С. 266-269.

³³ Чадаев Я.Е. Экономика СССР в годы Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). - М., 1975. -С.92, 211.

³⁴ Труд. - 1942. - 26 сентября.

³⁵ Чернега П.М. Назв. праця. - С. 66; Чадаев Я.Е. Указ. соч. - С. 263.

³⁶ Центр зберiгання й вивчення документiв новiтньої iсторiї в Челябiнську Росiйської Федерацiї (далi -ЦЗВДНIЧ РФ). - Ф. 288. - Оп. 6. - Спр. 213. - Арк. 32.

³⁷ Советская экономика в период Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. - М., 1970. - С. 91.

³⁸ ЦДАВО України. - Ф. 2759. - Оп. 1. - Спр. 32. - Арк. 35; Спр.37. - Арк. 1,3, 15, 18, 39-40; Социалистические соревнования в СССР 1918-1964 гг. Док-ты и материалы профсоюзов. - М., 1965. - С. 236.

³⁹ Державний архiв Єкатеринбурзької областi Росiйської Федерацiї (далi - ДАЄО РФ). - Ф. 834. - Ол. 1. - Спр. 690. - Арк. 50; Профсоюзы СССР. - Т. 3. - С. 261-262.

⁴⁰ Труд. - 1943. - 14 февраля; Комунiст. - 1942. - 21 жовтня, 12 листопада.

стр. 54

⁴¹ ДАЄО РФ. - Ф. 834. - On. 1. - Спр. 696. - Арк. 27; Центр зберiгання й вивчення документiв новiтньої iсторiї в Єкатеринбурзi Росiйської Федерацiї (далi - ЦЗВДНIЄ РФ). - Ф. 4. - Оп. 37. - Спр. 87. - Арк. 19-20.

⁴² ЦЗВДНIЄ РФ. - Ф. 4. - Оп. 37. - Спр. 125. - Арк. 2; ДАЄО РФ. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 698. -Арк. 25.

⁴³ ДАЄО РФ. - Ф. 834. - Оп. 1. - Спр. 698. - Арк. 25.

⁴⁴ ЦДАВО України. - Ф. 2596. - Оп. 1. - Спр. 333. - Арк. 51; Спр. 241. - Арк. 11-12.

⁴⁵ Там же. - Спр. 254. - Арк. 18; Спр. 333. - Арк. 38,49,52; Спр. 502. - Арк. 35, 43. 48.

⁴⁶ ЦЗВДНIЧ РФ. - Ф. 124. - Оп. 1. - Спр. 296. - Арк. 29; ЦДАВО України. - Ф. 2596. - Оп. 1. - Спр. 254. - Арк. 17; Спр. 203. - Арк. 15.

⁴⁷ ЦДАВО України. - Ф. 2596. - Оп. 1. - Спр. 340. - Арк. 15,16; Спр. 502. - Арк. 3,4.

⁴⁸ История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945. - Т.2. - М.,1961. - С. 511.

⁴⁹ ЦЗВДНIЧ РФ. - Ф. 288. - Оп. 6. - Спр. 287. - Арк. 54; Спр. 292. - Арк. 27, 28. 52; История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945. - Т. 2. - С. 512.

⁵⁰ ЦЗВДНIЧ РФ. - Ф. 288. - Оп. 6. - Спр. 132. - Арк. 63, 64.

⁵¹ ЦЗВДНIЄ РФ. - Ф. 4. - Оп. 37. - Спр. 195. - Арк. 15, 17; Спр. 196. - Арк. 195, 196.

⁵² Профсоюзы СССР. - Т. 3. - С. 262, 263.

⁵³ Труд. - 1942. -1,13 декабря, 27 сентября; 1943. - 12 сентября; ДАЄО РФ. - Ф. 841. - Оп. 1. -Спр. 161. - Арк. 46; Спр. 153. - Арк. 3, 5, 43; Профсоюзы СССР. - Т. 3. - С. 269.

⁵⁴ ДАЄО РФ. - Ф. 841. - Оп. 1. - Спр. 161. - Арк. 46; ЦЗВДНIЄ РФ. - ф. 4. - Оп. 18. - Спр. 16. -Арк. 114; Оп. 37. - Спр. 42. - Арк. 39, 40.

⁵⁵ Труд. - 1943. - 17 апреля.

⁵⁶ Партийная организация Челябинской области в Великой Отечественной войне. Сб. док-тов и материалов. - Челябинск, 1967. - С. 161.

⁵⁷ Советская Украина. - 1943. - 15 января.

⁵⁸ Тыл - фронту. Сб. воспоминаний, очерков, документов, писем. - Челябинск, 1990. - С. 221-229; Партийная организация Челябинской области в Великой Отечественной войне. - С. 125.

⁵⁹ Советская экономика в период Великой Отечественной войны. 1941-1945. - С. 230; Вознесенский Н.А. Военная экономика СССР в период Отечественной войны. - М., 1947. - С. 102.

⁶⁰ ЦДАВО України. - Ф. 2357. - Оп. 1. - Спр. 17. - Арк. 6; Труд. - 1943. - 1 августа; Куманев Г.А. Железнодорожный транспорт на службе тыла // Советский тыл в Великой Отечественной войне. - М., 1974. - Кн. 2. Трудовой подвиг народа. - С. 219.

⁶¹ ДАЄО РФ. - Ф. Р 554. - Оп. 2. - Спр. 551. - Арк. 42. 67.

⁶² Профсоюзы СССР. - Т. 3. - С. 270.

⁶³ ЦЗВДНIЄ РФ. - Ф. 4. - Оп. 37. - Спр. 194. - Арк. 131-133.

⁶⁴ Державний архiв Росiйської Федерацiї (далi - ДАРФ). - Ф. 5451. - Оп. 25. - Спр. 592. - Арк. 15-21.

⁶⁵ ЦДАВО України. - Ф. 2596. - Оп. 1. - Спр. 254. - Арк. 36; Спр. 333. - Арк. 109-114; Спр. 502. -Арк. 9, 10, 45; Оп. 2. - Спр. 4. - Арк. 163.

⁶⁶ ЦДАГО України. - Ф. 166. - Оп. 3. - Спр. 307. - Арк. 62.

⁶⁷ ЦДАВО України. - Ф. 2591. - Оп. 1. - Спр. 79. - Арк. 78.

⁶⁸ Социалистическое соревнование в СССР. - С. 268.

⁶⁹ История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941-1945. - Т. 6. - С. 74; Развитие советской экономики. Стат. материалы. - М., 1961. - С. 99.

⁷⁰ Профсоюзы СССР. - Т. 3. - С. 373.

⁷¹ Там же. - С. 321, 322.

⁷² Социалистическое соревнование в СССР. - С. 148.

⁷³ Труд. - 1944. - 5 января, 17 августа; ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 46. - Спр. 150. - Арк. 83.

⁷⁴ Труд. - 1944. - 8 февраля, 1 июня, 3 ноября, 20 декабря.

⁷⁵ Чернега П.М. Указ. соч. - С. 100, 101.

⁷⁶ ЦДАВО України. - Ф. 4957. - Оп. 1. - Спр. 16. - Арк. 68.

⁷⁷ ДАРФ. - Ф. 5451. - Оп. 25. - Спр. 815. - Арк. 9; Труд. - 1944. - 7 июля, 13 июля, 6 сентября, 8 октября, 2, 11 ноября.

⁷⁸ ЦДАВО України. - Ф. 4957. - Оп. 1. - Спр. 13. - Арк. 99-101.

⁷⁹ Там же. - Ф. 2597. - Оп. 1. - Спр. 100. - Арк. 3; Спр. 119. - Арк. 1, 24.

⁸⁰ ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 18. - Спр. 410. - Арк. 91; Спр. 414. - Арк. 5.

⁸¹ Там само. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 197. - Арк. 40, 91; Спр. 786. - Арк. 26.

⁸² Там само. - Ф. 1. - Оп. 46. - Спр. 391. - Арк. 12; Труд. - 1944. - 2 ноября; Кучма И.П. Восстановление горнорудной промышленности Украины. Из опыта работы партийных организаций Криворожского и Никополь-Марганцевого бассейна. 1944-1950 гг. - Днепропетровск., 1957. - С. 22.

⁸³ ДАРФ. - Ф. 5451. - Оп. 25. - Спр. 1063. - Арк. 67; ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 46. - Спр. 419. - Арк. 72; ЦДАВО України. - Ф. 4957. - Оп. 1. - Спр. 5. - Арк. 93.

⁸⁴ Турбовелетень. - 1944. - 26 червня; 1945. - 12 травня; ДАРФ. - Ф. 5451. - Оп. 25. - Спр. 723. -Арк. 6.

⁸⁵ ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 70. - Спр. 9. - Арк. 32.

стр. 55

⁸⁶ ЦДАВО України. - Ф. 4957. - On. 1. - Спр. 3. - Арк. 128; Спр. 5. - Арк. 76, 77, 125, 277; Спр. 6. - Арк. 43; Спр. 7. - Арк. 21, 28, 33, 67; Спр. 10. - Арк. 42; Спр. 13. - Арк. 39, 70; Спр. 14. - Арк. 44; Спр. 16. - Арк. 43, 68; Спр. 17. - Арк. 133; Спр. 18. - Арк.З, 57, 91, 152; Спр. 22. - Арк. 55; Спр. 28. - Арк. 50; Ф. 2597. - Оп. 1. - Спр. 119. - Арк. 24; ЦДАГО України. - Ф. 1.- Оп. 18. - Спр. 410. - Арк. 91, 104; Спр. 414. - Арк. 5; Спр. 415. - Арк. 55, 57, 71; Ф. 166. - Оп. 3. - Спр. 322. - Арк. 22, 38; Спр. 409. - Арк. 109 (пiдрахунки автора).

⁸⁷ КПРС - органiзатор i натхненник соцiалiстичного змагання в промисловостi України. - К., 1975. - С. 148; Очерки истории профессиональных союзов Украинской ССР. - С. 382.

⁸⁸ История профсоюзов СССР. - Ч. 2. - С. 39.

⁸⁹ Ленiн B.I. Первiсний варiант статтi "Черговi завдання радянської влади"// Повне зiбрання творiв. -Т. 35. - С 142.

In the article the author analyses the character and efficiency of industrial contest of Ukrainian workers.

Постоянный адрес данной публикации: