Чимало свідчень про язичницьке минуле в давньоруських літописах і хронографах пов'язані з перекладними грецькими пам'ятками. Уміщена в "Іудейському хронографі" другої половини XIII ст. леґенда про Совія, яка оповідає про звичаї дохристиянської Литви, у цьому сенсі не становить винятку. Судячи з усього, Совій та весь епізод про язичницькі литовські звичаї з'явився завдяки переосмисленню укладачем хронографа декількох текстів: фраґментів хронік Георгія Амартола та Іоанна Мололи, Книги Буття й "Збірника 16 слів" Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського.

Давньоруські компендіуми зі всесвітньої історії - хронографи - є одним із джерел, що підводять сучасних гуманітаріїв до розуміння того, як середньовічна людина уявляла собі історичний процес. Перспективи давніх та сучасних "книжників", які писали історію, далеко не завжди збігаються. У давнину історія "всесвітня" була важливішою за "вітчизняну", а для сучасних істориків, здається, діє прямо протилежна закономірність. Укладачів хронографів цікавило створення світу, виникнення людства і цивілізації, історія "царств". Особливо важливим був момент початку: виникнення світу, побудова перших міст, поява ремесел та держав, формування етносів ("газыкъ"), і, не в останню чергу, започаткування традиції поклоніння божествам ("кумирослуженига" або "еллиньскои прельсти"). Оскільки історія мала вочевидь біблійне забарвлення й починалася з шести днів творення, з перебування Адама в раю, вигнання людини з раю та життя перших патріархів, давні книжники поставали перед запитанням: як могли люди відпасти від справжнього Бога та почати поклонятися фальшивим божкам?

Хронографи складаються майже винятково з перекладних текстів і творчість укладача проявлялася в компілюванні. Утім, існують і винятки. Одним із таких зазвичай вважають так звану "леґенду про Совія", уміщену в "Іудейському хронографі" другої половини XIII ст. (таку назву компіляції дав її перший дослідник В. М. Істрін)¹ - у цьому фантастичному сюжеті згадується виникнення "поганства" в Литві. Сам хронограф - загалом досить цікава пам'ятка. Інтерес українських дослідників він викликає передусім тим, що створювався водночас із Галицько-Волинським літописом (точніше, його холмською чи галицькою частиною у Західній Русі)². Чимало точно переданих чи перероблених цитат із різних

Вілкул Тетяна Леонідівна - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, сектор досліджень з історії Київської Русі. E-mail: t-vilkul-1@yandex.ru

¹ Іноді називають також Хронографом 1262 р. Найменування "Іудейський", яке пам'ятці дав В. М. Істрін, стало традиційним. Дату укладення "Іудейського хронографа" обраховано з ремарки в леґенді про Совія: книжник вів відлік років "w Авимелеха". Спираючись на дати життя Авімелеха з "Хроніки" Малали та "Повісті временних літ", МАОбол енський у праці середини XIX ст. вивів, що запис має вести до 6770/1262 р.

² В. М. Істрін спочатку припускав, що "Іудейський хронограф" написано в Литовській землі (див.: Истрин В. М. Александрия русских хронографов: Исследование и текст. - Москва, 1893. - С. 358, 360-361). Пізніше вчений визнав за краще локалізувати його в Північно-Східній Русі (див.: Его же. Исследования в области древнерусской литературы. - І-V. - Санкт-Петербург, 1906. - С. 225 - 226). Переконливі аргументи на користь того, що хронограф укладено в Південно-Західній Русі та з ним пов'язане створення Галицько-Волинського літопису, див.: Орлов А. С. О галицко-волынском летописании // Труды Отдела древнерусской литературы (далі - ТОДРЛ). - T. V. - Ленинград, 1947. - С. 24 - 27, 30 - 32; Его же. К вопросу об Ипатьевской летописи //

частин хронографа - біблійних книг, "Хроніки" Іоанна Малали, "Александра", "Історії іудейської війни" Иосифа Флавія - увійшли в текст ГВЛ. Крім того, вплив "Іудейського хронографа" позначився і більш загально, визначивши специфічну композицію цього літопису, позбавленого поділу на річні статті³. Натомість для литовських колеґ згаданий хронограф є текстом, що доніс дорогоцінні свідчення про дохристиянське минуле Литви, і у фокусі уваги - саме сюжет про Совія⁴.

Леґенда про Совія, справді, є певним показником композиційних умінь укладача "Іудейського хронографа" (далі у цій статті скорочене позначення - Ід) та виявом його авторського начала. Однак її дослідження потребує відмови від "оберненої перспективи" бачення модерного часу - коли у центр уваги дослідника потрапляють "оригінальні" описи чи деталі та свідчення "автохтонного" походження, а універсальному й книжному відведено другорядну роль. Річ у тім, що весь епізод про звичаї поганської литви не є цілісним записом усних переказів чи оригінальної леґенди. Судячи з усього, він з'явився завдяки переосмисленню укладачем хронографа кількох джерел, що були в нього під рукою: хронік Георгія Амартола та Іоанна Малали, "Збірника 16 слів" Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського⁵. На це вказує аналіз компонування запозичень та редакторських змін чи то "авторського" тексту, внесеного укладачем Ід в інтерпольовані фрагменти.

Та частина Ід, де знаходимо Совія, присвячена опису поганства, або, в термінах того часу, "еллинськои прельсти" ("еллиньство" розуміється як язичництво,

Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук: 1926. - XXXI. - Ленинград, 1926. - С. 95 - 96. Див. також: Вилкул Т. Н. Иудейский и Софийский хронографы в истории древнерусской хронографии // Palaeoslavica. - Vol. XVII, 2. - Cambridge, Mass., 2009. - P. 65 - 86.

³ Ті дати, що збереглися в одному зі списків - Іпатіївському - насправді є сіткою років, накинутою переписувачем XV ст. Початково ГВЛ містив лише 4 оригінальні дати (вони присутні також у Хлєбниковському списку) (див.: Толочно А. П. О хронологии Ипатьевского списка Галицко-Волынской летописи // Palaeoslavica. - Vol. XIII, 1. - Cambridge, Mass., 2005. - P. 81 - 108).

⁴ Текст леґенди див.: Додатки, І. Леґенда про Совія ввійшла до корпусу литовських історичних джерел (напр., включена у збірник джерел з релігії та міфології балтів: Baltu religijos ir mitologijos saltiniai. - T. 1: Nuo seniausiu laiku iki XV a. pabaigos. Sudare N. Velius. - Vilnius, 1996. - P. 263 - 268). Література про язичницькі та міфологічні аспекти сюжету про Совія обширна, однак у цій статті обговорюється інший бік проблеми, тож обмежуся посиланням на недавні ґрунтовні праці І. Лемешкіна, див.: Лемешкин И. Балтийская "басня" в составе хронографа 1261 г.: Фольклорный нарратив о Совии // Tautosakos darbai. - Т. ХХХ. - Vilnius, 2005. - P. 140 - 165; Его же. Иоанн Малала и фольклорное сказание о Совии в составе Хронографа 1262 г.: переводная византийская хроника и древняя литовская література // Senoji Lietuvos literatura. - Kn. 2. - Vilnius, 2006. - P. 229 - 275; Lemeskin I. Sovijaus sakme ir 1262 metn Chronografas (pagal Archyvini, Varsuvos, Vilniaus ir I.J. Zabelino nuorasus). - Vilnius, 2009.

⁵ "Хроніка" Амартола з продовженням (так званий "Продовжувач Амартола") датується серединою X ст., про місце та час перекладу точиться полеміка: Болгарія X ст. чи Русь XI ст. "Хроніка" Малали написана у VI ст., перекладена, як припускають, у Болгари в X ст. Нікіта Іраклійський - візантійський автор другої половини XI ст., його коментарі на "Слова" Григорія Богослова перекладено давньослов'янською, як уважають, досить оперативно, уже у XII ст. (див.: Понырко И. В. Был ли Климент Смолятич создателем первого славянского перевода Толкований Никиты Ираклийского на 16 Слов Григория Богослова // ТОДРЛ. - Т. 59. - Санкт-Петербург, 2008. - С. 133 - 143). Фрагменти з Малали та Амартола у складі "Іудейського хронографа" були визначені вже дослідниками XIX ст. і вказані в описі складу Ід, зробленому В. М. Істріяим (див.: Истрин В. М. Александрия... - С. 318 - 342) (щодо конвою сюжета про Совія - с 328; на жаль, саме у цьому місці в описі багато неточностей, майже все приписане Малалі, тим часом як насправді в компіляції використано різні джерела)). Фрагменти "Збірника 16 слів" Григорія Богослова в Ід ідентифіковані порівняно недавно (див.: Буланим. Д. М. Античные традиции в древнерусской литературе XI-XVI вв. - Munchen, 1991. - С. 158; Thomson F. The Myth of a Slavonic Translation of Pseudo-Nonnus' Scholia Mythologica in Orationes Gregorii Nazianzeni // Palaeobulgarica/ Старобългаристика. - Т. 18. - N3. - 1994. - С. 91 - 92; Иванов С. А. Мифологический конвой "басни о Совии" в составе Иудейского хронографа // Славяноведение. - 2010. - N2. - С. 63 - 71). Я щиро вдячна С. А. Іванову за його люб'язні консультації. Оскільки зауваження Д. М. Буланіна та Ф. Томсона щодо Ід лапідарні, а С. А. Іванов орієнтується на грецькі тексти (припускаючи вплив не лише Малали, а й, напр., "Пасхальної хроніки"), у цій статті зроблено уточнення щодо структури та джерел Ід, див.: Додатки, II.

а не як звичаї певної області, тобто йдеться про поганство в його всесвітньо-історичній перспективі). Укладача передусім хвилює тема виникнення політеїзму Відповідь на нагальне питання, яким чином люди "почата кумиры творити" й офірувати різним божествам, слов'янські книжники знаходили в перекладних грецьких хроніках - у тому числі в Амартола, де подібні розмірковування можливо, навіть надто багатослівні. Подієво давня "еллінська" історія найдетальніше описується у "Хроніці" Малали⁶, а включення з неї також традиційно входили у відповідні підрозділи хронографів. Проте Іоанн Малала писав про Зевса, Діоніса, Крона та інших як про леґендарних, однак реальних грецьких ассірійських та єгипетських героїв і царів. Такий евгемеричний підхід улаштовував далеко не всіх книжників, тому твір Малали часто доповнювали іншим джерелом - "Словами" Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського, де про Зевса, Діоніса, Афродіту тощо оповідається саме як про богів⁷.

В Ід легенду про Совія вміщено у строкатий колаж із фраґментів збірника Григорія Богослова⁸, хронік Малали, Амартола та Книги Буття. Тема еллінської "прелести" є головною у словах 16 - 19 Ід (хронографи, як і інші компіляції великого обсягу, часто поділялися їхніми укладачами чи переписувачами на глави та "слова", часом ці складові мають заголовки, інколи просто нумеруються)⁹. Певні фраґменти скопійовані в Ід з його джерел точно, в інших бачимо скорочення чи більш-менш вільне переповідання тексту. Скорочену компіляцію знаходимо, наприклад, в оповіді про створення Вавилона та про Хуса-"мурина" (ефіопа), його сина Неврода, котрий став першим вавілонським царем, а також Крона, Дія (Зевса) та Афродіту (див. тексти¹⁰; для кращого візуального

⁶ Тема "виникнення еллінської прелести" розвиваєтся у 2-й та 3-й книгах "Хроніки" Малали.

⁷ Крім Ід, "Хроніку" Малали поповнили коментарями Нікіти Іраклійського також в "Еллінському літописці" обох редакцій. Поки що виданий лише "Еллінський літописець" 2-ї редакції, однак вступна частина в обох редакціях спільна, з незначними розбіжностями (див.: Летописец Еллинский и Римский. - Т. 1: Текст / Под ред. О. В. Творогова. - Санкт-Петербург, 1999. - С. 8 - 10); щоправда, у коментарях до цього видання інтерполяції зі "Слів" Григорія Богослова не ідентифіковані (див.: Творогов О. В. Комментарий к тексту Летописца Еллинского и Римского // Летописец Еллинский и Римский. - Т. 2: Комментарий и исследование О. В. Творогова. - Санкт-Петербург, 2001. - С. 8 - 9). Збірник "Слів" Григорія Богослова зберігся давньослов'янською у трьох редакціях, однак у 1-й ще відсутні коментарі Нікіти Іраклійського. Про побутування "Слів" Григорія Богослова див.: Бруни А. М. Θεολογος: Древнеславянские кодексы Слов Григория Назианзина и их византийские прототипы. - Санкт-Петербург, 2004.

⁸ Слід відзначити, "язичницького" більше за все саме у поясненнях Нікіти (у слов'янських, рукописах вони позначені словом "толкъ"), а не в оригінальних словах Григорія Богослова. В Ід залучалися два "Слова" зі "Збірника 16 слів" - "Слово на святе Хрещення" (Богоявления) та "Слово погребове" Василію Великому. При цьому лише одного разу засвідчене не тлумачення Нікіти, а основний текст Григорія Богослова. Пор. Віл арк. 26 зв. та "Збірник 16 слів" Григорія Богослова (за списком: РГБ, ф. 304.1, собр. Троице-Сергиевой лавры N8, л. 24 а).

⁹ Поділ на "Слова" міг бути відносно пізнім, однак він усе ж таки відбиває певну тематичну єдність і часто використовується дослідниками. Склад "Слів" 16 - 19 Ід, у тому числі "Слова" 17, де вміщено запис "коротко про Совія" та "Слова" 18, де вписано "розлого про Совія" -див.: Додатки, II.

¹⁰ "Іудейський хронограф" зберігся у трьох рукописах: Віденський - перша половина XVI ст. (Бібліотека АН Литви. F19 - 109/1 - 3), Архівський - друга половина XV ст. (РГАДА, ф. 181, N3, 279; крім хронографа, у складі збірника також "Літописець Переяславла-Суздальського"),Варшавський - початок XVI ст. (Biblioteka Narodowa, Dzial zbiorow specjalnych, BOZ cim 83; текст неповний). Далі у цій статті списки позначено як Віл, Арх, В. У складі Арх, В у багатьох місцях - пізні вставки з "Історичної палеї" (південнослов'янської компіляції XIII ст.). Текст Ід відтворено за Віл, варіанти підведено з Арх та близького до нього В. Текст "Слів" Григорія Богослова в повному обсязі не видавався, тут відтворено за одним із ранніх кодексів, що представляє другу редакцію: Сборник 16 Слов Григория Богослова, собр. Троице-Сергиевой лавры N8 (РГБ, ф. 304.1). Рукопис оцифровано, див. на сайті Троїце-Сергієвої лаври (http://www.stsl.ru/manuscripts/medium.php?col=1&manuscript=008&page=1). Тут позначено як Тр-8. Текст третьої редакції ("міфологічні фрагменти") частково опубліковано в додатку до кн.: Буланин Д. М. Античные традиции... -

сприйняття "авторські", тобто власні слова укладача Ід, виділено курсивом, додане переписувачем Віл - підкреслено¹¹).

Примітки: 1. Арх В: бахоусъ.

2. Арх В сътвори; у Віл часто спостерігається пізня риса: замінені аористи, при цьому нерідко "л" чи "лъ" приписане.

3. Немає Арх В; немає в близькому до Ід скороченому "Софійському хронографі" (Соф): той прьвое наста ловити и дааше всѣм звѣрину ясти; грецьк. ουτος πρωτος κατεδειξεν τον κυνηγιν... Див.: Ioannis Malalae. Chronographia [Corpus Fontium Historiae Byzantinae. - Vol. XXXV / Ed. H-G. Bech, A. Kambylis, R. Keydell. - Berolini, 2000]. - P. 9. Грецький текст не вказує однозначно, яким був початковий переклад Малали, однак оскільки Арх В Соф збігаються, вірогідно, "звѣрь" - доповнення Віл.

4. Віл ^ши приписане пізніше; Арх В старѣй

5 - 5. Немає Арх В та грецьк., де: επρωτευεν εν περςαις.

6. Посилання на "Хроніку" Малали за схемою: Мал. 1.6 (1-а цифра позначає книгу, 2-а - главу).

7. Фрагменти "Хроніки" Малали. що нас цікавлять, в Ід вписано двічі: у скороченому вигляді в компіляції про "еллінські вчення" і дещо нижче в повній версії. У правій колонці таблиці наведено текст Малали за цією повною версією Ід. Крім Ід, "Хроніка" Малали вміщена також в "Еллінському літописці", та саме перші книги хроніки зазнали в ньому найбільш значної переробки.

8. Так Віл; у Соф арфакса^дова, Арх проп. фраґмент.

9. Доповнення Ід; грецьк. φαςιν οτι ο κρονος επανεςτη... Публікацію грецького текста фраґментів коментарів Нікіти Іраклійського див.: Иванов С. А. Мифологический конвой "басни о Совий" в составе Иудейского хронографа // Славяноведение. - 2010. - N2. - С. 63 - 71.

10. Грецьк. інакше: κατα του πατρος αυτου, του ουρανου λεγομενου. При цьому ім'я батька Крона "Дамии" (δαμνως) надзвичайно рідкісне, зустрічається тільки в Малали. Щиро вдячна за уточнення С. А. Іванову.

11. Віл слово приписане пізніше; немає Арх В.

С. 332 - 364. "Слово на Богоявления" у Тр-8 під N2, у 3-й редакції - під N10, "Слово погребове" Василію Великому в Тр-8 - N12, у 3-й редакцій - N9. Третя редакція пізня, мову сильно поновлено, тому нижче в різночитаннях наведено лише найголовніші варіанти.

¹¹ Працю укладача Ід треба розрізняти від доповнень укладача Віл, котрий у жодному разі не був бездумним копіїстом. Оскільки текст відтворюється за цим списком, ці пізні нашарування не можуть бути еліміновані. Однак додане переписувачем Віл, очевидно, не належить до початкового тексту Ід, а тому для уникнення плутанини їх підкреслено, варіанти подано у примітках. Якщо маємо справу з очевидним пропуском Віл, у косих дужках введено читання з Арх В.

12. Тр-8 відповідає грецькому: καρπος δε των αςελγων εκεινων μοριων και του κυματος.

13 - 13. Немає Арх В; немає грецьк.

14. Віл пізніше на берегах приписане: афродита; Арх афродить, В афродитъ.

15 - 15. Арх В зам. цього: и бы^с . (пор. Тр-8 и грецьк.: 'Η 'αφροδιτη γινηται και ουτω...); у Віл доповнення зроблене, вірогідно, під впливом наступного уривка. Початковий варіант Ід можна було б реконструювати як: афродить и бысть...

16. Доповнення Ід; грецьк.: τιμαται δε παλιν αιςχρως δια αςελγων μιξεων...

17. У 3-й редакції: Сице о сем реша (яко); Буланин Д. М. Античные традиции в древнерусской литературе XI-XVI вв. - С. 353.

18. Тр-8 погано читається, однак, схоже, імені батька немає. Проте у 3-й редакції все ж таки бачимо "Дамия". Складно сказати, викликано це незалежним залученням "Хроніки" Малали чи ім'я було присутнє вже у 2-й редакції й випало саме зі списку Тр-8.

19. У 3-й редакції: Афродита бысть; Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 354.

20. У 3-й редакції: (та) студное порождение (почитаема).

21. Арх В дамьа.

22. Грецьк. το βαςιλευειν ητοι αρχειν και κρατειν των αλλων ανΘρωπων (в Ід переставлено слова, має бути: власти и держати ины человѣкы).

23. Так само В; вірогідно, слід зазначити спільну помилку Ід. Що цікаво, такий точно варіант у Забєлінському хронографі, який має спільні читання з Ід і також містить розповідь про Совія (аналіз читань Малали у Забєлінському хронографі див.: Лемешкин И. Пространная редакция Хроники Иоанна Малалы по рукописи И. Е. Забелина N436 // Ryzoviste zlata a doly drahokamu...: Sbornik pro Vaclava Hunacka. - Praha, 2006. - S. 513 - 542). В "Еллінському літописці" обох редакцій у цьому фраґменті "Хроніки" Малали "начень", що відповідає грецьк: απο της' αςςυριας αρξαμενος.

24. З Арх В; Арх кронъ В кронъ, знак виноски, на берегах:

25. Арх В

26. Віл ^го приписане; Арх В црьска; грецьк. της των Θεων βαςιλειας; "званіа" - доповнення Ід (пор. грецьк. та Тр-8).

27. Немає Арх В.

28 - 28. Немає Арх В.

29. Арх В

30. Доповнення Ід; грецьк. και εις κρητην εξεπεμψεν και περιεςτηςεν αυτω κουρητας δαιμονας τινας...

31. У 3-й редакції: Глаголют убо (еллинстии любомудрецы, паче же реши баснословцы); Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 351.

Порівняння з повними текстами наочно демонструє, як робилася вибірка. Залишаючи осторонь те, що додав достатньо творчий переписувач Віл, котрий збагатив текст Ід багатьма ґлосами та власними доповненнями¹², неважко помітити, що укладач Ід випускав "надлишкові" деталі, вписуючи іноді лише початок та закінчення обраного їм уривка джерела. Наприкінці він додав фразу про облуди, через які видатних людей давнини еліни помилково найменували божествами - і подібних доповнень у тексті Ід декілька.

Ще більш вільно оперує своїми джерелами автор Ід далі, в оповіді про Геракла ("Иракла") та Діоніса ("Дионусига"). Тут сполучаються включення з обох залучених "Слів" Григорія Богослова, а крім того, простежуються кілька виразів-зв'язок. Остання фраза цього уривку знову вписана укладачем Ід:

Примітки: 1. Арх В иракла.

2. Арх въбwживша, В въбоживша; доповнення Ід; немає грецьк.: 'Ο δε 'ηρακλης λεγεται και αυτος υιος του διος γεγονεναι.

¹² У наведеному вище фрагменті переписувач Віл вписав цілу фразу та зробив кілька дрібніших доповнень.

3. Арх В ихъ.

4. Арх В неснѣшеныи (В неснѣшены) породъ; пор. Тр-8.

5. Арх моужьженъ В мyжьженъ пор. Тр-8.

6. Арх моужеска, В мужеска.

7. Арх В wвобожиша.

8. Число відсутнє у грецьк. (хоча поза тим у Тр-8 переклад точно відповідає грецьк.): ο μεν πηλευς τικτει τον 'αχιλλεα, ο δε τελαμων τον αιαντα οιτινες εκαλουντο αιακιδαι, την απο του παππου τιμην εντευΘεν κληρουμενοι. Що таке .о. (позначення числа "70") - неясно. Але, імовірно, звідси "седмьдесдть" запозичив укладач Ід.

9. У 3-й редакції інакше: яко же другоицы глава прежде, и бог налъжен, и лик упивающихся, и полк ослаблен (Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 353).

З іншого боку, нерідко трапляються й значні за обсягом буквальні запозичення. Безпосередньо перед леґендою про Совія точно відтворено великий фраґмент із коментарів Нікіти до "Слова погребового" Василію Великому, на завершенні - з невеличким доповненням з "Хроніки" Малали. Ідеться про походження кількох античних знатних родів: "О пелепонидѣ . и кропиде кеоульке меwньсе . єл'пиде ^ж ираклиде . пріиди пелоп'съ бѣ ан'тоиловъ, и таловъ фржгіиска^г"¹³.

Книжні мотиви та деталі простежуються й у легенді про Совія. До того уривку, який можна назвати "коротко про Совія"¹⁴, знаходимо паралель у коментарі Нікіти Іраклійського до "Слова на Богоявления". Тлумачиться сходження в пекло Діоніса, див.:

Примітки: 1. Арх оудівати, В

2. Віл приписане пізніше на берегах: кий (укладач намагався виправити: дикий зам. дивии; однак у результаті отримав: дикиивии); Арх дивии, В дівии.

3. Арх искоушааше^с, В

4. Арх В дод.: и въпрашавшоу же емоу пройти въ адъ.

5. Віл приписане на берегах: единаго / Арх оумоли, В оумолі.

6. Арх В испоусти.

7. Віл приписане пізніше: ради; Арх которыхъ, В которы^х.

8. Немає Арх В.

9 - 9. Арх В носами.

10. Арх В комари.

11. Арх В изгорѣвшю.

12. У 3-й редакції: юноша; Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 354.

13. У 3-й редакції: (дошед) умре, Просемнос же, смокви (урезав).

14. У 3-й редакції: устрой подобие.

15. У 3-й редакції: обед.

Зрозуміло, у сюжеті про Діоніса епізод сходження в пекло подано в іншому контексті - пояснення походження штучних фалосів, використовуваних у містеріях. Однак, між іншим, цей паралельний текст пояснює дивний вираз "стоудно дагаше

¹³ Віл арк. 26 зв. - 27, повний текст див.: Додатки, III.

¹⁴ Обидва записи, "короткий" та "розлогий", див.: Додатки, І.

пищу" в леґенді про Совія. Адже в описі сходження в пекло з Ід немає нічого гідного сорому, на відміну від подорожі Діоніса з коментарів Нікіти, де згадуються "уды тайные" та як плата провіднику-"дѣтищу".

Ім'я "Совии" також, вірогідно, походить з блоку статей на тему "еллінської прелесті", а саме із запозичення з "Хроніки" Амартола у слові 19 Ід (Ам. 84.9 - 85.7)¹⁵. Для цього незвичного імені вчені вже пропонували кілька ймовірних джерел¹⁶, не розглядаючи, однак, найближчий із них і найтісніше пов'язаний власне з леґендою про Совія. У слові 19 Ід уміщено фрагмент з Амартола, де знаходимо розмірковування про божеств, Божий промисел, невірну поведінку людей, еллінські вчення та под., і згадано саме причому цей вираз з'явився в Ід і не читається в повному тексті Амартола. Оповідається про полеміку патріарха Авраама з єгипетськими волхвами у присутності фараона. Суть становило наступне: чи можна за датою народження людини визначити її долю, і, якщо доля є передреченою, як бути з володарями, наділеними правом карати й милувати? Скажімо, засудженого на смерть від вогню фараон може наказати втопити, а приреченого до скарання наступного ранку - відпустити на волю. Марними були б спроби "обрахувати" долю. У заключній промові Авраама до фараона йдеться про те, що люди кращі за тварин, оскільки "имеють власть оубивати", а володар кращий за своїх підданих. Промовляється, що не треба підкорюватися долі та облудним давнім ученням, див. Віл арк. 30 - 30 зв. (у більшому обсязі уривок див.: Додатки, IV):

¹⁵Истрин В. М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха: Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе. - Т. 1: Текст. - Петроград, 1920. Далі посилання за традиційною схемою: напр., Ам. 81.5, де 1-а цифра позначає сторінку видання В. М. Істріна, 2-а - рядок.

¹⁶ Так, В. М. Істрін припустив, що із Совієм пов'язана ґлоса в тексті Амартола в оповіді про Мелхиседека: многаго рода . неправдіва сего . сего Слово 33 Ід, Віл арк. 51 зв. (див.: Истрин В. М. Александрия... - С. 333). Як з'ясувалося пізніше, уже після видання слов'янського перекладу "Хроніки" Амартола, підготовленого також В. М. Істріним, пасаж "... многаго рода..." присутній у повній версії слов'янського Амартола: Ам. 87.2 - 3 многаго рода неправдива . сего Тобто, цей вираз ніяк не пов'язаний із роботою укладача Ід, що, до речі, не завжди враховується дсюлідниками. Пор., напр., спроби вивести литовську етимологію слова Лемешкин И. Балтийская "басня" в составе хронографа 1261 г. ... - Р. 156. Причому, тут в Амартола досить точний переклад грецьк.: ςυμπλεκειν τω της ακρας αδικιας γενει. διο και αμητορα και απατορα τυγχανειν.... (Georgii Monachi Chronicon / Ed. C. de Boor. - Vol. 1 - 2. - Lipsiae, 1904. - 102.13). Слов'янський перекладач використав слово "сьвивати" в рідкісній формі. "ςυμπλεκω" точно відповідає "сьвивати" (щиро вдячна за уточнення В. М. Лур'є). Грецький оригінал вказувався також В. М. Істріним (Истрин В. М. Александрия... - С. 333), та вчений зробив застереження, що тут в Гд "ґлоса". Також у своєму виданні слов'янського тексту "Хроніки" Малали В. М. Істрін відзначив, що у 9-й кн. йдеться про якогось боярина Совія, який помер у Римі (див.: Мал. 9.5, Арх арк. 363 d; Истрин В. М. Хроника Иоанна Малалы в славянском переводе. - Москва, 1994. - С. 234, 251). В Арх тут "сави", Віл "Совій", у списках "Еллінського літописця" обох редакцій "совии", у "Софійському хронографі" "сови". Про цей сюжет див. ще: Лемешкин И. Иоанн Малала и фольклорное сказание о Совии... - Р. 251 - 252. Однак фрагмент із Малали досить далеко відстоїть від леґенди про Совія, і невідомо, чи прочитував свої джерела наперед укладач Гд. Копіювання кількох сотень аркушів тексту потребувало тижнів, а якщо працювала одна людина, то й місятгів праці. При цьому складні імена могли забуватися. Напр., в Ід пишеться про (Гомера), а потім книжник вписує хибно: (див.: Вилкул Т. Імена в Александрії Хронографічній: кругозір укладачів Іудейського і Троїцького хронографів // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - T. CCLVI. - Л. , 2008. - С. 58).

¹⁷ Пор. Ам. та оубо азъ (у списках розбіжності, наведенне читання відповідає грецьк. αυτικα γουν εγω). Щодо рукописів "Хроніки" Амартола див.: Матвеенко В., Щеголева Л. Книгы временные и образные Георгия Монаха. - Т. 1. - Ч. 1 - 2. - Москва, 2006. - С. 32 - 38; Анисимова Т. В. Хроника Георгия Амартола в древнерусских списках XIV-XVII вв. - Москва, 2009.

¹⁸ Пор. Ам. злаго бѣса вина; грецьк. (την παρ' 'ελληνων παιδειαν και φληναφιαν) κακου δαιμονος χαλεπωτατην υποΘεςιν (ειναι λεγω).

ПІД час переписування "злаго бѣса вина" ("κακου δαιμονος χαλεπωτατην υποΘεςιν") трансформувалося у "злаго бѣсовьга", яке прочитувалося як "злаго бѣ Совьа". Чи, не виключено, "бѣса вина" прямо перетворено у якщо припускати не випадкову помилку, а свідому правку текста¹⁹. У такому прочитанні "Совії" і несе відповідальність за облуду "еллінських учень", і за внесення ідеї божествіння тварі замість творця.

Під час утворення легенди про Совія, імовірно, залучалися й інші тексти. Вірогідні джерела опису вогняного поховання відзначив І. Лемешкін: спалення брата Авраама - Арана в пожежі за Книгою Буття та "Хронікою" Амартола, акцентація поховальної обрядності в Малали, самоспалення Геракла та ін.²⁰ Можна додати паралелі ще до кількох деталей з оточуючих текстів - напр., кілька "вратъ" згадуються в оповіді про походження міста Фів із "Хроніки" Малали (щоправда, їх не 9, а 12): ²¹. У цілому, спостереження І. Лемешкіна видаються надзвичайно цінними. Важко прийняти лише загальну тезу: "Давньоруський книжник цілісно передає не тільки зміст, але й автентичну оболонку фольклорного твору"²², - оскільки в "оболонку фольклорного твору" про Совія потрапляє перша книга Біблії та дві перекладних хроніки, що були головними джерелами багатьох давньоруських літописів та хронографів.

Можливо, надалі буде віднайдено інші джерела запису про Совія (наприклад, досі немає критичного видання грецького тексту коментарів Нікіти Іраклійського та слов'янського перекладу цих збірників "Слів", тож у випадкових списках, поки що доступних дослідникам, текст, із великою вірогідністю, є неповним). Слід звернути увагу на дещо дивну композицію фраґментів Ід: "коротко про Совія" знаходиться безпосередньо перед просторим описом того таки сходження в пекло, однак певні деталі у просторій оповіді перетлумачені чи роз'яснені²³. Складається враження, що укладач Ід ще раз повернувся до вподобаного сюжету, переробивши та детальніше прописавши його. Порівняння двох фраґментів демонструє збіг головних їх мотивів, що відзначив уже В. М. Істрін²⁴.

Що стосується "біблійно-хронографічного конвою" леґенди, акценти, вірогідно, слід розставити інакше. Для давніх книжників як легенда, так і уривки з хронік мали на меті роз'яснювати сказане у Святому Письмі. Між іншим, слід відзначити, що саме укладач Ід уважав необхідними додати до свого "поганського" колажу з Малали та Нікіти Іраклійського. Його власні слова - це: "бісовское

¹⁹ В Ід запозичення з Амартола у "Словах" 19 та 33 точно припасовуються одне до одного: у "Слові" 33 вставка з Амартола продовжується з того ж самого рядка, яким закінчилася у "Слові" 19: Слово 19 Ам.82.18-86.7 - Слово 33 Ам. 86.7 - 90.11. Детальніше про особливості структури Ід див.: Вилкул Т. Иудейский и Софийский хронографы. Тобто, у принципі, книжник, котрий ділив та розподіляв уривки з Амартола у своїй компіляції, міг звернути увагу й на рідкісне слово та модифікувати текст Амартола.

²⁰Лемешкин И. Балтийская "басня" в составе хронографа 1261 г. ... - Р. 144 - 151, 159; Его же. Иоанн Малала и фольклорное сказание о Совий... - Р. 243.

²¹ Мал. 2.14 (Віл арк. 42).

²²Лемешкин И. Балтийская "басня" в составе хронографа 1261 г. ... - Р. 151.

²³ Так, "совиева роду" перетворюється у "совий бѣ человѣкъ", "роженые отъ него" - вже прямо названі "дѣтьми" і т.д., див.: Додатки, І.

²⁴Истрин В. М. Александрия... - С. 360. У головному сюжет обох частин леґенди збігається, і, що важливо, обидві вони мають завершення.

дѣйство", "еллинская прелесть", пояснення, з яких причин того чи іншого персонажа давньої історії облудно "обожнили". Авторські доповнення та зміни в тексті завжди свідчать про інтенції та головні акценти уваги. Тема "Слів" 16 - 19 "Іудейського хронографа" радше може бути визначена як виникнення еллінської "прелести" та відходження від істиного Бога, а не як "підготовка читача до сприйняття оповіді про Совія". Сюжет про литовське поганство - ілюстрація на близькому книжникові "місцевому матеріалі" вподобаної ним загальної ідеї.

Будуть знайдені нові джерела цього сюжету чи ні, у будь-якому разі має йтися про переосмислення перекладних текстів та внесення леґендарних мотивів, однак не про оригінальний "цілісний" запис усних переказів. Що цілком відповідає характеру роботи укладачів хронографів - компілювання з рідкими включеннями власних слів, коли творче начало проявляється переважно в композиції. Хоча декому з любителів старовини такий підхід видаватиметься прісним і викликатиме розчарування, як уявляється, він дозволяє адекватно оцінювати цей тип творчості давніх книжників.

Додатки

I. Легенда про Совія, короткий і розлогий варіанти

Напівжирним шрифтом виділено близькі текстуально вирази, підкреслено доповнення та зміни у Віл.

Примітки: 1. У Віл цьому фрагменту передує заголовок: Скаже^м поганьскыа прѣлести быти сіцевои в ли^твѣ нашеи:· Арх арк. 26 d на берегах ліворуч: заголовок у рядку: оуказъ же поганскои прельсти сице . иже нарицаю^т . Слово . В на берегах ліворуч: у рядку: оуказъ же поган'скои прельсти сице . и^ж сьвіа нарицаю^т . слово . осмое на Віл "литвѣ нашеи" м. б. як доповненням заголовку, так і читанням Ід, випущеним в Арх В (оскільки списки Арх та В надзвичайно близькі, більшість характерних помилок Арх повторюються у В).

2. Арх В дод.: и въпрашавшоу же емоу проити въ адъ.

3. Немає Арх В.

4 - 4. Арх В носами.

5. Арх В иземше.

6. Віл 1-е є приписане?; Арх В слезениць.

7. Арх В еи.

8. Немає Арх В.

9. Немає Арх В.

10 - 10. Арх роженымъ. В рожены^м.

11 - 11. Арх В Яким було початкове читання Ід, неясно. Те, що випущене в Арх В, може бути доповненням Віл, однак, з іншого боку, перегукується з мотивом "проводника-дѣтища" у Нікіти.

12. Віл виправлення, "и" надписане над "оу"; Арх В испросиса.

13. Віл пізніше виправлено та приписано на берегах: его к вамъ (іншою рукою): изъшедъ: Арх В пріиде.

14. Арх В имѣ.

15. Віл не читається, щільно записане пізнім начерком: вложилъ ^его во скриню Арх вложьшемоу въ древо (и положи), В и въ древо.

16. Віл приписане пізніше: ^спаты.

17. приписане пізніше.

18. Арх В почи.

19. Арх В и

20. Арх В вь емь.

21. Арх В и во либь.

22. Арх бывшоу емоу, В

23. Арх совий, В совіи.

24. Арх В андаеви.

25. Арх жвороунѣ, В

26. Віл виправлено у: Арх В телавели коузне^цю.

27. приписане; Арх В сковавше.

28. Віл виправлено пізніше у:

29. Віл виправлено пізніше у:

30. Немає Арх В.

31. Немає Арх В, тільки:

II. Опис "Слів" 16 - 19 "Іудейського хронографа"

Слово 16 (Віл арк. 25 - 25 зв., Арх арк. 25 b - 25 d, В. с. 51 a - 52 b)

²⁵ В. М. Істрін уважав, що уривок читається тільки у "Софійському хронографі", тому в його виданні нумерація глав 2-ї книги Малали закінчується на 2.15. Однак в Ід цей фраґмент усе ж таки присутній, тому нумерую як как гл.16 (грецьк. текст "Хроніки" Малали - μαλ. 2.18).

²⁶ Арх В сътвори . оубожі и.

²⁷ Скоріше за все, на цей уривок вплинуло запозичення з Ам. 3.8 - 10 вище та біблійна оповідь про Фару.

²⁸ Пор. Ам. 53.8 - 10: бо Сифа соущии тогда нарекоша, зане и звѣздамъ имена; Мал. 1.3:

²⁹ На початку - переказ, повний варіант зберігся в "Еллінських літописцях" та "Тихонравовському хронографі".

³⁰ Пор. Ам. 53.13 - 15; оубо Сифови... блоудомь, къ дщеремъ внидоша,

III. Оповідь про еллінські аристократичні роди з Ід

³¹ надписане над рядком пізніше; Арх Віл всѣ^м.

³² В. М. Істрін не відзначає початок цього фраґменту (див.: Истрин В. М. Александрия... - С. 328 - 329). Учений уважав, що тут продовження цитати з Буття (Бут. 11.32), та насправді тут точне запозичення з "Хроніки" Амартола (де, своєю чергою, переказ Бут. 11).

Примітки: 1. В Ід текст тут дещо перероблений, притому зіпсовані деякі імена, у Тр-8 натомість випущені "Іракліди", пор. грецьк.: ουδεν αν ηςαν οι παλαιοι παρα τοις "ελληςιν ευγενεις πελοπιδαι τινες και κεκροπιδαι και 'αλκμαιωνες και αιακιδαι και 'Ηρακλειδαι και τα αλλα γενη.

2. Доповнення Ід (відсутнє грецьк., Тр-8 та 3-тя редакція). Імовірно, доповнення зроблене зі стилізацією під вирази зі збірника, пор. в іншому місці "Слова на Богоявления": "слова изображении сего" (Тр-8 арк. 23 b, див. вище).

3. Арх В анталъ таловъ; грецьк. τανταλου.

4. Арх приимъ . со; В пріимъ со.

5. Арх В

6. Арх В пелеподоу.

7. Арх В пелопсъ.

8. Арх во иладоу; В въ

9. Грецьк. εν 'Αππια χωρα (пор. Тр-8).

10. Грецьк. οινομαος.

11. Арх ипоподамью. В иподамыо; грецьк. 'Ιπποδαμειαν.

12. Так Арх, В полопсъ .; "его ^ж ... пелоп'съ" відсутнє у Тр-8 та 3-й редакції (Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 337), однак відповідає грецьк.: ον εν αγωνι ιππικω νικηςας ο πελοψ.

13. Арх В апиа.

14. Арх полепонидехъ, В полипонидѣ^х .; грецьк. περι των πελοπιδων.

15. У 3-й редакції: Прийде же убо да реку сих изъображениа; Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 336.

16. Арх В

17. Грецьк. την 'Αττικην (у цьому найменуванні Ід дає точніший варіант, ніж Тр-8 та 3-тя редакція, пор. також нижче, Тр-8 / апикием 3-ї редакції).

18. Арх В зваше.

19. Арх В свободими.

20. У 3-й редакції: Кекропс; Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 337: грецьк. κεκροψ.

21. У 3-й редакції: Атътидийскую / Атънътидийскую.

22. У 3-й редакції: апикием; грецьк. 'αΘηναιους.

23. У 3-й редакції: еллиньскый.

24. У 3-й редакції: именуются.

25. Так само Арх В; грецьк. αιακος.

26. Арх В

27. Віл ^съ приписане, Арх В еак (же).

28. Немає Арх В.

29 - 29. Доповнення Ід, немає грецьк. (далі "многа" - також доповнення Ід): 'Ο δε, ςτας και ευςαμενος, ελυςε τους αυχμους και κατερρυη υδωρ ποτιζων την 'ελλαδα. Пор. τρ-8 (неперекладеним залишилося 'ελυςε τους αυχμους: припинив посуху).

30. приписане пізніше; Арх В еакоу.

31. Арх В: ан'кде; грецьк. αιακιδαι.

32. Грецьк. (τιμην ευντευΘεν) κληρουμενοι.

33. Арх В

34. Арх В зевъсъ.

35 - 35. Немає Арх В.

36. У 3-й редакції: Алкаминою; Буланин Д. М. Античные традиции... - С. 338.

37. Грецьк. και απλως οι ελληνες ουκ εχοντες απο των οικειων ειπειν τι φανερως και καυχηςαςΘαι επ' εκειννω καταφευγους& #953;ν εις το αφανες και εις τους μυΘους (в Ід скор.).

38. У 3-й редакції дод.: Еоакса.

39. У 3-й редакції: неподобно веровати.

40. У 3-й редакції: иже к велеве (примесшуся).

41. Віл ^ивъ приписане пізніше; Арх В блоу^д.

42. приписане; Арх В

IV. Фраґмент з Амартола у "Слові" 19 ιД, ВІЛ арк. 30 - 30 зв.

A great deal of reminiscences of the pagan past that can be found in the Old Rus' chronicles and chronographs, are deeply indebted to the translations of the earlier Greek authors. In this respect the legend of Sovii relating Lithuanian pagan customs is no exception to the rule. This legend was first written down in the "Jewish Chronicle"("Judea Chronograph"), which was composed in the second half of the Xlllth century. It is argued that the legendary Sovii resulted from a bookman's reflection on a number of texts, namely: the fragments of the chronicles of George Hamartolus and John Malalas; Genesis; the collection of 16 Words by Gregory of Nazianzen with commentaries by Nicetas of Heraclea.

³³ Немає Арх В; немає Ам. (лоучше соуще).

³⁴ Немає Арх В; немає Ам.

³⁵ Пор. Ам. веема.

³⁶ Арх В

³⁷ Арх В истинна . ли; Ам. истина ли.

³⁸ Пор. Ам. соущю

³⁹ Пор. Ам. приимыи ни.

⁴⁰ Пор. Ам.

⁴¹ Пор. Ам. изъ одежа.

⁴² Пор. Ам. бышью.

⁴³ Арх посмисаніе, В послисание; пор. Ам. посмисана.

⁴⁴ Пор. Ам. та оубо азъ (в інших списках помилка: та оубо тазъ), що відповідає грецьк. αυτικα γουνεγω. Про рукописи "Хроніки" Амартола див.: Матвеенко В., Щеголева Л. Книгы временные и образные Георгия Монаха... - С. 32 - 38; Анисимова Т. В. Хроника Георгия Амартола в древнерусских списках XrV-XVn вв. - Москва, 2009.

⁴⁵ Пор. Ам. злато бѣса вина; грецьк. (την παρ' 'ελληνων παιδειαν και φληναφιαν) κακου δαιμονος χαλεπωτατην υποΘεςιν (ειναι λεγω).

⁴⁶ Арх и; Ам. соущемъ.

Публикатор:

Постоянная ссылка для научных работ (для цитирования):

Комментарии: