Зустріти їжа в місті ще років десять тому здавалося чудом. Лісний звір, колючий і обережний, — у бетонних джунглях? А зараз подивіться на новини: то в Москві їжа помітили біля метро «Ботанічний сад», то в Санкт-Петербурзі на газоні біля житлового комплексу. У Берліні та Відні їжачки давно стали частиною міської фауни, як голуби, тільки симпатичніші. Що відбувається? Чому їжачка йде в місто, і як вона там виживає? І головне — не нашкодимо ли ми йому своєю любов'ю?

Місто як новий ліс

Здається, місту не місце їжачці. Автомобілі, асфальт, натовпи людей, вночі світло як вдень. Але сучасний мегаполіс парадоксальним чином нагадує їжачці природну середовище. По-перше, приватний сектор і нові житлові комплекси залишають зелених зон. Парки, сквери, пустки, залізничні настили — це шматочки дикої природи. По-друге, в місті немає великих диких хижаків — ні лис, ні вовки, ні филини. Основний ворог їжачки, барсук, в місті не живе. Залишилися тільки собаки і кішки, але з ними їжачка може впоратися, скручуючись у куль. По-третє, в місті тепло і багато їжі. В сміттєвих баках, мисках для собак, під годівницями для птахів — безліч легкої їжі. А це для всеїдної їжачки справжнє розкіш.

Тому урбанізація їжачок — загальновсесвітній тренд. Наприклад, у Лондоні кількість міських їжачок стала більше, ніж сільських. У Берліні на одному квадратному кілометрі парку Тиргартен живе до восьми їжачок. У Москві точної статистики немає, але зоологи говорять про зростання кількості зустрічей у 3-4 рази за останні п'ять років.

Які відмінності між міським і лісним їжачком

Відмінностей багато. Лісний їжачок страхливий, на людину майже не виходить. Міський звик до людей. Він може спокійно перетнути дорогу при світлі фонаря, не ховаючись. Може підійти до входу в кафе, де пахне їжею. Може забратися в відкритий під'їзд і заснути під батареєю. Зоологи зауважують, що у міських їжачок коротші колючки — так вони менше зачіпаються за сміття і пакети. І вони менші за розміром: постійний доступ до їжі не робить їх більшими, навпаки, міська їжа — хліб, чіпси, ковбаса — шкідлива, і багато міських їжачок страждають ожирінням і діабетом. Друге важливе відмінність — режим. Якщо лісний їжачок активний тільки в темну пору доби, то міський може вийти і в сумерки, і навіть в хмурий день. Автомобілі гудять цілодобово, постійний світло змінює біологічні ритми.

Чого більше в місті: переваг або недоліків

Переваг для їжачки в місті, на перший погляд, багато. немає хижаків. Теплі притулки — підвали, колектори, кучи дощок на будівництві. Їжа — з смітника, з мисок для собак, з газонів, де живе багато комах (газони в парках не косять так низько, як у лісі, там живе багато комах). Але недоліки, на жаль, серйозніші.

Недолік перший — дороги. Їжачки повільно перетинають асфальт. Автомобілі збивають їх тисячами. Осінню, коли їжачки відкармлюються перед сплячкою, вони особливо активні і частіше потрапляють під колеса. Другий недолік — яди. В місті отруюють мишей, комах, комарів. Їжачка їсть забруднену мишу або комаха і гине. Третій недолік — сміття. Скло, пластик, веревки — в них їжачка заплутується, порізується, застрягне. Четвертий — закриті простори. Їжачка падає в каналізаційний люк, в дренажний колодец, в підвал без виходу. Вийти не може. П'ятий — люди. Добрі люди нести їжачку додому, покладають у клітку, годують молоком. Через тиждень звір гине від стресу і неправильного харчування. А злиі люди просто пинають їжачку або кидають у них каміння. Це також трапляється.

Скільки їжачок живе в російських містах

Точна цифра немає. Ніхто не провів повномасштабного обліку. Але є методика: за нічними обліками на маршрутах в парках зоологи роблять екстраполяцію. У Москві, за оцінками Інституту проблем екології та еволюції, живе від 800 до 1500 особин звичайного їжачка. У Санкт-Петербурзі — приблизно 600-1000. У Екатеринбургі — менше, приблизно 300, клімат суворіший. У Воронежі, навпаки, багато зелених зон, і їжачок, можливо, до 500. У малих містах ситуація краща: менше машин, більше садів. Наприклад, в підмосковному Сергиєвому Посаді їжачок можна зустріти майже в кожному дворику приватного сектора.

Тревожная тенденция: популяция сокращается в старых спальных районах с плотной застройкой и растёт в новых парковых зонах и в районах с малоэтажными домами. То есть ёж ищет баланс между человеком и дикой природой. И выбирает не центр, а периферию.

Як міські їжачки зимують

У лісі їжачка облаштовує гніздо під корінням або в купі хворосту. А в місті? Він знаходить підвал з сухим теплим полом. Либо забирається в купу листя, яку дворники не прибрали. Либо спить в дренажній трубі. Проблема в тому, що міські зими тепліші і вологіші, ніж лісні. Вічна відлига, лужі, сіль на дорогах, яку талі води несуть у землю. Їжачка може прокинутися взимку — і це напевна смерть. Декілька разів на тиждень комунальники перевіряють підвали і викидають «мусор», в тому числі сплячих їжачок. Тому виживаемость міських їжачок взимку нижча, ніж лісних. До весни доживає не більше половини.

Зоологи пропонують ставити в парках спеціальні домики для зимівки їжачок — ящики з сіном, з лазом, закриті від людей. У Берліні це вже норма. У Москві єдиничні активісти роблять такі домики на своїх ділянках, але масово програма не працює.

Що робити, якщо ви знайшли їжачку в місті

Ситуация первая: здоровый, активный, идёт своей дорогой. Не трогайте. Не несите домой. Не кормите. Просто уберите собаку или кошку подальше. Сфотографируйте на память и идите дальше.

Ситуация вторая: ёж лежит днём на открытом месте, на асфальте, или шатается, вялый. Это больной или раненый зверёк. Наденьте перчатки, возьмите картонную коробку, положите туда ёжа, отнесите в ближайшую ветеринарную клинику или в центр реабилитации диких животных. В крупных городах они есть (например, «Зелёный слон» в Москве, «Велес» в Петербурге). Не пробуйте лечить сами. У ежей очень специфическая физиология.

Ситуация третья: ёж застрял в люке или в дренажной решётке. Pozovite MЧS или любого сотрудника коммунальных служб с ломом. Вытащите аккуратно. Выпустите в ближайшем парке или сквере, подальше от дорог.

Ситуация четвёртая: ёж спит в куче мусора, которую вы собираетесь сжечь или вывезти. Перенесите спящего в другую, безопасную кучу листьев. Не будите, если не надо. Спящий ёж кажется мёртвым, но он жив. Не выкидывайте его с мусором.

Можно ли помочь городской популяции

Да. Причём каждый житель может сделать немного. Во-первых, не использовать на газонах инсектициды и родентициды. Во-вторых, оставлять уголки с высокой травой и кучами листьев, особенно осенью. В-третьих, накрывать открытые колодцы и дренажные ямы решётками. В-четвёртых, не подкармливать ежей едой со стола. Если очень хочется — купить специализированный корм для ежей в зоомагазине, сухой корм для котят без жира, и ставить в укромном месте. И обязательно — миска с чистой водой. В-пятых, рассказывать соседям и детям, что ёж не игрушка. Его нельзя брать в дом, нельзя гладить и тискать, нельзя лизать солёной колбасой.

Есть и более серьёзные меры: подписать петицию о запрете применения химии в городских парках, добиться от управляющей компании установки мелких сеток на вентиляционные отверстия подвалов, где погибают ёжы, участвовать в зимних учётах ёжей (их проводят волонтёрские организации). Каждое спасённое животное — это вклад в сохранение вида в городе.

Ёжи и люди: конфликт или сосуществование

Пока что сосуществование шаткое. В одних дворах ёжиков люблять, ставят поилки, пишут в чатах: «Осторожно, ёжик у третьего подъезда!». В других травят как вредителей: мол, переносят блох и клещей (правда, у городских ёжиков паразитов не больше, чем у бездомных кошек). В третьих просто не замечают, а зря. Потому что ёж в городе — индикатор экологического здоровья. Если в вашем районе живут ёжики, значит, воздух не отравлен, почва не залита антигололёдной солью, а газоны не поливают сплошной химией.

В Европе уже давно поняли: город без ёжиков — больной город. В Лондоне даже создали специальный «ежиный маршрут» — сеть зелёных коридоров с маленькими проходами в заборах, чтобы ёжики могли свободно перемещаться между садами. В России это пока единичные проекты. Но интерес растёт.

Будущее городских ёжиков

Что ждёт популяцию через 10-20 лет? Если продолжится тренд на озеленение дворов, запрет пестицидов, строительство экопарков — ёжики будут процветать. Если же города продолжат заливать бетоном, а газоны — отравами, ёжики исчезнут из мегаполисов, останутся только в пригородах. Но есть надежда. Люди хотят видеть живую природу рядом. Видео с ёжиками набирают миллионы просмотров. Дети просят поставить во дворе кормушку для ёжика. Продажа домиков для ёжиков в интернет-магазинах выросла в пять раз за два года. Это значит, что ёж из зверька-невидимки становится городским питомцем на воле. И если не перегнуть палку с опекой, а просто оставить ему немного места — он останется. Колючий, пыхтящий, ночной. Чудесный сосед.

Постоянный адрес данной публикации: