КОЖНЕ місто починається з вокзалу. Вокзал із двома зустрічними коліями. Звідки рушає потрібний потяг - незрозуміло. Жіночка в інформаційній довідці не знає нічого, а на табло - лише інформація про наявність вільних місць. І люди стоять, очікуючи, до якої ж платформи прибуде потяг. Як від?їде московський, людей на вокзалі помітно поменшає. Краще, якщо все-таки рушатиме з першого перону, бо тунельний вхід на другий такий вузький, що інколи не видно, куди ж занесе людський потік. Якби сталася війна або велике стихійне лихо і слід було евакуйовувати людей, то вокзал цього не витримав би - люди просто задушили б одне одного. Коли я туди потрапила, то сходи в тунелі були слизькими й непривітними. Пасажири з "кравчучками" блокували вузькі переходи, а потім усі раптово котилися вниз. Внизу було темно й незатишно - до багатого міста Донецька здавалося ще дуже далеко. Треба знову туди поїхати - напевно, сходи вже не такі слизькі, бо сухо. Люди роз?їхалися у відпустки. І взагалі, влітку всі вокзали виглядають привітніше.
Цікаво, а як мають виглядати території, вільні від НАТО? Які в них атрибути? Вони ж мусять відрізнятися від інших. Контрольно-пропускні пункти, шлагбауми, цензори, прикордонники з біноклями, врешті-решт; або хоча б якісь вказівники, таблички, позначення? А може, там будуть якісь цікаві атракціони, ресторани, казино, кінотеатри та поля для гольфу, а туристичні агентства пропонуватимуть "відпочинкові тури в зоні, вільній від НАТО"? Чим територія, вільна від НАТО, відрізнятиметься від території невільної? От Сихівський район міста Львова - це територія, невільна від НАТО. А Куйбишевський район Донецька - територія, вільна від НАТО. Відповідно, на Сихів може приїхати група натовських інспекторів - ну, бодай щоб купити собі пиво в "Арсені". А в Куйбишевському районі зможуть ходити лише потайки, щоб ніхто не здогадався, звідкіля вони та з якою метою перебувають. Зате Пролетарським районом вони можуть гуляти цілком спокійно, бо інші вісім районів Донецька поки що невільні від НАТО.
Спершу воно здається абсурдом, але насправді це хороший технологічний крок для формування дієвого опору зовнішній політиці України. Коли у травні Наталія Вітренко оголосила про створення Фронту національного порятунку, це не стало якоюсь дивиною - ми вже звикли до фронтів і комітетів спасіння. Навіть Феодосію сприймали якось меланхолійно - ну, Крим, там же постійно щось таке відбувається. Вітренко обіцяла, що представники блоку "Народна опозиція" в місцевих радах ініціюватимуть ухвалення рішень про створення зон, вільних від НАТО, й обіцянки, як завжди, дотримала. "Звільнення України від натовського диктату" технічно відбувається доволі успішно. Цілком імовірно, що кількість "вільних" територій зростатиме й невдовзі вони об?єднаються в одну велику територію, зі своїми громадськими форумами та напрацьованими методами позапарламентської боротьби. Бо технологія впровадження "безнатовських зон" добре продумана, а депутати місцевих рівнів від Блоку "Народна опозиція" відзначаються надзвичайною дисципліною щодо впровадження оголошеної антинатовської лінії. Чого вартує "героїчна і півторамісячна боротьба" єдиного депутата від "Народної опозиції" в Антрациті за ухвалення аналогічного рішення в цьому місті на Луганщині. Комуністам, регіоналам і всім іншим залишається просто проголосувати.
З іншого боку, саме на Донецькій землі відбувається значна кількість наукових і освітніх заходів, присвячених євроатлантичній інтеграції. Приміром, до Центру міжнародної безпеки та євроатлантичної співпраці при Донецькому університеті можуть завітати серйозні експерти НАТО й навіть узяти участь у спільному проекті з радіо "Центр" Донецької обласної державної телерадіокомпанії - з червня там упроваджують цикл інформаційних радіопередач про євроатлантичну інтеграцію. Найімовірніше, на території Куйбишевського району цю передачу глушитимуть, а ті нечисленні, хто захоче її послухати, виходитимуть із приймачами за межі району, наприклад у Ворошиловський, і з трепетом у серці ловитимуть потрібну хвилю.
Коли від політиків лунає дедалі більше заяв, що, мовляв, задля вступу до НАТО не обов?язково проводити референдум, то що робити тим, хто виступає від імені багатьох маленьких людей, свято і беззаперечно переконаних у тому, що вступ до Північноатлантичного альянсу "перетворить українську армію на недієздатну структуру, а наші матері отримуватимуть цинкові труни з "гарячих точок" планети"? Вони вдаються до інших методів боротьби, використовуючи органи місцевого самоврядування. А влада, яка намагається будувати парламентаризм, абсолютно не готова відповідати на стилі позапарламентської діяльності, які пропонує Наталія Вітренко - практично найактивніший публічний політик, який наразі перебуває поза органом законодавчої влади й активно бореться з "проамериканським й антислов?янським режимом в Україні".
Новые публикации: |
Популярные у читателей: |
Новинки из других стран: |
Контакты редакции | |
О проекте · Новости · Реклама |
Цифровая библиотека Украины © Все права защищены
2009-2024, ELIBRARY.COM.UA - составная часть международной библиотечной сети Либмонстр (открыть карту) Сохраняя наследие Украины |