Вулиці Гнатюка та Словацького з’єднує вулиця Січових Стрільців, названа так 1991 року на честь українського військового формування 1914-1920 pp. ; від 1841-го називалася Маєра на честь професора ботаніки, який заснував на цьому місці ботанічний сад; від 1871 р. мала назву Маєрівка; від 1885 р. — 3 Мая на честь польської Конституції 3 травня 1791 року; у 1941-1991 роках — 17 Вересня на честь дати вступу військ Радянської Армії до Львова у 1944 p. ; за часів німецької окупації мала назву Юніштрассе.

* * *

У будинку №2 за польських часів містився консулат Чехословаччини, кав’ярня "Центральна", будівництво хат і будинків "Хата", магазин тканин Гампеля, швейних машин Фрідфельда і ювелірна крамниця Штрауха, у 1950-х тут був міськпобуткомбінат і шашлична, яка у 60-80 роках минулого століття перетворилася на "Ча-нахи", а в роки незалежності - на "Бістро". Тут від часів СРСР розташоване львівське відділення Інституту економіки, а від 2000-х — салон "Імперія техніки Еліт", галерея "Еліт" і магазин-салон "Парадіз".

У будинку №3 за Польщі був торговельний дім галантереї і парфумерії "Імпор" і готель "Імперіал" Ґанца, у 1950-х тут діяла середня сільськогосподарська школа з підготовки голів колгоспів, нині тут від часів СРСР Фонд держмайна й "Укрсоцбанк". У будівлі №5 за польського періоду був торговельно-промисловий дім "Аустрополь", Земельний кредитний банк і фотоательє Губера; у 50-х роках минулого століття тут містилося навчально-виробниче підприємство товариства глухонімих й обласний автомотоклуб; у 1960-1980 pp. — туристичний клуб "Карпати"; від радянських часів тут розташована Львівська обласна організація Україн-ського товариства сліпих і бібліотека для незрячих у приміщенні на подвір’ї, яка функціонує від польського періоду. У часи СРСР тут працювало кафе "Молочне". У цьому будинку за роки незалежності також розміщено виставкове бюро "Експобізнессервіс", піцерія "Нью-Йорк" і магазин будматеріалів "Європлак". У будівлі №6 від радянських часів міститься бібліотека Медичного університету. У будинку №7 до 1939 року був магазин килимів Тасса та продаж друкарських машин Уріха, зараз тут від періоду СРСР профтехучилище зв’язку, а також від часів незалежності аптека, салон одягу "Версаль" і салон одягу та художніх речей "Граніт". У будівлі №8 за Польщі була лотерейна контора й кантор Ґрюсса, магазин тканин Таубе, від часів СРСР міститься служба руху "Львів-електротрансу" і від років незалежності — "Кредооанк", салон весільних суконь і крамниця взуття.

У будинку №9 до 1939 року був Польський промисловий банк, від часів СРСР — Львівське обласне управління Ощадбанку, від 1946 року — Клуб прикордонників, згодом — гарнізонний клуб УМВСУ у Львівській області (знаний у народі як "Міліція" тоді, коли тут проводили танці) та редакція газети "Міліцейський кур’єр". У будівлі №10 за Польщі містилося фотоательє "Ріволі", меблевий магазин Цайсера і єврейська організація "Бнай Бріт", у 1941-1944 pp. тут діяв український Літературно-мистецький клуб, у 50-х роках минулого століття тут працювала чайна, від радянського періоду розміщується заслужена хорова капела "Трембіта", від часу незалежності з’явилися гральні автомати і приватний нотаріус. У будинку №11 до 1939 року був кінотеатр "Оаза" ("Муза"), в перші роки радянської влади він називався імені Котовського, згодом аж до часів української незалежності - імені Зої Космодем’янської. За Польщі тут також містився магазин товарів для електричного освітлення "Едісон" й ательє дамських капелюхів Губеля. У 50-х роках минулого століття тут був гуртожиток фінансово-кредитного технікуму та працювала перукарня, від повоєнних часів містився фінансово-кредитний технікум, зараз це Інститут банківської справи. Від часів незалежності тут розташований також "Експрес-банк".

У будинку №12 (знаному як кам’яниця Рогатина) до 1939 року діяла кав’ярня "Лувр", фільмове товариство "Ексцельсіор-фільм", випозичальня фільмів "Гаумонт", ательє дамських капелюхів Анни Франц, магазин лікерів Вінницького і Кляйна та кантор обміну Уляма. В часи СРСР тут було студентське кафе "Веселка", відкрите 15 березня 1962 року, згодом, у 1970-1990 pp. - респектабельний ресторан "Фестивальний", а в жовтні 2005-го тут відкрили ресторан швидкого харчування "Пузата хата". Від радянського періоду в будинку міститься Шевченківський районний суд і нотаріальна контора, від часів незалежності тут також працює магазин одягу та взуття "Леді С". У будівлі №13 за Польщі діяло нафтове товариство "Галичина" та крамниця фотоапаратів "Кінофот", нині тут "Надра-Банк", магазини годинників "Секундочка" та взуття "Браво". Адресу №14 за польських часів мав Варшавський дисконтний банк, у 50-х роках минулого століття — Обласне управління міліції й адресне бюро міської міліції, тепер тут приймальна комісія і юридичний факультет Львівського національного університету. У будинку №15 за Польщі містився магазин канцелярського приладдя "Економат" Гандельсма-на, букіністична крамниця Шульберґа та продаж покришок для авто Sair, зараз тут кафе-клуб "Стрілець" і магазин продуктів "Провіант". Адресу №16 до 1939 року мала Спілка підприємців горілчаних і спиртових заводів і філія краківського товариства страхування пожеж "Флоріанка", від часів СРСР тут розміщені студентська бібліотека Львівського національного університету й Інститут післядипломної освіти. У будинку №17 за польських часів була молочарня Левицького, за Радянського Союзу — ательє мод 1-го розряду "Марічка", нині тут "Приват-банк", магазини "Вухо-Ком", "Єврофото" та ксерокс. У будівлі №19 до 1939 року містилося торговельне товариство "Сполом" і крамниця електротехнічних товарів "Електро-люкс", у 1950-х тут був гірничий технікум, тепер тут економічний факультет Львівського національного університету. Забудова вулиці: класицизм, історизм, сецесія.

Вулиці Дорошенка та Січових Стрільців з’єднує проїзд Крива Липа, названий так 1992 року на честь півторастарічної липи, яка залишилася тут від колишнього ботанічного саду Маєра; від 1895 року це був пасаж Гаусмана; у 1950-1992 pp. - проїзд Жовтневий, названий так на честь більшовицького перевороту в Петрограді 1917-го. У будинку №2 до 1939 року містилося фотоательє Роснера "Рембрант". У будівлі №3 за польських часів діяла видавнича спілка "Хвиля" та магазин килимів Ґлюксмана, нині тут оптика й "Ваша аптека". У будинку №5 за Польщі була купецька друкарня Подстольського й перукарня Боєхеса, за Радянського Союзу — оптика, зараз тут ірландський паб "Дублін". У будівлі №6 за польських часів був магазин електротехнічних товарів Гаусмана та крамниця взуття, в роки СРСР працював прокатний пункт, тепер тут гральні автомати, більярд, аптека, Львівська міська організація "Нашої України" та громадське об’єднання "Нова хвиля". У будинку №7 до війни містився ювелірний магазин Ваґа, крамниці тканин Гріцмана та меблів Гюбеля, у радянський період тут була центральна оптова база "Облторгу", нині тут кафе-бістро "Хіт". У будівлі №8 за Польщі була випозичальня книжок "Віта" Годяка й Ґотліба, зараз тут кафе "Крива липа" й міні-бар. У будинку №9 за польських часів працювала книгарня Шеєра й кантор обміну Темпеля, тепер тут інтернет-кафе "Чорна Медея", кав’ярня Coffee-in і магазин "Родинна ковбаска". Забудова проїзду: класицизм, історизм. Вулицю Коперника з Дорошенка з’єднує Банківська, названа так 1945 року, від середини XIX століття називалася Сикстуська бічна або Широка поперечниця, від 1871-го мала назву Шайнохи на честь польського історика й політичного діяча Кароля Шайнохи (1818-1868), в часи німецької окупації — Юльмондштрассе. У будинку №1 у 1950-х працювала майстерня з ремонту меблів, зараз тут бутик "Флеш". За польських часів адресу №2 (це південне крило будівлі банку на вулиці Коперника, 4) мала Спілка землевласників Східної Малопольщі, Народне видавниче товариство, Народна книгарня, польська торгівельна спілка "Польсот", магазин електротехнічних товарів Вішьнєвського та друкарня Зимного, в роки СРСР — крамниця культтоварів. У будинку №5 за Польщі був готель "Сан-Сусі", у 50-60-х роках минулого століття — склад консервної продукції і ремонт взуття, у 1970-1980 pp. — майстерня з ремонту магнітофонів, приймальний пункт хімчистки та фарбування одягу й овочевий магазин, тепер тут банк "Фінанси та кредит". Забудова вулиці: класицизм, історизм.

Permanent link to this publication: