Масштаби епідемії ВІЛ-інфекції та СНІДу в Україні катастрофічно зростають. Високі показники захворюваності виявлені в Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях, Севастополі. За офіційними даними, кількість людей, які живуть із ВІЛ, в Україні на 1 січня 2015 року становила 71958 осіб. Цей показник поширення інфекції є найвищим в Європі, а основна причина його зростання - непоінформованість населення про можливі шляхи інфікування.

Проблема того, яку частку відповідальності за невігластво підлітків у питаннях ВІЛ/СНІДу має брати на себе школа, а яку - батьки, залишається дискусійною. Зокрема, багато педагогів воліють відповідні теми у курсі біології або охорони життя давати на самостійне опрацювання, а більшість батьків свідомо уникають розмов із дітьми про ін'єкційні наркотики та незахищений секс. У результаті, інформацію учні отримують із сумнівних джерел. При цьому в Україні є багато хорошої літератури. яка висвітлює проблеми підлітків.

Як стверджує лікар-інфекціоніст, психолог, радник із питань освіти та навчання благодійного фонду "Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні" Олена Пурік, для того, щоб зупинити епідемію, треба передовсім викоренити хибні уявлення про неї. "Знаєте, діти чомусь думають, що комахи можуть переносити інфекцію. На жаль, цей міф народжується у дитячих головах через те, що він ще не зовсім викоренений у головах вчителів і батьків".

Враховуючи цю ситуацію, спільними зусиллями Міністерства освіти і науки та згаданого фонду за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією в Києві проведено Всеукраїнську конференцію.

Як розповіла Олена Пурік, це вже третій форум педагогічних працівників, які працюють у сфері превентивної освіти.

- Завдяки системі маємо можливість у цикл підвищення кваліфікації інкорпорувати свій цикл щодо запобігання СНІДу, вживання наркотиків тощо, - зазначила радник. - Треба достукатися до серця дитини і спочатку, бодай, зацікавити її. Із школярами працюють інтерактивно, тобто вони не вчать з ранку до ночі матеріал, а проживають його разом із вчителем, який виступає не ментором, а старшим товаришем. Однак дитину можна навчити, та вдома вона стикається з абсолютно протилежними точками зору. Тому ми прагнемо залучати у свої програми батьків.

Олена Петрікєєва, представник Інформаційного центру моніторингу і оцінки превентивної освіти дітей та молоді МОНУ: "Учні і випускники шкіл часто поповнюють групи ризику, серед яких поширюється інфекція ВІЛ і СНІД. Проведені нами моніторинги свідчать: нехай невеликий, але маємо приріст дітей, які розуміють, наскільки СНІД небезпечна хвороба. Дуже допомагають книги для дозвілля хлопчиків і дівчат".

Щоб впроваджувати превентивні "антиснідівські" програми, передусім треба мати відповідних спеціалістів. Сьогодні їхню підготовку здійснює Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.

Найскладніше завдання - зацікавити вчителів. Якщо це вдасться зробити, що вельми нелегко, оскільки частина педагогів переконана, що розповідати про СНІД не їхні обов'язки - співпраця буде продуктивнішою.

Найближчим часом профілактика ВІЛ/СНІД охопить усі навчальні заклади. У багатьох європейських країнах саме превентивні освітні програми допомогли спинити динаміку ВІЛ-епідемії, адже поінформований - означає застережений.

Київ.

Permanent link to this publication: