Дівчинка не ходила в дитячий сад. Сиділа з мамою, бабусею або нянею. Дома, в звичайній обстановці. Тепер вона пішла в школу. Що її чекає? Відмінності від однолітків, які пройшли садик, будуть. Але не завжди погані. Розповідаємо про переваги, недоліки та про те, як допомогти дочці адаптуватися.

Переваги: самостійність і прихильність

Такі дівчинки часто більше прив'язані до сім'ї. Вони цінують домашній затишок, поважають батьків. Могут бути більш терплячими: у садику багато відволікаючих факторів, вдома — менше. Часто краще розвинена мова, тому що з ними говорили один на один (а не на 20 дітей). Могут бути більш креативними, так як їх не «заганяли» в рамки садиковських занять.

Вони не підхоплюють масові інфекції (ветрянка, ГРВІ) — імунітет може бути міцнішим.

Недоліки: соціалізація

Основний недолік — неуміння спілкуватися з іншими дітьми. Дівчинка може не знати правил: як знайомитися, як просити іграшку, як поступатися. Може боятися інших дітей (особливо агресивних). Може бути егоїстичною: звикла, що все увагу їй. У садику діти вчать домовлятися, чекати черги, програвати. Домашній дитина цього не вміє.

Труднощі в колективі: не розуміє, коли можна вставити слово, коли потрібно замовкнути. Може бути ізгоєм або, навпаки, командувати.

Адаптація в школі

Перші півроку-рік будуть складними. Дівчинка може плакати вранці, жалітися на тварин, не хотіти йти. Це нормально. Батькам потрібно: заздалегідь познайомити з майбутніми однокласниками (на дитячій майданчику). Грати в ролеві ігри «школа», «магазин», де потрібно спілкуватися. Не жаліти часу на обговорення шкільних ситуацій («А що б ти зробила, якщо б...»). Хвалити за будь-які спроби подружитися.

Важно: не давити, не вимагати «швидко знайди друзів».

Мова і знання

Часто у «домашніх» дітей мова краще, ніж у садиковських. Але можуть бути проблеми з дисципліною: не звикла сидіти на уроці 40 хвилин, вставати, коли спитають. Не знає, як піднімати руку. Не вміє чекати перемен, щоб поговорити. Батькам потрібно: привчити до режиму (підйом, уроки, сон). Навчати слухати вчителя, не перебивати. Терпляче пояснювати правила.

Якщо дівчинка не знає букв — не страшно, вчиться. Страшніше, якщо не вміє зосередитися.

Самоповага

У садику діти часто критикують один одного, дразнять. Домашній дитина цього не знає. Його самоповага може бути неоправдано високою. Стикнувшись з критикою в школі (двійка, насмішки), вона може зруйнуватися. Батькам потрібно: хвалити за старання, а не за результат. Обговорювати, що помилки — це норма. «Ніхто не вміє все відразу». Не огороджувати від критики повністю, але обговорювати її.

Важно: якщо дівчинку дразнять, вчити відповідати: «Мені все одно», «Це твоє переконання».

Емоційний інтелект

У садику діти вчать розпізнавати чужі емоції (śmiech, płacz, gniew). Домашній дитина може не розуміти, чому однокласник gniewa. Może być obrażona bez powodu. Może nie umieć pocieszyć przyjaciela. Bатькам потрібно: обговорювати uczucia bohaterów z książek, filmów. Grywać w «zgadnij uczucie». Nauczać nazywać swoje uczucia: «Mi się smutno, bo...».

Це допоможе налагодити przyjaźń.

Nie chodzić do przedszkola — nie wyrok. Wiele udanych ludzi nie chodziło. Ważne — rodzicielska pomoc. Pomóż córce освоїти społeczne umiejętności, nie naciskaj, bądź cierpliwy. I ona dorosне pewną, komunikatywną, szczęśliwą.

Permanent link to this publication: