Питання про законодавчий забороб обрізання неповнолітніх за немедичними показаннями є одним з найостріших на стику біоетики, права на релігійну практику та телесної автономії дитини. На глобальному рівні повний законодавчий забороб обрізання новонароджених та дітей наразі не існує в жодній країні світу. Однак існують різні форми правового регулювання, обмежень, а також активні громадські дебати та парламентські ініціативи, спрямовані на забороб або жорстке обмеження цієї практики, особливо в Північній Європі та в деяких світських державах. Розгляд цього питання вимагає аналізу кількох рівнів регулювання.
Прямий законодавчий забороб ритуального обрізання хлопчиків, аналогічний заборобу на жіноче обрізання (калеччі операції на жіночих статевих органах), ніде не прийнятий. Основні причини:
Сильне лобі релігійних громад (іудейських та мусульманських), для яких обрізання (брит мила, хиттан) є каменем угловим ідентичності та обов'язковим релігійним предписанням. Якщо законопроект про забороб зустрічається з звинуваченнями в порушенні свободи віросповідання та антысемітизму/исламофобії.
Медичні асоціації в більшості країн (включаючи США, країни Британського Співтовариства) займають нейтральну або умовно-одобрільну позицію щодо чоловічого обрізання, визнаючи певні потенційні медичні переваги (зниження ризику інфекцій сечовивідних шляхів у новонароджених, певних ІППП, включаючи ВІЧ, у дорослому віці), хоча і не вважають його необхідним з медичної точки зору. Це відрізняє його від жіночого обрізання, яке не має жодних медичних обґрунтувань і однозначно визнається шкідливим.
Правова традиція: У багатьох країнах (Німеччина, США, Ізраїль) обрізання прямо або опосередковано захищено законами про свободу віросповідання і вважається законною медичною процедурою з згоди батьків.
Найжорсткіше регулювання та активні дебати про забороб характерні для країн Північної Європи з сильними традиціями захисту прав дітей.
Ісландія (законопроект 2018 року): У 2018 році парламент Ісландії розглядав законопроект, який пропонував забороб обрізання хлопчиків до 18 років, крім випадків медичної необхідності. Порушникам загрожувало до 6 років позбавлення волі. Законопроект був підтриманий рядом правозахисних та медичних організацій, але викликав бурхливий міжнародний протест. Під тиском (включаючи загрозу звинувачень у антысемітизмі та заяви про можливий вихід єврейської громади) законопроект був відкликаний з розгляду до голосування. Це найближчий до прийняття приклад.
Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія: У цих країнах регулярно звучать парламентські ініціативи та пропозиції від дитячих омбудсменів та медичних асоціацій про введення заборобу або підвищення вікової межі. Дотепер жоден закон не прийнятий, але громадський консенсус зміщується в бік того, що процедура повинна бути відкладена до віку, коли людина зможе дати свідоме згоду.
Регуляція процедури: У цих же країнах, а також у Німеччині, Австрії, Швейцарії діють строгі правила проведення обрізання. Вони часто вимагають, щоб процедуру виконував ліцензований медичний працівник (лікар) з застосуванням анестезії, у стерильних умовах. У Німеччині, наприклад, після гучного судового рішення 2012 року (Кельнський суд визнав обрізання нанесенням тілесних ушкоджень), був прийнятий спеціальний закон (Beschneidungsgesetz, 2012), який легалізував ритуальне обрізання, але зобов'язав conducting його «згідно з правилами медичної науки».
Кельнський суд (Німеччина, 2012): Рішення окружного суду Кельна стало світовою сенсацією. Суд постановив, що обрізання хлопчика за релігійними мотивами представляє собою протиправне заподіювання тілесних ушкоджень, навіть з згоди батьків, оскільки порушує право дитини на тілесну недоторканність та на самовизначення в майбутньому. Це рішення, хоча і було пізніше де-факто скасоване федеральним законом, стало важливим правовим прецедентом, обґрунтувавши етичну проблему з позицій прав дитини.
Позиції дитячих омбудсменів та комітетів ООН: Комітет ООН з прав дитини неодноразово (в висновках по конкретних країнах) висловлював занепокоєння практикою немедичного обрізання хлопчиків, закликаючи держави заборонити цю практику або, принаймні, прийняти заходи для забезпечення інформованого згоди самого дитини, коли він досягне відповідного віку. Дитячі омбудсмени Швеції, Данії, Норвегії офіційно заявляли, що ритуальне обрізання хлопчиків порушує Конвенцію про права дитини (статті про право на свободу від насильства, право на здоров'я та тілесну недоторканність).
Цікавий факт: У 2013 році Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) прийняла Резолюцію 1952 (2013) «Право дітей на фізичну недоторканність». У ній, серед іншого, міститься заклик до держав-членів «чітко визначити медичні, санітарні та інші умови, які повинні бути дотримані при виконанні… обрізання молодих хлопчиків», та «ініціювати громадські дебати, включаючи міжкультурний та міжрелігійний діалог, з метою досягнення широкого консенсусу… про права дітей на захист від порушень їх фізичної недоторканності відповідно до стандартів у сфері прав людини». Хоча це не забороб, але документ ставить практику в контекст потенційного порушення прав дитини.
У деяких країнах з державною системою охорони здоров'я, де обрізання не є культурною нормою (наприклад, Великобританія, Новая Зеландія), процедура практично недоступна в державних лікарнях за немедичними показаннями. Батьки, які бажають здійснити ритуальне обрізання, зобов'язані звертатися до приватних клінік або до релігійних мохелів, що створює фінансовий та організаційний бар'єр. Це форма косвенного обмеження.
Таким чином, відповідь на питання про країни з законодавчим заборобом обрізання новонароджених та дітей — таких не існує. Однак існує континуум правового та соціального ставлення до цієї практики:
Країни з сильною захистом релігійної практики (США, Ізраїль, мусульманські країни) — обрізання законно, вільно та широко поширене.
Країни з медичним регулюванням (Німеччина, Австрія) — законно, але жорстко регламентоване (вимагає лікаря, анестезії).
Країни активних дебатів та парламентських ініціатив (Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія) — законно, але існує потужне політичне та громадське рух за забороб або відстрочку до досягнення повноліття, підпитуваний детоцентристською біоетикою та концепцією телесної автономії дитини.
Глобальний тренд полягає в поступовому зміщенні фокуса з прав батьків (на релігійне виховання) на права дитини (на недоторканність тіла та майбутній вибір). Хоча повний забороб залишається політично та соціально малоймовірним у довгостроковій перспективі через силу релігійних традицій, тиск у бік жорсткого медичного контролю, відстрочки процедури та обов'язкового інформованого згоди самого дитини буде лише зростати, особливо в світських правових державах Європи. Це робить питання обрізання не стільки медичним або релігійним, скільки тестом на зрілість суспільства в балансуванні між колективними традиціями та індивідуальними правами людини, який починається з самого народження.
Новые публикации: |
Популярные у читателей: |
Новинки из других стран: |
![]() |
Контакты редакции |
О проекте · Новости · Реклама |
Цифровая библиотека Украины © Все права защищены
2009-2026, ELIBRARY.COM.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту) Сохраняя наследие Украины |
Россия
Беларусь
Украина
Казахстан
Молдова
Таджикистан
Эстония
Россия-2
Беларусь-2
США-Великобритания
Швеция
Сербия