- Поки ви тут, забудьте про боротьбу за мир і пісні на цю тему. Забудьте про голубів, мальованих усюди на плакатах, стінах, парканах. Пам'ятайте: ви не проповідники, а воїни, і будьякої хвилини вдягнете не церковну ризу чи чернечу рясу, а офіцерську форму.

Генерал окинув поглядом присутніх, стер легкою посмішкою суворий вираз обличчя і продовжив:

- Уся наша робота - підготовка до бойових дій. Тому не дивуйтеся: сьогодні навіть найдрібнішу річ, заплановану для широкого вжитку, спочатку перевіряють - а чи не пригодиться для військової справи.

Сценка з тих, давненьких уже часів. Ми, студенти останнього курсу одного зі столичних ВНЗ, відбували місячний збір офіцерів запасу в літніх таборах. Струни на інструментах "холодної війни" натяглися до критичної точки, звучали загрозливо, і найбільше уваги приділяли вдосконаленню засобів і методів нищення. Нищення людини та середовища, в якому вона перебуває. Така закономірність історичного поступу.

Сьогодні мир, як запевняють політики, - на надійній основі. Тому нових пісень про його утримання не придумують, а старих не співають. І симпатичного птаха на плакатах і стінах не малюють. Тепер усюди стіни заяложені незрозумілими ієрогліфами. Графіті називають. Наче гра в якесь фіті.

Зникли настороженість, підозра, недовіра. Життя стало прозорим, відкритим навстіж. Ніяких державних таємниць, військових секретів. Усе - як на долоні. До нас уже ніхто й шпигунів не засилає. Нема що відвідувати. Самі по телебаченню показуємо та розказуємо всьому світу: що зброю маємо застарілу, літаки й танки постійно на приколі, бо пального немає, солдати мають мізер практичних занять, тому на бойових стрільбах влучають не в мішені, а в пасажирські літаки, житлові будинки або у свої казарми.

Пом'якшилися стосунки між державами. Досі ніхто не оголошував війни. А коли від бойових ударів і ракетних обстрілів руйнуються міста і гинуть тисячі мирних жителів (як було в Югославії, а тепер в Іраку), то це лише побічні явища миротворчих акцій во славу глобальної демократії. Цивілізація вийшла на новий етап невимірної дистанції.

Пригадується епізод з повісті О. Копиленка на шкільну тему. Вчителька захоплено малює принадливу картину майбутнього. Небувалий розквіт науки, техніки, мистецтва, злет людської свідомості й життєвого рівня, людина одержує доступ до всіх імовірних благ. Діти слухають, затамувавши подих. І несподівано один школярик щиро та наче стривожено запитує:

- А дурні там будуть? Учителька не розгубилася, відразу ввела і цей казус у річище запланованого сюжету:

- Звичайно! Але будуть вони на вищій стадії розвитку.

Низка десятиліть промайнула. Світ мчить очманіло, вирвавшись на новий виток. Людський розум відкриває все нові й нові таїни Природи. Вивільняючи Колосальну енергію, закладає її в численні конструкції та запускає в дію поза контролем Мудрості при збереженні сумнівних закономірностей і хистких традицій.

Даремно недавні лідери, які перейшли в розряд ексE, хваляться своїми заслугами. Мовляв, це завдяки їм у країні збережено мир, не спалахнуло збройне протистояння, захищено життя численних громадян. Втіха якась є, але з домішкою відчутної гіркоти і глибокої печалі. Люди гинуть у масовому порядку, і втрати можна зіставляти з воєнними "нормами".

Атака на людину триває від колиски до труни. Цивілізованими методами та засобами її отруюють, спустошують, висушують, знесилюють - і вона передчасно гине. Ми навіть не підозрюємо про масштаби втрат. Лише нещодавно схаменулися, вдарили об поли руками та заохали зі стогоном. Науковці б'ють на сполох, що продукти дитячого харчування не завжди повноцінні, а в багатьох випадках шкідливі, що 80дитячих іграшок провокують хвороби, інвалідність, що більшість дітей закінчує школу із серйозними вадами здоров'я...

Можна скласти довгий список усього, що нівечить життя. Та зупинімося тільки на декількох дарунках науковоEтехнічного прогресу.

Іще не стерлися в пам'яті дні, коли у квартирах з'явився чарівник - ящик із блакитним екраном. Малим - радість, а старшим - приємність. Свіжа інформація про останні події, веселі передачі, хвилюючі розповіді, телевистави з участю популярних акторів, виступи кращих самодіяльних колективів, систематичні репортажі спортивних змагань... Чому ж так сталося, що добрий чарівник перетворився на злого духа?

Телебачення повністю втратило свою інформаційноEрозважальноEвиховну роль і стало знаряддям розколу суспільства, розтління людських душ, пропаганди ницих інстинктів, джерелом наживи. Деякі телеканали уподібнилися канавам, якими стікають гниль і отруйні відходи. Їхні власники не обтяжують себе підготовкою цікавих проектів, відбором гідного репертуару. Дійшло до того, що тижнева продукція такої "телеканави" обмежується 60E70 кіносеансами, інформаційними випусками та декількома політичними турнірами відверто провокаційного характеру.

Зайве говорити про кінофільми. Продукція переважно зарубіжна. Технологія найтяжчих злочинів, убивства, ріки крові, гори трупів - і все це, зрозуміло, вперемішку з елементами еротики. То чи слід дивуватися, що й у нас, на вітчизняному грунті, дають буйні сходи жорстокість, садизм. Молоді матері знищують новонароджених, підлітки вбивають родичів, товаришів. А полювання на людей заради втіхи стало мало не видом спорту.

Реклама підсилює процес деградації особистості. Її панівне становище створює враження, що телебачення винайдено саме для неї. Омела на гіллястому дереві одного з найавторитетніших досягнень людського розуму.

Безліч примітивноEбездарних роликів із короткими перервами накидаються на очманілого глядача і, як москіти, висмоктують час і здоров'я. НахабноEнабридливі процедури розтягуються на 5E10, а то й 15 хвилин. Кожна. Формувальникам програм, мабуть, і невтямки, що рвуть вони не тільки сюжет фільму чи бесіди, а й нервову систему глядача. Про якийсь педагогічний чи психологічний підхід не може бути й мови, коли в людей немає нічого святого. Не в переносному, а в прямому розумінні.

Настроївся якось подивитися фільм про Ісуса Христа. Які пристрасті людські, страждання закладено в творі! Ну, думаю, хоч тут обійдеться без рекламного "нервотріпання". Еге, даремна надія. Господиня телеекрана і в розповідь про Сина Божого всунула свою безсоромну пику. У неї свій бог - Капітал.

Як не дивно, нова техніка приносить нові хвороби, які набувають розмаху епідемій зі значними втратами. Ось такі факти.

Постоянный адрес данной публикации: