Автор: Д. М. ГОРЄЛОВ

(Київ)

2 - 3 березня 2006 р. в Києвi в рамках спiльного проекту НАН України та Росiйського гуманiтарного наукового фонду вiдбулася мiжнародна наукова конференцiя "Елiти й цивiлiзацiйнi процеси формування нацiй". її органiзаторами стали Нацiональна академiя наук України, Iнститут полiтичних i етнонацiональних дослiджень НАНУ iм. I. Ф. Кураса, Українська академiя полiтичних наук та Iнститут полiтичних наук. На конференцiї зiбралося широке коло фахiвцiв, якi тiєю чи iншою мiрою причетнi до означеної проблеми. Так само розмаїтим були iсторичний, географiчний i тематичний дiапазони запропонованих доповiдей та повiдомлень - вiд давньоруської доби й середньовiччя до сьогодення, вiд Скандинавiї до країн Захiдної, Центральної та Пiвденно-Схiдної Європи, вiд етнiчних факторiв формування елiт до зiткнення цивiлiзацiй у добу глобалiзацiї.

Iз привiтальним словом до учасникiв конференцiї звернувся Президент України ВА. Ющенко, наголосивши, що українська регiональна цивiлiзацiя розвиватиметься, а українська нацiя ставатиме все бiльш активною, продуктивною, якщо всi соцiальнi групи й полiтичнi сили наполегливо працюватимуть над пiдвищенням ефективностi працi, зниженням енергоємностi виробництва, над вирiшенням проблем мiста й села, науки та освiти. Нiхто українських проблем, крiм самих українцiв, не вирiшить, навiть за наявностi сприятливих мiжнародних обставин, якi можуть бути ли-

стр. 235

ше допомiжним чинником розвитку. I бiльшiсть науковцiв, якi становлять основу iнтелекту нацiї, розумiє це. Таке розумiння необхiдно донести до кожного громадянина нацiї, щоб усiм разом працювати на благо країни й народу. Варто завершувати дискусiї на тему "Куди йти?", а наполегливо рухатися до спiвпрацi та взаємодiї з країнами, де iснують високi стандарти життя, свобода й демократiя. Українська нацiя буде європейською нацiєю й збудує вiльну, демократичну державу.

Серед запрошених iноземних колег у конференцiї взяли участь науковцi з Росiї, Бiлорусi та Швецiї. Україну репрезентували представники Президiї й ученi iнститутiв НАНУ, викладачi та студенти вiтчизняних вузiв, вiдомi полiтики та громадськi дiячi. Перший президент України Л. М. Крав-чук, який вiдкрив обговорення, наголосив на тому, що проблема елiт у нинiшньому українському суспiльствi дедалi актуалiзується й перебуває в органiчному зв'язку з творенням та розвитком нацiї.

Своєчаснiсть проведення подiбної конференцiї саме в Українi пояснюється з-помiж iншого ще й тим, що тема впливу елiт на формування нацiй набуває особливої актуальностi для молодих держав, де вiдбувається процес становлення громадянського суспiльства. Ця цiкава та багатогранна проблема ще довгий час привертатиме увагу у зв'язку з недостатньою вивченiстю її окремих аспектiв. Серед них можна видiлити такi: iсторiя формування нацiональних елiт; їх роль у розвитку нацiональної свiдомостi; елiти як об'єкт дослiджень; елiтарнi прошарки в сучасному суспiльствi; мiсце й роль полiтичної, вiйськової, наукової, культурної, iнтелектуальної й iнших елiт у минулому та сучасному життi; участь їх у формуваннi нацiональних цiнностей, їхнього оновлення й збереження; культурнi й моральнi характеристики, творчi та органiзацiйнi здiбностi, сила волi, твердiсть вiри як ознаки представникiв елiтарних прошаркiв суспiльства; нормативнi (цiннiснi) й функцiональнi концепцiї в дiяльностi елiти; культурна самобутнiсть нацiї та iнших етнiчних утворень; проблема "вiдкритостi - закритостi" елiтних груп населення; "прагматизм" i "цинiзм" у дiяльностi елiти тощо.

Суспiльно-полiтичнi процеси у свiтi, у тому числi й в Українi, засвiдчують колосальний розрив мiж цiлями та можливостями здiйснення реформування суспiльства, його демократизацiї. Це зумовлює потребу теоретичного осмислення проблеми елiтотворення, що динамiчно змiнюється в сучасних умовах. Iснуючi науковi дослiдження не вичерпали можливостей подальшої розробки широкого кола питань, пов'язаних iз процесами демократичного розвитку полiтичних систем, державної влади й нацiї, концептуальних та процесуальних пiдходiв до їх формування й функцiонування.

Усвiдомлення населенням України своєї нацiональної iдентичностi вирiшальною мiрою визначатиметься цивiлiзацiйним вибором його найбiльшого сегмента - етнiчних українцiв. Адже бiльшiсть нацiональних меншин України, за винятком росiян i бiлорусiв, мають чiтке цивiлiзацiйне походження - або європейське, або азiйське. Такою чiткiстю поки що не вiдзначається український етнокультурний ареал.

Нинi на теренах України формується нова нацiональна iдентичнiсть, яка охоплює не лише титульний етнос, а й усiх громадян держави. Якщо ця iдентичнiсть не завжди може грунтуватися на чiтко вираженiй цивiлiзацiйнiй (релiгiйнiй, мовнiй, культурнiй) належностi, то вона має використовувати критерiї рацiонального прагматизму. В основу нової української iдентичностi має бути покладено здатнiсть до усвiдомлення нацiональних духовних та матерiальних iнтересiв, пошук найбiльш ефективних шляхiв i засобiв їх реалiзацiї. Українська полiетнiчна нацiя може постати, самоусвiдомитися й самоствердитися як нацiя людей, котрi рiзного роду цивiлiзацiйнi та етнiчнi сентименти пiдпорядковують завданням розвитку продуктивних сил, створення конкурентоспроможної продукцiї. Набуття таких рис надалi полегшить українцям їхнiй геостратегiчний вибiр. Вiн передбачає вироблення нацiональною елiтою психологiї, котра не буде, як нинi, пiддатливою рiзним апеляцiям до схiднослов'янського братерства, але натомiсть грунтуватиметься на прагматизмi й ефективностi. Тобто виробить у собi тi риси, якi найбiльш виразнi в захiднiй цивiлiзацiї.

Вивчення iсторичних передумов, розвитку й сучасного стану проблеми формування елiт у контекстi нацiонального будiвництва є тим нарiжним каменем, вiд якого залежатимуть перспективи цивiлiзацiйного поступу кожного народу. У збiрнику "Елiти й цивiлiзацiйнi процеси формування нацiй", який видано за результатами однойменної конференцiї, було зроблено спробу вмiстити останнi фаховi роздуми з вкрай важливої для кожного громадянина теми.

Permanent link to this publication: