Восени минулого року легендарна письменницька книгарня "Сяйво" вiдсвяткувала свiй 60-лiтнiй ювiлей. Народжена 1944-го у визволеному вiд фашистських загарбникiв Києвi, всi цi роки книгарня була оазою українського духу, храмом красного Слова, Парнасом для письменникiв i духовною Меккою для українських читачiв, своєрiдним клубом творчої iнтелiгенцiї.

I хоч у роки незалежностi, в нових економiчних умовах, i змiнилася форма власностi (власником став трудовий колектив), але не змiнилися статутнi обов'язки книгарнi. Вона зосталася тим, чим завжди була - книгарнею письменникiв. Власне, чи не єдиною торговельною установою, яка переймається долею зневаженої, витиснутої iз духовного простору української книги, i її творцiв, якi були викинутi державою на узбiччя життя.

Тiльки зусиллями колективу, який очолює Марина Довга, 600 авторiв з усiєї України мають змогу реалiзувати свої твори у столичнiй книжковiй лавцi. "Сяйво" спiвпрацює з 340 вiтчизняними видавництвами, серед яких бiльшiсть малопотужних i для яких книгарня стала своєрiдним порятунком i навiть iнвестором. А для їх авторiв - престижним представництвом у столицi i вiкном у свiт.

Адже працiвники "Сяйва" як зiницю ока бережуть традицiї, проводять презентацiї нових видавництв i видань, зустрiчi з письменниками, вченими, полiтиками пiд егiдою Громадської ради, яку очолює Петро Осадчук.

Звичайно, вся ця кипуча дiяльнiсть книгарнi навряд чи була б можлива без пiдтримки мiської влади, зокрема райдержадмiнiстрацiї Шевченкiвського району столицi, яка надала колективу довгострокову пiльгову оренду на примiщення.

Але, на жаль, не все так прекрасно i благополучно у життi легендарного "Сяйва".

Як сказала директор Марина Довга, навiть 60-лiтнiй ювiлей легендарна книгарня, народжена з благословення таких корифеїв української лiтератури, як Павло Тичина, Максим Рильський, Андрiй Малишко, Володимир Сосюра та iн., святкувала у станi... облоги. Рiч у тому, що, попри економiчнi проблеми, якi колектив мужньо вирiшував власними силами, всi цi роки "Сяйво" працювало пiд загрозою знищення. Виявляється, багатьом товстосумам не давало спокою... примiщення книгарнi, отi дорогi й такi прибутковi квадратнi метри в самому центрi столицi. Хтось примiряв уже до фасаду "Сяйва" вивiску "Казино", хтось "Нiчний клуб"...

Загроза - реальна, якщо зважити на те, що починаючи iз 1992 року, в центрi столицi зникли такi книжковi лавки, як "Поезiя", "Передплатнi видання", "Ноти", "Сузiр'я"...Та й зараз чорна пащека комерцiйних апетитiв на спокусливi дорогi площi у центрi Києва висить над книгарнями "Медична книга", "Знання", "Наукова думка" - рештками не так давно сильної i дiєвої структури "Київкнига", яка до 90-х рокiв мала 94 магазини.

Затяжну довголiтню вiйну за останнiй форпост української книги - письменницьку книгарню "Сяйво" призупинила Помаранчева революцiя. Але ось деякi товстосуми, швидко перефарбувавшись, одразу ж пiсля перемоги народу заспiшили захопити лакомi примiщення, в яких ще тлiють вогники української духовностi, недонищенi кучмiвським режимом.

- Нинi ситуацiя повторюється, - каже директор книгарнi Марина Довга. - "Сяйво" знову намагаються погасити, а його примiщення вiддати пiд черговий банк чи казино. Дiйшло навiть до судiв. Тому хочу звернутися до української iнтелiгенцiї, письменникiв, видавцiв, учителiв, викладачiв вузiв, усiх тих, кому не байдужа доля української книги, - стати на захист славнозвiсної письменницької книгарнi, у стiнах якої ще вiдлунюють голоси корифеїв української лiтератури, аура якої осяяна їхнiми генiальними творами".

Постоянный адрес данной публикации: